Справа № 157/959/19 Провадження №11-кп/802/505/19 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Категорія: ст.125 КК України Доповідач: ОСОБА_2
09 жовтня 2019 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12019030090000222 від 03.05.2019 року за апеляційною скаргою прокурора Камінь-Каширського відділу Маневицької місцевої прокуратури ОСОБА_8 на ухвалу Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 15 липня 2019 року щодо ОСОБА_9 , -
Ухвалою суду закрито кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця с. Пнівне Камінь-Каширського району Волинської області, фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , освіта професійно-технічна, одруженого, на утриманні одна неповнолітня дитина, не працюючого, раніше не судимого, -
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.125 КК України у зв'язку із відмовою потерпілого від обвинувачення.
Позовну заяву потерпілого ОСОБА_10 до ОСОБА_9 про стягнення шкоди, завданої кримінальним правопорушенням - залишено без розгляду.
Органами обвинувачення ОСОБА_9 обвинувачувався у тому, що 01.05.2019 року близько 15 год. 00 хв., він, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись неподалік приміщення магазину «Продукти», що на вул. Центральній, 3 с. Півне Камінь-Каширського району Волинської області з хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок та спокій громадян, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось винятковим цинізмом та особливою зухвалістю, використовуючи нікчемний привід, в присутності інших осіб, всупереч правилам та нормам поведінки в суспільстві, з метою самоутвердитись за рахунок інших осіб, безпричинно вирвав у потерпілого ОСОБА_10 цигарку та справив на неї природні потреби, цим самим демонструючи присутнім свій статевий орган.
У подальшому, продовжуючи свої хуліганські дії, обвинувачений ОСОБА_9 умисно наніс не менше трьох ударів кулаком лівої руки в ділянку голови та обличчя потерпілого ОСОБА_10 , внаслідок чого спричинив останньому легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я терміном більше шести діб.
Органами обвинувачення дії ОСОБА_9 було кваліфіковано за ч.1 ст.296 КК України.
Місцевим судом дії обвинуваченого перекваліфіковано з ч.1 ст.296 КК України на ч.1,2 ст.125 КК України.
У судовому засіданні потерпілий відмовився від обвинувачення та просив закрити провадження щодо ОСОБА_9 .
Не погоджуючись із ухвалою суду, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу місцевого суду скасувати та призначити новийрозгляд провадження у суді першої інстанції.
Вказує, що судом не вірно кваліфіковано дії обвинуваченого, оскільки наявні в матеріалах справи докази вказують саме на хуліганськ ідії ОСОБА_9 .
У поданому запереченні захисник обвинуваченого просить ухвалу суду залишити без змін Вказує, що прокурором не доведено наявність у діях його підзахисного хуліганських дій.
Заслухавши доповідача, який доповів суть ухвали та виклав доводи апеляційної скарги, прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, захисника обвинуваченого, який апеляцію заперечив та просив ухвалу суду залишити без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням,яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні усіх обставин кримінального провадження, керуючись законом; оцінює кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Частина 4 ст.95 КК України регламентує, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст.255 КПК України, Суд не вправі обґрунтувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору або посилатися на них.
За загальним правилом, згідно ст.23 КПК України, суд приймає як доказ показання осіб, які дають їх усно в судовому засіданні. Тому лише з моменту надання показань у суді першої інстанції під час розгляду справи та їх повної фіксації на технічному носії такі показання з огляду на положення ст.84,95 КПК України набувають ознак доказу у кримінальному провадженні.
Із звукозапису судового засідання встановлено, що місцевим судом було допитано обвинуваченого, потерпілого та свідка. І саме на підставі їх показань місцевий суд дійшов висновку про можливість перекваліфікації дій обвинуваченого із ч.1 ст.296 КК України на ч.1, 2 ст.125 КК України.
Обвинувачений ОСОБА_9 свою винуватість у вчиненому визнав частково та вказав, що 01.05.2019 року близько 15 год. 00 хв. разом із друзями вживав спиртні напої неподалік приміщення магазину «Продукти» в с. Півне Камінь-Каширського району. Між ним та потерпілим ОСОБА_10 виник словесний конфлікт на фоні особистих відносин, в результаті чого він вирвав у потерплого цигарку та викинув через огорожу.
Потерпілий ОСОБА_10 суду дав показання, що дійсно в ході суперечки, яка виникла через запитання обвинуваченого щодо розлучення його сина, образив ОСОБА_9 , в результаті чого останній наніс потерпілому декілька ударів по обличчю.
Свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , які були присутніми під час конфлікту між потерпілим та обвинуваченим у наданих суду показаннях вказали, що обвинувачений справді наніс декілька ударів потерпілому; однак заперечили факт демонстративного справляння природної потреби на цигарку ОСОБА_10 .
Суд вважає, що вказані показання обвинуваченого, потерпілого і свідків, в яких вони ретельно описали події, які мали місце в період часу 01 травня 2019 року є чіткими, послідовними та такими, що відповідають фактичним обставинам справи та прямо стосуються тих подій, що підлягають доказуванню. Вказані показання суд вважає достовірними, оскільки такі перевірені та співставлені судом з іншими доказами, які містяться в матеріалах кримінального провадження і безпосередньо досліджені в судовому засіданні.
Згідно висновку судової експертизи №21 від 03 травня 2019 року, виявлені на тілі ОСОБА_10 тілесні ушкодження відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень та могли утворитися від дії тупого предмету без відображення контактуючої поверхні останнього (а.с.64-65).
Надані стороною захисту докази взаємопов'язані і в сукупності підтверджують всі обставини, що підлягають доказуванню; ними встановлено подію злочину, винуватість обвинуваченого та інші обставини, зазначені у ст.93 КПК України. Жодних обставин, передбачених ст.87 КПК України, з якими закон пов'язує недопустимість доказів як таких, що отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, судом не встановлено, у зв'язку з чим підстави для визнання цих доказів недопустимими відсутні.
Злочин, передбачений статтею 296 КК України - хуліганство - супроводжується особливою зухвалістю тачи винятковим цинізмом. Під особливою зухвалістю розуміють нахабне поводження, буйство, бешкетування, поєднане з побоями та іншим насильством, яке спричинило тілесні ушкодження, чи знущанням над потерпілим, знищення або пошкодження майна, тривале, що довгий час не припиняється, порушення спокою громадян, зрив масового заходу, тимчасове порушення нормальної діяльності установи, підприємства, організації або громадського транспорту тощо. Винятковий цинізм - це демонстративна зневага загальноприйнятими нормами моральності, наприклад, груба непристойність, демонстративне оголення, знущання над хворими, дітьми, немічними тощо. Для кваліфікації хуліганства за ч. 1 ст. 296 достатньо наявності в діях винної особи однієї з цих ознак - особливої зухвалості або виняткового цинізму. Хуліганством, яке супроводжувалося винятковим цинізмом, можуть бути визнані дії, поєднані з демонстративною зневагою до загальноприйнятих норм моралі, наприклад проявом безсоромності чи грубої непристойності, знущанням над хворим, дитиною, особою похилого віку або такою, яка перебувала у безпорадному стані.
У листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №223-192/0/4-13 від 30 січня 2013 року «Про практику застосування судами при розгляді справ» зазначено, що суспільно небезпечне діяння не може бути кваліфіковано як хуліганство за наявності у сукупності таких обставин кримінального провадження:
-засуджені і потерпілі між собою були знайомі;
- до злочинного посягання перебували в особистих неприязних стосунках;
-поштовхом до заподіяння тілесних ушкоджень стала поведінка самих потерпілих;
-зі змісту протиправних дій кожного із засуджених простежується бажання завдати шкоди власне здоров'ю потерпілих через особисту неприязнь до них.
У конкретному випадку потерпілий та обвинувачений раніше були між собою знайомі; поштовхом до протиправних дій ОСОБА_9 стала поведінка самого потерпілого, а саме - груба словесна образа та жбурляння пляшки з під пива у голову обвинуваченого. Також зі змісту протиправних дій ОСОБА_9 вбачається, що він бажав завдати шкоду власне здоров'ю потерпілого і завдав її у вигляді нанесення кількох умисних ударів в обличчя, які спрямовувались на конкретну особу - ОСОБА_13 , а не на усіх присутніх відвідувачів магазину, тобто вони охоплювали конкретне заподіяння шкоди персоніфікованій особі.
Враховуючи вищевикладене, місцевий суд дійшов вірного висновку про наявність у діях ОСОБА_9 складу кримінального правопорушення, передбаченого ст.125 КК України, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.
Відповідно до ч.4 ст.26 КПК України кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення розпочинається лише на підставі заяви потерпілого, а у випадках, передбачених цим Кодексом, його відмова від обвинувачення є безумовною підставою для закриття кримінального провадження у формі приватного обвинувачення.
Відповідно до п.7 ч.1 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається у разі, якщо потерпілий відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні.
Оскільки кваліфікація дій обвинуваченого за ст.125 КК України відноситься до злочинів приватного обвинувачення, а потерпілий у судовому засіданні подав заяву про закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_9 , місцевий суд з дотриманням вимог п.7 ч.1 ст.284 КПК України вірно закрив кримінальне провадження.
За таких обставин апеляційний суд не може погодитись з доводами прокурора в апеляційній скарзі щодо незаконності рішення суду першої інстанції про закриття кримінального провадження.
З огляду на те, що не встановлено істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б безумовними підставами для скасування або зміни рішення щодо ОСОБА_9 , апеляційна скарга прокурора не підлягає до задоволення.
Будь-яких порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли б перешкодити суду повно і всебічно розглянути кримінальне провадження та ухвалити законне і обґрунтоване рішення, апеляційним судом не встановлено.
Керуючись ст.ст. 404,405,407 апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а ухвалу Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 15 липня 2019 року про закриття кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_9 за ст.125 КК України - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Касаційна скарга на ухвалу може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Головуючий
Судді