Ухвала
09 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 161/11261/13-ц
провадження № 61-29176св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.
учасники справи:
заявник (відповідач) - ОСОБА_1 ,
стягувач (позивач) - публічне акціонерне товариство «ОТП Банк»,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 березня 2017 року у складі судді Кихтюка Р. М. та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 6 липня 2017 року у складі колегії суддів Данилюка В. А., Грушицького А. І., Шевчук Л. Я., постановлені за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, та визнання його таким, що не пред'явлений до виконання без поважних причин, у справі за позовом публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки,
Короткий зміст заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню
У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся в суд з заявою, в якій просив визнати виконавчий лист, виданий Луцьким міськрайонним судом Волинської області про стягнення з нього на користь ПАТ «ОТП Банк» заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, таким, що не підлягає виконанню та визнати вказаний виконавчий документ таким, що не пред'явлений до виконання без поважних причин.
Заяву мотивовано тим, що судом неправомірно та безпідставно поновлено пропущений банком строк пред'явлення виконавчого листа від 15 грудня 2015 року до виконання. Крім того, виконавчий документ не відповідає вимогам закону, у зв'язку з чим не підлягає виконанню.
Короткий зміст оскаржуваних ухвал судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 березня 2017 року, залишеної без змін ухвалою апеляційного суду Волинської області від 06 липня 2017 року, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню та визнання виконавчого листа таким, що не пред'явлений до виконання без поважних причин, відмовлено.
Ухвали судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що виконавче провадження у повному обсязі не виконано, що не заперечується і боржником. Підстави визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню діляться на матеріально-правові (відсутність у боржника обов'язку) і процесуальні (обставини, що свідчать про помилкову видачу виконавчого листа).
Разом з тим, всупереч норм процесуального закону щодо доказування і подання доказів боржником не зазначено доказів та не наведено обґрунтованих підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, оскільки він виданий у відповідності до вимог.
Вимога про визнання виконавчого листа таким, що не пред'явлений банком до виконання, не передбачена законодавством.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , не погоджуючись з ухвалами судів попередніх інстанцій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати постановлені у справі ухвали.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не враховано та не надано належної оцінки тим обставинам, що після видачі стягувачу виконавчого листа від 12 травня 2015 року (із невірно зазначеним номером іпотечного договору) на виконання рішення суду від 06 серпня 2013 року Луцький міськрайонний суд за заявою банку ухвалою суду від 06 липня 2015 року виправив описку у рішенні суду (виправлено номер іпотечного договору) та 15 грудня 2015 року видав банку інший виконавчий лист на виконання того ж рішення суду (з врахуванням виправленої описки). При цьому, виконавче провадження здійснюється на виконання виконавчого листа від 12 травня 2015 року, тобто за судовим рішенням в частині звернення стягнення на предмет іпотеки стягувачу видпано два виконавчі листи: від 12 травня 2015 року та 15грудня 2015 року, хоча виконавчий лист від 12 травня 2015 року підлягав поверненню до суду.
Судами першої та апеляційної інстанції залишено поза увагою ту обставину, що після постановлення судом ухвали від 06 липня 2015 року, якою виправлено описку в рішенні суду, номер іпотечного договору, зазначений у виконавчому листі від 12 травня 2015 року не відповідає номеру іпотечного договору, зазначеному в рішенні суду, з врахуванням ухвали про виправлення описки. Тобто зміст цього виконавчого листа не відповідає змісту судового рішення на виконання якого він виданий, тому не підлягає виконанню.
Крім того, посилання суду апеляційної інстанції на неможливість оскарження у касаційному порядку постановленої ним ухвали від 14 липня 2017 року, якою залишено без змін ухвалу суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, суперечить статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» та не узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 24 червня 2015 року у справі № 6-608цс15.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі за вказаною касаційною скаргою та витребувано справу із суду першої інстанції.
15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального
кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів».
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
На підставі наведених норм, касаційну скаргу разом з матеріалами справи передано до Верховного Суду.
Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи до суду не подано.
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Обставини, установлені судами за результатами розгляду заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 серпня 2013 року задоволено позов АТ «ОТП Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на нерухоме майно за договором іпотеки, а саме житловий будинок-майстерню по АДРЕСА_1 , загальною площею 354,2 кв. м, житловою 193,8 кв. м. і земельну ділянку площею 0,0107 кв. м. в рахунок погашення заборгованості за кредитом у сумі 2 125 005, 42 грн, шляхом продажу на прилюдних торгах.
На виконання вказаного рішення суду видано виконавчий лист № 161/11261/13-ц від 12 травня 2015 року.
У зв'язку з допущеними описками у тексті судового рішення через необхідність їх виправлення стягувачем було пропущено строк пред'явлення даного виконавчого листа до виконання.
02 червня 2015 року банк звернувся до суду з заявою про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 липня 2015 року вказану заяву стягувача задоволено - поновлено пропущений строк для пред'явлення до виконання виконавчого листа №161/11261/13-ц.
Виконавче провадження у повному обсязі не виконано.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах касаційної інстанції.
Однією з основних засад судочинства є забезпечення касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.
Порядок та підстави касаційного оскарження судових рішень врегульовано у главі 2 розділу V ЦПК України (у редакції до 15 грудня 2017 року).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 324 ЦПК України (тут і далі в редакції, чинній на момент ухвалення процесуальних рішень) сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи чи обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, рішення і ухвали апеляційного суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду; ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 1, 3, 4, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 20, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 31-33 ч.1 ст. 293 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку і ухвали апеляційного суду, якщо вони перешкоджають подальшому провадженню у справі.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини право на виконання рішення, яке виніс суд, є невід'ємною частиною «права на суд», а ефективний захист сторони у справі, а отже, і відновлення справедливості, передбачає зобов'язання адміністративних органів виконувати рішення (пункт 41 рішення у справі «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року).
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.
З огляду на зазначене ухвала суду про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, є перепоною у завершенні судового провадження і в реалізації громадянином його гарантованого Конвенцією «права на суд», а оскількитака ухвала унеможливлює виконання судового рішення про задоволення вимог кредитора, тому перешкоджає подальшому розгляду та провадженню у справі.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд України у постанові від 24 червня 2015 року у справі 6-608цс15, на яку посилається в касаційній скарзі заявник.
Разом з тим, у справі, яка переглядається, суд першої інстанції постановив ухвалу про відмову в задоволенні заяви щодо визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, яка залишена без змін ухвалою суду апеляційної інстанції.
Оскарження ухвал суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви щодо визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, після їх перегляду в апеляційному суді і залишення цим судом без змін (пункт 28-1 частини першої статті 293 ЦПК України), у наведеній вище статті 389 ЦПК України, яка є спеціальною нормою процесуального права, що регламентує право касаційного оскарження судових рішень у касаційному порядку, не передбачено.
Така ухвала не є перепоною у завершенні судового провадження і в реалізації громадянином його гарантованого Конвенцією «права на суд».
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 25 квітня 2018 року у справі №592/6696/15-ц (провадження 61-8725зпв18), прийнятої за результатами розгляду заяви щодо неоднакового застосування судом касаційної інстанції статей 293, 324 ЦПК України (у редакції, чинній до 15 грудні 2017 року).
Європейський суд з прав людини в рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» вказав, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
Отже, враховуючи норми ЦПК України та компетенційну складову у понятті що термін «судом, встановленим законом», Верховний Суд встановив, що повноваження розглядати питання, які виходять за межі компетенції суду касаційної інстанції є помилковим (Рішення Європейського суду з прав людини від 15 травня 2012 року ТОВ «Фірма Верітас» проти України).
З урахуванням наведеного, Верховний Суд вважає, що касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 березня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 6 липня 2017 року про відмову у задоволенні заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню відкрито помилково, оскільки зазначені судові рішення не підлягають оскарженню в касаційному порядку відповідно до вимог статті 389 ЦПК України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року), а тому касаційне провадження підлягає закриттю.
Керуючись статтями 389, 400, 401 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 березня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 6 липня 2017 року, постановлених за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, та визнання його таким, що не пред'явлений до виконання без поважних причин, у справі за позовом публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки,закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: В. С. Висоцька
В. В. Сердюк
І. М. Фаловська