ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
10 жовтня 2019 року № 826/6612/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого Бояринцевої М.А., розглянувши в порядку спрощеного провадження справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції у м. Києві
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у м. Києві щодо не врахування та не виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання пов'язаного з проходженням служби в поліції та про зобов'язання Головне управління Національної поліції у м. Києві прийняти рішення про нарахування та здійснення виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 158 580 грн.
В обґрунтування наведених вимог позивач посилається на Конституцію України, закони України «Про Національну поліцію», «Про Державний бюджет України на 2018 рік», Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850, та зазначає про наявність у нього права на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання пов'язаного з проходженням служби в поліції, проте Головним управлінням Національної поліції у м. Києві протиправно відмовлено у виплаті.
Від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач посилається на Закон України «Про Національну поліцію», Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.2016 № 4 «Про затвердження Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського» та зазначає про відсутність правових підстав для виплати позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням другої групи інвалідності внаслідок захворювання пов'язаного з проходженням служби в поліції, оскільки позивачу 19.06.2014 виплачено одноразову грошову допомогу у сумі 18 300 грн.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ в період з 01.09.2002 по 06.11.2015 та в період з 07.11.2015 по 05.02.2018 служив в Національній поліції України.
Під час виконання службових обов'язків 04.02.2014 ОСОБА_1 отримав вогнепальне поранення верхньої третини правого стегна. Відповідно до довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках застрахованого серії 10 ААА № 013260 від 09.04.2014 установлено 5% втрати професійної працездатності, у зв'язку з чим позивачу 19.06.2014 виплачено одноразову грошову допомогу у розмірі 18 300 грн.
05.01.2018 військово-лікувальною комісією Територіального медичного об'єднання Міністерства внутрішніх справ України прийнято рішення про непридатність ОСОБА_1 до служби в поліції, що підтверджується свідоцтвом про хворобу № 1.
Наказом Головного управління Національної поліції у м. Києві від 31.01.2018 № 92 о/с майора поліції ОСОБА_1 , заступника начальника відділу поліції № 2 (з обслуговування житлового масиву «Троєщина») Деснянського управління поліції звільнено зі служби в поліції згідно з пунктом 2 (через хворобу) частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».
Як вбачається з довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії АГ № 0014354 від 28.02.2018 позивачу установлено 70 % втрати професійної працездатності. Відповідно до довідки до акта огляду МСЕК серії АВ № 0967613 від 28.02.2018 позивачу встановлено ІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в поліції.
01.03.2018 позивач звернувся до начальника Головного управління Національної поліції у м. Києві про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із втратою працездатності та встановлення інвалідності, пов'язаної з проходженням служби в органах внутрішніх справ України.
Листом від 22.03.2018 за № К-205оп/125/30/01-2018 Головне управління Національної поліції у м. Києві з посиланням на пункт 8 розділу ІV наказу МВС України від 21.09.2017 №788 «Про внесення змін до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського» повідомило позивача про відсутність правових підстав для вирішення питання про призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням другої групи інвалідності внаслідок захворювання пов'язаного з проходженням служби в поліції, оскільки згідно з платіжним дорученням від 19.06.2014 № 1249 ОСОБА_1 виплачено одноразову грошову допомогу у сумі 18 300 грн.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію».
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 97 Закону України від 02.07.2015 №580-VIII «Про Національну поліцію» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 580-VIII) одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті.
Розміри одноразової грошової допомоги визначені статтею 99 Закону № 580-VIII.
Згідно з підпунктом "б" пункту 4 частини першої статті 99 Закону № 580-VIII внаслідок визначення поліцейському ІІ групи інвалідності внаслідок причин, зазначених у пункті 4, розміри одноразової грошової допомоги поліцейським складає 90 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату.
Механізм оформлення і виплати одноразової грошової допомоги (далі - ОГД) у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейських центрального органу управління поліції, територіальних органів поліції, міжрегіональних територіальних органів Національної поліції, установ та організацій, що належать до сфери управління Національної поліції України (далі - органи поліції), поліцейських в т. ч. слухачів та курсантів вищих навчальних закладів із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - навчальних закладів), поліцейських, відряджених до інших органів державної влади, установ, організацій (далі - інших органів) визначають Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 2016 року № 4 (у редакції наказу Міністерства внутрішніх справ України від 21 вересня 2017 року № 788).
Пунктом 2 розділу І Порядку та умов № 4 встановлено, що діяльність органів поліції та навчальних закладів у частині оформлення документів для виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського спрямована на забезпечення гарантованого державою соціального захисту поліцейського.
Відповідно до пункту 3 розділу І Порядку та умов № 4, поліцейський вважається таким, що виконує службові обов'язки, якщо він забезпечує виконання основних завдань та повноважень поліції, визначених Законом України "Про Національну поліцію" (далі - Закон), у тому числі під час участі в антитерористичній операції, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України або виконував основні завдання та повноваження міліції, що були визначені Законом України "Про міліцію".
Пунктом 4 розділу І Порядку та умов № 4 визначені випадки, за яких призначається ОГД у разі загибелі (смерті), інвалідності чи втрати працездатності поліцейського:
1) під час виконання службових обов'язків (пункт 1 частини першої статті 97 Закону) - випадок, пов'язаний з виконанням службових обов'язків, спрямованих на реалізацію повноважень та основних завдань поліції, у тому числі під час участі в антитерористичній операції, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України;
2) під час виконання службових обов'язків (пункти 3, 5 частини першої статті 97 Закону) - випадок, пов'язаний із здійсненням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України;
3) під час проходження поліцейським служби (пункт 2 частини першої статті 97 Закону) - випадок, який не пов'язаний із безпосереднім виконанням службових обов'язків, зазначених у підпунктах 1, 2 цього пункту;
4) пов'язаного з проходженням служби в поліції, органах внутрішніх справ (пункт 4 частини першої статті 97 Закону) - обставина, яка виникла внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, крім випадків, зазначених у підпунктах 1, 2 цього пункту;
5) пов'язаного з проходженням служби в поліції, органах внутрішніх справ (пункт 6 частини першої статті 97 Закону) - обставина, яка виникла внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції, наслідком якого є часткова втрата працездатності без визначення йому інвалідності, крім випадків, зазначених у підпунктах 1, 2 цього пункту.
Відповідно до розділу ІІ Порядку та умов, днем виникнення права на отримання ОГД є:
1) у разі загибелі (смерті) поліцейського - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть;
2) у разі встановлення поліцейському інвалідності - дата, з якої встановлено інвалідність, що зазначена в довідці до акта огляду медико-соціальної експертної комісії, у разі відсутності дати, з якої встановлено інвалідність, - дата видачі довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії;
3) у разі встановлення ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата видачі довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках.
ОГД у разі загибелі (смерті) поліцейського чи втрати працездатності поліцейського призначається та виплачується у випадках та в розмірах, визначених Законом України "Про Національну поліцію", особам, які мають право на її отримання, відповідно до цього Закону.
Згідно з пунктом 1 розділу ІІІ Порядку та умов № 4, формування пакета документів для призначення та виплати ОГД у органах поліції, навчальних закладах здійснюється підрозділами фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку (далі - фінансові підрозділи) у взаємодії з підрозділами кадрового забезпечення, службами державного нагляду за охороною праці (далі - СДНОП) органів поліції та навчальних закладів, а також фахівцями військово-лікарської комісії (далі - ВЛК).
Пунктом 3 розділу ІІІ Порядку та умов № 4 визначено, що заява (рапорт) про виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського подається Голові Національної поліції (керівнику міжрегіонального, територіального органу поліції) за останнім місцем служби поліцейського.
Відповідно до пункту 5 розділу III Порядку та умов № 4, для виплати одноразової грошової допомоги у разі часткової втрати працездатності без визначення інвалідності чи в разі визначення інвалідності поліцейський подає фінансовому підрозділу:
1) заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням втрати працездатності чи інвалідності;
2) довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).
До заяви додаються копії, які звіряються з оригіналом документа: довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; постанови відповідної ВЛК щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) поліцейського, зокрема про те, що воно не пов'язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідний контролюючий орган і має відповідну відмітку в паспорті).
Пунктом 1 розділу IV Порядку та умов № 4 передбачено, що фінансові підрозділи в десятиденний строк з дня реєстрації документів готують висновок про призначення одноразової грошової допомоги, форма якого наведена у додатку 2. Висновок про призначення одноразової грошової допомоги складається працівником фінансового підрозділу і підписується керівником фінансового підрозділу та керівником підрозділу, де проходить (проходив) службу поліцейський.
Згідно з пунктом 3 розділу IV Порядку та умов № 4, керівник Національної поліції (міжрегіонального, територіального органу поліції) у 15-денний строк приймає рішення про призначення виплати одноразової грошової допомоги, у якому проходив (проходить) службу поліцейський, шляхом видання наказу про виплату такої допомоги, а в разі відмови - письмовим повідомленням осіб із зазначенням мотивів відмови.
Відповідно до пункту 8 розділу IV Порядку та умов № 4, якщо поліцейському протягом двох років після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
Підставою для такої виплати є довідка органу, установи, організації, підрозділу, яким попередньо було здійснено виплату ОГД із зазначенням підстави та дати її призначення, розміру виплати, видана фінансовим підрозділом цього органу, установи, організації, підрозділу, за останнім місцем отримання ОГД.
У разі коли одержувачі ОГД одночасно мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про Національну поліцію", та одноразової грошової допомоги відповідно до інших актів законодавства України, виплата грошових сум здійснюється за однією з підстав, за вибором одержувача одноразової грошової допомоги (пункт 9 розділу IV Порядку та умов № 4).
Як встановлено під час розгляду справи, позивачем за останнім місцем служби подано заяву та визначений пакет документів з метою отримання одноразової грошової допомоги в зв'язку з встановленням йому ІІ групи інвалідності, пов'язаної з проходженням служби в органах внутрішніх справ України.
Позивачу відмовлено у її призначенні та виплаті з тих підстав, що з моменту отримання ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із втратою працездатності без установлення інвалідності пройшло більше 2 років.
Разом з тим, суд зазначає, що Законом України «Про Національну поліцію» не встановлено обмежень щодо виплати одноразової грошової допомоги, які передбачені пунктом 8 розділу IV Порядку та умов № 4. Вказана норма Порядку та умов № 4 не позбавляє позивача права на отримання одноразової грошової допомоги, а лише встановлює обмеження у розмірі проведення виплати нарахованої суми грошової допомоги в залежності від часу повторного встановлення інвалідності із втратою працездатності після первинного встановлення втрати працездатності. Так само цей пункт Порядку не містить жодних застережень щодо неможливості проведення виплати грошової допомоги у разі встановлення особі після спливу двохрічного терміну іншої групи інвалідності чи більшого відсотку втрати працездатності.
За таких обставин, суд зазначає про необгрунтованість висновків відповідача про відсутність підстав для виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку із втратою працездатності та встановлення інвалідності, пов'язаної з проходженням служби в органах внутрішніх справ України.
При цьому, вичерпний перелік випадків, за яких особі може бути відмовлено у призначенні грошової допомоги визначено у статті 101 Закону України «Про Національну поліцію», відповідно до якої призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність, часткова втрата працездатності без визначення інвалідності поліцейського є наслідком:
а) учинення ним діяння, яке є кримінальним або адміністративним правопорушенням;
б) учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння;
в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, який доведений судом);
г) подання особою свідомо неправдивої інформації про призначення і виплату одноразової грошової допомоги.).
Разом з тим, підстави, з якої виходив відповідач при відмові у призначенні, вказана норма не містить.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, в постановах від 13 лютого 2018 року у справі № 808/1866/16, від 01 серпня 2018 року у справі № 750/5060/17, від 28 лютого 2019 року у справі № 816/1699/18.
За таких обставин, суд приходить до висновку про протиправність відмови відповідача у призначенні виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 .
При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб'єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов'язаний був і міг вчинити.
Тобто бездіяльність не має чітко окреслених часових меж, а саме явище бездіяльності є триваючим.
Проте, в межах даної справи судом встановлено вчинення відповідачем дій по розгляду звернення позивача та відмовлено у прийнятті рішення про виплату йому одноразової грошової допомоги, а тому суд, керуючись статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України та з метою належного захисту порушеного права позивача, приходить до висновку про визнання протиправною відмову Головного управління Національної поліції у м. Києві щодо врахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання пов'язаного з проходженням служби в поліції.
Разом з тим, суд звертає увагу позивача, що розмір одноразової грошової допомоги визначається у розмірі прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення.
З огляду на наведені обставини та законодавчі приписи, суд приходить до висновку про наявність у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги в сумі 90 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату у зв'язку з установлення йому ІІ групи інвалідності, по причині захворювання, яке пов'язане з проходженням служби в ОВС.
При цьому, суд бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини щодо відповідальності держави щодо виконання власних повноважень.
Зокрема, згідно з пунктами 70, 71 рішення Європейського суду з прав людини у справі RYSOVSKYY v. UKRAINE (Рисовський проти України) заява № 29979/04, у якому проаналізовано поняття "належне урядування".
Аналізуючи відповідність цього мотивування Конвенції, Суд підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, "Онер'їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер'їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), п. 119).
Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), n. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, п. 58, ECHR 2002-VIII). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії" (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі "Трґо проти Хорватії" (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року). У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип "належного урядування" може не лише покладати на державні органи обов'язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку (див., наприклад, рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), п. 69), а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові (див. зазначені вище рішення у справах "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 53, та "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), п. 38).
За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, тому позов визнається таким, що підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору, питання розподілу судових витрат судом не вирішується.
Керуючись статтями 139, 241-243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції у м. Києві (вул. Володимирська, 15, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 40108583) визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії задовольнити.
2. Визнати протиправною відмову Головного управління Національної поліції у м. Києві щодо врахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання пов'язаного з проходженням служби в поліції.
3. Зобов'язати Головне управління Національної поліції у м. Києві прийняти рішення про нарахування та здійснення виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в сумі 90 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.
Суддя М.А. Бояринцева