КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ___________________________________
Справа №753/856/19
Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/12927/2019
8 жовтня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду у складі:
судді-доповідача Рейнарт І.М.
суддів Кирилюк Г.М., Семенюк Т.А.
при секретарі Коліснику В.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 26 червня 2019 року (суддя Заставенко М.О.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів,
встановила:
у січні 2019р. позивач звернулася до суду з позовом про стягнення з відповідача аліментів на малолітню доньку ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову і до досягнення дочкою повноліття, а також аліментів на її утримання у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову і до досягнення дитиною трьох років.
Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначала, що з 18 квітня 2014 року перебуває з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, мають доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач стверджувала, що на час подання позовної заяви в суді також розглядається справа про розірвання шлюбу, донька проживає з нею та знаходиться на її утриманні, відповідач надає кошти для дитини, однак їх недостатньо для забезпечення її в повній мірі усім необхідним.
Крім того, позивач зазначала, що вона не працює, оскільки перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, відповідач працює та може надавати їй матеріальну допомогу, тому крім стягнення аліментів на дитину просила стягнути з нього аліменти також і на її утримання.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 26 червня 2019 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на малолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 14.01.2019р. і до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на її утримання у розмірі 1/6 частини заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 14.01.2019р. і до 28.11.2019р. включно.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та постановити ухвалу про закриття провадження у справі.
Відповідач посилається на порушення судом норм процесуального права, оскільки позивач 20 травня 2019р. подала до суду заяву про відмову від позову, яка не була розглянута судом.
Позивач подала до апеляційного суду заяву про визнання доводів апеляційної скарги, в якій підтвердила викладені в апеляційній скарзі обставини.
Відповідач, будучи належним чином повідомленим про день та час розгляду апеляційної скарги (с.с.65), у судове засідання не з'явився, клопотання про його перенесення не подав, тому відповідно до ст. 372 ЦПК України колегія суддів провела судовий розгляд у його відсутність.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_2 , яка визнала апеляційну скаргу та наполягала на закритті провадження у справі у зв'язку із її відмовою від позову, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що сторони з 18 квітня 2014 року перебувають у зареєстрованому шлюбі, мають доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач зобов'язаний утримувати свою доньку та позивача до досягнення дитиною трьох років і має таку матеріальну можливість.
Проте повністю погодитися з таким висновком суду не можна з таких підстав.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Частиною 1 статті 206 ЦПК України передбачено, що позивач може відмовитися від позову на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі (ч. 3 ст. 206 ЦПК України).
З матеріалів справи вбачається, що 20 травня 2019р. позивач подала до суду заяву про закриття провадження у справі у зв'язку із її відмовою від позову, що підтверджується штампом Дарницького районного суду міста Києва з вх. № 28852 (с.с.44).
Отже, суд першої інстанції до ухвалення у даній справі рішення по суті позовних вимог зобов'язаний був з'ясувати підстави відмови позивача від позову, роз'яснити позивачу наслідки таких процесуальних дій та ухвалити відповідне судове рішення за результатами розгляду заяви.
Однак, судом першої інстанції вказані процесуальні дії вчинені не були, а відтак суд ухвалив судове рішення без дотримання норм процесуального права.
Та обставина, що заява була передана судді працівниками канцелярії суду тільки 17 липня 2019р., не може бути підставою для визнання рішення суду законним, оскільки позивач подала заяву до канцелярії суду за місяць до судового засідання та мала правомірні підстави очікувати її розгляду відповідно до норм процесуального законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Частиною 2 статті 376 ЦПК України визначено, що порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Враховуючи, що під час розгляду справи судом першої інстанції порушені норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення.
Під час апеляційного розгляду позивач ОСОБА_2 підтвердила, що власноручно подавала до суду заяву про відмову від позову, пояснила, що на даний час шлюб з відповідачем розірвано і останній добровільно сплачує аліменти на дитину та на неї, тому вона відмовляється від позову.
Апеляційний суд роз'яснив позивачу наслідки відмови від позову, відмова від позову є правом позивача, тому провадження у справі підлягає закриттю.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, колегія суддів
постановила:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 26 червня 2019 року скасувати.
Провадження за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів закрити.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 11 жовтня 2019 року.
Суддя-доповідач І.М. Рейнарт
Судді Г.М. Кирилюк
Т.А. Семенюк