вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"27" вересня 2019 р. Cправа № 902/311/19
Суддя Господарського суду Вінницької області Нешик О.С., при секретарі судового засідання Шаравській Н.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом керівника Бершадської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Ободівської сільської ради Тростянецького району Вінницької області
до товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Ободівська", с.Ободівка Тростянецького району Вінницької області
про стягнення безпідставно збережених коштів в сумі 24852,79 грн
Представники сторін в судове засідання не з'явилися.
До Господарського суду Вінницької області 15.04.2019 надійшла позовна заява Бершадської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Ободівської сільської ради Тростянецького району Вінницької області про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Ободівська" безпідставно збережених коштів у сумі 24852,79 грн, які заявлені з посиланням на використання відповідачем земельних ділянок без достатньої правової підстави.
За вказаним позовом ухвалою суду від 23.04.2019 відкрито провадження у справі №902/311/19, вирішено її розгляд здійснити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 23.07.2019 по вказаній справі закрито підготовче провадження та призначено судовий розгляд по суті на 17.09.2019.
Відповідно до ухвали суду від 17.09.2019, за клопотанням представника відповідача, розгляд справи по суті відкладено на 26.09.2019.
В судове засідання 26.09.2019 прибули прокурор Міняйло І.М. та представник відповідача Покотило В.М. Представник позивача правом участі в засіданні суду 26.09.2019 не скористався.
По закінченню розгляду справи по суті, суд вийшов до нарадчої кімнати для ухвалення рішення. Сторонам оголошено орієнтовний час проголошення вступної та резолютивної частин рішення - 27.09.2019 о 15:00 год. На вказану дату і час представники сторін не з'явились.
Враховуючи, що норми статей 182, 183 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 3 частини 1 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів.
З позовної заяви слідує, що Бершадська місцева прокуратура звертаючись в інтересах держави в особі Ободівської сільської ради Тростянецького району Вінницької області з позовними вимогами про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Ободівська" безпідставно збережених коштів у сумі 24852,79 грн, посилається на таке.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Ободівська" використовує земельні ділянки з кадастровими номерами 0524184200:02:008:0081, 0524184200:02:008:0082, 0524184200:02:008:0083 без документів, що посвідчують право власності чи право користування ними, без укладення договорів оренди. Орендна плата за їх використання відповідачем за вказаний період не сплачувалась.
За змістом заявлених прокурором позовних вимог, недоотримані Ободівською сільською радою кошти є орендною платою за використання вищевказаних земельних ділянок, яка підлягає стягненню на користь позивача на підставі приписів ч. 1 ст. 1212 ЦК України. У позові стверджується, що відповідач зберіг (заощадив) у себе майно (кошти), у вигляді орендної плати, що мала бути оплачена за володіння і користування земельними ділянками. Посилаючись на те, що в період часу з 01.01.2017 по 14.07.2017 відповідач користувався вказаними земельними ділянками без достатньої правової підстави, прокурор та позивач вважають, що відповідно до положень статей 1212-1214 Цивільного кодексу України, товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Ободівська" повинно повернути Ободівській сільській раді кошти, які воно зберегло у вигляді несплаченої орендної плати за вирахуванням фактично сплачених коштів (земельного податку).
Відповідач проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні. У письмовому відзиві на позов та в усних поясненнях наданих суду, відповідач вказував на договірний характер спірних правовідносин сторін у справі та безпідставність застосування до них положень ст.ст. 1212-1214 ЦК України.
Як зазначив відповідач, 17.09.2015 рішенням 37 сесії 6 скликання Ободівської сільської ради Товариству з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Ободівська" було надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок під господарськими будівлями і дворами, орієнтовною площею 20,05 га.
18.09.2015 між ТОВ "Агрофірма "Ободівська" та Ободівською сільською радою було укладено Попередній договір щодо укладення договору оренди (Основного договору) земельної ділянки в майбутньому. За твердженням відповідача, між ним та Ободівською сільською радою виникли правовідносини договірного характеру.
Посилаючись на те, що прокурор не врахував наявності договірних відносин між відповідачем та Ободівською сільською радою, сплаченої ТОВ "Агрофірма "Ободівська" орендної плати за заявлений у позові період, вказуючи на відсутність обґрунтованого розрахунку орендної плати, відповідач просив відмовити в задоволенні позову.
У наданій до суду письмовій відповіді на відзив прокурор зазначив, що вважає вказані доводи відповідача проти позову хибними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи. Так, прокурор вказав, що рішенням 37 сесії 6 скликання Ободівської сільської ради від 17.09.2015 відповідачу надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок під господарськими будівлями та дворами, орієнтовною площею 20,05 га, в тому числі: тракторна бригада, майстерня, адмінбудинку в с.Ободівка - 3,6 га; млин в с.Ободівка по вул.Леніна - 0,50 га; молочні ферми в АДРЕСА_1 .Ободівка по вул.Колгоспна - 4,3 га; свиноферма в АДРЕСА_2 Ободівка по вул.Котовського - 1,4 га; автогараж в с АДРЕСА_3 Ободівка по вул.Котовського -1,0 га; молочні ферми в с.Ободівка по вул.Котовського - 9,25 га.
Прокурор зазначив, що на 37 сесії 6 скликання 17.09.2015 рішення про укладення з товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Ободівська" Попереднього договору щодо укладення договору оренду (Основного договору) земельної ділянки в майбутньому не приймалось.
Предметом спору є вимога про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Ободівська" безпідставно збережених коштів за використання земельних ділянок, загальною площею 0,3991 га, розташованих у АДРЕСА_2 Ободівка по вул. Дружби (колишня Котовського) у т.р.: 0,1321 га (ремонтна майстерня) по АДРЕСА_4 , 39 в с АДРЕСА_3 Ободівка; 0,1996 га (адміністративний будинок) по АДРЕСА_4 ; 0,0675 (столова) по вул. Дружби, 41 а в с АДРЕСА_3 Ободівка.
Прокурор вважає, що Попередній договір суперечить вимогам земельного законодавства та є нікчемним, оскільки він укладений у відсутність відповідного рішення сесії Ободівської сільської ради, а також з порушенням вимог ст.13-15 Закону України "Про оренду землі". Стверджує, що Попередній договір укладено 18.09.2015 між товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Ободівська" та колишнім Ободівським сільським головою Покладюком І.А., який не уповноважувався сесією Ободівської сільської ради розпоряджатись земельними ділянками територіальної громади с. Ободівка.
Прокурор зазначив, що в Попередньому договорі відсутня інформація про місцезнаходження земельних ділянок, їх кадастровий номер, а також розмір нормативно-грошової оцінки, від якої залежить розмір орендної плати земельної ділянки. Попередній договір не зареєстрований відповідачем у встановленому законом порядку.
Таким чином, на думку прокурора, Попередній договір не можна вважати правовою підставою для використання товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Ободівська" спірних земельних ділянок, оскільки він суперечить вимогам ст.203, 205 ЦК України, а також вимогам Земельного кодексу та Закону України "Про оренду землі".
Прокурор наголосив на тому, що товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Ободівська", будучи фактичним користувачем земельних ділянок без достатньої правової підстави, за рахунок власника цієї ділянки - Ободівської сільської ради, зберегло у себе кошти, які мало заплатити за користування земельними ділянками, а отже відповідач зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі положень частини 1 статті 1212 ЦК України.
23.07.2019 від відповідача до суду надійшли письмові пояснення, датовані 19.07.2019, де відповідач суду додатково пояснив, що 18.09.2015 року між ТОВ "Агрофірма "Ободівська" та Ободівською сільською радою було укладено Попередній договір щодо укладення договору оренди (Основного договору) земельної ділянки в майбутньому.
Згідно п. 1 Попереднього договору сторони взяли на себе зобов'язання укласти договір оренди земельної ділянки на земельні ділянки під господарськими будівлями та дворами на території Ободівської сільської ради орієнтовною площею 20,05 га. В цю площу 20,05 га входять земельні ділянки кадастрові номера 0524184200:02:008:0081 (ремонтна майстерня), 0524184200:02:008:0082 (адміністративний будинок), 0524184200:02:008:0083 (столова).
Попередній договір включено до податкової декларації з плати за землю ТОВ "Агрофірма "Ободівська" і відповідачем з 2017 року по теперішній час сплачується орендна плата Ободівській сільській раді, так само як сплачується орендна плата за земельні ділянки із зазначеними вище кадастровими номерами.
Інші господарські будівлі і двори, які знаходяться на згаданих 20,05 га, не використовуються відповідачем та знаходяться на зберіганні як невитребуване майно реорганізованого КСП "Світанок".
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено відсутність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.
Згідно Витягів про реєстрацію права власності на нерухоме майно, за відповідачем - товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Ободівська" - зареєстровано право власності на наступне нерухоме майно: нежитлову будівлю по АДРЕСА_4 ) в с.Ободівка АДРЕСА_5 району, загальною площею 1152,8 кв.м.; нежитлову будівлю контори по АДРЕСА_4 ), 41 в с АДРЕСА_3 Ободівка, загальною площею 808,6 кв.м.; нежитлову будівлю столової, об'єкт житлової нерухомості по вул. Дружби, АДРЕСА_6 (колишня Котовського) в с.Ободівка, загальною площею 494,5 кв.м.; комплекс будівель та споруд, об'єкт житлової нерухомості по АДРЕСА_4 (колишня Котовського) в с.Ободівка, загальною площею 662,3 кв.м. (а.с. 24-26, т.1).
Згідно рішення 37 сесії 6 скликання Ободівської сільської ради від 17.09.2015 "Про надання дозволу ТОВ "Агрофірма "Ободівська" на замовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок під господарськими будівлями та дворами" (а.с. 47, т.1) товариству з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Ободівська" надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок під господарськими будівлями та дворами, орієнтовною площею 20,05 га, в тому числі: тракторна бригада, майстерня, адмінбудинку в с.Ободівка - 3,6 га; млин в с.Ободівка по вул.Леніна - 0,50 га; молочні ферми в с. Ободівка по вул.Колгоспна - 4,3 га; свиноферма в АДРЕСА_2 Ободівка по вул.Котовського - 1,4 га; автогараж в АДРЕСА_2 Ободівка по вул.Котовського - 1,0 га; молочні ферми в с.Ободівка по вул.Котовського - 9,25 га.
Наступного дня, а саме 18.09.2015 між позивачем - Ободівською сільською радою та відповідачем - товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Ободівська" було укладено Попередній договір щодо укладення договору оренди (Основного договору) земельної ділянки в майбутньому.
Згідно п. 1 Попереднього договору, його предметом є зобов'язання позивача, як майбутнього орендодавця та відповідача, як майбутнього орендаря, в термін до одного року укласти договір оренди земельної ділянки (Основний договір) на земельні ділянки під господарськими будівлями та дворами на території Ободівської сільської ради орієнтовною площею 20,05 га в майбутньому на умовах передбачених Основним договором та провести його державну реєстрацію.
За умовами п. 2 Попереднього договору, він діє з моменту його підписання до моменту державної реєстрації договору оренди земельної ділянки (Основного договору).
Відповідно до п. 3 Попереднього договору плата за земельну ділянку 20,05 га вноситься особою (майбутнім Орендарем) щорічно лише у вигляді грошової плати у сумі 6000,15 гри на рахунок місцевого бюджету Ободівської сільської ради, із розрахунку 300,00 грн за 1 га.
У відповідності до умов п. 7 Попереднього договору майбутній орендодавець має право вимагати від майбутнього орендаря укладення Основного договору в зазначений цим договором строк, сплати збитків у розмірі неодержаних доходів, у разі прострочення терміну укладання Основного договору, сплати збитків у розмірі неодержаних доходів у разі відмови майбутнього орендаря від укладання Основного договору.
В свою чергу, за умовами п. 8 Попереднього договору, Ободівська сільська рада як орендодавець, зобов'язалася укласти договір оренди земельної ділянки з ГОВ "Агрофірма "Ободівська" в строк, передбачений цим договором.
Пунктом 11 Попереднього договору передбачено, що сторона, яка втратила інтерес щодо укладання Основного договору внаслідок ухилення (прострочення) другої сторони, має право відмовитися від укладання Основного договору та вимагати відшкодування збитків.
Окрім того, Попереднім договором передбачено умови настання відповідальності сторін за невиконання або неналежне виконання договору. Так, за умовами п. 13 Попереднього договору, майбутній орендар у разі прострочення терміну укладання Основного договору, передбаченого п. 1.1. цього договору, сплачує на користь майбутнього орендодавця збитки у розмірі орендної плати, визначеної згідно затверджених сільською радою відсоткових ставок від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за весь період дії Попереднього договору, а саме з дати його укладання до дати його припинення.
Попередній договір діє з моменту його підписання до моменту державної реєстрації договору оренди земельної ділянки (Основного договору).
Рішенням 14 сесії 7 скликання Ободівської сільської ради №256-14/2016 від 08.12.2016 (а.с. 49, т.1) затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок ТОВ "Агрофірма "Ободівська" у користування (на умовах оренди) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в с.Ободівка, по вул.Дружби (колишня Котовського), загальною площею 2,1157 га у т.р.: 0,1321 га (ремонтна майстерня) по АДРЕСА_4 Ободівка; 0,1996 га (адміністративний будинок) по АДРЕСА_4 , АДРЕСА_6 Ободівка; 0,0675 га (столова) по АДРЕСА_7 Дружби, 41 а в АДРЕСА_8 ; 1,7165 га (тракторна бригада) по вул.Дружби, 43а в с.Ободівка.
Відповідно до вказаного рішення, товариству з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Ободівська" було передано в оренду наступні земельні ділянки: площею 0,1321 га з кадастровим номером 0524184200:02:008:0081 (ремонтна майстерня), що розташована в АДРЕСА_2 Ободівка по вул. Дружби, 39; площею 0,1996 га з кадастровим номером 0524184200:02:008:0082 (адміністративний будинок), що розташована в АДРЕСА_2 Ободівка по АДРЕСА_7 Дружби, 41; площею 0,0675 га з кадастровим номером 0524184200:02:008:0083 (столова), що розташована в АДРЕСА_2 Ободівка по вул.Дружби, 41а.
Згідно п.3 вказаного рішення, товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Ободівська" зобов'язано в 10-дений термін після отримання рішення сесії укласти з Ободівською сільською радою договори оренди вищевказаних земельних ділянок та в 20-денний термін здійснити їх державну реєстрацію.
Пунктом 2.1. рішення 14 сесії 7 скликання Ободівської сільської ради №256-14/2016 від 08.12.2016 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок ТОВ "Агрофірма "Ободівська" у користування (на умовах оренди) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в с.Ободівка по вул.Дружби" встановлено орендну плату за використання земельної ділянки, площею 0,1321 га, кадастровий номер 0524184200:02:008:0081 в розмірі 14598,01 грн в рік із розрахунку (121650,89 грн - нормативна грошова оцінка земельної ділянки х 12% (відсоток нормативної грошової оцінки) = 14598,01 грн в рік).
Пунктом 2.2. рішення 14 сесії 7 скликання Ободівської сільської ради №256-14/2016 від 08.12.2016 встановлено орендну плату за використання земельної ділянки, площею 0,1996 га, кадастровий номер 0524184200:02:008:0082 в розмірі 22069,40 грн в рік із розрахунку (183911,64 грн. - нормативна грошова оцінка земельної ділянки х 12% (відсоток нормативної грошової оцінки) = 22 069,40 грн в рік).
Пунктом 2.3. рішення 14 сесії 7 скликання Ободівської сільської ради №256-14/2016 від 08.12.2016 встановлено орендну плату за використання земельної ділянки, площею 0,0675 га, кадастровий номер 0524184200:02:008:0083 в розмірі 7459,29 грн в рік із розрахунку (62160,75 грн. - нормативна грошова оцінка земельної ділянки х 12% (відсоток нормативної грошової оцінки) = 7459,29 грн в рік).
13.12.2016 між орендодавцем - Ободівською сільською радою та орендарем - товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Ободівська" було укладено договори оренди земельних ділянок на 10 календарних років щодо спірних земельних ділянок, а саме: земельної ділянки площею 0,1321 га, кадастровий номер 0524184200:02:008:0081, земельної ділянки площею 0,1996 га, кадастровий номер 0524184200:02:008:0082 та земельної ділянки площею 0,0675 га, кадастровий номер 0524184200:02:008:0083.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 10.04.2019, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Ободівська" здійснило державну реєстрацію права оренди вказаних земельних ділянок 14.07.2017.
Як стверджується матеріалами справи, позивач звертався до відповідача з листом за № 48 від 01.02.2017 (а.с.129, т.1), претензією від 03.04.2017 (а.с. 130-131, т.1), в яких вимагав підписати та здійснити державну реєстрацію договорів оренди.
Посилаючись на те, що в період часу з 01.01.2017 по 14.07.2017 відповідач користувався вищевказаними земельними ділянками без достатньої правової підстави, прокурор вказує на обов'язок відповідача повернути Ободівській сільській раді кошти, які Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Ободівська" зберегло у вигляді несплаченої орендної плати за вирахуванням фактично сплачених коштів (земельного податку).
Згідно розрахунку зробленого позивачем, розмір недоотриманих доходів за фактичне користування товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Ободівська" земельних ділянок площею 0,1996 га з кадастровим номером 0524184200:02:008:0082; площею 0,1321 га з кадастровим номером 0524184200:02:008:0081; площею 0,0675 га з кадастровим номером 0524184200:02:008:0083 у вигляді орендної плати за землю за період з 01.01.2017 по 14.07.2017, розмір недоотриманих доходів за використання земельної ділянки площею 0,1321 га склав за 2017 рік з 01.01.2017 по 14.07.2017 - 8224,08 грн. Загальний розмір недоотриманих доходів за період з 01.01.2017 по 14.07.2017 за використання земельної ділянки площею 0,1321 га становить 8224,08 грн.
Розмір недоотриманих доходів за використання земельної ділянки площею 0,1996 га склав за 2017 рік з 01.01.2017 по 14.07.2017 - 12426,39 грн. Загальний розмір недоотриманих доходів за період з 01.01.2017 по 14.07.2017 за використання земельної ділянки площею 0,1996 га становить 12569,61 грн.
Розмір недоотриманих доходів за використання земельної ділянки площею 0,0675 га склав за 2017 рік з 01.01.2017 по 14.07.2017 - 4202,32 грн. Загальний розмір недоотриманих доходів за період з 01.01.2017 по 14.07.2017 за використання земельної ділянки площею 0,0675 га становить 4202,32 грн.
Загальний розмір всіх заявлених до стягнення недоотриманих доходів за використання трьох земельних ділянок за період з 01.01.2017 по 14.07.2017, складає 24852,79 грн та становить ціну заявленого позову.
Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно рішення Конституційного Суду України №3-рп/99 від 08.04.1999 представництво прокуратурою України інтересів держави в суді є одним із видів представництва в суді. За правовою природою представництво в суді є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї права та обов'язки.
Відповідно до ч.ч.3, 4 ст.53 Господарського процесуального кодексу України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
За приписами ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Аналогічні положення містяться у ч.2 ст.20 Господарського кодексу України.
Виходячи зі змісту ч.1 ст.8 Конституції України охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об'єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.
Як зазначено Конституційним Судом України в рішенні №18-рп/2004 від 01.12.2004, види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними.
Для розуміння поняття "охоронюваний законом інтерес" важливо врахувати й те, що конфлікт інтересів притаманний не тільки правовим і не правовим інтересам, а й конгломерату власне законних, охоронюваних законом і правом інтересів.
Поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних та колективних потреб, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.
Статтею 1, ч.2 ст.5 Конституції України встановлено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
Згідно із ст.41 Конституції України передбачено, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону.
Відповідно до ст.143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.
За змістом ст.29 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад.
Статтею 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду (ч.5 ст.60 Закону України "Про місцеве самоврядування").
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Водночас існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): "Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".
Прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п.3 ч.2 ст.129 Конституції України).
Положення п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".
За змістом ст.23 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Форма представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави або громадянина, про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб.
Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".
У рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст.2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 №3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 в справі №806/1000/17).
Слід звернути увагу, що згідно зі ст.23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор доводить бездіяльність органу, в інтересах якого він звертається до суду, а можливість чи неможливість такого органу самостійно звернутися із цим позовом до суду.
Аналіз ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:
- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;
- у разі відсутності такого органу.
Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу.
Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
На підставі викладеного, у справі, що розглядається, прокурором доведено право на звернення до суду з відповідним позовом.
Спір, що розглядається у даній справі, виник з приводу користування землею та відповідних цьому правовідносин. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ст.14 Конституції України).
Згідно зі ст. 80 Земельного кодексу України суб'єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, незалежно від того, зареєстрована земельна ділянка за територіальною громадою чи ні.
За змістом статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України селищні міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передання в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Статтею 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положеннями частини першої статті 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю, як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п.п.14.1.136 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України).
За змістом глави 15 Земельного кодексу України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується через право постійного користування або право оренди.
Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт «в» частини першої статті 96 Земельного кодексу України).
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до положень ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У статті 635 ЦК України зазначено, що попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.
Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору.
Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства.
Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.
Сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.
Зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.
Суд встановив факт перерахування відповідачем на рахунок позивача коштів за користування земельною ділянкою згідно умов Попереднього договору. Вказаний Попередній договір ніким не оспорювався. Даним договором встановлено розмір плати за земельну ділянку. Встановлено, що до складу площі 20,05 га увійшли спірні земельні ділянки, за використання яких заявлено позовні вимоги у вигляді орендної плати як безпідставно збережених коштів. Вказаний факт не заперечувався сторонами. Приймаючи кошти від відповідача, Ободівська сільська рада своїми діями схвалила попередній правочин. Дані обставини дають підстави для висновку, що зазначений договір є укладеним (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2018 року у справі №704/1551/16-ц).
При цьому суд вважає, що у разі незгоди із розміром орендної плати, передбаченої Попереднім договором, Ободівська сільска рада не була позбавлена права порушувати питання про перегляд розміру орендної плати як у договірному так і в судовому порядку.
Нікчемності даного договору, про що вказував прокурор, судом не встановлено.
Разом з тим, доказів звернення з вимогами про розірвання або недійсність Попереднього договору та досягнення такого правового результату суду також не надано.
Оскільки судом було встановлено наявність договірних відносин між сторонами, заснованих на Попередньому договорі оренди від 18.09.2015, вказані обставини виключають можливість застосування до даних правовідносин положень частини першої статті 1212 ЦК України.
Згідно з частинами першою та другою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Аналіз статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов'язань виникає за наявності трьох умов:
1) набуття або збереження майна боржником;
2) набуття або збереження майна відбувається за рахунок іншої особи -кредитора;
3) для набуття або збереження боржником майна кредитора відсутні жодні правові підстави - договір, інший правочин, закон, адміністративний акт або інші з підстав, передбачених статтею 11 ЦК України.
При цьому у відповідності до ст.1212 ЦК України третя з названих умов (відсутність правових підстав набуття майна) є спеціальною ознакою саме кондиційних правовідносин і є необхідною умовою для застосування наслідків безпідставного збагачення, визначених ст.ст. 1212-1214 ЦК України. За таких обставин договірний характер правовідносин, що склалися між позивачем та відповідачем, виключає можливість застосування до них положень частини першої статті 1212 ЦК України. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №910/9072/17.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала (див. висновок, сформульований Верховним Судом України у постанові від 2 березня 2016 року у справі № 6-3090цс15).
Поруч з цим прокурором та позивачем належними доказами не доведено бездоговірного характеру правовідносин сторін щодо спірних земельних ділянок, суд дійшов висновку, що вказані обставини виключають можливість застосування до даних правовідносин положення частини першої статті 1212 ЦК України,
У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України (висновок, сформульований Верховним Судом України у постанові від 2 жовтня 2013 року у справі № 6-88цс13).
При цьому суд наголошує, що умовами Попереднього договору (п. 12) передбачено право орендодавця вимагати стягнення збитків від орендаря у випадку прострочення терміну укладення Основного договору.
Враховуючи вищевикладені положення, суд дійшов висновку, що прокурор помилково як на матеріально-правову підставу свого позову посилається на ст. 1212 Цивільного кодексу України.
Тому в зв'язку з необґрунтованістю, яка обумовлена помилковим обранням прокурором неналежного та неефективного способу захисту прав, що є окремою та достатньою підставою для відмови у задоволені відповідних позовних вимог, в позові слід відмовити.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі залишається за прокурором.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 22, 83, 654,1166, 1212 Цивільного кодексу України; ст. 152 Земельного кодексу України; ст. 31 Закону "Про оренду землі", ст.ст. 73, 74, 86, 129, 183, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. В позові відмовити.
2. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованими листами з повідомленнями про вручення поштових відправлень.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1,2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. ст. 256, 257 ГПК України). Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повне рішення складено 10 жовтня 2019 р.
Суддя Нешик О.С.
віддрук. прим.:
1 - до справи;
2 - Баршадська місцева прокуратура (вул.Шевченка, 4, м.Бершадь, Бершадський район, Вінницька область 24400);
3 - позивачу (вул.Ватутіна, 8, с.Ободівка, 24353);
4 - відповідачу (вул.Дружби, 43, с.Ободівка, Тростянецький район, Вінницька область, 24353)