Справа №752/10724/19
Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/11466/2019
8 жовтня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду у складі:
судді-доповідача Рейнарт І.М.
суддів Кирилюк Г.М., Семенюк Т.А.
при секретарі Коліснику В.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на ухвалу судді Голосіївського районного суду міста Києва від 5 червня 2019 року (суддя Шевченко Т.М.) про забезпечення позову ОСОБА_1 до державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційне бюро» м. Києва Сороки Валерія Миколайовича, третя особа: Акціонерне товариство «Укрсоцбанк» про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора,
встановила:
у травні 2019р. позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 45839018 від 06 березня 2019р. про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за АТ «Укрсоцбанк».
Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що є власником вищезазначеної квартири на підставі договору дарування від 18 квітня 2007 року, укладеного з ОСОБА_2
28 грудня 2006р. між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 був укладений іпотечний договір, предметом якого є спірна квартира, у забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 44.05-706/П від 28 грудня 2006р.
18 квітня 2007р. між ним та АКБ «Укрсоцбанк» був укладений додатковий договір № 2 до іпотечного договору та додаткову угоду № 1 до кредитного договору.
Позивач посилався на те, що 22 травня 2019 року йому стало відомо про реєстрацію права власності на зазначену квартиру за АТ «Укрсоцбанк», внесеного державним реєстратором КП «Реєстраційне бюро» м. Києва Сорокою В.М.
Позивач вважав, що державна реєстрація права власності на квартиру за банком є незаконною та є підстави для її скасування, так як він не отримував вимогу про погашення заборгованості, а укладений договір іпотеки не містить відповідного застережння.
Одночасно з позовною заявою позивачем було подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , заборони органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії
(реєстрацію прав власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі, реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, внесення до статутних капіталів юридичних осіб, передачі в іпотеку, а також заборони АТ «Укрсоцбанк» виселяти та знімати з реєстрації мешканців вказаної квартири, без дозволу позивача вселяти інших осіб до неї, проникати та входити до вказаної квартири, іншим чином користуватися, володіти та розпоряджатися нею, в тому числі укладати договори іпотеки, оренди, купівлі-продажу, дарування тощо з третіми особами, посилаючись на те, що АТ «Укрсоцбанк» може відчужити спірну квартиру чи вчинити інші реєстраційні дії, тому невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Ухвалою судді Голосіївського районного суду міста Києва від 5 червня 2019 року заяву задоволено частково. Заборонено органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі, реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, внесення до статутних капіталів юридичних осіб, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження та інше) щодо квартири АДРЕСА_1 та її відчуження. В іншій частині заяви відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі АТ «Укрсоцбанк» просить ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу про відмову у задоволенні заяві про забезпечення позову.
Третя особа посилається на не врахування судом тієї обставини, що позивачем не надано доказів, які б свідчили про те, що спірне нерухоме майно може бути відчужене на користь третіх осіб, та що існує реальна загроза невиконання рішення суду.
Також банк вважає, що судом не враховано, що вжиті заходи забезпечення позову не повинні перешкоджати господарській діяльності банку, ухвала суду не містить обґрунтування необхідності забезпечення позову, заходи забезпечення позову є неспівмірними із позовними вимогами, а також безпідставно не застосоване зустрічне забезпечення.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, вважаючи її необґрунтованою, оскільки відчуження, перереєстрація права власності чи вчинення інших дій щодо квартири, реєстрація права власності на яку є предметом судового спору, порушить права позивача, призведе до затягування розгляду справи, заміни учасників судового розгляду, а тому такий спосіб забезпечення позову, як арешт майна, є співмірним із заявленими позовними вимогами.
Відповідно до ч. 6 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Пунктом 1 частини 7 статті 128 ЦПК України визначено, що у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Згідно ч. 10 ст. 128 ЦПК України судова повістка юридичній особі направляється за її місцезнаходженням або за місцезнаходженням її представництва, філії, якщо позов виник у зв'язку з їхньою діяльністю.
Відповідач офіційної електронної адреси не має, тому про день та час розгляду апеляційної скарги двічі повідомлявся за наявною в матеріалах справи адресою та адресою його місцезнаходження, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, однак судові повістки-повідомлення повернуті до суду без вручення з відміткою листоноші «за закінченням терміну зберігання». Також було здійснено телефонний дзвінок на номер телефону, зазначений в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, що підтверджується відповідною довідкою (с.с.106), однак, за даним номером виклик залишається без відповіді.
Таким чином, відповідач про апеляційний розгляд повідомлявся судом всіма встановленими процесуальним законодавством заходами, однак, без поважних причин судові повістки-повідомлення не отримав, на повідомлення листоноші за поштовими відправленнями не з'явився, що підтверджується відмітками на конвертах.
У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка відповідно до статті 9 Конституції України є частиною правової системи України, кожна особа має право на справедливий судовий розгляд цивільної справи. Це право включає в себе доступність до правосуддя, у тому числі доступність до апеляційного оскарження судового рішення. Право на апеляційне оскарження судових рішень закріплено й в статті 129 Конституції України.
В той же час, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Згідно ч. 1 ст. 371 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції має бути розглянута протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.
Таким чином, недобросовісна процесуальна поведінка відповідача призводить до порушення строків розгляду апеляційної скарги та права учасників справи на апеляційний розгляд.
Враховуючи викладене, колегія суддів вирішила за можливе провести судовий розгляд у відсутність відповідача.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника третьої особи АТ «Укрсоцбанк» - адвоката Галаса П.В., який підтримав апеляційну скаргу, пояснення представника позивача - адвоката Хмирова Е.О., який просив залишити ухвалу суду без змін, вивчивши надані копії матеріалів цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Частково задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відчуження нерухомого майна до вирішення спору по суті може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Колегія суддів вважає, що такий висновок суду відповідає обставинам справи та ґрунтується на нормах процесуального права.
Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або
ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.
Частиною 3 статті 150 ЦПК України визначено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права, про захист яких просить заявник, та інтересів інших учасників судового процесу.
У п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006р. "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" роз'яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Крім того, пунктами 1-4 вказаної постанови Пленуму Верховного Суду України судам роз'яснено, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів до забезпечення позову з урахуванням адекватності вимог заявника, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, ймовірності утруднення виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.
Позивачем оспорюється правомірність державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за АТ «Укрсоцбанк», вчиненої державним реєстратором Комунального підприємства «Реєстраційне бюро» м. Києва Сорокою В.М.
Здійснення вказаних реєстраційних дій підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, що свідчить про наявність між сторонами спору.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті є обмеженням суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Зі змісту позовних вимог вбачається, що позивач прагне відновити своє право власності на нерухоме майно, яке перейшло у власність третьої особи, і у разі задоволення позовних вимог його право власності буде відмовлено.
Разом з цим, у разі відчуження квартири, відновлення порушених чи оспорюваних
прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, буде неможливим, а позивач буде вимушений здійснювати додаткові процесуальні дії для відновлення свого порушеного права, зокрема, залучати до участі у справі нових учасників, пред'являти нові позовні вимоги, тощо, що призведе до порушення строків розгляду даної справи.
За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку про необхідність забезпечення даного позову шляхом заборони вчиняти реєстраційні дії стосовно спірного нерухомого майна.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не надано доказів здійснення АТ «Укрсоцбанк» дій, спрямованих на відчуження спірної квартири, на думку колегії суддів, не може бути підставою для відмови у забезпеченні позову.
Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Отже, АТ «Укрсоцбанк» може у будь-який час здійснити відчуження спірного майна, що зробить неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
При цьому, норми діючого законодавства не зобов'язують банк повідомляти позивача про свій намір відчужити спірне майно, а у інший спосіб позивач позбавлений можливості дізнатися про намір власника майна.
Посилання в апеляційній скарзі на неспівмірність заходів забезпечення з позовними вимогами, колегія суддів вважає безпідставними, так як предметом позову є правомірність здійснення реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 , тому заборона здійснення подальших реєстраційних дій стосовно цієї квартири з метою її відчуження є співмірним із заявленими позовними вимогами..
Твердження АТ «Укрсоцбанк» про те, що вжиті заходи забезпечення позову перешкоджають господарській діяльності банку, не обґрунтовані та належними доказами не підтверджені.
Крім того, в судовому засіданні представник АТ «Укрсоцбанк» також не зміг пояснити, як заборона органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо спірної квартири, перешкоджає господарській діяльності банку.
Навпаки, подача даної апеляційної скарги свідчить про те, що банк має намір відчужити спірне майна для задоволення своїх потреб.
Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість заяви про забезпечення позову, є безпідставними, оскільки в заяві про забезпечення позову заявником викладено підстави, у зв'язку із якими він просить забезпечити позов, зокрема, позивач зазначив, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до вчинення нової реєстраційної дії щодо спірної квартири, що у свою чергу унеможливить або утруднить виконання рішення суду у разі задоволення даного позову та захист прав та інтересів позивача.
Не погоджується колегія суддів і з твердженням в апеляційній про те, що суд повинен був застосувати зустрічне забезпечення.
Відповідно до частини 3 статті 154 ЦПК України суд зобов'язаний застосувати зустрічне забезпечення, якщо позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові, або суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути
спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.
В апеляційній скарзі не зазначені збитки, які можуть бути спричинені банку даним забезпеченням позову та їх можливий розмір, позивач має зареєстроване місце проживання на території України, а відсутність у нього іншого майна належними доказами не підтверджено, тому підстав для обов'язкового застосування зустрічного забезпечення не встановлено.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали не допущено порушення норм процесуального права, тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали та задоволення апеляційної скарги.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381- 383 ЦПК України, колегія суддів
постановила:
апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» залишити без задоволення, ухвалу судді Голосіївського районного суду міста Києва від 5 червня 2019 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 11 жовтня 2019 року.
Суддя-доповідач І.М. Рейнарт
Судді Г.М. Кирилюк
Т.А. Семенюк