вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"10" жовтня 2019 р. Справа№ 911/1070/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Зубець Л.П.
суддів: Мартюк А.І.
Пашкіної С.А.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Агрофірма "Березанська птахофабрика"
на рішення Господарського суду Київської області
від 11.07.2019 (повний текст складено 12.07.2019)
у справі №911/1070/19 (суддя Антонова В.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ареал Днепр"
до Приватного акціонерного товариства
"Агрофірма "Березанська птахофабрика"
про стягнення 63 503, 04 грн
Товариство з обмеженою відповідальністю "Ареал Днепр" (далі - позивач, ТОВ "Ареал Днепр") звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Агрофірма "Березанська птахофабрика" (далі - відповідач, апелянт, ПрАТ "Агрофірма "Березанська птахофабрика") про стягнення 34969,69 грн. основного боргу, 22518,93 грн. інфляційних втрат та 6014,42 грн. 3% річних, що в сукупності складає 63503,04 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань в частині оплати товару, поставленого на виконання договору поставки № 140115(03) від 14.01.2015, призвело до невиконання грошового зобов'язання та порушення прав позивача.
Рішенням Господарського суду Київської області від 11.07.2019 у справі №911/1070/19 позов ТОВ "Ареал Днепр" до ПрАТ "Агрофірма "Березанська птахофабрика" про стягнення 63503,04 грн задоволено частково. Стягнуто з відповідача 34 969,69 грн. основного боргу, 5996,65 грн. 3% річних, 20618,56 грн. інфляційних втрат та 1862, 98 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.
Рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що позивач належними та допустимими доказами обґрунтував в суді правомірність заявлених ним до відповідача вимог, натомість відповідач позов за предметом та підставами пред'явлення не оспорив, відзиву на позовну заяву не подав, заборгованість не оплатив.
Враховуючи прострочення відповідача в частині сплати заборгованості за поставку товару по договору поставки №140115(03) від 14.01.2015, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до чинного законодавства та підлягають частковому задоволенню, з урахуванням перерахунку суми судом.
Не погодившись з прийнятим рішенням, ПрАТ "Агрофірма "Березанська птахофабрика" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2019 у справі №911/1070/19, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову ТОВ "Ареал Днепр" повністю.
Апеляційна скарга мотивована неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, неналежним наданням оцінки доказів у справі, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Зокрема, апелянт вказує на те, що позивач належними та допустимими доказами не довів факту отримання продукції відповідачем, а саме не надав суду оригінал довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей представником відповідача, а копії накладних містять нерозбірливі відтиски печатки відповідача, підпис на них не збігається з підписом на копії довіреності. За відсутності документально підтвердженого факту відвантаження товару відповідачу, у останнього не виникло заборгованості перед позивачем.
28.08.2019 на адресу суду надійшов відзив ТОВ "Ареал Днепр" на апеляційну скаргу, в якому позивач просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити та залишити оскаржуване рішення без змін. Зазначає, що скарга є необґрунтованою, а рішення місцевого суду законним.
Разом з тим, у тексті відзиву міститься клопотання про витребування доказів, а саме копій податкових декларацій з податку на додану вартість за звітний період з квітня 2016 року по квітень 2017 року включно. Колегія суддів вважає, що вказане клопотання не підлягає задоволенню, оскільки наявна в податкових деклараціях відповідача інформація не має значення для вирішення спору по суті заявлених позовних вимог, а також не впливає на права та обов'язки сторін договору, умови невиконання якого є підставою для звернення до суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.08.2019 апеляційну скаргу ПрАТ "Агрофірма "Березанська птахофабрика" у справі №911/1070/19 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів Мартюк А.І., Пашкіної С.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.08.2019 відкрито апеляційне провадження у справі №911/1070/19 за апеляційною скаргою ПрАТ "Агрофірма "Березанська птахофабрика" на рішення Господарського суду Київської області від 11.07.2019. Постановлено здійснювати розгляд апеляційної скарги без повідомлення (виклику) учасників справи в порядку письмового провадження.
Згідно із ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши наявні у матеріалах справи докази, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі та відзиві на неї, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, 14.01.2015 між позивачем (як продавцем) та відповідачем (як покупцем) було укладено договір поставки №140115(03) (далі - договір), за умовами якого продавець зобов'язався поставити та передати у власність покупця ветеринарні препарати (далі - товар), а покупець зобов'язався прийняти та оплатити їх на умовах даного договору (п. 1.1).
Пунктами 1.2, 3.1 договору сторони передбачили, що номенклатура, кількість, вартість та інші характеристики препаратів визначаються для кожної окремої партії товару відповідно до заявок покупця та відображаються в накладній на передачу товару. Товар повинен бути поставлений покупцю не пізніше 3 календарних днів після отримання заявки на партію товару.
Відповідно до п.п. 5.1 - 5.3 договору встановлено, що пункт поставки товару за даним договором та умови поставки визначаються за домовленістю сторін. Передача (приймання-здача) товару здійснюється в пункті поставки.
Згідно з п.п. 9.1, 9.2 договору унормовано, що даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2016, але в будь-якому випадку до повних розрахунків між сторонами.
У випадку якщо жодна із сторін не заявить про свій намір розірвати або змінити договір на протязі одного місяця до його закінчення, даний договір вважається пролонгованим на один рік.
На виконання умов договору та на підставі замовлення відповідача, позивач поставив відповідачу згідно з видатковою накладною№210416/05 від 21.04.2016 товар на суму 179669,70 грн. та виписав відповідачу рахунок на оплату №210416/02 від 21.04.2016.
Відповідач через представника за довіреністю №Б-00000300 від 21.04.2016 товар прийняв, однак свої зобов'язання щодо здійснення розрахунків за товар у порядку та строки, визначені умовами договору, виконав неналежним чином, частково розрахувавшись з позивачем за товар на загальну суму 144700,00 грн.
Оплати були проведені відповідачем періодичними платежами з призначенням платежу з посиланням на рахунки №210416/02 від 21.04.2016 та №020316/01 від 03.03.2016 (платіжні доручення: №1904 від 25.04.2016 на суму 20000,00 грн, №272 від 07.09.2016 на суму 20000,00 грн, №602 від 04.10.2016 на суму 10000,00 грн, №535 від 28.09.2016 на суму 10000,00 грн, №673 від 06.10.2016 на суму 10000,00 грн, №684 від 07.10.2016 на суму 10000,00 грн, №632 від 02.03.2017 на суму 10000,00 грн, від 06.03.2017 на суму 10000,00 грн, №662 від 07.03.2017 на суму 10000,00 грн, №118 від 24.03.2017 на суму 10000,00 грн, №526 від 07.09.2017 на суму 10000,00 грн, №103 від 17.04.2018 на суму 14700,00 грн).
Оскільки відповідач не заперечив порядок проведення позивачем зарахувань сплачених ним сум в рахунок погашення заборгованості саме по договору поставки №140115(03) від 14.01.2015, такий порядок визнався судом погодженим між сторонами.
За умовами п.п. 2.1, 2.2, 2.3 договору сторони погодили, що покупець оплачує поставлений продавцем товар за цінами, передбаченими в рахунку на кожну окрему партію товару. Оплата за товар здійснюється у безготівковій формі на банківський рахунок продавця на підставі рахунку-фактури продавця протягом 14 банківських днів з моменту передачі товару покупцю, що підтверджується видатковими накладними або товаро-транспортними накладними, підписаними уповноваженими представниками сторін. У випадку зміни курсу валют більше ніж на 3 відсотки продавець управі вимагати дострокового погашення заборгованості. Оплата за товар здійснюється в національній валюті України.
Враховуючи умови п. 2.2 договору, у відповідача існував обов'язок розрахуватися за поставлений йому товар у строк до 10.05.2016, а з 11.05.2016 у відповідача виникла заборгованість перед позивачем, яка з урахуванням здійснених оплат, станом на час звернення до суду з даним позовом склала 34969,70 грн.
Позивач, з метою досудового врегулювання спору двічі направляв претензії про погашення заборгованості на адресу відповідача. Однак, відповідач вартість товару, отриманого за видатковою накладною №210416/05 від 21.04.2016 на суму 34969,70 грн. не оплатив.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України визначено), що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
У відповідності до ч. 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Положення аналогічного змісту міститься в ст.526 ЦК України.
Згідно зі ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З урахуванням викладеного вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість доводів позивача щодо наявності підстав для стягнення з відповідача на його користь заявлених 34969,69 грн основної заборгованості, яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань, визначених умовами договору поставки №140115(03) від 14.01.2015.
Доводи апеляційної скарги щодо відсутності у відповідача заборгованості перед позивачем, оскільки факт відвантаження товару відповідачу не підтверджено належними та допустимими доказами, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки не відповідають дійсності та спростовуються матеріалами справи.
З урахуванням приписів ст. 625 ЦК України, перевіривши самостійний перерахунок місцевим судом заявлених до стягнення сум, колегія суддів погоджується з висновком, що крім суми основного боргу, з відповідача підлягають стягненню інфляційна складова боргу у сумі 20618,56 та 3 % річних у сумі 5996,65 грн., в межах заявлених позовних вимог.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст.ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Проте, всупереч наведених вище правових норм, скаржником не доведено суду належними та допустимими доказами тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог, зокрема, того, що за відсутності документально підтвердженого факту відвантаження товару відповідачу, у останнього не виникло заборгованості перед позивачем.
Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийняте з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правових підстав для задоволення апеляційної скарги немає.
Згідно п. 1 ч. 1 ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм ст.277 ГПК України, судом апеляційної інстанції не виявлено.
Враховуючи відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку ст.129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 267-271, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Агрофірма "Березанська птахофабрика" на рішення Господарського суду Київської області від 11.07.2019 у справі №911/1070/19 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 11.07.2019 у справі №911/1070/19 залишити без змін.
3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Приватним акціонерним товариством "Агрофірма "Березанська птахофабрика".
4. Матеріали справи №911/1070/19 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку і строки, визначені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено - 10.10.2019.
Головуючий суддя Л.П. Зубець
Судді А.І. Мартюк
С.А. Пашкіна