ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
07 жовтня 2019 року м. ОдесаСправа № 915/1456/15
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Принцевської Н.М.;
суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.;
(Південно-західний апеляційний господарський суд, м.Одеса, проспект Шевченка,29)
Секретар судового засідання: Соловйова Д.В.;
Представники сторін:
Від ТОВ “Морський спеціалізований порт “Ніка-Тера” - Кутельвас Т.Є., довіреність № 33/Д-19, від 27.08.19;
від ДП “Одеський морський торговельний порт” - Сидоров О.В., довіреність № 23-9/5, від: 14.01.19;
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Морський спеціалізований порт “Ніка-Тера”
на рішення Господарського суду Миколаївської області від 28.05.19
по справі №915/1456/15
за позовом Державного підприємства “Одеський морський торговельний порт”
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Морський спеціалізований порт “Ніка-Тера”
про стягнення 8 520 000,0 грн. матеріальних збитків,
(суддя першої інстанції: Семенчук Н.О., дата та місце ухвалення рішення: 28.05.2019, Господарський суд Миколаївської області, м.Миколаїв, вул.Адміральська, 22)
У серпні 2015 року Державне підприємство “Одеський морський торговельний порт” (далі - ДП «Одеський морський торговельний порт») звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовом, в якому просило суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Морський спеціалізований порт Ніка-Тера” (далі - ТОВ “Морський спеціалізований порт Ніка-Тера”) 8520000,0 грн. матеріальних збитків за неналежне виконання умов договору оренди державного рухомого майна №КД-11433 від 20.12.2007, що призвело до пошкодження та часткового знищення окремих вузлів та агрегатів об'єкту оренди - мобільного крану LIEBHERR LHM-150.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 10.09.2015 в задоволенні позову про стягнення 8520000,00 грн. збитків відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 19.11.2015 вказане вище рішення залишено без змін.
Колегія суддів Вищого господарського суду України у постанові від 17.02.2016 такі висновки судів визнала передчасними, у зв'язку з чим рішення від 10.09.2015 Господарського суду Миколаївської області та постанову від 19.11.2015 Одеського апеляційного господарського суду у справі № 915/1456/15 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Миколаївської області.
У вказаній постанові зазначено, що згідно з технічним висновком №08/В/2015 причина виникнення пожежі є ймовірною і підлягає перевірці в ході проведення можливого слідства із залученням експерта відповідного фаху. За таких обставин та за відсутності інших беззаперечних доказів на підтвердження відсутності (наявності) вини відповідача у виникненні пожежі на мобільному крані, судами попередніх інстанцій безпідставно відхилено клопотання позивача про проведення у справі комплексної трасологічної та пожежно-технічної експертизи, оскільки для вирішення спору у даній справі існують спірні питання, які потребують спеціальних знань.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 28.05.2019 позов ДП “Одеський морський торговельний порт” задоволено частково, стягнуто з ТОВ “Морський спеціалізований порт Ніка-Тера” на користь ДП “Одеський морський торговельний порт” збитки в розмірі 7339100 грн. 43 коп., в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що пошкодження об'єкту оренди в результаті пожежі та й сама пожежа виникла внаслідок незадовільного технічного стану мобільного крану LIEBHERR LHM-150, у зв'язку з чим вказав на наявність таких умов відповідальності відповідача як: протиправна поведінка відповідача, адже останній не зважаючи на те, що у мобільного крану LIEBHERR LHM-150, інв. №004202 закінчився ресурс до першого капітального ремонту своєчасно не виконав його за свій рахунок, вважаючи, що цей вид ремонту не входить до його обов'язків за договором, що призвело до пошкодження та псування орендованого майна та як наслідок - збитків позивача; бездіяльності; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками та самої вини у заподіянні позивачу збитків через зменшення майнових прав останнього
Місцевий господарський суд, враховуючи звіт оцінювача, зазначив, що розмір матеріального збитку з урахуванням ПДВ складає суму 8497200 грн. (7080000+20% ПДВ) і саме цю суму суд вважає доведеною позивачем. Крім того, 23.11.2015 року (фактично вже після порушення господарським судом провадження у справі №915/1456/15) ПрАТ “Страхова компанія “Саламандра-Україна” перерахувала позивачу страхове відшкодування за договором добровільного страхування майна № 4182/1600 від 12.06.2014 року у сумі 1158099,57 грн., з огляду на що цій частині позовних вимог ДП “Одеський морський торговельний порт” до ТОВ “Морський спеціалізований порт Ніка-Тера” суд відмовив.
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ТОВ “Морський спеціалізований порт Ніка-Тера” звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Миколаївської області від 28.05.2019 у справі скасувати та ухвалити нове рішення - про відмову у задоволенні позовних вимог ДП «Одеський морський торговельний порт».
Відповідач не погоджується з прийнятим рішенням Господарського суду Миколаївської області, вважає його незаконним, необгрунтованим та таким, висновки якого не відповідають обставинам справи.
Апелянт зазначає, що ним в повному обсязі було дотримано вимоги щодо проведення періодичного та/або позачергового повного технічних оглядів у строки та у випадках, встановлених чинним законодавством.
На думку відповідача, висновок суду першої інстанції стосовно того, що укладення та виконання договорів щодо технічного обслуговування орендованого майна не є беззаперечним доказом відсутності вини відповідача у виникненні пожежі, що сталася на мобільному крані є безпідставним та необгрунтованим.
Щодо капітального ремонту крану, то відповідач в апеляційній скарзі зазначив, що необхідність здійснення такого капітального ремонту залежить від наявності/відсутності на те фактичної потреби, з урахуванням технічно-експлуатаційних показників самого обладнання. У період оренди відповідачем мобільного крану «LIEBHERR LHM-15» фактичної потреби у вигляді наявних незадовільних технічно-експлуатаційних показників для проведення рекомендованого капітального ремонту не було.
Крім того, апелянт зазначає, що жодний експертний/технічний висновок не визначив причинно-наслідкову залежність між видаленням гвинта та неналежним/неповним виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо обслуговування та ремонту орендованого майна.
На думку апелянта Господарським судом Миколаївської області без врахування технічної природи ймовірних причин випадіння гвинта, безпідставно було зроблено висновок про незадовільний технічний стан мобільного крану «LIEBHERR LHM-15» у зв'язку з неналежним/неповним виконанням ТОВ “Морський спеціалізований порт Ніка-Тера” своїх договірних зобов'язань щодо обслуговування та ремонту орендованого мобільного крану.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.07.2019 поновлено пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Миколаївської області від 28.05.19 по справі №915/1456/15 та відкрито апеляційне провадження по справі №915/1456/15 за апеляційною скаргою ТОВ “Морський спеціалізований порт “Ніка-Тера” на рішення Господарського суду Миколаївської області від 28.05.2019, встановлено строк учасникам справи для подання відзиву на апеляційну скаргу та інших заяв та клопотань протягом 5 днів з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.
19.07.2019 до Південно-західного апеляційного господарського суду від ДП «Одеський морський торговельний порт» надійшов відзив на апеляційну скаргу ТОВ “Морський спеціалізований порт “Ніка-Тера” на рішення Господарського суду Миколаївської області від 28.05.19 по справі №915/1456/15, в якому позивач заперечує проти доводів апеляційної скарги, наполягає на залишенні рішення суду першої інстанції без змін, а скарги - без задоволення.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.07.2019, враховуючи велику завантаженість суду апеляційної інстанції та перебування головуючого судді Принцевської Н.М., судді Ярош А.І. у відпустці з 29.07.2019 по 04.09.2019, а також з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, з метою дотримання розумного строку розгляду справи, призначено розгляд справи №915/1456/15 на 23.09.2019 року на 12-00 год.
В судовому засіданні 23.09.2019 оголошено перерву по справі №915/1456/15 до 07.10.2019.
В судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи, викладені ним в апеляційній скарзі, наполягав на її задоволенні та скасуванні рішення суду першої інстанції. Представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.
Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 20.12.2007 між ТОВ “Морський спеціалізований порт Ніка-Тера” (орендар) та ДП “Одеський морський торговельний порт” (орендодавець) був укладений договір оренди державного рухомого майна №КД-11433 (т.1 а.с.8-11).
За умовами зазначеного договору з урахуванням змін, внесених додатковою угодою від 16.07.2009 №КД-11433/3, орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування мобільний кран LIEBHERR LHM-150, інвентарний номер 004200, вартістю 3977646 грн. (т. 1 а.с. 19-20)
Згідно з п.1.3 договору, мета використання об'єкту оренди: для використання орендарем у виробничій діяльності.
Відповідно до п. 2.1 договору орендар вступає в строкове платне користування майном з моменту підписання сторонами цього договору оренди та акту приймання-передачі майна. Обчислення строку договору починається з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі.
У пункті 3 додаткової угоди від 16.07.2009 №КД-11433/3 сторони визначили, що факт передачі орендарю мобільного крану LIEBHERR LHM-150, інвентарний номер 004200, оформлюється двостороннім актом приймання-передачі (додаток №1 до цієї додаткової угоди). (т. 1 а.с. 19-20)
Ця додаткова угода набирає чинності з дати підписання сторонами акту приймання-передачі майна та цієї додаткової угоди (п. 6 додаткової угоди).
Актом прийому-передачі від 16.07.2009 ДП “Одеський морський торговельний порт” здав, а ТОВ “Морський спеціалізований порт Ніка-Тера” прийняв мобільний кран LIEBHERR LHM-150, інвентарний номер 004200. (т. 1 а.с. 22)
Пунктом 2.2 договору передбачено, що передача об'єкту оренди в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на об'єкт оренди. Власником обєкту оренди залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди.
Пунктом 2.3 договору, з урахуванням змін, внесених додатковою угодою від 01.05.2012 №КД-11433/6, передача майна в оренду здійснюється за вартістю, визначеною у звіті про незалежну оцінку.
Розділом 5 договору передбачені обов'язки орендаря, до яких відносяться, зокрема:
-забезпечити збереження орендованого майна, запобігати його пошкодженню та псуванню, здійснювати заходи протипожежної безпеки. Утримувати орендоване майно в стані, передбаченому санітарними та протипожежними правилами, виконувати вимоги охорони праці, нести відповідальність за їх порушення згідно із законодавством України (п.5.5);
- додержуватись протипожежних вимог, стандартів, норм, правил, а також виконання вимог приписів та постанов пожежного нагляду, сприяти здійснюванню заходів по упровадженню автоматизованих засобів виявлення пожеж (п.5.6);
-організовувати процес експлуатації майна, обслуговування та ремонту у відповідності з вимогами “Правил пристрою і безпечної експлуатації вантажопідйомних кранів”/ ДНАОБ 00.00-1.03-02/, "Правил технічної експлуатації підйомно-транспортного устаткування морських портів" КНД 31.4.002-96/, нормами з охорони праці, навколишнього природного середовища, тощо (п.5.7);
-уникати ушкоджень та загибелі майна (п. 5.8);
- своєчасно за свій рахунок виконувати усі види ремонтів, а також технічне обслуговування орендованого майна (п. 5.9)
Крім того, відповідно до п. 5.10 зазначеного договору, з урахуванням змін, внесених додатковою угодою від 16.07.2009 №КД-11433/3 (т. 1 а.с. 19-20), додатковою угодою від 01.05.2012 №КД-11433/6, остаточно вирішено обов'язок орендаря застрахувати орендоване майно протягом 10 банківських днів після укладення цього договору на користь орендодавця від ризиків випадкової загибелі та пошкодження. Страхування майна здійснюється на суму 14929552 грн., означену в Звіті експертної оцінки, з наступним наданням орендодавцю копії страхового полісу і платіжного доручення. Постійно поновлювати договір страхування таким чином, щоб увесь строк оренди майно було застрахованим. (т. 1 а.с. 25-26)
В підтвердження виконання цієї умови Договору №КД-11433, відповідачем надано суду договір добровільного страхування майна №4182/1600 від 12.06.2014, укладений з ПрАТ “Страхова компанія “Саламандра-Україна”.
Розділом 9 договору сторони передбачили відповідальність сторін, відповідно до якого за невиконання або неналежне виконання зобов'язань згідно з цим договором оренди сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України і цим договором. Орендар відшкодовує орендодавцю заподіяні ним матеріальні збитки у повному обсязі незалежно від сплати пені. Орендар несе персональну відповідальність за порушення правил протипожежної безпеки орендованого майна, а також за несвоєчасність внесення орендної плати.
Цей договір набуває чинності з дати його підписання та акту приймання-передачі і, з урахування змін, внесених додатковими угодами від 31.12.2008 №КД-11433/2 (т.1 а.с. 18), №КД-11433/4 від 31.12.2009 (т. 1 а.с. 23), №КД-11433/5 від 31.12.2010 (т. 1 а.с. 24), №КД-11433/6 від 01.05.2012 (т. 1 а.с. 25), №КД-11433/7 від 29.12.2012 (т. 1 а.с. 29), №КД-11433/8 від 23.01.2014 (т. 1 а.с. 30), №КД-11433/9 від 15.05.2015 (т. 1 а.с. 30-31), якими сторони неодноразово продовжували строк дії договору, та останньою угодою термін дії договору продовжено до 31 грудня 2015 року.
Додатковою угодою № КД-11433/9 від 15.05.2015 визначено загальну вартість переданого в оренду майна станом на 31.01.2015, яка згідно експертної оцінки становила 24053200,00 грн. (п. 1.2 угоди, т. 1 а.с. 31).
Як вбачається з матеріалів справи, 05.02.2015 о 14 год. 40 хв. відбулась пожежа машинного відділення мобільного крану, внаслідок якої були знищені окремі вузли і агрегати машинного відділення.
Факт пожежі підтверджується актом про пожежу, складеним 05.02.2015 провідним (головним) інспектором Корабельного РВ у м. Миколаїв ГУДСНС України у Миколаївській області капітаном служби цивільного захисту Кривошеєвою А.А.
На підставі даних, отриманих в результаті огляду місця пожежі, проведеного 05.02.2015, а також на підставі пояснень очевидців та ознайомлення з матеріалами по пожежі Дослідно-випробувальною лабораторією Аварійно-рятувального загону спеціального призначення ГУ ДСНС України у Миколаївській області ДСУ з надзвичайних ситуацій складено висновок за №08/В2015 від 12.02.2015, в якому ймовірною причиною пожежі зазначено займання в результаті несправності механізмів агрегату (руйнування рухомих вузлів та деталей дизельного двигуна), яка разом з тим підлягає перевірці в ході проведення можливого слідства із залученням експерта відповідного фаху.
У звязку із пошкодженням та частковим знищенням окремих вузлів та агрегатів на мобільному крані LIEBHERR LHM-150, позивач звернувся до ТОВ “Консалтингова компанія “Бюро оцінки Стефановича”, якою було проведено незалежну оцінку з визначення розміру матеріального збитку, завданого державі в особі ДП “Одеський морський торговельний порт” в результаті спалаху мобільного крану LIEBHERRLHM-150, інвентарний номер 004200.
Згідно звіту ТОВ “Консалтингова компанія “Бюро оцінки Стефановича” (т. 1 а.с. 43-103) вартість відновлювального ремонту мобільного крану LIEBHERRLHM-150, інвентарний номер 004200, складає, без урахування ПДВ, 11786363 грн., а риночна вартість складає, без урахування ПДВ, 7100000 грн.
Разом з тим, у звіті оцінювачем зазначено, що згідно розділу 3 Методології, у тому випадку, коли відновлювальний ремонт перевищує риночку вартість майна, матеріальні збитки приймаються на рівні риночної вартості майна на дату, коли відбулася подія. Станом на 05.02.2015 оцінювачем визначена величина матеріального збитку шляхом прирівняння до риночної вартості та визначено розмір збитків, без урахування ПДВ, 7081000 грн.
За розрахуноком суду, розмір матеріального збитку з урахуванням ПДВ складає 8497200 грн. (7080000+20% ПДВ).
Зазначені обставини стали підставою для звернення ДП «Одеський морський торговельний порт» з посиланням на умови п.п. 5.5, 5.8, 9.1, 9.3, 9.4 договору оренди державного нерухомого майна №КД-11433 від 20.12.2007 з позовом про стягнення з ТОВ “Морський спеціалізований порт Ніка-Тера” збитків у розмірі 8520000,00 грн.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Частинами 1, 2 ст. 16 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
За змістом положень ст.ст. 224, 225 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
За приписами ст.22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Виходячи з приписів ст.22 Цивільного кодексу України, ст.ст.224, 225 Господарського кодексу України, суд констатує, що збитки мають правову природу, яка не ототожнюється з будь-якими сумами, які особа повинна сплатити у звязку з виконанням умов договору, оскільки під збитками слід розуміти реальну втрату матеріальних цінностей, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, або втрата доходів, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків необхідною є наявність чотирьох елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки боржника, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявності шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вини боржника.
При цьому обов'язок доведення в суді факту протиправної поведінки відповідача, розміру завданої шкоди, а також прямого причинного зв'язку між ними покладається на позивача з документальним підтвердженням обґрунтованого розрахунку суми, що стягується на відшкодування заподіяної шкоди. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.
Водночас, відсутність або ж недоведеність хоча б одного елементів складу правопорушення, за загальним правилом, виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування шкоди (збитків).
Протиправною є поведінка, яка не відповідає вимогам закону, тягне за собою порушення (зменшення, обмеження) майнових прав (благ) і законних інтересів іншої особи.
Відповідно до ч.ч.1,3,4 ст.226 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі. У протилежному випадку ця сторона позбавляється права посилатися на невжиття другою стороною заходів щодо запобігання збиткам та вимагати відповідного зменшення розміру збитків. Сторона господарського зобов'язання позбавляється права на відшкодування збитків у разі, якщо вона була своєчасно попереджена другою стороною про можливе невиконання нею зобов'язання і могла запобігти виникненню збитків своїми діями, але не зробила цього, крім випадків, якщо законом або договором не передбачено інше. Не підлягають відшкодуванню збитки, завдані правомірною відмовою зобов'язаної сторони від подальшого виконання зобов'язання.
Окрім того, відповідно до ст.ч.2 ст.218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Частиною 1 ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» перебачено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Статтею 18 вказаного Закону передбечено основні обов'язки орендаря, а саме за договором оренди орендаря може бути зобов'язано використовувати об'єкт оренди за цільовим призначенням відповідно до профілю виробничої діяльності підприємства, майно якого передано в оренду, та виробляти продукцію в обсягах, необхідних для задоволення потреб регіону.Орендар зобов'язаний використовувати та зберігати орендоване майно відповідно до умов договору, запобігати його пошкодженню, псуванню. Орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
Відповідно до приписів ч.ч. 1-3 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» поточний ремонт майна, переданого в оренду, проводиться орендарем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором. Капітальний ремонт майна, переданого в оренду, проводиться орендодавцем або іншим балансоутримувачем цього майна за його рахунок, якщо інше не встановлено договором. Якщо орендодавець або інший балансоутримувач майна, переданого в оренду, не здійснив капітального ремонту майна і це перешкоджає його використанню відповідно до призначення та умов договору, орендар має право:відремонтувати майно, зарахувавши вартість ремонту в рахунок орендної плати, або вимагати відшкодування вартості ремонту; вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.
При новому розгляді справи, з метою визначення причини пожежі та виявлення наявності або відсутності вини відповідача у виникненні пожежі на мобільному крані , 21.04.2016 місцевим господарським судом винесена ухвала про призначення по справі №915/1456/15 комплексної трасологічної та пожежно - технічної експертизи, проведення якої доручено Одеському науково - дослідному інституту судових експертиз, провадження у справі № 915/1456/15 зупинено до проведення судової експертизи та отримання висновку експерта.
За результатами проведення даної експертизи експертом зроблено висновок №16-2477; 17-6348; 1706349 щодо наступного:
«Осередок пожежі, яка відбулася 05.02.2015 у машинному відділенні мобільного крану LIEBHERR LHM-150 інв. №004200, знаходився у верхній частині машинного відділення двигуна у районі розміщення системи випускних газів (спостерігається на металевих конструкціях кольори мінливості та вигоряння захисного металевого кожуха вихлопного патрубку системи випускних газів).
Аварійний режим в електричній мережі двигуна крану не міг стати причиною виникнення пожежі, яка сталася 05.02.2015 у машинному відділенні мобільного крану LIEBHERR LHM-150 інв. №004200. Причиною пожежі, яка сталася 05.02.2015 у машинному відділенні мобільного крану ІЛЕВНЕКК ЬНМ-150 інв. № 004200, є загоряння палива, яке виходило під тиском з зруйнованих трубопроводів після падіння правого вентилятора та систем охолодження на двигун, від дії джерела запалювання, що мало температуру, яка значно перевищувала температуру займання і самозаймання горючих матеріалів та рідин, присутніх у осередку пожежі з подальшим займанням дизельного пального, яке витікало з блоку циліндрів і картера двигуна при його руйнуванні у нижню частину машинного відділення.
В зв'язку з відсутністю інформативних даних встановити, чи відповідав стан об'єкта вимогам Правил пожежної безпеки, не уявляється можливим.
Поступове послаблення одного з різьбових з'єднань кришки із шатуном третього циліндру через видалення гвинта призвело до поступового збільшення навантаження на друге різьбове з'єднання шатуна із кришкою. Коли навантаження перевищили за величиною межу міцності сплаву, з якого виготовлений другий гвинт кришки шатуна, відбулося його руйнування. Роз'єднання шатуна із кришкою призвело до роз'єднання шатуна із колінчастим валом.
В результаті дії ударних навантажень, що передавалися від переміщень колінчастого валу на незакріплений шатун із поршнем, відбулося хаотичне биття деталей один об одне, руйнування поршня, а також і стінок нижньої частини бокової поверхні блока циліндрів та верхньої частини бокової поверхні картера двигуна з утворенням наскрізного отвору. Руйнування даних деталей призвело до витікання масла.
Динамічні ударні навантаження при аварійній роботі двигуна передалися через трубопроводи системи охолодження до вентилятору та зумовили їх падіння (вентилятора та трубопроводів системи охолодження) на трубопроводи паливної системи двигуна.
З пошкоджених паливопроводів стався викид палива на південну стіну машинного відділення над генератором, вгору на металевий кожух вихлопного патрубку системи випускних газів та в верхню частину південно-західної стіни машинного відділення. Крім цього, через зруйновані стінки блоку циліндрів і картера стався викид розігрітих до високої температури парів та частинок масла з домішками дизельного пального під двигун.
При попаданні палива на патрубки системи випускних газів відбулося їх загоряння від дії джерела запалювання, що має температуру, яка значно перевищує температуру займання і самозаймання більшості горючих матеріалів та рідин, присутніх у осередку пожежі.
В подальшому розвиток зони горіння у просторі сформував вторинні осередки пожежі над генератором, на висоті приблизно 1 м від підлоги (вигоряння металевої зашивки стіни, яка збільшується вгору та у бік західної стіни), та на західній стіні (від південної сторони до середини, особливо у верхній її частині, де повністю вигоріла металева зашивка оздоблення стіни).
Поширення горіння відбувалося по мірі нагрівання матеріалів під дією променевого впливу полум'я та розігрітих предметів в умовах пожежі, температура якого достатня задля протікання таких процесів вже з 850 С та за умови досягнення більш високих значень температур, швидкість зростання площі пожежі збільшувалася з переходом з поверхневої до об'ємної. При цьому, сталося загоряння палива і масла під двигуном у нижній частині машинного відділення.
До роботи двигуна “LIEBHERR D 9408 ТІ-Е” мобільного крану LIEBHERR LHM-150 (зав. № 140192, інв. №004200) в аварійному режимі, руйнуванню деталей і паливопроводів, і в результаті - до пожежі, призвело роз'єднання одного з різьбових з'єднань шатуна третього циліндру із кришкою із-за видалення гвинта.
Через відсутність гвинта встановити конкретну причину його видалення не уявляється можливим.»
Зі змісту висновку експерта вбачається: зважаючи на те, що пожежа відбулася під час роботи двигуна крана, то причина та механізм утворення пожежі був наступний: динамічні ударні навантаження при аварійній роботі двигуна передалися через трубопроводи системи охолодження до правого вентилятору та зумовили їх падіння, при цьому, падіння правого вентилятора - на трубопроводи паливної системи двигуна. Через це були порушені цілісні характеристики паливопроводів та вхідних патрубків. При їх порушенні сталося фонтанування палива на стіни і розігріті частини випускної системи двигуна. Внаслідок чого сталося займання парів палива з подальшим поширенням полум'я в об'ємі машинного залу.
При проведенні огляду електропроводів двигуна та електричного обладнання машинного відділення, яке відбулося 26.09.2018, встановлено, що електрична проводка, яка прокладена зверху двигуна має сліди вигоряння ізоляції зверху. Слідів оплавлень та обвуглення ізоляції зсередини не має. Всі прилади контролю та захисту, які розташовані у шафах при вході в машинне відділення слідів термічної дії не мають. У місці розташування осередку пожежі електрична проводка не проходить.
Зважаючи на викладене, а також на те, що розташування місця осередку пожежі не співпадає з місцем проходження проводки на самому двигуні, є підстави зробити висновок про те, що аварійний режим в електричній мережі двигуна крану не могли стати причиною виникнення пожежі, яка сталася 05.02.2015 у машинному відділенні мобільного крану ІЛЕВНЕКК ЬНМ-150 інв. № 004200.
Зважаючи на те, що пожежа відбулася під час роботи двигуна крана, через зазначені місця руйнування корпусу блоку циліндрів та з пошкоджених паливопроводів відбувався викид перегрітих парів та часток дизельного пального.
Отже є підстави зазначити, що у досліджуваному двигуні крана відбувся аварійний процес у роботі двигуна внутрішнього згоряння -руйнування деталей кривошипно-шатунної групи одного з циліндрів з послідуючим руйнуванням стінок блоку циліндрів та картера і викидом розігрітих до високої температури парів та частинок дизельного пального та викидом палива з пошкоджених паливопроводів.
Під час візуального огляду встановлено, що нижня частина бокової поверхні блока циліндрів та верхня частина бокової поверхні картера двигуна зруйновані з утворенням наскрізного отвору.
Руйнування нижньої частини бокової поверхні блока циліндрів та верхньої частини бокової поверхні картера свідчить про неефективне постачання маслом робочих поверхонь деталей кривошипно-шатунного механізму двигуна, так як це призвело до витікання масла.
Результати проведеного дослідження вказують на те, що вихід із ладу двигуна “LIEBHERR D 9408 ТІ-Е” мобільного крану LIEBHERR LHM-150 (зав. № 140192, інв. №004200) із утворенням зазначених вище пошкоджень відбувався за наступним механізмом: поступове послаблення одного з різьбових з'єднань кришки із шатуном третього циліндру через видалення гвинта призвело до поступового збільшення навантаження на друге різьбове з'єднання шатуна із кришкою. Коли навантаження перевищили за величиною межу міцності сплаву, з якого виготовлений другий гвинт кришки шатуна, відбулося його руйнування. Роз'єднання шатуна із кришкою призвело до роз'єднання шатуна із колінчастим валом.
В результаті дії ударних навантажень, що передавалися від переміщень колінчастого валу на незакріплений шатун із поршнем, відбулося хаотичне биття деталей один об одне, руйнування поршня, а також і стінок нижньої частини бокової поверхні блока циліндрів та верхньої частини бокової поверхні картера двигуна з утворенням наскрізного отвору. Руйнування даних деталей призвело до витікання масла.
Динамічні ударні навантаження при аварійній роботі двигуна передалися через трубопроводи системи охолодження до вентилятору та зумовили їх падіння (вентилятора та трубопроводів системи охолодження) на трубопроводи паливної системи двигуна.
З пошкоджених паливопроводів стався викид палива на південну стіну машинного відділення над генератором, вгору на металевий кожух вихлопного патрубку системи випускних газів та в верхню частину південно-західної стіни машинного відділення. Крім цього, через зруйновані стінки блоку циліндрів і картера стався викид розігрітих до високої температури парів та частинок масла з домішками дизельного пального під двигун.
При попаданні палива на патрубки системи випускних газів відбулося їх загоряння від дії джерела запалювання, що має температуру, яка значно перевищує температуру займання і самозаймання більшості горючих матеріалів та рідин, присутніх у осередку пожежі.
В подальшому розвиток зони горіння у просторі сформував вторинні осередки пожежі над генератором, на висоті приблизно 1 м від підлоги (вигоряння металевої зашивки стіни, яка збільшується вгору та у бік західної стіни), та на західній стіні (від південної сторони до середини, особливо у верхній її частині, де повністю вигоріла металева зашивка оздоблення стіни).
Поширення горіння відбувалося по мірі нагрівання матеріалів під дією променевого впливу полум'я та розігрітих предметів в умовах пожежі, температура якого достатня задля протікання таких процесів вже з 850 °С та за умови досягнення більш високих значень температур, швидкість зростання площі пожежі збільшувалася з переходом з поверхневої до об'ємної. При цьому, сталося загоряння палива і масла під двигуном у нижній частині машинного відділення.
Також експерт зазначив, що при дослідженні комплекту технічної документації (копій паспорта мобільного крану LIEBHERR LHM-150 (інв.№004200, зав. № 140192), Інструкції з експлуатації крана і технічного обслуговування, Вахтового журналу, Журналу огляду, технічного обслуговування та ремонту та інше [11-15] встановлено:
-призначення 8-циліндрового дизельного двигуна - привод гідронасосів головного і допоміжного підйому, зміни вильоту стріли, повороту крана, привод коліс, привод генератора;
-ремонт, пов'язаний із деталями кривошипно-шатунного механізму двигуна, проводився 07.11.2000. А саме, в графі “Відомості про характер ремонту та заміну елементів крану” зазначено: “ ОСОБА_1 переднего коренного подшипника. ОСОБА_1 уплотнения переднего коренного подшипника Черт: 30520 ID: 926779103” ; інших випадків проведення ремонтних робіт, пов'язаних із деталями та вузловими з'єднаннями кривошипно-шатунного механізму двигуна крану, не встановлено;
-конструктивним виконанням не передбачена наявність спеціальних засобів фіксації гвинтів кришок шатунів двигуна “LIEBHERR D 9408 ТІ-Е” [11-15] у вигляді шплінтів, шайб та інше.
Пошкодження різьбових з'єднань визначаються за сукупністю морфологічних ознак, що потребує дослідження відсутнього гвинта кришки шатуна третього циліндра.
Таким чином, виходячи з наведеного вище дослідження, можна зробити висновки про те, що до роботи двигуна “LIEBHERR D 9408 ТІ-Е” мобільного крану LIEBHERR LHM-150 (зав. № 140192, інв. №004200) в аварійному режимі, руйнуванню деталей і паливопроводів, і в результаті - до пожежі, призвело роз'єднання одного з різьбових з'єднань шатуна третього циліндру із кришкою із-за видалення гвинта.
Через відсутність гвинта встановити конкретну причину його видалення не уявляється можливим.
Про видалення гвинта йшлося й у технічних висновках № 08/В2015 від 12.05.2015 Дослідно-випробувальної лабораторії Аварійно-рятувального загону спеціального призначення ТУ ДСНС України у Миколаївської області ДСУ з надзвичайних ситуацій та комплексного експертного дослідження, проведеного Науково-дослідним експертно-криміналістичним центром УМВС України у Миколаївської області МВС України № 12 від 19.05.2015.
У вказаних висновках причиною пожежі могло бути займання в результаті несправності механізмів агрегату (руйнування рухомих вузлів та деталей дизельного двигуна) внаслідок механічних пошкоджень на поверхні стрижня шатуна виведеного з ладу двигуна мобільного крану, у вигляді деформації корпусу, зладженості шліців та зсуву металу. На думку експерта, пожежа у машинному відділі мобільного крану виникла у результаті дії джерела запалювання, що відноситься до групи "розігрів від тертя" в результаті руйнування рухомих вузлів та деталей дизельного двигуна. Як ймовірні причини видалення гвинта експерти зазначають: відсутність спеціальних засобів фіксації гвинта від самовидалення (шплінтів, штифтів, шайб та ін..); наявність похибки шагу шлиців стрижня шатуна та кришки, що сприяло до поступової просадки кришки й зменшення затяжки гвинта; збільшення рівня вібрації у результаті експлуатаційного зносу деталей кривошипно-шатунного механізму двигуна; попереднє часткове видалення гвинта за допомогою слюсарного інструменту або не повна фіксація гвинта після проведення будь-яких робіт.
З огляду на резальтати проведеної експертизи у даній справі, судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується з висновоком суду першої інстанції, що пошкодження об'єкту оренди в результаті пожежі та й сама пожежа виникла внаслідок незадовільного технічного стану мобільного крану LIEBHERR LHM-150.
Правилами будови і безпечної експлуатації вантажопідйомних кранів, затвердженими наказом Державного комітету України з примослової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду 18.06.2007 №132 (зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 09.07.2007 за №784/14051), які діяли станом на момент виникнення спірних відносин, передбачено, що реконструкцію та ремонт вантажопідіймальних кранів і машин, їх складових частин, вантажозахоплювальних органів, знімних вантажозахоплювальних пристроїв, тари та колисок мають виконувати суб'єкти господарювання, які одержали відповідно до вимог НПАОП 0.00-4.05-03 (1631-2003-п) дозвіл спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з промислової безпеки та охорони праці на виконання цих робіт. (5.2.1 Правил).
Вимоги пункту 5.2.1 цих Правил поширюються на такі види ремонту складових частин вантажопідіймальних кранів і машин:
ремонт несучих металоконструкцій з метою відновлення їх несучої здатності (ремонт із застосуванням зварювання, а також ремонт, пов'язаний з відновленням деформованих або пошкоджених металоконструкцій або їх елементів, відновленням чи зміною конструкції стиків металоконструкцій тощо), крім робіт, передбачених настановою з експлуатації;
ремонт механізмів підіймання вантажу і зміни вильоту, їх гідро- та електроприводу, а також приладів і пристроїв безпеки, крім робіт, передбачених настановою з експлуатації (п. 5.2.2. Привил)
Після проведення реконструкції, модернізації чи ремонту суб'єкт господарювання, який виконував відповідні роботи, відображає в паспорті дані про наявність дозволу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з промислової безпеки та охорони праці на проведення відповідних робіт, відомості про виконані роботи із зазначенням місць ремонту (або додаються ремонтні креслення), усі зміни параметрів, характеристик і показників, відомості про застосовані матеріали із зазначенням номерів документів про їх якість (п. 5.2.7 Правил).
Після ремонту, зазначеного у пункті 5.2.2 цих Правил, вантажопідіймальні крани і машини піддаються позачерговому повному технічному огляду (п.5.2.8 Правил).
Відомості про ремонти вантажопідіймальних кранів і машин, передбачені системою планово-попереджувальних ремонтів, записуються до журналу технічних обслуговувань і ремонтів (п. 5.2.11 Правил).
Виведення вантажопідіймальних кранів і машин у ремонт проводиться працівником, відповідальним за утримання їх у справному стані, відповідно до графіка ремонту, затвердженого суб'єктом господарювання, у порядку, встановленому суб'єктом господарювання. Дата і час виведення крана в ремонт та прізвище особи, відповідальної за його проведення, зазначаються в наряді-допуску і вахтовому журналі машиніста даного крана та кранів, що працюють поряд з тим, що ремонтується. Виведення у ремонт портальних кранів і причальних перевантажувачів проводиться за порядком, установленим суб'єктом господарювання (п. 5.2.13 Правил).
Технічний огляд вантажопідіймальних кранів врегульований в п. 7.3 Правил.
Так, вантажопідіймальні крани і машини підлягають первинному, періодичному та позачерговому технічним оглядам у порядку, встановленому НПАОП 0.00-8.18-04 (687-2004-п).
Первинному технічному огляду підлягають нововиготовлені вантажопідіймальні крани і машини перед уведенням їх в експлуатацію з урахуванням вимог пунктів 7.2.3 і 7.2.4 цих Правил.
Періодичному технічному огляду підлягають вантажопідіймальні крани і машини, що перебувають в експлуатації в продовж установленого строку служби:
повному - не рідше одного разу на три роки, за винятком випадків, зазначених у пунктах 4.22.16, 7.3.4 і 7.3.5 цих Правил;
частковому - не рідше одного разу на 12 місяців.
Позачерговий повний технічний огляд вантажопідіймальних кранів і машин належить проводити у разі:
-введення їх в експлуатацію після ремонту, реконструкції або модернізації;
-перерви в експлуатації більш як на 12 місяців;
-демонтажу та встановлення на новому місці;
-закінчення граничного строку експлуатації (із застосуванням видів робіт, що не використовувалися під час експертного обстеження);
-експлуатаційної чи деградаційної відмови, виявлення зносу (механічного або корозійного), залишкової деформації, тріщин, інших пошкоджень складових частин, деталей або їх елементів, що перевищують допустимі значення;
-аварії або пошкодження, спричиненого надзвичайною ситуацією природного чи техногенного характеру;
-після установлення змінного стрілового обладнання або заміни стріли;
-після заміни несучих або вантових канатів кабельних кранів;
у разі отримання припису посадової особи спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з промислової безпеки та охорони праці або працівника, який здійснює відомчий нагляд за утриманням та безпечною експлуатацією вантажопідіймальних кранів і машин, у разі виявлення дефектів, пошкоджень і порушень цих Правил, що впливають на їх безпечну експлуатацію.
Технічний огляд вантажопідіймального крана чи машини має на меті встановити, що:
-їх установлення відповідає вимогам цих Правил і поданій на реєстрацію документації;
-вони перебувають у справному стані, який забезпечує їх безпечну експлуатацію.
Повний технічний огляд має включати:
-вивчення експлуатаційних (паспорт, настанова з експлуатації, вахтовий журнал тощо), конструкторських (проектних) і ремонтних документів, а також інформації, накопиченої реєстратором робочих параметрів у разі наявності реєстратора на крані;
-аналіз умов та режимів експлуатації;
-огляд і перевірку роботи вантажопідіймального крана чи машини;
-статичне випробування;
-динамічне випробування;
-оцінку технічного стану;
-визначення умов експлуатації та строку чергового періодичного технічного огляду.
Під час часткового технічного огляду статичне та динамічне випробування не проводяться.
Позачерговий технічний огляд у разі закінчення граничного строку експлуатації проводиться у визначеному уповноваженою організацією обсязі з урахуванням виконаних робіт під час проведення експертного обстеження вантажопідіймального крана чи машини. Після проведення технічного огляду уповноважена організація розробляє регламент технічних оглядів на продовжуваний строк безпечної експлуатації, який зберігається разом з паспортом вантажопідіймального крана чи машини.
Результати технічного огляду та строк наступного огляду вантажопідіймального крана чи машини записуються до їх паспорта особою, що його проводила (п. 7.3.22 Правил).
Відомчий нагляд і обслуговування регламентований в розділі 7.4 цих Правил.
Так, суб'єкт господарювання, який експлуатує вантажопідіймальні крани і машини, знімні вантажозахоплювальні пристрої, тару, кранові колії, колиски для підіймання працівників, забезпечує їх утримання в справному стані та безпечну експлуатацію шляхом організації належного відомчого нагляду, обслуговування, технічного огляду та ремонту власними силами або укладає договір зі спеціалізованою організацією на виконання зазначених робіт з урахуванням вимог пункту 7.4 цих Правил.
Суб'єкт господарювання:
1) призначає працівника, який здійснює відомчий нагляд за утриманням та безпечною експлуатацією вантажопідіймальних кранів і машин, знімних вантажозахоплювальних пристроїв, кранових колій, тари та колисок для підіймання працівників відповідно до вимог Типової інструкції для інженерно-технічних працівників, які здійснюють нагляд за утриманням та безпечною експлуатацією вантажопідіймальних кранів, затвердженої наказом Держнаглядохоронпраці від 20.10.94 N107 (z0058-95) "Про затвердження Типових інструкцій для осіб, які здійснюють нагляд, організують утримання у справному стані та безпечне проведення робіт вантажопідіймальними кранами", зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13.03.95 за N 58/594;
2) призначає працівника, відповідального за утримання в справному стані вантажопідіймальних кранів і машин, знімних вантажозахоплювальних пристроїв, тари, кранової колії та колисок для підіймання працівників відповідно до вимог Типової інструкції для осіб, відповідальних за утримання вантажопідіймальних кранів у справному стані (z0059-95), затвердженої наказом Держнаглядохоронпраці від 20.10.94 N107 (z0058-95) "Про затвердження Типових інструкцій для осіб, які здійснюють нагляд, організують утримання у справному стані та безпечне проведення робіт вантажопідіймальними кранами", зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13.03.95 за N 59/595;
3) призначає працівника, відповідального за безпечне проведення робіт вантажопідіймальними кранами і машинами, знімними вантажозахоплювальними пристроями, тарою та колисками для підіймання працівників відповідно до вимог Типової інструкції для осіб, відповідальних за безпечне проведення робіт з переміщення вантажів кранами (z0060-95), затвердженої наказом Держнаглядохоронпраці від 20.10.94 N 107 (z0058-95) "Про затвердження Типових інструкцій для осіб, які здійснюють нагляд, організують утримання у справному стані та безпечне проведення робіт вантажопідіймальними кранами", зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13.03.95 за N 60/596;
4) призначає обслуговувальний і ремонтний персонал вантажопідіймальних кранів і машин (машиністів, слюсарів, слюсарів-електриків, налагоджувальників, стропальників тощо);
5) установлює порядок проведення періодичного технічного обслуговування, налагодження та ремонту відповідно до вимог настанови з експлуатації;
6) забезпечує в установлений термін і у випадках, зазначених у пункті 7.3.5 цих Правил, проведення технічних оглядів;
7) забезпечує умови для виконання відповідальними працівниками, обслуговувальним персоналом своїх обов'язків;
8) забезпечує ведення робіт за ПВР або технологічними картами на виконання робіт вантажопідіймальними кранами і машинами;
9) на основі Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці України від 26.01.2005 N 15 (z0231-05) "Про затвердження Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці та Переліку робіт з підвищеною небезпекою", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.02.2005 за N 231/10511 (далі - НПАОП 0.00-4.12-05), організовує розроблення Положення про навчання з питань охорони праці (далі - Положення про навчання), яке затверджується наказом суб'єкта господарювання і діє в його межах, та забезпечує виконання Положення про навчання;
10) організовує розроблення та затверджує Інструкції з охорони праці для обслуговувального і ремонтного персоналу відповідно до вимог Положення про розробку інструкцій з охорони праці, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці від 29.01.98 N 9 ( z0226-98 ), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.04.98 за N 226/2666;
11) забезпечує працівників цими Правилами та інструкціями.
Номер і дата наказу про призначення працівника, відповідального за утримання у справному стані вантажопідіймальних кранів і машин, а також посада, прізвище, ім'я та по батькові та його підпис мають міститися у паспорті крана.
Якщо суб'єкт господарювання має самостійні служби з обслуговування механічного, електричного та радіообладнання, то працівники, відповідальні за утримання у справному стані вантажопідіймальних кранів і машин, можуть бути призначені окремо з кожного обладнання.
Установлений суб'єктом господарювання порядок проведення періодичного технічного обслуговування, налагодження та ремонтів має забезпечити утримання в справному стані вантажопідіймальних кранів і машин, знімних вантажозахоплювальних пристроїв, тари, кранової колії та колисок для підіймання працівників (п. 7.4.18 Правил)
Машиністи вантажопідіймальних кранів і машин перед початком роботи зобов'язані проводити огляд і перевірку механізмів, металоконструкцій, приладів і пристроїв безпеки, для чого має бути виділений необхідний час.
Обсяг огляду та перевірок установлюється виробничими інструкціями з безпечного ведення робіт машиністами кранів, розробленими відповідно до вимог чинних НД. Результати огляду та перевірки записуються машиністами у вахтовий журнал, рекомендована форма якого наведена в додатку 13 цих Правил.
Технічне обслуговування вантажопідіймальних кранів і машин проводиться згідно з вимогами настанови з експлуатації в строки, установлені їх виробником. Результати технічних обслуговувань записуються до журналу технічних обслуговувань і ремонтів (п. 7.4.22 Правил).
Особи, винні в порушенні вимог цих Правил, несуть відповідальність згідно з покладеними на них функціями відповідно до чинного законодавства України. (п. 9 Правил).
З наведеного вбачається, що технічне обслуговування та ремонт вантажопідіймальних кранів і машин мають виконувати суб'єкти господарювання, які одержали відповідно до вимог НПАОП 0.00-4.05-03 (1631-2003-п) дозвіл спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з промислової безпеки та охорони праці на виконання цих робіт. (5.2.1 Правил).
На підтвердження виконання відповідачем положень вищенаведених Правил та узгодженого сторонами п. 5.9 договору оренди відповідачем надані суду:
- укладений між ним та ТОВ “Сфіфт Сервіс” (з правами сервісного партнера “LIEBHERRWERKNENZINGGmbH” на території України) договір №С-10-2011 від 15.11.2011 про сервісне обслуговування (ремонт діагностика, налагодження, регулювання, ТО та ін.), включаючи у себе регламентні роботи, обумовлені технічною документацією заводу виробника (т.1 а.с.249-256);
- генеральний договір №СД-01-09 укладений з ТОВ “Діалаб” ЛТД (т.1 а.с.231-246), з правами спеціалізованого експертно-технічного центру, зареєстрованого та діючого відповідно до законодавства України, за яким ТОВ “Діалаб” ЛТД зобов'язалось по заявці виконувати, зокрема, наступні роботи: експертне обстеження, технічне діагностування, первинний, частковий та позачерговий повний технічний огляд портових кранів; видача висновків на продовження експлуатаційного ресурсу; поглиблене діагностування портових кранів, зі задіянням неруйнуючих методів контролю; інструментальна перевірка ступеню відхилення основних геометричних параметрів елементів металоконструкцій кранів та їх рейкових шляхів від проектного положення.
Разом з тим, судова колегія зазнаає, що укладення та виконання зазначених вище договорів щодо технічного обслуговування орендованого майна не є беззаперечним доказом відсутності вини відповідача у виникненні пожежі, що сталася на мобільному крані за наявності вищенаведеного висновку експерта.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, висновками експертів.
Висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань (ч. 1, ч. 2 ст. 98 Господарського процесуального кодексу України).
За змістом ст.ст. 76, 77 цього Кодексу належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Із матеріалів висновку вбачається, що він обґрунтований, містить докладний опис проведеного дослідження та висновок з поставлених перед експертом питань, а будь-яких обставин, які б дозволяли стверджувати про необґрунтованість, неправильність висновку чи суперечливість його іншим матеріалам справи сторонами не наведено, судом не встановлено.
За таких обставин суд, оцінюючи представлений висновок, приймає висновок експерта №16-2477; 17-6348; 1706349 комплексної судової інженерно-технічної експертизи пожежі у відсіку двигуна мобільного крану LIEBHERR LHM-150, як належний, допустимий, достатній і достовірний доказ, а доводи апелянта стосовно відсутності встновлення вини відповідача у висновку експертизи колегією суддів не приймається до уваги.
Статтею 776 Цивільного кодексу України передбачено, що поточний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймачем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом. Капітальний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймодавцем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом. Капітальний ремонт провадиться у строк, встановлений договором. Якщо строк не встановлений договором або ремонт викликаний невідкладною потребою, капітальний ремонт має бути проведений у розумний строк. Якщо наймодавець не провів капітального ремонту речі, що перешкоджає її використанню відповідно до призначення та умов договору, наймач має право: відремонтувати річ, зарахувавши вартість ремонту в рахунок плати за користування річчю, або вимагати відшкодування вартості ремонту; вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.
Як зазначалося раніше, пунктом 5.6 укладеного між сторонами договору передбачено обов'язок орендаря додержуватись протипожежних вимог, стандартів, норм, правил, а також виконання вимог приписів та постанов пожежного нагляду, сприяти здійснюванню заходів по упровадженню автоматизованих засобів виявлення пожеж.
Відповідно до п.п. 5-7 договору відповідач забов'язаний: організовувати процес експлуатації майна, обслуговування та ремонту у відповідності з вимогами “Правил пристрою і безпечної експлуатації вантажопідйомних кранів”/ ДНАОБ 00.00-1.03-02/, "Правил технічної експлуатації підйомно-транспортного устаткування морських портів" КНД 31.4.002-96/, нормами з охорони праці, навколишнього природного середовища, тощо; уникати ушкоджень та загибелі майна; своєчасно за свій рахунок виконувати усі види ремонтів, а також технічне обслуговування орендованого майна.
Пунктом 5.9 договору оренди сторони погодили, що саме орендар зобов'язаний своєчасно за свій рахунок виконувати усі види ремонтів, а також технічне обслулуговування орендованого майна.
З огляду на вищевикладене, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду в частині того, що відповідач, підписавши договір оренди державного рухомого майна №КД-11433 від 20.12.2007 зобов'язався своєчасно за свій рахунок виконувати обслуговування та усі види ремонтів мобільного крану.
Також колегією суддів Південно-західного апеляційного господарського суду відхиляються посилання апелянта на відсутність у експертних висновках визначення причинно-наслідкової залежності між видаленням гвинта та неналежним/неповним виконанням відповідачем договірних зобов'язань, оскільки, відповідно до приписів чинного законодавства та умов укладеного договору, після отримання в користування мобільного крану за актом приймання-передачі саме на відповідача покладався обов'язок здійснювати обслуговування, усі види планово-попереджувальних робіт та капітального ремонту
Крім того, судовою колегією не приймаються до уваги доводи апелянта стосовно того, що станом на 03.11.2009, після взяття мобільного крану на облік Держгірпромнаглядом 16.10.2009, кількість напрацьованих мотогодин становила 15574, а відтак ним було прийнято в оренду мобільний кран, який вичерпав експлуатаційний ресурс.
Частиною 3 ст. 767 Цивільного кодексу України передбачено, що наймач зобов'язаний у присутності наймодавця перевірити справність речі. Якщо наймач у момент передання речі в його володіння не переконається у її справності, річ вважається такою, що передана йому в належному стані.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, з акту приймання-передачі від 16.07.2009, а також звіту №0202 від 12.06.2010 про дослідження візуального ендоскопічного цифрового огляду контролю двигуна, відповідач отримав кран в належному, технічно -справному стані та претензій до позивача не мав.
Таким чином, судова колегія вважає, що відповідач отримав в оренду кран LIEBHERR LHM-150 в належному та справному стані, а посилання на необхідність здійснення капітального ремонту позивачем судовою колегією не приймаються до уваги.
Крім того, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б свідчили про звернення відповідача до позивача з вимогою про необхідність проведення капітального ремонту орендованого рухомого майна або вжиття самим орендарем будь-яких заходів для проведення такого капітального ремонту власними силами.
З огляду на зазначене, а також враховуючи умови укладеного між сторонами договору, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду стосовно наявності в даному випадку протиправної поведінки, як умови відповідальності, яка полягає у неналежному виконанні обов'язків, передбачених умовами укладеного між сторонами договору.
Відповідач, не зважаючи на той факт, що у мобільного крану LIEBHERR LHM-150 інв. №004202 закінчився ресурс до капітального ремонту, не виконав обслуговування майна за свій рахунок, що призвело до пошкодження крану та як наслідок - збитків.
Враховуючи вищевикладене, а також невиконання відповідачем взятих на нього зобов'язань за договором оренди державного нерухомого майна №КД-11433 від 20.12.2007, що спричинило завдання збитків ДП «Одеський морський торговельний порт», з огляду на суму матеріального збитку та часткове відшкодування збитків ПрАТ «СК «Саламандра-Україна», колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог про відшкодування позивачеві збитків у розмірі 7339100,43 грн.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ("Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою (рішення у справах "Серявін та інші проти України", "Руїз Торіха проти Іспанії"), яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі „Трофимчук проти України").
Судова колегія зазначає, що місцевим господарським судом у ході розгляду справи було досліджено всі обставини справи, перевірено їх наявними у ній доказами, та надано їм відповідну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги не спростовують вірних висновків суду першої інстанції та відхиляються судовою колегією.
За таких обставин, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “Морський спеціалізований порт “Ніка-Тера” на рішення Господарського суду Миколаївської області від 28.05.19 по справі №915/1456/15 задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 28.05.19 по справі №915/1456/15 залишається без змін.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Морський спеціалізований порт “Ніка-Тера” на рішення Господарського суду Миколаївської області від 28.05.19 по справі №915/1456/15 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Миколаївської області від 28.05.19 по справі №915/1456/15 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбаченими ст.ст. 287, 288 ГПК України.
Повний текст постанови складено та підписано 09.10.2019 року.
Головуючий Н.М. Принцевська
Судді: Г.І. Діброва
А.І. Ярош