вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"07" жовтня 2019 р. Справа№ 910/15584/18
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Жук Г.А.
суддів: Мальченко А.О.
Дикунської С.Я.
при секретарі судового засідання Костяк В.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу б/н від 17.04.2019 (вх. №09.1-04.1/3254/19 від 23.04.2019) Державного підприємства "Державний будівельний комбінат Управління справами Верховної Ради України" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2019
у справі №910/15584/18 (суддя Паламар П.І.)
за позовом Приватного підприємства "Сінта-Сервіс"
до Державного підприємства "Державний будівельний комбінат Управління справами Верховної Ради України"
про стягнення 1 831 620,82 грн
за участю представників учасників справи:
від позивача - не з'явились
від відповідача - не з'явились
Приватне підприємство "Сінта-Сервіс" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Державний будівельний комбінат Управління справами Верховної Ради України" про стягнення 1 831 620,82 грн, в т.ч. 1 109 861,99 грн основна заборгованість, 429393,60 грн інфляційні, 96239,00 грн три відсотки річних та 196126,23 грн пені.
Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань за контрактом № 20/60/2012 від 25.04.2012 в частині оплати вартості виконаних позивачем підрядних робіт.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.03.2019 (повний текст складено 21.03.2019) позов задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства "Державний будівельний комбінат Управління справами Верховної Ради України" на користь Приватного підприємства "Сінта-Сервіс" 1 109 861,99 грн боргу. В іншій частині позову відмовлено.
Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд, встановив відсутність обставин повної оплати відповідачем вартості виконаних позивачем підрядних робіт згідно контракту № 20/60/2012 від 25.04.2012, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення основного боргу в сумі 1 109 861,99 грн. Крім того, суд, встановивши факт підписання 31.12.2015 відповідачем Акту звірки взаємних розрахунків, дійшов висновку про переривання строку позовної давності щодо позовних вимог про стягнення основного боргу. В частині позовних вимог про стягнення інфляційних, трьох відсотків річних та пені, судом застосовано наслідки спливу строку позовної давності, унормовані ст. 267 ЦК України.
Не погодившись з даним рішенням суду, відповідач - Державне підприємство "Державний будівельний комбінат Управління справами Верховної Ради України", 17.04.2019 подав апеляційну скаргу, просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.03.2019 у справі №910/15584/18 скасувати та ухвалити нове про відмову в частині задоволених вимог. В апеляційній скарзі скаржником викладено клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення є таким, що прийнято на підстав неповного з'ясування усіх обставин, які мають значення для справи з невірним застосуванням норм матеріального права. Так, апелянт не погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що сторони не дійшли згоди щодо строку виконання зобов'язань за контрактом, тоді як позивачем в позовній заяві визначено граничний термін оплати за виконані роботи 14.02.2013. Також апелянт стверджує, що задовольняючи позов про стягнення основної суми заборгованості, судом не було враховано того, що акт звірки розрахунків підписаний поза межами трьохрічного строку позовної давності.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.05.2019 апеляційну скаргу Державного підприємства "Державний будівельний комбінат Управління справами Верховної Ради України" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2019 залишено без руху у зв'язку поданням необґрунтованого клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2019, після усунення недоліків апеляційної скарги, поновлено Державному підприємству "Державний будівельний комбінат Управління справами Верховної Ради України" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2019 у справі №910/15584/18. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою б/н від 17.04.2019 (вх. №09.1-04.1/3254/19 від 23.04.2019) Державного підприємства "Державний будівельний комбінат Управління справами Верховної Ради України" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2019 у справі №910/15584/18. Позивачу встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а учасникам справи - заяв, клопотань, пояснень до 19.06.2019. Зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2019 у справі №910/15584/18.
10.06.2019 від Приватного підприємства "Сінта-Сервіс" надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2019 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Заперечуючи проти доводів апелянта, позивач вказує на те, що місцевим господарським судом вірно було встановлено, що в п. 5.4 контракту сторонами визначено пов'язаність настання строку оплати за контрактом з обставинами надходження коштів від замовника, яка, в силу положень ч. 1 ст. 530 ЦК України, не є тією обставиною яка неминуче має настати. Щодо спливу строку позовної давності, позивач зазначає, що акт звірки взаєморозрахунків підписаний сторонами до спливу строку, унормованого ч. 1 ст. 257 ЦК України, а тому, на думку сторони, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованих висновків про переривання строку позовної давності згідно ч. 1 ст. 264 ЦК України. При цьому, позивач, посилаючись на приписи ч. 4 ст. 269 ГПК України, вказує на невірне застосування судом норм матеріального права в частині відмови в задоволенні позову про стягнення інфляційних, трьох відсотків річних та пені.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.07.2019 справу призначено до розгляду на 16.09.2019.
В судовому засіданні 16.09.2019, в порядку ст. 216 ГПК України, оголошено перерву до 07.10.2019.
Представники сторін в судове засідання 07.10.2019 не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлялись належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення рекомендованих відправлень №04116 28414092 та №04116 28414076. Клопотань та заяв до початку судового розгляду справи від учасників справи не надходило, про поважність причин неприбуття в судове засідання не повідомлялось.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Згідно з п. 3 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення, зокрема, є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
За змістом ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції з метою дотримання процесуальних строків розгляду апеляційної скарги на рішення суду, враховуючи те, що явка представників сторін судом обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників сторін, які належним чином повідомлені про судовий розгляд справи апеляційним господарським судом.
Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги в межах викладених скаржником доводів та вимог, виходячи з наступного.
25 квітня 2012 між Державним підприємством "Державний будівельний комбінат Управління справами Верховної Ради України" (генпідрядник за договором, відповідач у справі) та Приватного підприємства "Сінта-Сервіс" (підрядник за договором, позивач у справі) укладено контракт № 20/60/2012, згідно з умовами якого підрядник за завданням генпідрядника зобов'язався виконати роботи по улаштуванню зливоприймачів та підключення до дощової каналізації, улаштування дорожнього покриття з елементів мощення (бруківка) на об'єкті: "Реставрація та ремонт забудови, благоустрій території реконструкція інженерних мереж по Андріївському узвозу у Подільському районі м. Києва", а останній - прийняти та оплатити ці роботи на умовах договору.
Відповідно до умов п.п. 3.1, 3.1.1, 4.1 контракту орієнтовна договірна цін робіт за контрактом становить 1500000 грн. з урахуванням ПДВ. Кінцева вартість робіт за контрактом визначається на підставі підписаних сторонами актів КБ2в та КБ3, що пройшли перевірку в експертизі.
Строки виконання робіт по будівництву об'єкту визначаються з урахуванням діючих норм тривалості будівництва та складають 30 робочих днів з дати підписання сторонами актів передачі будівельного майданчика та проектної документації при умов наявності у генпідрядника дозволу на виконання робіт до дати підписання кінцевого акту прийняття виконаних підрядних робіт.
Згідно умов п. 5.4 контракту розрахунки за виконані роботи з підрядником здійснюються генпідрядником у межах 90 % від вартості виконаних робіт протягом 10 банківських днів після підписання актів приймання виконаних підрядних робіт (типова форма КБ-2в) та довідок про вартість виконаних підрядних робіт (типова форм а КБ-3) підписаних уповноваженими представниками сторін при умові надходження коштів від замовника за виконані підрядником робіт. Кінцеві розрахунки в межах 10% за виконані роботи з підрядником здійснюються протягом 7 робочих днів після отримання сертифікату та надходження коштів від замовника. Генпідрядник має право затримати кінцеві розрахунки за роботи, виконані з недоробками і дефектами, виявленими при підписанні кінцевого акту, до їх усунення.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, позивачем виконано, а відповідачем прийнято роботи на загальну суму 2 596 747,13 грн, про що складено Акти приймання виконаних будівельних робіт № № 1, 2 від 31.01.2013 за січень 2013 рік; підсумкову відомість ресурсів за лютий 2013 рік; довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за січень 2013 рік (а.с. 26-45).
Згідно наявних у матеріалах справи Акту звіряння взаємних розрахунків від 31.12.2018 та Актів звірки за період з 01.01.2018 по 24.09.2018; січень 2016 - жовтень 2018; липень 2012 - вересень 2018, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками товариства, відповідачем визнано заборгованість з оплати виконаних підрядником робіт.
У відповідності до протоколів про зарахування зустрічних однорідних вимог від 31 січня 2013 року, 30 вересня 2013 року, 31 жовтня 2013 року, 30 листопада 2013 року, 31 грудня 2013 року, 31 січня 2014 року, 28 лютого 2014 року, 30 квітня 2014 року, 31 травня 2014 року сторони, на підставі ст. 601 ЦК України, ст. 203 ГК України, дійшли згоди з припинення зобов'язань за контрактом шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог в загальній сумі 1 486 885,14 грн (а.с. 96-105).
Оскільки заборгованість в сумі 1 109 861,99 грн (2 596 747,13 - 1 486 885,14) відповідачем не була сплачена позивачу, Приватним підприємством "Сінта-Сервіс" пред'явлено позов у даній справі про стягнення вищенаведеної суми основної заборгованості. Крім того, в порядку ст. 625 ЦК України, позивачем на суму заборгованості нараховано інфляційні в сумі 429393,60 грн та 3 % річних в сумі 96239,00 грн за період з 31.12.2015 по 20.11.2018, а також пеню в сумі 196126,23 грн за період з 20.05.2018 по 20.11.2018.
За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
У відповідності зі ст. 173 ГК України, яка кореспондується з приписами ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язок.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст.174 ГК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох чи більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 837 ЦК України унормовано, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
За змістом ч. 1 ст. 838 ЦК України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.
Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Як вірно зазначено місцевим господарським судом, сторонами в п. 5.4 контракту визначено, що строк оплати за виконані підрядником роботи поставлено в залежність, зокрема, від умови перерахування замовником коштів. Проте, вказана умова не є тією подією, яка неминуче має настати, в розумінні приписів ч. 1 ст. 530 ЦК України, а тому судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наведене не є визначенням строку виконання грошового зобов'язання.
Водночас, у відповідності до приписів ч. 1 ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Згідно з ч. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.
Факт виконання підрядником робіт, обумовлених контрактом, підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання виконаних робіт (форма КБ-2в) і довідкою про вартість виконаних будівельних робіт (форма КБ-3), які підписані генпідрядником без зауважень, тоді як вимога позивача про сплату вартості цих робіт залишилася неоплаченою.
З урахуванням вищенаведеного, судова колегія визнає необґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо непогодження з висновками суду першої інстанції про те, що сторони не дійшли згоди щодо строку виконання грошового зобов'язання у зв'язку із визначенням позивачем в позовній заяві граничним терміном оплати за виконані роботи саме 14.02.2013. Поряд з цим, апеляційна інстанція зауважує, що дискреційними повноваженнями суду є перевірка доказами обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з статтями 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частинами 1 і 2 статті 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідачем зобов'язання з оплати вартості виконаних підрядником робіт згідно умов контракту не виконано, а тому за ним рахується заборгованість в сумі 1 109 861,99 грн. Будь-яких доказів в спростування обставин наявності заборгованості відповідачем суду не надано.
Відповідно до ст. 13, 14 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За змістом ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Оскільки матеріали справи не містять доказів належного виконання відповідачем зобов'язань з оплати виконаних робіт за контрактом, а відповідачем, в порядку ст. 74 ГПК України, зворотного не доведено, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за Контрактом № 20/60/2012 від 25.04.2012 в сумі 1 109 861,99 грн.
Доводи апеляційної скарги про незастосування місцевим господарським судом наслідків спливу строку позовної давності відхиляються судовою колегією, оскільки з наявного в матеріалах справи Акту звірки взаємних розрахунків за період січень 2012 - грудень 2015 (а.с. 46-47) вбачається, що станом на 31.12.2015 за відповідачем рахується заборгованість в сумі 2 253 967,39 грн. Вказаний акт підписаний директором ДП "Державний будівельний комбінат Управління справами Верховної Ради України" та скріплений печаткою підприємства в межах трирічного строку позовної давності (акти виконаних робіт підписані 31.01.2013, акт звірки - 31.12.2015). Доказів відсутності повноважень у директора підприємства Серпутько А.В., яким підписано акт від імені відповідача, до матеріалів справи не представлено. Відповідачем жодними доводами і доказами не спростовується факт вчинення відповідачем дій з визнання суми боргу неуповноваженою особою. Водночас, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що визначені сторонами в акті звірки взаєморозрахунків суми заборгованості відповідача підтверджуються іншими наявними в матеріалах справами доказами, зокрема, первинними бухгалтерськими документами.
Беручи до уваги приписи ч. 1 ст. 264 ЦК України, а також встановлення обставин вчинення відповідачем дій з визнання заборгованості за контрактом в межах строку позовної давності, судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для застосування наслідків спливу строку позовної давності, оскільки у зв'язку із підписанням відповідачем 31.12.2015 акту звірки взаємних розрахунків строк позовної давності було перервано. А в силу вимог частини третьої названої статті після переривання перебіг позовної давності починається заново. Позивачем пред'явлено позов у даній справі 21 листопада 2018, тобто в межах трирічного строку позовної давності.
Таким чином, доводи апеляційної скарги про невірне застосування місцевим господарським судом норм матеріального права не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.
Щодо позовних вимог про стягнення інфляційних, річних та пені, Північний апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову в задоволенні даної частини позовних вимог з підстав пропуску позивачем строку позовної давності, оскільки у відповідності до статті 264 ЦК України визнання боржником основного боргу саме по собі не є доказом визнання ним також і додаткових вимог кредитора (зокрема, щодо неустойки, процентів за користування коштами), а так само й вимог щодо відшкодування збитків і, відтак, не може вважатися перериванням перебігу позовної давності за зазначеними вимогами. Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України стягнення 3% річних та інфляційних витрат можливе до моменту фактичного виконання зобов'язання та обмежується останніми трьома роками, які передували подачі позову. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Об'єднаної плати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.10.2018 у справі № 922/4099/17.
З урахуванням наведеного, судова колегія не вбачає підстав для виходу за межі доводів та вимог апеляційної скарги у зв'язку із неправильним застосуванням місцевим господарським судом норм матеріального права, на чому наполягав позивач у своєму відзиві на апеляційну скаргу не подаючи апеляційної скарги у даній справі.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам вірну правову оцінку, рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2019 у справі № 910/15584/18 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів ст. 277 ГПК України не вбачається. Скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.
Судові витрати, в порядку ст. 129 ГПК України, покладаються на апелянта (відповідача у даній справі).
Керуючись ст. ст. 129, 253-254, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Державний будівельний комбінат Управління справами Верховної Ради України" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2019 у справі №910/15584/18 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2019 у справі №910/15584/18 залишити без змін.
3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2019 у справі №910/15584/18.
4. Справу №910/15584/18 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Сторони мають право оскаржити постанову до Верховного Суду в порядку, визначеному ст. ст. 286-291 ГПК України.
Головуючий суддя Г.А. Жук
Судді А.О. Мальченко
С.Я. Дикунська
Повний текст постанови складено 09.10.2019