Постанова від 01.10.2019 по справі 910/4518/16

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" жовтня 2019 р. Справа№ 910/4518/16

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сотнікова С.В.

суддів: Доманської М.Л.

Остапенка О.М.

за участю секретаря судового засідання Титарєвої Г.І.,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду міста Києва

від 03.06.2019 (суддя Пасько М.В.)

за позовом ОСОБА_1

до Приватного акціонерного товариства "Азовелектросталь",

за участю розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Паніотова О.К.,

про стягнення заборгованості по заробітній платі

у справі № 910/4518/16

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерхім-БВТ"

до Приватного акціонерного товариства "Азовелектросталь" (код 25605170)

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.06.2019 позов задоволено частково; стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Азовелектросталь" на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі 13542,82 грн, компенсацію за втрату частини заробітної плати 2775,07 грн; стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Азовелектросталь" в дохід Державного бюджету України 1378,00 грн; в решті позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2019 в частині відмови у задоволенні позовних вимог, в цій частині направити справу на розгляд до суду першої інстанції з урахуванням збільшення позовних вимог.

Скарга мотивована неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Так, скаржниця зазначає, що суд першої інстанції помилково не прийняв заяву про збільшення позовних вимог з підстав відсутності доказів сплати судового збору та не надав строк для усунення недоліків позовної заяви згідно ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, незважаючи, що позивач звільнений від його сплати на підставі ст. 5 Закону України "Про судовий збір". Одночасно суд першої інстанції безпідставно розглянув та відхилив клопотання про звільнення від сплати судового збору, яке позивач не подавала, та не врахував обставин відмови від позовних вимог про стягнення моральної шкоди відповідно до заяви про збільшення позовних вимог від 27.03.2018.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2019 відкрито апеляційне провадження у справі №910/4518/16, розгляд справи призначено на 01.10.2019.

Учасники справи в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце засідання суду були повідомлені належним чином.

Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, вважає, що оскаржуване рішення підлягає частковому скасуванню з огляду на наступне.

Провадження у справах про банкрутство регулюється Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14 травня 1992 року № 2343-XII (далі - Закон про банкрутство), Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України), іншими законодавчими актами України.

Як вбачається з матеріалів справи, у березні 2016 року заявник звернувся до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство боржника, оскільки останній неспроможний сплатити борг.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.03.2016 порушено провадження у справі № 910/4518/16 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Азовелектросталь"; призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Нестеренка О.А.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.10.2016 залишено без змін ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.03.2016 про порушення провадження у справі про банкрутство.

Постановою Вищого господарського суду України від 08.02.2017 скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.10.2016 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.03.2016, а справу № 910/4518/16 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва в іншому складі суддів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.03.2017 порушено провадження у справі № 910/4518/16 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Азовелектросталь"; визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерхім-БВТ" кредитором боржника на суму 779211,47 грн, з яких: 765431,47 грн - вимоги четвертої черги, 13780,00 грн - вимоги першої черги; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника з 14.03.2017; введено процедуру розпорядження майном боржника з 14.03.2017; призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Паніотова О.К.

Провадження у даній справі перебуває на стадії розпорядження майном боржника, введеної ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.03.2017.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 12 ГПК України (в редакції чинній станом на час звернення до суду із позовною заявою) господарським судам підвідомчі справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника.

Згідно з ч. 10 ст. 16 ГПК України (в редакції чинній станом на час звернення до суду із позовною заявою), справи у майнових спорах, передбачених пунктом 7 частини першої статті 12 цього Кодексу, розглядаються господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

Пунктом 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України (в редакції чинній з 15.12.2017) господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника.

Справи, передбачені пунктами 8 та 9 частини першої статті 20 цього Кодексу, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням боржника (ч. 9 ст. 30 ГПК України, в редакції чинній з 15.12.2017).

Згідно частини 4 статті 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції чинній на час звернення ліквідатора до господарського суду) суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Особливість вирішення таких спорів полягає в тому, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом, який розглядає справу про банкрутство, без порушення нових справ з метою судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна та коштів боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

16.11.2016 ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду міста Києва із позовною заявою про стягнення заборгованості по заробітній платі, у якій просила стягнути з Приватного акціонерного товариства "Азовелектросталь" заборгованість по заробітній платі у розмірі 13542,82 грн, компенсацію за несвоєчасну виплату заробітної плати у розмірі, встановленому під час судового розгляду, та моральну шкоду у розмірі 10000,00 грн.

Позов обґрунтований тим, що станом на час звільнення з роботи за наказом № 241-к від 31.08.2016 боржник мав заборгованість з виплати заробітної плати в сумі 13542,82 грн, яка не виплачена станом на час звернення до суду. Заборгованість із виплати заробітної плати в сумі 13542,82 грн боржник підтвердив розрахунковим листком за вересень 2016 року.

27.03.2017 ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду міста Києва із заявою про збільшення позовних вимог, у якій просила:

- звільнити від сплати судового збору;

- прийняти заяву в межах справи № 910/4518/16;

- стягнути з Приватного акціонерного товариства "Азовелектросталь", заробітну плату в сумі 13542,82 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, який станом на 02.03.2018 складає 20685,82 грн, компенсацію у зв'язку із порушенням строків виплати заробітної плати в сумі 2939,27 грн;

- включити вимоги в реєстр вимог кредиторів на загальну суму 37167,91 грн.

Боржник подав відзив на позовну заяву, в якому визнав позовні вимоги ОСОБА_1 в наступних розмірах:

- заробітна плата в сумі 13542,82 грн;

- компенсація за затримку у виплаті заробітної плати (після утримання податків) в сумі 2775,07 грн;

- середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 11838,83 грн.

До відзиву додана довідка про заробітну плату за період жовтень 2015 року - вересень 2016 року, довідка про середню заробітну плату із розрахунку двох останніх місяців, що передували звільненню.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.04.2019 постановлено розглядати позовну заяву ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по заробітній платі в межах справи № 910/4518/16 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) зі стадії відкриття провадження у справі.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.06.2019 позов задоволено частково; стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Азовелектросталь" на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі 13542,82 грн, компенсацію за втрату частини заробітної плати 2775,07 грн; стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Азовелектросталь" в дохід Державного бюджету України 1378,00 грн; в решті позовних вимог відмовлено повністю.

Рішення мотивовано тим, що боржник має заборгованість з виплати заробітної плати перед позивачем в сумі 13542,82 грн, яку має сплатити звільненому працівнику разом із компенсацією втрати частини доходів заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати в сумі 2775,07 грн. В частині відмови у стягненні моральної шкоди в розмірі 10000,00 грн, суд першої інстанції послався на її необґрунтованість, оскільки позивачем не подано доказів того, що йому нанесено моральних страждань.

Колегія суддів вважає безпідставним та таким, що суперечить нормам процесуального права, висновок суду першої інстанції про відхилення заяви позивача про збільшення позовних вимог, оскільки до неї не додано докази сплати судового збору.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 174 ГПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Згідно з ч. 1 ст. 164 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують:

1) відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів;

2) сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Як було встановлено вище, 27.03.2017 позивачка подала заяву про збільшення позовних вимог, у якій просила стягнути на її користь заробітну плату, компенсацію за затримку у виплаті заробітної плати, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

Таким чином, позов був доповнений позовною вимогою про стягнення з боржника середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Колегія суддів вважає, що позивачка має пільгу згідно з п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" та звільняється від сплати судового збору у даній справі, оскільки позовні вимоги заявлені про стягнення заробітної плати та компенсаційних виплат, у зв'язку з затримкою у її виплаті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.04.2019 постановлено розглядати позовну заяву ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по заробітній платі в межах справи № 910/4518/16 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) зі стадії відкриття провадження у справі.

Таким чином, суд першої інстанції всупереч своєї ж ухвали від 03.04.2019, не виконавши вимоги ч. 1 ст. 174 ГПК України та порушивши процесуальне право сторони передбачене п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України, дійшов протилежного та помилкового висновку про відхилення позовних вимог, викладених позивачкою у заяві від 27.03.2018 про їх збільшення. При цьому, суд помилково послався на відсутність доказів сплати судового збору, поза як позивачка звільнена від його сплати. Тобто, має місце порушення судом першої інстанції норм матеріального права.

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення в частині відмови в позові та зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 Кодексу законів про працю України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Статтею 117 Кодексу законів про працю України встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (ч. 1).

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору (ч. 2).

Матеріалами справи підтверджується та не заперечується боржником заборгованість з виплати заробітної плати ОСОБА_1 в сумі 13542,82 грн, яка не виплачена станом на час звернення позивачки із даним позовом до суду.

Враховуючи відсутність спору щодо розміру нарахованої, але не виплаченої заробітної плати при звільненні ОСОБА_1 , боржник зобов'язаний виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до вимог п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок), обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Пунктом 5 Порядку встановлено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

За висновком, викладений у п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Згідно довідки про середню заробітну плату, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складає 251,89 грн.

Позивачка просить суд стягнути середній заробіток за період з 01.09.2016 по 02.03.2018, тобто за 379 робочих днів.

За розрахунком суду середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні складає 95466,31 грн (251,89 грн * 379 днів) та підлягає стягненню з боржника.

Порушення норм процесуального права, а також невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи призвело до прийняття помилкового рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а відтак підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню. В цій частині належить прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 129 ГПК України, судовий збір за розгляд справи апеляційним судом належить покласти на боржника в сумі 2067 грн та стягнути в дохід бюджету.

Керуючись ст.ст. 129, 269, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 277, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2019 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Азовелектросталь", за участю розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Паніотова О.К., про стягнення заборгованості по заробітній платі, у справі № 910/4518/16 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Азовелектросталь" скасувати в частині відмови в задоволенні решти позовних вимог.

Прийняти в цій частині нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Азовелектросталь" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Азовелектросталь" (ідентифікаційний код 25605170; 87500, м. Маріуполь, пр. Миру, 83) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 95466 (дев'яносто п'ять тисяч чотириста шістдесят шість) грн 31 коп.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Азовелектросталь" (ідентифікаційний код 25605170; 87500, м. Маріуполь, пр. Миру, 83) в доход Державного бюджету України 2067 (дві тисячі шістдесят сім) грн судового збору за розгляд справи в апеляційному суді.

4. Видачу відповідних наказів доручити Господарському суду міста Києва.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у строки, встановлені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 09.10.2019.

Головуючий суддя С.В. Сотніков

Судді М.Л. Доманська

О.М. Остапенко