номер провадження справи 9/98/19
10.10.2019 Справа № 908/1986/19
м. Запоріжжя
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТ І К", ЄДРПОУ 33272641 (69097, м. Запоріжжя, бул. Будівельників, буд. 23)
до відповідача: Держаного підприємства "Дослідне господарство "Новатор" інституту олійних культур Національної академії аграрних наук України, ЄДРПОУ 32405397 (70417, Запорізька область, Запорізький район, с. Сонячне, вул. Інститутська, 1)
про стягнення суми 138117 грн. 60 коп.
Суддя Боєва О.С.
Без виклику сторін
До господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТ І К" до відповідача: Держаного підприємства "Дослідне господарство "Новатор" інституту олійних культур Національної академії аграрних наук України, про стягнення суми 138117,60 грн., в тому числі: суми 86014,06 грн. - інфляційних втрат, суми 34822,46 грн. пені, суми 17281,08 - 3% річних за користування грошовими коштами.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу від 06.08.2019 здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1986/19 та визначено до розгляду судді Боєвій О.С.
Ухвалою суду від 12.08.2019 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/1986/19, присвоєний номер провадження 9/98/19, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Ухвалою суду від 12.09.2019 на підставі ч. 11 ст. 176 ГПК України позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.
Ухвалою суду від 23.09.2019, у зв'язку з усуненням позивачем недоліків позовної заяви у встановлений судом строк, судом продовжено розгляд справи № 908/1986/19.
10.10.2019 за наслідками розгляду справи судом прийнято рішення.
Позовні вимоги мотивовані наступним. Рішенням господарського суду Запорізької області від 09.08.2018 у справі № 908/743/18, яке залишено без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 25.03.2019, з Держаного підприємства "Дослідне господарство "Новатор" інституту олійних культур Національної академії аграрних наук України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТ І К" стягнуто суму основного боргу за договором про надання послуг № 1/10-07 від 10.07.2014 в розмірі 191910 грн. На виконання вказаного рішення суду видано відповідний наказ. Станом на 06.08.2019 рішення суду не виконане. У зв'язку з чим, на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем нараховано відповідачу інфляційні втрати в розмірі 86014,06 грн. та 3 % річних в розмірі 17281,08 грн. за період з 01.08.2016 по 01.08.2019. Також позивачем на підставі п. 4.3 договору про надання послуг № 1/10-07 від 10.07.2014 нараховано відповідачу пеню в розмірі 34822,46 грн. за період з 01.08.2018 по 01.02.2019. Позов обґрунтовано ч. 1 ст. 193, ст. 202 ГК України, ч. 1 ст. 509, ст. 526, 549, 599, ч. 1 ст. 611, ст. 625 ЦК України та умовами договору про надання послуг № 1/10-07 від 10.07.2014.
09.09.2019 до господарського суду від відповідача надійшов відзив на позов за змістом якого відповідач, окрім того, просить поновити строк на надання відзиву. Зазначає, що позовну заяву не отримував і ознайомився з її змістом лише після ознайомлення з матеріалам справи 02.09.2019. Відзив подано до відділення поштового зв'язку 07.09.2019.
Відповідно до ухвали суду від 12.08.2019 про відкриття провадження у справі, судом встановлено строк для подання відповідачем відзиву - до 03.09.2019.
За змістом ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.
Розглянувши клопотання відповідача про поновлення процесуального строку для надання відзиву, суд визнає причини його пропуску поважними і вважає за можливе його задовольнити та поновити пропущений процесуальний строк для подання відзиву. При цьому, судом враховано незначне порушення відповідачем процесуального строку - 5 днів.
У відзиві, який надійшов до суду 09.09.2019 та прийнятий судом до розгляду, відповідач зазначає про наступне. Підставою позову позивач вказує невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором про надання послуг № 1/10-07 від 10.07.2014. Проте жодних послуг позивач відповідачу не надавав. Про це зазначалось і при розгляді справи № 908/743/18 господарським судом Запорізької області, на рішення якого посилається позивач. Згідно положень ЦК України інфляційні втрати, пеня та 3 % річних є відповідальністю за порушення зобов'язань. Проте жодних зобов'язань відповідача перед позивачем немає. Крім того, зазначає, що позивачем невірно розраховані інфляційні втрати. Просить у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, суд
10.07.2014 між Державним підприємством «Дослідне господарство «Елітне» Інституту олійних культур Національної академії аграрних наук України (замовник, відповідач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІТ І К" (виконавець, позивач у справі) був укладений договір про надання послуг із збирання врожаю сільськогосподарських культур № 1/10-07 (надалі - договір).
За умовами вказаного договору виконавець зобов'язався надати замовнику послуги із збирання врожаю сільськогосподарських культур комбайном «ДОН-1500Б», а замовник - оплатити виконавцеві зазначені послуги на умовах цього договору (Розділ 1 договору).
Рішенням господарського суду Запорізької області від 09.08.2018 у справі № 908/743/18 з Державного підприємства «Дослідне господарство «Новатор» інституту олійних культур Національної академії аграрних наук України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІТ І К» стягнуто суму основного боргу за договором про надання послуг із збирання врожаю сільськогосподарських культур № 1/10-07 від 10.07.2014 в розмірі 191 910,00 грн., суму судового збору в розмірі 2 878,66 грн.
30.11.2018 судом на виконання вказаного рішення видано відповідний наказ.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 25.03.2019 у справі № 908/743/18 рішення господарського суду запорізької області від 09.08.2018 у справі № 908/743/18 залишено без змін.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 09.08.2018 у справі №908/743/18 встановлені, зокрема, наступні обставини: - «Відповідно до п. 1.1 Статуту Державне підприємство "Дослідне господарство "Новатор" Інституту олійних культур Національної академії аграрних наук України" засноване на основі державної власності, перебуває у віданні Національної академії аграрних наук України. Підприємство є правонаступником в частині землі, майна, майнових і немайнових прав та зобов'язань Державного підприємства "Дослідне господарство "Елітне" Інституту олійних культур Національної академії аграрних наук України" п. 1.4 Статуту в редакції 15.05.2018…».
- «…позивач зобов'язання про надання послуг із збирання врожаю сільськогосподарських культур в 2014 році виконав про що свідчать акти здачі-приймання робіт (надання послуг):
- ОУ-0000018 від 01.08.2014 на суму 15 000,00 грн.;
- ОУ-0000019 від 01.08.2014 на суму 24 000,00 грн.;
- ОУ-0000020 від 01.08.2014 на суму 36 720,00 грн.;
- ОУ-0000021 від 28.08.2014 на суму 13 800,00 грн.;
- ОУ-0000022 від 03.10.2014 на суму 19 500,00 грн.;
- ОУ-0000023 від 05.10.2014 на суму 15 000,00 грн.;
- ОУ-0000024 від 07.10.2014 на суму 15 000,00 грн.;
- ОУ-0000025 від 10.10.2014 на суму 21 210,00 грн.;
- ОУ-0000026 від 14.10.2014 на суму 31 680,00 грн.
Загальна вартість наданих позивачем послуг в рамках договору №1/10-07 від 10.07.2014 складає 191910,00 грн. Відповідач зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати наданих послуг не здійснив, чим порушив умови договору... ».
- «… В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази не надання позивачем обумовлених в договорі №1/10-07 послуг або виконання їх неналежним чином, з недотриманням узгоджених сторонами строків тощо. Таким чином, суд дійшов висновку про належне виконання позивачем умов п. 2.1 та 2.2 договору. Відповідач не надав доказів повної оплати отриманих послуг в рамках договору № 1/10-07 від 10.07.2014. За таких обставин суд визнав законними та обґрунтованими позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 191 910,00 грн. …».
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Як зазначено позивачем та не спростовано відповідачем, станом на 06.08.2019 рішення господарського суду Запорізької області від 09.08.2018 у справі № 908/743/18 не виконане.
Згідно з ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
За приписами п. 7.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином. Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.
Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.
Таким чином, нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат є обґрунтованим та законним.
Перевіривши розрахунок 3% річних суд встановив, що розрахунок здійснений вірно, тому в цій частині вимоги підлягають задоволенню у заявленому розмірі.
Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, суд встановив, що при його здійсненні позивачем допущено арифметичну помилку. Інфляційні втрати за заявлений позивачем період: з серпня 2016 по липень 2019 включно становлять 73289,75 грн. Отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума 73289,75 грн. інфляційних витрат, в іншій частині вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат судом відмовляється.
Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача суми 34822,46 грн. пені, нарахованої за період з 01.08.2018 по 01.02.2019.
Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) згідно з ст. 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" № 543/96-ВР від 22.11.1996 платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п. 4.3. договору за неналежне виконання зобов'язань по цьому договору, винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі 0,5 % за кожен день невиконання зобов'язання або неналежного його виконання, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, діючої на період порушення зобов'язання.
Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Отже нарахування пені здійснюється від дня, коли зобов'язання мало бути виконано і припиняється через шість місяців, якщо інше не встановлено законом або договором.
За умовами договору замовник зобов'язався сплатити виконавцеві плату за надання послуг, передбачених цим договором. Замовник на протязі 3-х календарних днів здійснює оплату послуг на підставі рахунку та акту виконаних робіт (п. 2.2. договору).
Рішенням господарського суду Запорізької області від 09.08.2018 у справі №908/743/18, зокрема, встановлено, що позивачем зобов'язання про надання послуг із збирання врожаю сільськогосподарських культур в 2014 році виконане про що свідчать акти здачі-приймання робіт (надання послуг):
- ОУ-0000018 від 01.08.2014 на суму 15 000,00 грн.;
- ОУ-0000019 від 01.08.2014 на суму 24 000,00 грн.;
- ОУ-0000020 від 01.08.2014 на суму 36 720,00 грн.;
- ОУ-0000021 від 28.08.2014 на суму 13 800,00 грн.;
- ОУ-0000022 від 03.10.2014 на суму 19 500,00 грн.;
- ОУ-0000023 від 05.10.2014 на суму 15 000,00 грн.;
- ОУ-0000024 від 07.10.2014 на суму 15 000,00 грн.;
- ОУ-0000025 від 10.10.2014 на суму 21 210,00 грн.;
- ОУ-0000026 від 14.10.2014 на суму 31 680,00 грн.
Як вже зазначалось, нарахування пені здійснюється від дня, коли зобов'язання мало бути виконано і припиняється через шість місяців, якщо інше не встановлено законом або договором.
Отже, суд знаходить позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми 34822,46 грн. пені за заявлений позивачем період, а саме: починаючи з 01.08.2018 по 01.02.2019, необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам закону, оскільки в даному випадку зобов'язання зі сплати наданих послуг мало бути виконано ще у 2014 році.
При цьому, суд не має права виходити за межі позовних вимог: за межі визначених позивачем періодів відповідних нарахувань.
Таким чином, в цілому, позовні вимоги задовольняються частково.
Доводи відповідача, викладені у відзиві, зокрема, щодо ненадання позивачем послуг відповідачу спростовується наведеним вище, в т.ч., висновками суду у справі № 908/743/18, рішення по якій набрало законної сили.
Згідно зі ст. 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Держаного підприємства "Дослідне господарство "Новатор" інституту олійних культур Національної академії аграрних наук України, ЄДРПОУ 32405397 (70417, Запорізька область, Запорізький район, с. Сонячне, вул. Інститутська, 1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТ І К", ЄДРПОУ 33272641 (69097, м. Запоріжжя, бул. Будівельників, буд. 23) суму 17281 (сімнадцять тисяч двісті вісімдесят одна) грн. 08 коп. - 3 % річних, суму 73289 (сімдесят три тисячі двісті вісімдесят дев'ять) грн. 75 коп. - інфляційних витрат та суму 1358 (одна тисяча триста п'ятдесят вісім) грн. 56 коп. витрат зі сплати судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
У задоволенні іншої частини позову - відмовити.
Повне рішення складено та підписано 10.10.2019.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.С. Боєва