Справа № 810/2054/18 Суддя (судді) першої інстанції: Лисенко В.І.
Суддя-доповідач: Губська Л.В.
09 жовтня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Губської Л.В.,
суддів: Епель О.В., Степанюка А.Г.
за участю секретаря Суркової Д.О.,
представника позивача Доманського М.М. ,
представника відповідача ОСОБА_3.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 липня 2018 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області до ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу,-
Головне управління Державної фіскальної служби у Київській області звернулось до суду з даним позовом, в якому просило стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 податковий борг в сумі 101 392,85 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що за відповідачем обраховується сума заборгованості перед бюджетом у сумі 101 392,85 грн, яка складається з основного платежу з податку на додану вартість, штрафної санкції та нарахованої пені. За таких обставин, керуючись п.п. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючий орган звернувся до суду по його стягнення.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 31 липня 2018 року адміністративний позов задоволено, при цьому, суд виходив з того, що податкові зобов'язання відповідача зі сплати податку на додану вартість у сумі 101 392,85 грн є узгодженими, а тому наявні підстави для стягнення податкового боргу.
Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та постановити нове про залишення позову без розгляду через пропущення строку звернення до суду.
Свої доводи обґрунтовує тим, що податковий борг може бути стягнутий протягом 1095 календарних днів з дня виникнення такого боргу, отже, враховуючи, що податковий борг у нього виник 01.03.2015, звернення з позовною заявою про його примусове стягнення 25 квітня 2018 року відбулось з порушенням 1095-денного строку, а отже заборгованість відповідача є безнадійною.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін та зазначає про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі. Зауважує на хибності доводів апелянта з приводу пропуску строку на звернення до суду та дати виникнення податкового боргу. Вказує, що оскільки податкове повідомлення-рішення не було вручено платнику податків, датою виникнення податкового боргу вважається день зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення, з урахуванням десятиденного строку для добровільної сплати податкового зобов'язання.
В судовому засіданні представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав, наполягав на їх задоволенні, в той час, як представник позивача проти цього заперечував, просив судове рішення залишити без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, судом першої інстанції установлено і підтверджується матеріалами справи, що в період з 14.01.2015 по 16.01.2015 посадовими особами Броварської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області було проведено документальну позапланову перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 з питань достовірності визначення показників податкових декларацій з податку на додану вартість та підтвердження господарських відносин з контрагентом ТОВ «Делькар - Ггруп» за вересень 2014 року.
За результатами перевірки, контролюючим органом складено акт від 14.01.2015 № 497/10/1006-1701/344404813 (а.с. 9-19).
На підставі висновків акту перевірки позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.02.2015 № 0005381701, яким нараховано суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 97 390, 50 грн, з яких 64 927,00 грн - основний платіж, 32463,50 грн - штрафні санкції (а.с. 50).
У зв'язку із несплатою зазначеного податкового зобов'язання, відповідачу нараховано пеню у розмірі 4002,35 грн (а.с. 6).
Керуючись п.п. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючий орган звернувся до суду з даним позовом про стягнення податкового боргу з відповідача.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем як суб'єктом владних повноважень доведено наявність податкового боргу ОСОБА_2 в розмірі 101 392, 85 грн, правомірність звернення з позовом про стягнення податкового боргу до суду та наявність підстав для стягнення такого, тобто позовні вимоги відповідають положенням податкового законодавства та підтверджені належними та допустимими доказами.
Колегія суддів не може погодитись з таким висновком з огляду на наступне.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.
Згідно із ч. 3 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Положення ст. 123 КАС України узгоджуються із приписами п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України, згідно яких, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
З аналізу наведених правових норм вбачається, що звернення до адміністративного суду із позовом реалізується в межах терміну, визначеного адміністративним процесуальним законодавством або іншими законами.
Разом з цим, за правилами КАС України строк звернення суб'єкта владних повноважень до суду обчислюється з дня виникнення підстав, що дають такому суб'єкту право на пред'явлення визначених законом вимог.
При цьому, пропущення строків звернення до адміністративного суду не є безумовною підставою для застосування наслідків порушення цих строків, оскільки суд може визнати причину пропуску таких строків поважною і в такому випадку справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому КАС.
Водночас, обов'язок доведення обставин, з якими сторона пов'язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, покладається на особу, яка звернулась до суду.
Предметом даного адміністративного позову є стягнення з платника податків податкового боргу в дохід держави, а отже, строк звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень обчислюється з дня виникнення підстав, що дають йому право на пред'явлення цих вимог.
Так, заборгованість відповідача перед бюджетом у сумі 101 392, 85 грн виникла у зв'язку із несплатою грошового зобов'язання з податку на додану вартість згідно податкового повідомлення-рішення від 19.02.2015 № 0005381701.
Відповідно до п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Згідно із п. 102.4 вказаної статті Податкового кодексу України у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.
Таким чином, спеціальним законодавством визначено, що звернення контролюючого органу до суду із позовом про стягнення податкового боргу реалізується в термін 1095 календарних днів з дня виникнення у відповідного платника податкового боргу.
При цьому, колегія суддів враховує, що відповідно до п.п. 14.1.175 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Під час визначення моменту узгодженості грошового зобов'язання у сумі 101 392, 85 грн, судом апеляційної інстанції враховується, що податкове повідомлення-рішення від 19.02.2015 № 0005381701 про визначення відповідачу вказаного зобов'язання було предметом судового розгляду.
Так, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2019 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2019 року в справі № 320/5600/18 визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 19.02.2015 № 0005381701, яким відповідачеві донараховано грошове зобов'язання зі сплати податку на додану вартість та на підставі якого позивачем подано даний позов про стягнення податкового боргу.
Отже, з 03.09.2019 сума грошового зобов'язання вважається не узгодженою, що виключає можливість її стягнення як податкового боргу.
Разом з тим, судом апеляційної інстанції враховується, що наведені обставини не могли бути відомі суду першої інстанції, оскільки виникли після ухвалення оскаржуваного рішення і на момент, як подання позовної заяви, так і на момент розгляду справи судом першої інстанції грошове зобов'язання вважалось узгодженим.
За приписами п. 57.3 ст. 57 ПК України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Податкове повідомлення-рішення від 19.02.2015 № 0005381701 було скеровано відповідачеві рекомендованим листом з повідомленням про вручення та у зв'язку із закінченням строку зберігання повернулось відправникові (а.с.28).
Відповідно до ст. 42 ПК України, у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Як вказує позивач, конверт, у якому направлялось платнику податків податкове рішення, повернувся 01.04.2015, отже, з урахуванням десятиденного строку для сплати податкового зобов'язання, податковий борг у ОСОБА_2 виник 11 квітня 2015 року.
Однак, із позовом про стягнення грошового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 101 392, 85 грн суб'єкт владних повноважень звернувся до суду 25.04.2018, тобто із пропуском строку, встановленого п. 102.4 ст. 102 Податкового кодексу України.
Судом апеляційної інстанції також враховується, що первинне звернення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області 29 березня 2018 року, з аналогічними позовними вимогами, відбулось в строк, але ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2018 року в справі 810/1537/18 позовну заяву було повернуто у зв'язку з відсутністю повноважень у особи яка підписала позов, проте, ця обставина не перериває строку позовної давності.
Повторне ж звернення з позовною заявою відбулось вже поза межами строку.
Наведене узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 02 жовтня 2018 року в справі № 802/1957/16-а.
Визначений п. 102.4 ст. 102 ПК України 1095-денний строк для стягнення грошового зобов'язання нарахованого контролюючим органом є присічним та не підлягає продовженню чи відтермінуванню, оскільки після його спливу заборгованість визнається безнадійною, тобто такою, щодо якої минув строк позовної давності.
Зважаючи на те, що позивач у визначений строк не реалізував свої функції, а об'єктивних та обґрунтованих обставин, що позбавили його вчинити певні дії, не навів, колегія суддів знаходить слушними доводи заявника апеляційної скарги про наявність підстав для залишення без розгляду позову.
Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також неправильно застосовані норми матеріального та порушені норми процесуального права, що стало підставою для неправильного вирішення питання, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а позов залишити без розгляду.
За приписами ч. 6 ст. 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
За таких обставин судовий збір, сплачений ОСОБА_2 за звернення до суду з апеляційною скаргою відповідно до платіжного доручення № 25 від 22.10.2018 в сумі 2 643, 00 підлягає стягненню з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень (а.с. 127).
Керуючись ст. ст. 139, 243, 250, 315, 319, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 липня 2018 року - скасувати та постановити нове рішення, яким адміністративний позов Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області до ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу - залишити без розгляду.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління ДФС у Київській області (03151, м.Київ, ВУЛИЦЯ НАРОДНОГО ОПОЛЧЕННЯ, будинок 5-А; ідентифікаційний код: 39393260) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; рнокпп: НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору за звернення з апеляційною скаргою в сумі 2 643, 00 грн (дві тисячі шістсот сорок три гривні 00 коп).
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.
Постанова в повному обсязі складена 09 жовтня 2019 року.
Головуючий-суддя: Л.В. Губська
Судді: О.В. Епель
А.Г. Степанюк