Справа № 560/2282/19
іменем України
11 жовтня 2019 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Польового О.Л. розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Яськовецької сільської ради Деражнянського району про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся з позовом до Яськовецької сільської ради Деражнянського району, в якому просить суд :
- визнати протиправною бездіяльність Яськовецької сільської ради Деражнянського району Хмельницької області щодо не затвердження ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за межами населених пунктів Яськовецької сільської ради Деражнянського району Хмельницької області;
- зобов'язати Яськовецьку сільську раду Деражнянського району Хмельницької області повторно належним чином розглянути заяву ОСОБА_1 щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за межами населених пунктів Яськовецької сільської ради Деражнянського району Хмельницької області з урахуванням обставин встановлених судом.
В обгрунтування позовних вимог в позовній заяві та у відповіді на відзив позивач зазначив, що 29.11.2018 звернувся з заявою до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, відповідно до ст. 118, 121 Земельного кодексу України з метою отримання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 2 га, з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Яськовецької сільської ради Деражнянського району Хмельницької області. Головним управлінням Держгеокадастру 19.12.2018 прийнято рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою. 27.12.2018 позивач звернувся до ТзОВ «Поділляземінвест» з заявою про розробку проекту землеустрою. Після виготовлення проекту землеустрою позивач звернувся до Яськовецької сільської ради Деражнянського району із заявою про затвердження розробленого проекту землеустрою. Листом від 20.05.2019 за № 97 відповідач повідомив, що визначена позивачем земельна ділянка відноситься до земель які планується включити в межі населеного пункту, з метою подальшого використання згідно містобудівної документації для загальних потреб як громадські пасовища.
Позивач, не погоджуючись з відмовою відповідача, звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою від 12.08.2019 суд відкрив провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою від 29.08.2019 суд повернув заяву про уточнення позовних вимог представнику позивача ОСОБА_2 .
Від представника відповідача на адресу суду 22.08.2019 надійшов відзив та 02.09.2019 заперечення на відповідь позивача, в яких останній зазначив, що земельна ділянка визначена у проекті землеустрою для ОСОБА_1 знаходиться за межами населеного пункту і право комунальної власності щодо такої ділянки не зареєстровано у реєстрі речових прав за Яськовецькою сільською радою, а відтак і розпорядження нею не може здійснюватись сільською радою. Вказав, що право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом. Зазначив, що за таких умов Яськовецька сільська рада реалізуючи право комунальної власності включила спірні землі до земель загального користування як громадські пасовища, що передбачає їх спільне використання в інтересах громади і включає їх передачу у приватну власність. Просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Дослідивши наявні в матеріалах справи належні та допустимі письмові докази, оцінивши їх у взаємозв'язку та сукупності, суд зазначає наступне.
Суд встановив, що 29.11.2018 ОСОБА_1 звернувся з заявою до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, відповідно до статті 118, 121 Земельного кодексу України з метою отримання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 2 га, з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Яськовецької сільської ради Деражнянського району Хмельницької області.
Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області 19.12.2018 прийняло рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою. 27.12.2018 позивач звернувся до ТзОВ "Поділляземінвест" із заявою про розробку проекту землеустрою. Після виготовлення проекту землеустрою позивач звернувся до Яськовецької сільської ради Деражнянського району із заявою про затвердження розробленого проекту землеустрою.
Листом від 20.05.2019 № 97 Яськовецька сільська рада Деражнянського району за підписом ОСОБА_3 Ліхоша повідомила ОСОБА_1 , що земельна ділянка згідно Державного акта на право колективної власності на землю відноситься до земель колективної власності. Відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 16.01.2019 №22-370-СГ надано наказ ОСОБА_4 сільській раді на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок із земель державної, колективної власності сільськогосподарського призначення з метою передачі в комунальну власність для створення громадських пасовищ із цільовим призначенням землі загального користування (громадські пасовища).
Згідно рішення сесії № 3 Яськовецької сільської ради від 20.05.2019 відповідач відмовив ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га, через невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, у зв'язку з тим, що згідно Конституції України та Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень сільських рад належать: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок у власність громадян та юридичних осіб із земель комунальної владності, не підлягають передачі у приватну власність землі загального користування населених пунктів.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться зокрема у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Такий порядок визначений статтею 118 Земельного кодексу України.
Згідно частин 6, 7 статті 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Відповідно до статті 123 Кодексу, надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.
Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.
Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.
У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Забороняється відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, місце розташування об'єктів на яких погоджено відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування згідно із статтею 151 цього Кодексу.
У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення документації із землеустрою або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення документації із землеустрою без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Відповідно до наявних у матеріалах справи доказів, позивач звернулась до відповідача із заявою з додатками про надання їй дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1,9300 га для ведення особистого селянського господарства розташованої на території Великоберезнянської сільської ради Полонського району Хмельницької області.
Таким чином, позивачем було дотримано вимоги частини 6 статті 118 Земельного кодексу України.
Як зазначалось вище, Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області 19.12.2018 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою ОСОБА_1 .
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивач у встановленому законом порядку отримав дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. При цьому зазначений дозвіл був наданий уповноваженим на це суб'єктом - Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області, який відповідно до закону був наділений повноваженнями на розпорядження бажаною позивачем земельною ділянкою.
Підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою, який позивач розробив на підставі рішення компетентного органу, відповідач зазначив невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, у зв'язку з тим, що згідно Конституції України та Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень сільських рад належать: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок у власність громадян та юридичних осіб із земель комунальної владності, не підлягають передачі у приватну власність землі загального користування населених пунктів.
Відповідно до ст. 83 Земельного кодексу України до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать: а) землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, АДРЕСА_1 , кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо); б) землі під залізницями, автомобільними дорогами, об'єктами повітряного і трубопровідного транспорту; в) землі під об'єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом; г) землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом; г) землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом; д) земельні ділянки, які використовуються для забезпечення діяльності органів місцевого самоврядування; е) земельні ділянки, штучно створені в межах прибережної захисної смуги чи смуги відведення, на землях лісогосподарського призначення та природно-заповідного фонду, що перебувають у прибережній захисній смузі водних об'єктів, або на земельних ділянках дна водних об'єктів; є) землі під об'єктами інженерної інфраструктури міжгосподарських меліоративних систем, які перебувають у комунальній власності.
Суд звертає увагу, що у вказаній статті не передбачено, що у приватну власність не можуть передаватись землі, які планується використовувати як громадські пасовища.
Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" який набув чинності з 01.01.2019 доповнив перехідні положення Земельного кодексу України який визначає, що з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності".
Таким чином, посилання відповідача на те, що сільські ради передають у власність громадян земельні ділянки комунальної власності, а не колективної не може братись до уваги, оскільки останні на підставі вказаного закону перейшли до комунальної власності.
Відповідач вказав, що згідно наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 16.01.2019 №22-370-СГ надано дозвіл Яськовецькій сільській раді на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельних ділянок із земель державної, колективної власності сільськогосподарського призначення з метою передачі в комунальну власність для створення громадських пасовищ, які розташовані за межами населених пунктів на території Яськовецької сільської ради Деражнянського району Хмельницької області, із цільовим призначенням землі загального користування (громадські пасовища). Однак, відповідачем не надано жодних доказів того, що земельна ділянка яку позивач бажає отримати у власність знаходиться в межах земельної ділянки наданої для відведення земельних ділянок під громадські пасовища.
Суд зазначає, що позивачу при розробленні проекту землеустрою було сформовано земельну ділянку, присвоєно їй кадастровий номер, інформацію внесено до Державного земельного кадастру, що підтверджується копією витягу № НВ-6807561212019 з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 23.01.2019.
Таким чином, зазначена у рішенні Яськовецької сільської ради підстава для відмови позивачу у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га, не відповідає дійсним обставинам справи та є такою, що суперечить нормам чинного законодавства України.
Згідно частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд зазначає, що з метою ефективного та належного захисту порушених прав позивача, необхідно вийти за межі позовних вимог, та визнати протиправним та скасувати рішення 27-ї сесії сільської ради сьомого скликання від 20.05.2019 № 3 Яськовецької сільської ради Деражнянського району Хмельницької області, в частині не затвердження ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за межами населених пунктів Яськовецької сільської ради Деражнянського району Хмельницької області.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги необхідно задовольнити частково шляхом:
- визнання протиправним та скасування рішення 27-ї сесії сільської ради сьомого скликання від 20.05.2019 року № 3 Яськовецької сільської ради, Деражнянського району, Хмельницької області в частині не затвердження ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за межами населених пунктів Яськовецької сільської ради Деражнянського району Хмельницької області;
- зобов'язання Яськовецької сільської ради Деражнянського району Хмельницької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за межами населених пунктів Яськовецької сільської ради Деражнянського району Хмельницької області з урахуванням обставин встановлених судом.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З огляду на наведене, позивачем та наявними у матеріалах справи доказами доведено протиправний характер відмови в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, у зв'язку з чим, позов підлягає задоволенню частково.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Частиною 1 ст. 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини першої статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно із частиною другою статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
За змістом пункту першого частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Частиною четвертою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
В адміністративному позові представник позивача зазначив, що орієнтовний розмір судових витрат, які позивач очікує понести в зв'язку з розглядом справи складає 1500,00 грн витрат на правничу допомогу (які складають підготовку адміністративного позову, участь в судових засіданнях).
Однак, представник позивача не надав суду жодних доказів, які б підтверджували понесені позивачем витрати на оплату правничої допомоги.
Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до ст. 5 Закону України "Про судовий збір" та не сплачував його, з урахуванням положень статтей 134,139 КАС України, суд вважає, що судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення 27-ї сесії сільської ради сьомого скликання від 20.05.2019 № 3 Яськовецької сільської ради Деражнянського району Хмельницької області, в частині не затвердження ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за межами населених пунктів Яськовецької сільської ради Деражнянського району Хмельницької області.
Зобов'язати Яськовецьку сільську раду Деражнянського району Хмельницької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за межами населених пунктів Яськовецької сільської ради Деражнянського району Хмельницької області з урахуванням обставин встановлених судом.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )
Відповідач:Яськовецька сільська рада Деражнянського району (вул. Перемоги, 1/1, с. Яськівці, Деражнянський район, Хмельницька область, 32243 , код ЄДРПОУ - 21319272)
Головуючий суддя О.Л. Польовий