23 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 753/13897/16-ц
провадження № 61-30266св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
представник позивача - ОСОБА_2 ,
відповідач - фізична особа-підприємець ОСОБА_3 ,
розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 як представника ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 29 березня 2017 року в складі судді Набудович І. О., додаткове рішення Дарницького районного суду міста Києва від 15 червня 2017 року в складі судді Набудович І. О., ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 07 вересня 2017 року в складі колегії суддів Ратнікової В. М., Левенця Б. Б., Борисової О. В., ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 11 жовтня 2017 року в складі колегії суддів Шебуєвої В. А., Оніщука М. І., Українець Л. Д.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про захист прав споживачів та визнання договору недійсним.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що відповідно до укладеного 24 вересня 2015 року між ним та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 договору про надання правової допомоги останній зобов'язувався представляти інтереси позивача в Дарницькому районному суді міста Києва, Апеляційному суді міста Києва в справі про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати та моральної шкоди.
Відповідач з метою отримання значної суми грошової винагороди склав два однакових позови від імені ОСОБА_1 , подав їх до суду та розпочав одночасно два судових провадження між одними і тими сторонами про той самий предмет і з тих самих підстав. В подальшому, незважаючи на відмову ОСОБА_1 від позову та небажання продовжувати судовий процес, без відома ОСОБА_1 продовжував діяти від його імені.
Відповідач ОСОБА_1 підписав договір про надання правової допомоги не читаючи, а фізична особа-підприємцем ОСОБА_3 не надав позивачу другий його примірник.
Ознайомившись з умовами договору про надання правової допомоги від 24 вересня 2015 року позивач з'ясував, що договір містить значний дисбаланс прав та обов'язків сторін, оскільки ОСОБА_1 за договором набував виключно обов'язки, а відповідач наділявся переважно правами.
Пункт 4.1 укладеного договору суперечить вимогам статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки встановлює вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації у разі невиконання ним зобов'язань за договором.
Позивач з'ясував, що відповідно до умов договору вартість надання юридичних послуг виявилась іншою ніж та про яку попередньо домовлялись сторони договору.
Позивач вважає умови договору про надання правової допомоги від 24 вересня 2015 року такими, що не відповідають Закону України «Про захист прав споживачів», а дії відповідача при підписанні договору недобросовісними та такими, що призвели до введення позивача в оману.
Зважаючи на викладене, позивач просив визнати договір про надання правової допомоги від 24 вересня 2015 року недійсним.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 29 березня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Суд дійшов висновку про наявність правових підстав для відмови в задоволенні позову, оскільки умови спірного договору не суперечать положенням Закону України «Про захист прав споживачів», а позивачем не доведено факт введення його в оману відповідачем при укладанні договору.
Додатковим рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 15 червня 2017 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь фізичної особи-підприємця Мисенка Я. В. витрати на правову допомогу в сумі 5 125 грн.
Суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення витрат на правову допомогу у відповідності до статтей 79 та 84 ЦПК України на підставі договору про надання правової допомоги, квитанції та акту прийому-передачі виконаних робіт.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 07 вересня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 29 березня 2017 року відхилено. Рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 11 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Дарницького районного суду міста Києва від 15 червня 2017 року відхилено. Рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд в своїх рішеннях погодився з висновками суду першої інстанції та дійшов висновку про відсутність порушень норм процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, та неправильного застосування норм матеріального права.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
03 жовтня 2017 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 29 березня 2017 року та на ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 07 вересня 2017 року.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 листопада 2017 року відкрито провадження за поданою 03 жовтня 2017 року касаційною скаргою ОСОБА_1
06 листопада 2017 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на додаткове рішення Дарницького районного суду м. Києва від 15 червня 2017 року та на ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 11 жовтня 2017 року.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження за поданою 06 листопада 2017 року касаційною скаргою ОСОБА_1 .
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України №2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що судом касаційної інстанції в цивільних справах є Верховний Суд.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційні скарги на судові рішення мотивовані тим, що суди не в повній мірі з'ясували обставини справи, не надали оцінку поданим сторонами доказам, що призвело до ухвалення незаконних та необґрунтованих рішень.
Зокрема, суди не взяли до уваги факт введення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_9 позивача в оману під час укладання договору про надання правової допомоги та не встановили обставини справи щодо підтвердження факту понесення судових витрат відповідачем.
Відзив на касаційну скаргу
Відзив на вказану касаційну скаргу ОСОБА_1 до Верховного Суду не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 24 вересня 2015 року між ОСОБА_1 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 укладено договір про надання правової допомоги, відповідно до якого відповідач зобов'язувався представляти інтереси позивача в Дарницькому районному суді м. Києва, Апеляційному суді міста Києва у справі про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати та моральної шкоди.
Згідно з пунктами 6.1 та 6.2 зазначеного договору він є укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами 24 вересня 2015 року та закінчується моментом виконання виконавцем всіх обумовлених завдань в інтересах замовника, але не раніше 24 вересня 2016 року.
Заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 23 грудня 2015 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Ритуальної служби спеціалізованого комунального підприємства «Київський крематорій про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди у справі №753/18819/15-ц відмовлено.
Також в провадженні Дарницького районного суду м. Києва перебувала цивільна справа №753/18815/15-ц за позовом ОСОБА_1 до Ритуальної служби спеціалізованого комунального підприємства «Київський крематорій» про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку, майнової та моральної шкоди. Провадження у справі було закрито в зв'язку з відмовою позивача від позову на підставі його заяви.
15 вересня 2016 року між адвокатом Мартинюком З. Д . та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 було укладено договір про надання правової допомоги. За умовами договору адвокат Мартинюк З. Д. зобов'язався надати фізичній особі-підприємцю Мисенку Я. В. правову допомогу по справі за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підпримця ОСОБА_3 про визнання договору про надання правової допомоги недійсним. Адвокат Мартинюк З. Д. зобов'язався провести правовий аналіз підстав та обґрунтувань позовної заяви ОСОБА_1 , підготувати заперечення та представляти інтереси фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 у суді, а відповідач зобов'язався оплатити послуги з розрахунку 500 грн за годину роботи.
Відповідно до квитанцій від 22 вересня 2017 року та 14 січня 2017 року фізична особа-підприємець ОСОБА_3 сплатив адвокату Мартинюку З. Д. 8 000 грн з розрахунку 16 годин роботи.
На виконання вказаного договору Мартинюк З. Д. брав участь у судовому засіданні 22 вересня 2016 року, та підготував заперечення на позовну заяву та письмові пояснення в судових дебатах. Вказані заперечення та пояснення були подані фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 до суду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судові рішення, що оскаржуються в касаційному порядку, відповідають зазначеним вимогам закону.
Згідно зі статтею 215 ЦК Українипідставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частиною першою статті 230 ЦК Українипередбачено, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.
Аналогічний правовий висновок зроблено у постановах Верховного Суду від 01 серпня 2019 року в справі №621/1606/17, від 20 травня 2019 року в справі № 338/170/18-ц.
За змістом укладеного 24 вересня 2015 року договору про надання правової допомоги сторони дійшли згоди про зобов'язання відповідача представляти інтереси позивача в Дарницькому районному суді м. Києва, Апеляційному суді міста Києва у справі про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати та моральної шкоди з оплатою послуг виконавцю згідно положень розділу 3 договору.
Позивач підписав договір про надання правової допомоги від 24 вересня 2015 року без будь-яких зауважень та застережень, що свідчить про надання ним згоди по всіх його істотних умовах.
Належних та допустимих доказів, що сторони мали на меті укладення іншого договору або на інших умовах, безпідставних змін умов договору без погодження з ОСОБА_1 суду не надано.
Аргументи позивача в касаційній скарзі фактично зводяться до викладення обставин неналежного виконання відповідачем умов укладеного договору, які відповідно до положень статті 230 ЦК України не дають підстав для встановлення введення позивача в оману під час укладання договору.
З урахуванням наведеного суди дійшли вірного висновку, що позивачем не доведено, що під час укладання договору про надання правової допомоги існували обставини, які мали істотне значення та щодо яких відповідач навмисно ввів його в оману, і що його обізнаність про такі обставини могла вплинути на вчинення ним оспорюваного правочину.
Обгрунтованим є висновок судів про відсутність підстав визнати спірний договір недійсним з підстав несправедливості умов договору, що призводить до дисбалансу договірних прав на обов'язків на шкоду споживача.
Відповідно статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права не повертати кошти на оплату ненаданої продукції у разі розірвання договору з ініціативи продавця (виконавця, виробника); установлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати характеристики продукції, що є предметом договору; визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору. Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним.
Судами встановлено, що в договорі про наданя правової допомоги несправедливі умовм, передбачені статтею 18 Закону україни «Про захист прав споживачів» відсутні. Крім того, згідно оспорюваного договору відповідальність ОСОБА_1 перебуває у прямому зв'язку з обов'язком ОСОБА_3 забезпечити вирішення судового спору на користь позивача та залежить від сум коштів, стягнутих судом на користь позивача.
З урахуванням наведеного, суди дійшли вірного висновку про відсутність в договорі положень, що призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків споживача.
Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги щодо безпідставності стягнення з ОСОБА_1 на користь фізичнії особи-підприємця Мисенка Я. В. витрат на надання правової допомоги.
Частиною 1 статті 88 ЦПК України (в редакції, чинній на момент постановлення оскаржуваної ухвали) визначено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Відповідно до частини 1 статті 84 ЦПК України (в редакції, чинній на момент постановлення оскаржуваної ухвали) витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.
Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують встановлених обставин та висновку суду про правомірність стягнення з ОСОБА_1 на користь фізичнії особи-підприємця ОСОБА_3 витрат на наддання правової допомоги.
Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанцій стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.
Колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку про наявність передбачених частиною третьою статті 401 ЦПК Українипідстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 389, 400, 401 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 29 березня 2017 року, додаткове рішення Дарницького районного суду міста Києва від 15 червня 2017 року, ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 07 вересня 2017 року, ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 11 жовтня 2017 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: Н. О. Антоненко
В. І. Журавель
М. М. Русинчук