ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
09 жовтня 2019 року м. ОдесаСправа № 916/3158/17
м. Одеса, проспект Шевченка, 29, зал судових засідань Південно-західного апеляційного господарського суду №1
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:
головуючого судді Савицького Я.Ф.,
суддів Богацької Н.С.,
Принцевської Н.М.,
секретар судового засідання - Щербатюк О.В.
за участю представників учасників судового процесу:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Новікова Т.О., за довіреністю;
від третьої особи-1: не з'явився;
від третьої особи-2: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “ІМЕКСБАНК”
на рішення Господарського суду Одеської області
від 01 червня 2018 року
у справі № 916/3158/17
за позовом Публічного акціонерного товариства “ІМЕКСБАНК”
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНВЕСТСЕРВІСКОМПАНІ”
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ФРІЗ БУД”
про визнання недійсним нікчемного правочину,
колегія суддів суду першої інстанції: головуючий суддя - Погребна К.Ф, суддя - Малярчук І.А., суддя Рога Н.В.
дата та місце винесення рішення: 01.06.2018р., м. Одеса, проспект Шевченка, 29, Господарський суд Одеської області
Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.
В судовому засіданні 09.10.2019р. відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
В грудні 2018р. Публічне акціонерне товариство «ІМЕКСБАНК» (далі - позивач, Банк, ПАТ «ІМЕКСБАНК» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестсервіскомпані» (далі - відповідач, ТОВ "Інвестсервіскомпані»), в якому просило суд застосувати наслідки недійсності договору про розірвання договору застави майнових прав, укладений між сторонами, повернувши ПАТ «ІМЕКСБАНК» та ТОВ "Інвестсервіскомпані» в стан, який існував до укладення цього правочину, шляхом скасування державної реєстрації припинення обтяжень щодо майнових прав на договір від 04.07.2013р. на будівництво об'єкту дольової власності сторін в частині житлових приміщень загальною площею 16 509,47 кв.м., який укладено між ТОВ "Інвестсервіскомпані» та АТ «Чорноморська транспортна компанія», які належать майновому поручителю ТОВ "Інвестсервіскомпані».
Заявою від 20.03.2018р. ПАТ «ІМЕКСБАНК» змінив предмет позову, не змінюючи його підстав, просив суд визнати недійсним нікчемний договір про розірвання договору застави майнових прав, сторонами якого були ПАТ «ІМЕКСБАНК» та ТОВ "Інвестсервіскомпані", предметом якого виступали майнові права на договір від 04.07.2013р. на будівництво об'єкту дольової власності сторін в частині житлових приміщень загальною площею 16509,47кв.м., який укладено між ТОВ "Інвестсервіскомпані" та АТ «Чорноморська транспортна компанія», які належать майновому поручителю ТОВ "Інвестсервіскомпані" (т.2 а.с.213-220).
В обґрунтування заявлених позовних вимог з урахуванням заяви про зміну предмету позову, позивач зазначає, що розірвавши договір застави, Банк фактично при непогашеній заборгованості за Кредитним договором безпідставно відмовився від власних майнових вимог до заставодавця за дійсним договором забезпечення, а також від своїх прав звернути стягнення на предмет застави в рахунок погашення заборгованості позичальника, внаслідок чого відповідний договір про розірвання є нікчемним в силу п. 1 ч. З ст. 38 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 01.06.2018р. по справі №916/3158/17 (головуючий суддя - Погребна К.Ф, суддя - Малярчук І.А., суддя Рога Н.В.) у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним нікчемного правочину відмовлено у повному обсязі.
В своєму рішенні Господарський суд Одеської області дійшов до висновку, що наведені позивачем підстави позову не знайшли своє підтвердження у процесі розгляду справи.
Так, у вказаному рішенні суд першої інстанції встановив, що учасники справи не подали до суду договір від 23.12.2014р., дійсність якого є предметом спору у даній справі, а позивач вказав на неможливість надати його через загибель у пожежі, та підтвердив факт пожежі документально. Натомість, подані до справи документи ані окремо, ані у сукупності не підтверджують факту укладення між ПАТ «ІМЕКСБАНК» та ТОВ «Інвестсервіскомпані» договору від 23.12.2014р. про розірвання договору застави майнових прав від 15.08.2014р.
Місцевий господарський суд звернув увагу, що саме лише посилання на укладення такого договору не може слугувати доказом його укладення, тому що аналіз положень ч.1 ст.547, ч.ч.2, 3, 4 ст.214 ЦК України, ст.3 Закону України «Про іпотеку» дає підстави дійти висновку, що розірвання договору застави вимагає письмової форми та державної реєстрації. Проте, в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відсутній запис про державну реєстрацію обтяжень рухомого майна на підставі договору від 23.12.2014р. про розірвання договору застави майнових прав від 15.08.2014р., укладеного між ПАТ «ІМЕКСБАНК» та ТОВ «Інвестсервіскомпані».
У зв'язку з чим, Господарський суд Одеської області за відсутності у справі договору від 23.12.2014р., відсутності державної реєстрації припинення обтяження на підставі такого договору був не взмозі пересвідчитись щодо наявності у цьому договорі умов що, передбачені ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та вказували б на законодавчо визначену нікчемність такого правочину, як і не може взагалі без тексту договору встановити його відповідність чи невідповідність вимогам чинного законодавства.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Публічне акціонерне товариство “ІМЕКСБАНК” звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 01.06.2018р. по справі №916/3158/17 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, мотивуючи це тим, що оскаржуване рішення ухвалене з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу позивач зазначає, що нікчемний правочин в силу ч.3 ст.38 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», є автоматично недійсним з моменту його вчинення і не потребує для визнання таким ніяких додаткових дій чи рішень. Нікчемність правочинів, передбачених ч.3 ст.38 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», не залежить від наявності чи відсутності рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Недійсність правочинів неплатоспроможності банку, згідно з якими банк відмовився від власних майнових вимог, установлено законом, такі правочини є недійсними (нікчемними) незалежно від часу їх виявлення уповноваженою особою Фонду, за умови якщо вони вчинені банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку.
Крім того, апелянт зауважує, що про факт укладання 23.12.2014 року нікчемного Договору про розірвання договору застави майнових прав від 15.08.2014 року, сторонами якого були АТ «ІМЕКСБАНК» та ТОВ «Інвестсервіскомпані», за умовами якого було розірвано договір застави, у зв'язку з чим Банк відмовився від власних майнових вимог і така відмова відбулася протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації у Банку, свідчить банківська виписка про операції з 15.08.2014 року по 18.05.2018 року, з якої вбачається списання договору застави 23.12.2014 року.
У зв'язку з тим, що АТ «ІМЕКСБАНК» позбавлений можливості надати суду примірник Договору застави Договору про розірвання договору застави у зв'язку з тим, що вказані документи були втрачені внаслідок пожежі, при оцінці доказів суд має врахувати, що банківська виписка з особового рахунку ТОВ «Фріз Буд» є доказом, який підтверджує проведення банком операцій з облікування Договору застави та Договору про розірвання договору застави.
Також апелянт зазначає про обґрунтованість підстав звернення до суду із позовом до ТОВ «Інвестсервіскомпані», а саме існування між учасниками справи відносин на підставі Договору застави та факт укладання нікчемного Договору про розірвання договору застави, підтверджується Витягом з державного реєстру обтяжень рухомого майна, випискою по особовому рахунку ТОВ «Фріз Буд» за протоколом засідання кредитного комітету АТ «ІМЕКСБАНК» № 92/5 від 27.11.2014 року.
Більш детальніше доводи АТ «ІМЕКСБАНК» викладені у в апеляційній скарзі.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 27.06.2018р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «ІМЕКСБАНК» на рішення Господарського суду Одеської області від 01.06.2018р. по справі №916/3158/17. Справу прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Будішевська Л.О., судді Мишкіна М.А., Поліщук Л.В.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 23.07.2018р. справу №916/3158/17 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Будішевська Л.О., судді Мишкіна М.А., Таран С.В., у зв'язку з перебуванням судді-члена колегії Поліщук Л.В. у відпустці.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 12.09.2018р., у зв'язку з перебуванням у відпустці судді-учасника колегії Мишкіної М.А. сформовано новий склад колегії: головуючий суддя - Будішевська Л.О., Таран С.В., Бєляновський В.В., яка прийняла справу до свого провадження та призначила судове засідання на 04.10.2018р.
Указом Президента України № 454/2017 від 29.12.2017р. «Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах» ліквідовано Одеський апеляційний господарський суд та утворено Південно-західний апеляційний господарський суд.
Згідно з ч.6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи суду.
03.10.2018р. в газеті «Голос України» опубліковано повідомлення про початок роботи Південного-західного апеляційного господарського суду.
На виконання положень абз. 2 ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ч.5 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України, матеріали справи №916/3158/17 передані до Південно-західного апеляційного господарського суду.
У відповідності до вимог ч.1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України за результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого витягами з протоколів від 25.10.2018 року, для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Колоколова С.І., суддів Богацької Н.С., Принцевської Н.М., яка розпочала апеляційний розгляд справи колегією суддів Південно-західного апеляційного господарського суду та призначила розгляд апеляційної скарги ПАТ “ІМЕКСБАНК” у справі 916/3158/17 на 13 грудня 2018 року.
03.12.2018р. від представника ПАТ “ІМЕКСБАНК” надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.
Ухвалою від 05.12.2018р. зазначене клопотання про проведення судового засідання в режимі відео конференції - задоволено. Апеляційну скаргу призначено до розгляду в режимі відео конференції на 13.10.2018р.
13.12.18р. до початку розгляду апеляційної скарги від представника ПАТ “ІМЕКСБАНК” надійшло клопотання про зупинення провадження у справі в порядку п.7 ч.1 ст.228 ГПК України, до перегляду в касаційному порядку судових рішень у справі №916/3156/17 Великою Палатою Верховного Суду.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.12.2018р. відповідне клопотання задоволено, зупинено апеляційне провадження у справі 916/3158/17 до закінчення перегляду в касаційному порядку судових рішень у справі №916/3156/17 Великою Палатою Верховного Суду.
25.06.2019р. до Південно-західного апеляційного господарського суду від ПАТ “ІМЕКСБАНК” надійшло клопотання про поновлення провадження у справі у зв'язку з усуненням обставин, що зумовили його зупинення.
Відповідно до розпорядження керівника апарату суду від 26.06.2019р. №329 та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.06.2019р., у зв'язку з перебуванням судді Колоколова С.І. у відпустці, апеляційну скаргу ПАТ “ІМЕКСБАНК” передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Савицького Я.Ф., суддів Богацької Н.С., Принцевської Н.М.
Також, 26.06.2019р. від ПАТ «ІМЕКСБАНК» до суду надійшла заява про залишення позову без розгляду в порядку п.4 ч.1 ст. 275 господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.07.2019р. справу №916/3158/17 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі головуючого судді Савицького Я.Ф., суддів Богацької Н.С., Принцевської Н.М.; поновлено апеляційне провадження у справі №916/3158/17 з 09.09.2019р. та призначено її розгляд на 11.09.2019р.
23.07.2019р. до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшло клопотання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про участь в судовому засіданні, яке призначене на 11.09.2019 року, в режимі відеоконференції, проведення якої третя особа просила доручити, зокрема, Київському апеляційному суду.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.07.2019р. вказане клопотання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб задоволено, доручено Київському апеляційному суду забезпечити проведення судового засідання по справі №916/3158/17, розгляд якої призначено на 11.09.2019р. в режимі відео конференції.
30.08.2019р. до Південно-західного апеляційного господарського суду від ТОВ “ІНВЕСТСЕРВІСКОМПАНІ” надійшли письмові пояснення.
03.09.2019р. від ПАТ «ІМЕКСБАНК» до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання про участь в судовому засіданні, яке призначене на 11.09.2019 року, в режимі відео конференції. Як зазначалось вище, аналогічне клопотання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб вже було задоволено апеляційною колегією.
Проте, судове засідання, яке було призначено на 11.09.2019р. у справі №916/3158/17 не відбулось, у зв'язку з перебуванням судді-учасника колегії Богацької Н.С. з 11.09.2019р. по 12.09.2019р. у відрядженні.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.09.2019р. розгляд справи №916/3158/17 призначено на 09 жовтня 2019р.
26.09.2019р. до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшло клопотання ПАТ «ІМЕКСБАНК» про участь в судовому засіданні, яке призначене на 19.10.2019 року, в режимі відеоконференції, проведення якої позивач просив доручити Північному апеляційному господарському суду, або Шостому апеляційному адміністративному суду, або Київському апеляційному суду, або Господарському суду міста Києва.
Ухвалою суду від 07.10.2019р. у задоволенні клопотання ПАТ «ІМЕКСБАНК» про участь у судовому засіданні у режимі відео конференції відмовлено, у зв'язку з відсутністю 09.10.2019р. вільних залів судових засідань, обладнаних системою відеоконференцзв'язку в судах, зазначених позивачем.
08.10.2019р. до суду апеляційної інстанції від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку зі значним обмеженням останнього у кількості юристів-представників, що унеможливлює забезпечення особистої участі представника у судовому засіданні у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду. Крім того, у даному клопотанні позивач знов підтримав заяву про залишення позову без розгляду та наполягав у її задоволенні.
В судове засідання 09.10.2019р. представники позивача та третіх осіб не з'явились. Представник відповідача заперечив проти задоволення заявлених клопотань.
Судова колегія, розглянувши подане позивачем клопотання про відкладення розгляду справи, дійшла висновку про відмову в його задоволенні враховуючи наступне.
Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Частиною 11 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає порядок розгляду апеляційної скарги, встановлено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).
Враховуючи, що позивач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, з метою дотримання процесуальних строків розгляду апеляційної скарги, а також зважаючи на те, що явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони (стаття 42 Господарського процесуального кодексу України), колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, за відсутності представника позивача, оскільки його неявка не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.
У судовому засіданні 09.10.2019р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Згідно зі ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 15.08.2014р. між ПАТ «ІМЕКСБАНК» (кредитор) та ТОВ «ФРІЗ БУД» (позичальник) було укладено кредитний договір про відкриття кредитної лінії №30/14 (далі - договір №30/14), відповідно до умов якого кредитор зобов'язується надати позичальнику кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання. Сторонами погоджено, що надання кредиту буде здійснюватися окремими частинами (транші) або в повній сумі на умовах, визначених цим договором в межах відновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості в сумі 296590000грн., зі сплатою 18,1% процентів річних та кінцевим терміном повернення заборгованості за всіма траншами не пізніше 11.08.2017р. (включно) на умовах, визначених цим договором (п.п.1.1., 1.1.1. договору).
Пунктом 1.3. договору №30/14 сторони погодили, що в якості забезпечення зобов'язань по ньому, кредитор, не пізніше 29.08.2014р., укладає із майновими поручителями: ТОВ «Інвестсервіскомпані» - договір застави майнових прав на договір від 04.07.2013р. на будівництво об'єкту дольової власності сторін в частині житлових приміщень, площею 16509,47кв.м., який укладено між ТОВ «Інвестсервіскомпані» та АТ «Чорноморська транспортна компанія», заставна вартість об'єкту застави згідно оцінки ТОВ «АПРАЙЗЕР» складає 171700000грн.; ТОВ «Авенсіс» - договір застави майнових прав на договір від 11.07.2012р., із додатковою угодою до нього від 05.03.2013р., на будівництво об'єкту дольової власності сторін в частині двоповерхової будівлі складу №4 із двома підземними поверхами, орієнтовною загальною площею 21285кв.м., який укладено між ТОВ «Авенсіс» та ТОВ «Південінвестсервіс», заставна вартість якого згідно оцінки ТОВ «АПРАЙЗЕР» складає 99280000грн.; ТОВ «Блек Сі Ріелті Груп» - договір іпотеки, предметом якого є нежитлові приміщення №202, загальною площею 3324кв.м., розташовані за адресою: м. Одеса, пр-т Шевченка,2-А, заставна вартість яких згідно оцінки ТОВ «АПРАЙЗЕР» складає 90000000грн. Кредит, виданий кредитором, також забезпечується всім належним позичальнику майном і коштами.
Відповідно до п.7.3. договору про відкриття кредитної лінії №30/14 від 15.08.2014р. він діє до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до Додаткової угоди №1 від 29.09.2014р. ПАТ «ІМЕКСБАНК» та ТОВ «ФРІЗ БУД» виклали п.1.3. договору про відкриття кредитної лінії №30/14 в наступній редакції: «У якості забезпечення позичальником виконання своїх зобов'язань щодо погашення кредиту, сплати нарахованих процентів, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат на здійснення забезпеченої заставою вимоги кредитор укладає із майновим поручителем ТОВ «Блек Сі Ріелті Груп» - договір іпотеки, предметом якого є нежитлові приміщення №202, загальною площею 3324кв.м., розташовані за адресою: м АДРЕСА_1 Одеса АДРЕСА_2 т Шевченка АДРЕСА_3 , приміщення №202, заставною вартістю, згідно оцінки ТОВ «АПРАЙЗЕР», 90000000грн., який діє до моменту передачі в іпотеку наступного майна майновим поручителем: АТ «Футбольний клуб «Чорноморець» іпотечний договір наступної черги, за яким в іпотеку надаються нежитлові будівлі центрального стадіону «Чорноморець», загальною площею 80289кв.м., розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська (вулиця Енгельса), будинок 1/20, заставною вартістю 4000000000грн., згідно оцінки ТОВ «АПРАЙЗЕР». Кредит, виданий кредитором, також забезпечується всім належним позичальнику майном і коштами.».
Крім того, Додатковою угодою №2 від 10.10.2014р. до договору про відкриття кредитної лінії №30/14 від 15.08.2014р. змінено порядок нарахування процентів.
В подальшому, 23.12.2014р. сторонами укладено додаткову угоду №3 до договору №30/14, якою викладено пп.1.1.1. договору у наступній редакції: «Надання кредиту буде здійснюватися окремими частинами або в повній сумі на умовах визначених цим договором в межах відновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості в сумі 296590000,00 (двісті дев'яносто шість мільйонів п'ятсот дев'яносто тисяч) гривень, надалі за текстом кожна частина окремо - «Транш», а у сукупності - «Транші», зі сплатою фіксованої процентної ставки - 18% (вісімнадцять) процентів річних (далі процентна ставка) та кінцевим терміном повернення заборгованості за всіма траншами не пізніше 11.08.2017 року (включно) на умовах, визначених цим договором.».
Також додатковою угодою №3 від 23.12.2014р. викладено п.1.3. договору №30/14 у новій редакції: «У якості забезпечення позичальником виконання своїх зобов'язань, щодо погашення кредиту, сплати нарахованих процентів, комісій, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат на здійснення забезпеченої заставою вимоги кредитор, не пізніше 31.12.2014 року укладає із майновим поручителем АТ «Футбольний клуб «Чорноморець» іпотечний договір, за яким в іпотеку надаються нежитлові будівлі центрального стадіону «Чорноморець», загальною площею 80289кв.м., розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська (вулиця Енгельса), будинок 1/20, заставною вартістю 7800000000,00 (сім мільярдів вісімсот мільйонів) гривень, згідно оцінки ТОВ «АПРАЙЗЕР». Кредит, виданий кредитором, також забезпечується всім належним позичальнику майном і коштами.».
Як зазначає ПАТ «ІМЕКСБАНК», позичальником зобов'язання по кредитному договору не виконані, у зв'язку з чим, на підтвердження наявності заборгованості ТОВ «ФРІЗ БУД» по кредитному договору №30/14 станом на 01.02.2018р. позивач подав розрахунок заборгованості, виписки по рахунку за періоди з 15.08.2014р. по 31.01.2016р., з 15.08.2014р. по 31.01.2018р. за відсотками та заборгованості по тілу кредиту.
У матеріалах справи наявний витяг з протоколу №92/5 засідання кредитного комітету ПАТ «ІМЕКСБАНК» від 27.11.2014р., з якого вбачається, що кредитним комітетом прийнято рішення внести зміни в частині забезпечення в умови кредитування ТОВ «ФРІЗ БУД» згідно кредитного договору №30/14, зокрема: вивести з-під застави майнові права на договір від 04.07.2013р. на будівництво об'єкту дольової власності сторін в частині житлових приміщень, площею 16509,47кв.м., який укладено між ТОВ «Інвестсервіскомпані» та АТ «Чорноморська транспортна компанія». Заставна вартість об'єкту застави згідно оцінки ТОВ «АПРАЙЗЕР» складає 171700000грн. Також, вирішено узгодити вартість іпотеки, згідно актуалізованого висновку ТОВ «АПРАЙЗЕР» від 20.11.2014р., яка належить майновому поручителю АТ «ФК «Чорноморець» та предметом якої є нежитлові будівлі центрального стадіону «Чорноморець», загальною площею 80289кв.м., розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська,1/10, в сумі НОМЕР_1 грн.; зміни здійснити без стягнення комісії банка, не пізніше 31.12.2014р.; внести зміни в предмет забезпечення після підписання додаткової угоди до кредитного договору; інші умови кредитного договору про відкриття кредитної лінії №30/14 від 15.08.2014р. залишити без змін; заперечень на здійснення такої операції з боку Департаменту банківської безпеки та юридичного управління немає.
Матеріали справи свідчать, що 25.12.2014р. між ПАТ «ІМЕКСБАНК» (іпотекодержатель) та ПрАТ «ФК «Чорноморець» (іпотекодавець) було укладено іпотечний договір, згідно з яким іпотекодавець виступив майновим поручителем за зобов'язаннями 41 юридичної особи - боржників, серед яких ТОВ «ФРІЗ БУД», який забезпечує вимоги іпотекодержателя за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №30/14 від 15.08.2014р. з додатковою угодою №1 від 29.09.2014р., додатковою угодою №2 від 10.10.2014р., додатковою угодою №3 від 23.12.2014р., який укладено між іпотекодержателем та ТОВ «ФРІЗ БУД», стосовно повернення отриманої суми кредиту, несплачених відсотків, комісій, неустойок і штрафів у повному обсязі тощо. Кредит відповідно до вищевказаного кредитного договору надається боржнику іпотекодержателем - кредитором на наступних умовах: сума кредиту - 296590000грн., строк повернення кредиту - 11.08.2017р., розмір відсоткової ставки визначається кредитним договором в розмірі 18% річних (п.1.1. іпотечного договору).
Пунктами 1.3., 1.4., 1.5. іпотечного договору від 25.12.2014р. визначено, що предметом іпотеки є нерухоме майно: нежитлові будівлі центрального стадіону «Чорноморець», які складаються з будівель, загальною площею 80289кв.м., основною площею 67037,5кв.м., що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, 1/20, та розташовані на земельній ділянці, площею 62403кв.м., яка знаходиться в оренді АТ «ФК «Чорноморець», згідно договору оренди землі, посвідченого 20.09.2010р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. за реєстровим №3088, зареєстрованого у Одеському міському відділі ОРФ ДП «ЦДЗК», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 30.09.2010р. за №041050500068. Оціночна вартість предмета іпотеки згідно висновку №112014/7-1 від 20.11.2014р. експертом - оцінювачем ТОВ «АППРАЙЗЕР», становить 7800000000грн. Заставна вартість предмета іпотеки визначається сторонами в сумі 7800000000грн.
Як вбачається із Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №100287849 від 13.10.2017р., право власності на об'єкт іпотеки - нежитлові будівлі центрального стадіону «Чорноморець» зареєстроване 16.05.2017р. за АТ «ІМЕКСБАНК».
На підставі постанови Правління Національного банку України від 26 січня 2015 року №50 «Про віднесення ПАТ «ІМЕКСБАНК» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 26 січня 2015 року №16 «Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ «ІМЕКСБАНК» строком на три місяці з 27.01.2015р. по 26.04.2015р. включно, призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «ІМЕКСБАНК» провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Северина Ю.П.
Відповідно до рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №105 від 27.05.2015р. розпочато процедуру ліквідації ПАТ «ІМЕКСБАНК» з відшкодуванням з боку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами фізичних осіб, відповідно до Плану врегулювання. Рішеннями виконавчої дирекції Фонду було неодноразово продовжено строки здійснення процедури ліквідації ПАТ «ІМЕКСБАНК».
З акта перевірки правочинів на предмет нікчемності (який підписаний не всіма членами комісії та не має дати його складання) вбачається, що укладений банком правочин (договір про розірвання договору застави від 23.12.2014р.), що став підставою для припинення договору застави майнових прав від 15.08.2014р., предметом якого є майнові права на договір від 04.07.2013 року на будівництво об'єкту дольової власності сторін в частині житлових приміщень загальною площею 16509,47кв.м., який укладено між ТОВ «Інвестсервіскомпані» та АТ «Чорноморська транспортна компанія», що належать майновому поручителю ТОВ «Інвестсервіскомпані», виступав в якості забезпечення зобов'язань ТОВ «ФРІЗ БУД» за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №30/14 від 15.08.2014р. (т.1 а.с. 34-36), тому з огляду на приписи частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», частини другої статті 215, частини першої статті 216 Цивільного кодексу України такий правочин є нікчемним та до нього застосовуватися наслідки його недійсності, що зумовлює проведення відповідних дій, спрямованих на відновлення порушеного права банку.
01.12.2017р. ПАТ «ІМЕКСБАНК» надіслав ТОВ «ФРІЗ БУД» та ТОВ «Інвестсервіскомпані» повідомлення №4024 від 30.11.2017р. про нікчемність правочину, в якому було зазначено, що уповноваженою особою Фонду на тимчасову адміністрацію ПАТ «ІМЕКСБАНК» під час здійснення тимчасової адміністрації при здійсненні перевірки правочинів було виявлено договір про розірвання договору застави майнових прав, укладений 23.12.2014р., на підставі якого було розірвано договір застави майнових прав, укладений 15.08.2014р.
В силу положень ст. 202 Цивільного кодексу України, п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» позивач повідомив ТОВ «ФРІЗ БУД» та ТОВ «Інвестсервіскомпані» про нікчемність договору про розірвання договору застави майнових прав, укладеного 23.12.2014р. та зазначив, що застава за договором застави майнових прав, укладеним 15.08.2014р., не є припиненою, заставодержателем є ПАТ «ІМЕКСБАНК» (т.1 а.с. 41-42).
Як вбачається із заяви приватного нотаріуса Мудрої О.М. №13/01-16 від 16.03.2018р., останній на вимогу суду (ухвала від 05.03.2018р.) не може надати Витяг про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна запису про державну реєстрацію обтяження рухомого майна на підставі договору застави майнових прав від 15.08.2014р., сторонами якого були ПАТ «ІМЕКСБАНК» та ТОВ «Інвестсервіскомпані», предметом якого виступали майнові права на договір від 04.07.2013р. на будівництво об'єкту дольової власності сторін в частині житлових приміщень загальною площею 16509,47кв.м., який укладено між ТОВ «Інвестсервіскомпані» та АТ «Чорноморська транспортна компанія», які належать майновому поручителю ТОВ «Інвестсервіскомпані» та Витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна вилучення запису про державну реєстрацію обтяження рухомого майна на підставі договору про розірвання договору застави майнових прав від 15.08.2014р., укладеного 23.12.2014р., сторонами якого були ПАТ «ІМЕКСБАНК» та ТОВ «Інвестсервіскомпані», по технічним причинам, а саме: тривалим збоєм у роботі Реєстру обтяжень рухомого майна та некоректною роботою принтера модель НР1020 (т.2 а.с. 210).
В подальшому, 03.05.2018р. за вх.№8958/18 від Приватного нотаріуса Мудрої О.М. надійшла заява, якою нотаріус супроводив Витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна №55119187 від 15.03.2018р., №55118791 від 15.03.2018р. та повідомив про неможливість надати Витяг про реєстрацію в Державному реєстрі рухомого майна вилучення запису про державну реєстрацію обтяжень рухомого майна на підставі договору про розірвання договору застави майнових прав від 15.08.2014р., укладеного 23.12.2014р. між АТ «ІМЕКСБАНК» та ТОВ «Інвестсервіскомпані» у зв'язку з його відсутністю в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (т.3 а.с. 145-159).
При цьому, відповідно до Витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна №55119187 від 15.03.2018р., за договором застави майнових прав від 15.08.2014р. 14.10.2014р. зареєстровано за АТ «ІМЕКСБАНК» обтяження на майнові права, що випливають із договору від 04.07.2013р., укладеного між АТ «ЧТК» та ТОВ «Інвестсервіскомпані», заставною вартістю 171700000грн., в порядку забезпечення договору про відкриття кредитної лінії №30/14 від 15.08.2014р.
Як зазначає місцевий господарський суд, на підтвердження неможливості надати оригінали та копії договору застави майнових прав від 15.08.2014р., договору від 23.12.2014р. про розірвання договору застави майнових прав, позивач подав документи, що свідчать про факт пожежі, якою імовірно ці договори знищені, а саме: службову записку від 06.01.2015р., акт розслідування причин пожежі від 19.01.2015р., опис документів, що постраждали в результаті загоряння документів, що знаходились в приміщенні відділення №28 АТ «ІМЕКСБАНК», від 19.01.2015р., висновок ГУ ДСНС України в Одеській області №13/02/04.01.2015 з дослідження технічної причини виникнення пожежі, яка сталась 04.01.2015р. в приміщенні відділення №28 ПАТ «ІМЕКСБАНК» за адресою: м. Одеса, вул. Посмітного, 24 від 25.05.2015р.
Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені відповідного рішення, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.
Перш за все, апеляційна колегія зазначає, що на момент винесення оскаржуваного рішення у даній справі Господарським судом Одеської області, а саме: станом на 01 червня 2018 року не існувало постанови Великої Палати Верховного Суду у справі №916/3156/17, яка була прийнята 04.06.2019р. Правовідносини між сторонами у справі №916/3158/17 та у справі №916/3156/17 є ідентичними, тому правова позиція Великої Палати Верховного Суду викладена у постанові від 04.06.2019р. у справі №916/3156/17 має безпосереднє значення для вирішення даної справи та буде врахована судом апеляційної інстанції.
Саме до перегляду в касаційному порядку судових рішень у справі №916/3156/17 Великою Палатою Верховного Суду за клопотанням ПАТ “ІМЕКСБАНК” було зупинено апеляційне провадження у справі 916/3158/17.
Враховуючи правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №916/3156/17, апеляційний суд зазначає, що визнання нікчемного правочину недійсним за вимогою його сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону, з огляду не таке.
Відповідно до ч.2 ст. 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів, які кореспондуються з переліком способів захисту, що передбачений ч.2 ст. 20 Господарського кодексу України, можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов'язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
При цьому, за частиною другою статті 5 Господарського процесуального кодексу України суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у своєму рішенні спосіб захисту, який не встановлений законом, лише за умови, що законом не встановлено ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу. Отже, суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної у позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018р. у справі №338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11.09.2018р. у справі №905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30.01.2019р. у справі №569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18).
Частиною третьою статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:
- банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без установлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;
- банк до дня визнання банку неплатоспроможним узяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;
- банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;
- банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;
- банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»;
- банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;
- банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;
- банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України;
- здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.
Таким чином, за результатами перевірки, здійсненої відповідно до ст. 38 вказаного Закону, виявляються правочини, які є нікчемними в силу приписів (на підставі) закону. При виявленні таких правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати або встановлювати правочини нікчемними.
Отже, відповідний правочин є нікчемним не за рішенням уповноваженої особи Фонду, а відповідно до закону. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення на підставі ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України та ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Рішення уповноваженої особи Фонду не є підставою для застосування таких наслідків. Таке рішення є внутрішнім розпорядчим документом, прийнятим уповноваженою особою, що здійснює повноваження органу управління банку.
Апеляційний суд зазначає, що вищезазначена позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним, зокрема, в її постановах від 16.05.2018р. у справі №910/24198/16 (провадження № 12-15гс18), від 04.07.2018р. у справі №819/353/16 (провадження № 11-163апп18), від 05.12.2018р. у справі №826/23064/15 (провадження № 11-1080апп18), від 27.02.2019р. у справі №826/8273/16 (провадження № 11-775ас18) під час розгляду спорів у подібних правовідносинах.
При цьому, в постанові від 04.06.2019р. у справі №916/3156/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що для відступлення від вищенаведеної позиції правових підстав не вбачається.
Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ «ІМЕКСБАНК» (як сторона правочину) стверджує, що нікчемним є договір про розірвання договору застави майнових прав. Наслідком такої нікчемності є чинність договору застави майнових прав.
Отже, судова колегія зауважує, що спір фактично стосується наявності чи відсутності права застави ПАТ «ІМЕКСБАНК».
За таких умов належним способом захисту інтересів позивача є визнання права застави (п. 1 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, абз. 2 ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України). Проте, позивач відповідну позовну вимогу не пред'являв.
Таким чином, належним способом захисту інтересів ПАТ «ІМЕКСБАНК» є не визнання недійсним нікчемного правочину, а визнання права застави на майнові права на договір від 04.07.2013р. на будівництво об'єкта дольової власності сторін у частині житлових приміщень площею 16 509,47 кв.м., який укладено між ТОВ «Інвестсервіскомпані» та АТ “Чорноморська транспортна компанія”.
Отже, підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що у даній справі позивачем вибрано неналежний спосіб захисту прав.
Крім того, апеляційна колегія також звертає увагу і на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові у справі №916/3156/17 про те, що за наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та в мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.
Статтею 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право: вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку; заявляти від імені банку позови майнового та немайнового характеру до суду, у тому числі позови про винесення рішення, відповідно до якого боржник банку має надати інформацію про свої активи тощо.
Відповідно до ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити збереження активів та документації банку.
За приписами ч. 2, п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених ч. 3 цієї статті. Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, зокрема, з тієї підстави, що банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог.
За змістом ст.ст. 572, 589, 590 Цивільного кодексу України, ст. 1, 3, 4, 16 Закону України «Про заставу» в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту тощо. Предметом застави можуть бути майно та майнові права. Право застави виникає з моменту укладення договору застави, а в разі, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню - з моменту нотаріального посвідчення цього договору. При заставі майнових прав реалізація предмета застави провадиться шляхом уступки заставодавцем заставодержателю вимоги, що випливає із заставленого права.
Як то передбачено ч.1 ст.547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Положеннями ч.ч.1, 2, 3 ст.215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Приписи п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 6.11.2009р. №9 передбачають, що угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Отже, в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.
Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Відповідно до ст. ст. 215 та 216 Цивільного кодексу України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків нікчемного правочину може бути заявлена як однією із сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.
Як роз'яснено в п. 2.5.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року №11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними», нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду. Однак, це не виключає можливості подання та задоволення позову про визнання нікчемного правочину (господарського договору) недійсним.
Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору.
Предметом спору у даній справі, з урахуванням заяви позивача про зміну предмету позову, є визнання недійсним нікчемного правочину - Договору про розірвання договору застави майнових прав, укладений 15.08.2014 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством «ІМЕКСБАНК» та ТОВ «Інвестсервіскомпані» у вигляді окремого документу, оформленого сторонами у письмовому вигляді.
З огляду на це, колегія суддів зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що під час розгляду даної справи у місцевому господарському суді та апеляційному господарському суді позивачем не було надано суду оригіналу або належним чином посвідченої копії як договору застави майнових прав від 15.08.2014 року, так і договору про розірвання договору застави майнових прав від 23.12.2014р., посилаючись на те, що дані документи знищено внаслідок пожежі 04.01.2015 року.
Тому, судова колегія повністю погоджується з висновком суду першої інстанції, у якому вказано, що подані до справи документи ані окремо, ані у сукупності не підтверджують факту укладення між ПАТ «ІМЕКСБАНК» та ТОВ «Інвестсервіскомпані» договору від 23.12.2014р. про розірвання договору застави майнових прав від 15.08.2014р., особливо з врахуванням того, що саме лише посилання на укладення такого договору не може слугувати доказом його укладення, так як аналіз положень ч.1 ст.547, ч.ч.2, 3, 4 ст.214 Цивільного кодексу України, ст.3 Закону України «Про іпотеку» дає підстави дійти висновку, що розірвання договору застави вимагає письмової форми та державної реєстрації. Однак, заява Приватного нотаріуса Мудри О.М. від 03.05.2018р. за вх.№8958/18 свідчить про те, що в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відсутній запис про державну реєстрацію обтяжень рухомого майна на підставі договору від 23.12.2014р. про розірвання договору застави майнових прав від 15.08.2014р., укладеного між АТ «ІМЕКСБАНК» та ТОВ «Інвестсервіскомпані».
У зв'язку з цим, суд апеляційної інстанції вважає цілком правильною позицію місцевого господарського суду, яка полягає у тому, що за відсутності у справі договору від 23.12.2014р., відсутності державної реєстрації припинення обтяження на підставі такого договору, не є за можливим встановити факт наявності у цьому договорі умов що, передбачені ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та вказували б на законодавчо визначену нікчемність такого правочину, як і не може взагалі без тексту договору встановити його відповідність чи невідповідність вимогам чинного законодавства.
З урахуванням викладеного, Господарським судом Одеської області правомірно відхилені позовні вимоги позивача в повному обсязі та зроблено висновок про відсутність підстав для визнання недійсним нікчемного договору, укладання якого не підтверджено належними доказами у справі.
Враховуючи викладене, судова колегія вказує, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, яке винесено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.
За таких обставин, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Одеської області від 01.06.2018 року у справі №916/3158/17 відповідає обставинам справи та вимогам закону і достатніх правових підстав для його скасування не вбачається.
Щодо заяви позивача про залишення позову без розгляду апеляційна колегія зазначає таке.
Відповідно до п.4 ч1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.
Отже, суд апеляційний інстанції наділений повноваженнями закрити провадження у справі лише у разі скасування судового рішення повністю або частково.
Враховуючи відсутність підстав для скасування рішення, колегія суддів залишає клопотання апелянта про закриття провадження у даній справі без задоволення.
У зв'язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги та залишенні без змін рішення суду першої інстанції, витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 253, 269, 270, 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “ІМЕКСБАНК” залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Одеської області від 01.06.2018р. у справі №916/3158/17 залишити без змін.
Постанова відповідно до вимог ст. 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у 20-денний строк.
Повний текст постанови підписаний 11.10.2019р.
Головуючий суддя Савицький Я.Ф.
Суддя Богацька Н.С.
Суддя Принцевська Н.М.