справа № 357/3369/19 головуючий у суді І інстанції Ярмола О.Я.
провадження № 22-ц/824/11714/19 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.
Іменем України
09 жовтня 2019 року м. Київ
Київський апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Фінагеєва В.О.,
суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,
за участю секретаря Гасюк В.В.,
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 червня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, Головного територіального управління юстиції у Київській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області, третя особа - Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», про застосування наслідків недійсності правочину, -
У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом та просив застосувати наслідки недійсності правочину та стягнути на його користь з відповідача Білоцерківського міського відділу ДВС ГТУЮ у Київській області грошові кошти у розмірі 223 985 грн. 93 коп.; стягнення коштів провести шляхом списання коштів Державною казначейською службою України у межах відповідних бюджетних призначень з рахунків Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, а в разі відсутності у зазначеного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішення суду.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 12 травня 2014 року відбулися прилюдні торги з реалізації арештованого міським відділом ДВС Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області нерухомого майна, належного на праві власності ОСОБА_2 , а саме квартири АДРЕСА_1 та в результаті проведених торгів переможцем оголошено ОСОБА_1 01 липня 2014 року за результатом реалізації арештованого майна, оформленого протоколом від 12 травня 2014 року, від 19 червня 2014 року, позивачем було перераховано на рахунки МВ ДВС Білоцерківського міськрайонного управління юстиції у Київській області кошти у розмірі 290 000 грн. Однак, в липні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом про визнання недійсними результатів прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна. Рішенням Апеляційного суду Київської області від 31 березня 2015 року позов ОСОБА_2 задоволено. Дане рішення залишено без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16 вересня 2015 року. Міський відділ ДВС Білоцерківського МРУЮ Київської області самостійно виступає від свого імені на прилюдних торгах, як продавець арештованого майна.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 червня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено.
В апеляційній скарзі Білоцерківський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області просить скасувати рішення суду першої інстанції через неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що суд не розглядав питання про залучення в якості співвідповідача третьої особи ПАТ «Державний ощадний банк України», яке фактично отримало грошові кошти від реалізації арештованого майна та фактично має повернути ці кошти. Суд не взяв до уваги та не надав оцінку тому, що станом на час розгляду справи кошти у розмірі 223 985 грн. 93 коп. були перераховані третій особі ПАТ «Державний ощадний банк України», а виконавчий збір було повернуто позивачу у справі. Суд не взяв до уваги, що на час розгляду спору, коштів, що надійшли від реалізації арештованого майна на рахунок Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, Головного територіального управління юстиції у Київській області не було, оскільки ці кошти були перераховані стягувачу. Суд неправильно застосував до спірних правовідносин ч. 1 ст. 216 ЦК України. Резолютивна частина рішення не містить висновків суду щодо відмови у задоволенні чи щодо задоволення позовних вимог стосовно інших відповідачів.
У письмових поясненнях ПАТ «Державний ощадний банк України» зазначає, що обов'язок визначити відповідача у справі покладається на позивача. Позивачем вірно обрано спосіб захисту своїх прав та інтересів та коло відповідачів. Третя особа не була стороною правочину під час проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна (предмета іпотеки). Будь-які підстави для звернення позивача до банку з віндикаційним позовом відсутні.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що 12 травня 2014 року відбулися прилюдні торги з реалізації арештованого міським відділом державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області нерухомого майна, належного на праві власності ОСОБА_2 , а саме квартири АДРЕСА_1 , на примусове виконання судового рішення за виконавчим листом № 2-937, виданого 22 лютого 2010 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ВАТ «Державний Ощадний банк України» в особі філії Печерського відділення № 3715 боргу в сумі 351 536 грн. 74 коп.
У результаті проведених торгів з реалізації арештованого майна, переможцем оголошено ОСОБА_1
Торги арештованого майна проводилися спеціалізованою організацією Філією 11 Приватного підприємства «Нива - В.Ш.» за дорученням відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області, на підставі укладеного договору № 1114020 про надання послуг по організації і проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна (предмета іпотеки) від 21 лютого 2014 року.
За результатом цієї реалізації, оформленої протоколом № 1114020 від 12 травня 2014 року, та № 1114020/1 від 19 червня 2014 року про проведення прилюдних торгів та актом державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки, в рахунок придбання квартири АДРЕСА_1 , 01 липня 2014 року ОСОБА_1 перерахував на рахунки міського відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції у Київській області, як оплату за лот №1, кошти у розмірі 246 790 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1 від 01 липня 2014 року (а.с.28).
Кошти у розмірі 246 790 грн. розпорядженням начальника міського відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції у Київській області №18345266/25 від 10 липня 2010 року, були перераховані: 223 985 грн. 93 коп. - на користь Філії ТВБВ №10026/0187 АТ «Ощадбанк», 22 398 грн. 59 коп. - виконавчого збору на рахунок ГУ ДКСУ у Київській області, та 405 грн. 48 коп. - витрат на проведення виконавчих дій на спеціальний реєстраційний рахунок Головного управління юстиції у Київській області (а.с.27).
Рішенням Апеляційного суду Київської області від 31 березня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16 вересня 2015 року задоволено позов ОСОБА_2 до ПП «Нива-В.Ш», міського відділу ДВС Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області, треті особи: Печерське відділення № 3715 Публічного акціонерного товариства «Держаний ощадний банк України», ОСОБА_1 , про визнання результатів прилюдних торгів з реалізації арештованого майна недійсними (а.с.17-23).
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09 червня 2016 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Міського відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції у Київській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області, Державної казначейської служби України, третя особа - Печерське відділення ПАТ «Державний ощадний банк України» № 3715 про застосування наслідків недійсності правочину та відшкодування шкоди. Рішенням Апеляційного суду Київської області від 12 січня 2017 року змінено підстави відмови у задоволенні позову, а постановою Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 357/18153/15-ц касаційну скаргу задоволено частково, рішення Апеляційного суду Київської області від 12 січня 2017 року в частині вирішення його позовних вимог про застосування наслідків недійсного правочину скасовано і залишено в цій частині в силі рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09 червня 2016 року (а.с.7).
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції керувався ст. 215, 216, 628, 650, 655 ЦК України, Законом України «Про виконавче провадження».
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Відчуження майна з прилюдних торгів відноситься до угод купівлі-продажу, тому така угода може визнаватись недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, що встановлені частинами першою-третьою та шостою статті 203 ЦК України. Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 жовтня 2012 року у справі № 6-116цс12.
Відповідно до вимог статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а у разі неможливості такого повернення, зокрема, тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Відповідно до підпункту 2 пункту 2 статті 22 ЦК України збитками є як реальні збитки, так і доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
За змістом частин першої та другої статті 216 ЦК України правовими наслідками недійсності правочину є реституція (основний наслідок) та відшкодування збитків (додатковий наслідок).
Стаття 216 ЦК України застосовується до сторін правочину, якими в даній справі є відчужувачі: Білоцерківський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, ПП «Нива-В.Ш.», та набувач - ОСОБА_1 .
Судом встановлено, що рішенням Апеляційного суду Київської області від 31 березня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16 вересня 2015 року, визнано недійсними результати прилюдних торгів з реалізації арештованого майна (предмета іпотеки) - квартири АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 , що відбулися 12 травня 2014 року, оформлені протоколом № 1114020 від 12 травня 2014 року, № 1114020/1 від 19 червня 2014 року про проведення прилюдних торгів та актом державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки.
За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано керувався положеннями ст. 216 ЦК України та дійшов висновку про те, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, та у зв'язку з цим, зобов'язав Білоцерківський міський відділ державної виконавчої служби повернути ОСОБА_1 грошові кошти, внесені на оплату за квартиру, а ОСОБА_1 повинен повернути придбану квартиру.
Оскаржуючи рішення суду першої інстанції, Білоцерківський міський відділ державної виконавчої служби вказує на те, що станом на час розгляду справи кошти у розмірі 223 985 грн. 93 коп. були перераховані третій особі ПАТ «Державний ощадний банк України», який є стягувачем, а виконавчий збір було повернуто позивачу у справі. Суд неправильно застосував до спірних правовідносин ч. 1 ст. 216 ЦК України.
Разом з тим, такі доводи апеляційної скарги не можуть бути прийняті до уваги, оскільки правомірність стягнення коштів саме з державної виконавчої служби була предметом касаційного розгляду у аналогічній справі № 127/8094/14-ц і Верховний Суд прийшов до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог до органу, який проводив електронні торги, тобто, до державної виконавчої служби, та застосування ч. 1 ст. 216 ЦК України до правовідносин, що виникли саме між нею та позивачем.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
В апеляційній скарзі відповідач посилався на те, що суд не розглядав питання про залучення в якості співвідповідача третьої особи ПАТ «Державний ощадний банк України».
Відповідно до ч. 1 ст. 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.
Тобто, суд вирішує питання щодо залучення до участі у справі співвідповідача лише за клопотанням позивача, а не з власної ініціативи. Таке клопотання від ОСОБА_1 до суду не надходило.
Відсутністьу резолютивній частині рішення висновків суду щодо відмови у задоволенні чи про задоволення позовних вимог стосовно інших відповідачів не призвела до неправильного вирішення справи по суті, а, відтак, не є підставою для скасування оскаржуваного рішення.
Враховуючи зазначене, висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову відповідають фактичним обставинам справи, рішення суду ухвалене на підставі наявних у матеріалах справи доказах, що у відповідності до вимог ст. 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.
На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 375, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області залишити без задоволення.
Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 червня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повне судове рішення складено 10 жовтня 2019 року.
Головуючий Фінагеєв В.О.
Судді Кашперська Т.Ц.
Яворський М.А.