Постанова
Іменем України
03 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 761/24380/18
провадження № 51-1315 км 19
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора ОСОБА_7 на ухвалу Київського апеляційного суду від 23 січня 2019 року у кримінальному провадженні № 12018100100004859 від 27 квітня 2018 року за обвинуваченням
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Києва, без визначеного місця реєстрації та проживання,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України.
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 05 грудня 2018 року ОСОБА_8 засуджено за ч. 3 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на 7 років, з конфіскацією всього належного йому майна.
Згідно з вироком ОСОБА_8 визнано винуватим у тому, що він 27 квітня 2018 року приблизно о 15:45, перебуваючи біля житлового будинку, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , керуючись корисливим мотивом, шляхом введення в оману, проник до квартири ОСОБА_9 та з метою заволодіння її майном, погрожуючи предметом, схожим на ніж, здійснив напад на потерпілу, внаслідок чого заподіяв останній легких тілесних ушкоджень та майнової шкоди на загальну суму 3380 грн.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 23 січня 2019 року апеляційну скаргу прокурора було залишено без задоволення, а вирок місцевого суду - без зміни.
Вимоги, викладені у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду і призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції у зв'язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через м'якість. При цьому зазначає, що апеляційний суд в порушення вимог ст. 419 КПК України не надав належної оцінки доводам апеляційної скарги прокурора.
Крім того, прокурор зазначає, що апеляційний суд при постановленні ухвали повною мірою не врахував дані про особу засудженого, наявність судимостей, а також характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину.
Позиції інших учасників судового провадження
Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу прокурора не надходило.
У судовому засіданні прокурор підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити, захисник заперечував проти її задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, з'ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви суду
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.
Як установлено частиною 1 ст. 438 КПК України, одними з підстав для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Згідно з ч. 2 ст. 438 КПК України у зв'язку з наявністю підстав, зазначених у пунктах 1, 3 ч. 1 вказаної статті, суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412, 414 цього Кодексу.
Висновок суду про доведеність винуватості та кваліфікації дій засудженого ОСОБА_8 за ч. 3 ст. 187 КК України у касаційній скарзі не оспорюється, а тому у касаційному порядку не перевіряється.
Доводи касаційної скарги прокурора щодо невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через м'якість колегія суддів вважає обґрунтованими з огляду на наступне.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, місцевий суд врахував, що засуджений, будучи раніше судимим за розбій, повторно здійснив напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу, а також те, що вчинений злочин відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких, та прийшов до висновку про можливість призначення ОСОБА_8 мінімального покарання, передбаченого санкцією ч. 3 ст. 187 КК України.
Обставинами, що пом'якшують покарання засудженому, судом визнано щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину. Обставиною, що обтяжує покарання, судом визнано вчинення злочину щодо особи похилого віку.
Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, прокурор ОСОБА_10 подав апеляційну скаргу, в якій вказував на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через м'якість, а тому порушував питання про скасування вироку місцевого суду та ухвалення нового, яким просив призначити ОСОБА_8 за ч. 3 ст. 187 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років.
Апеляційний суд, залишаючи апеляційну скаргу прокурора без задоволення, а вирок місцевого суду без зміни, врахувавши характер і ступінь тяжкості кримінального правопорушення, сукупність всіх обставин його вчинення, дані про особу обвинуваченого та зазначені у вироку обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, погодився з висновком місцевого суду про наявність усіх підстав для призначення ОСОБА_8 мінімального покарання, передбаченого санкцією ч. 3 ст. 187 КК України.
Однак, із такою позицією апеляційного суду колегія суддів не погоджується, виходячи з наступного.
Відповідно до статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов'язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Виходячи із принципів співмірності й індивідуалізації таке покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують та обтяжують.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_8 був засуджений за вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 04 березня 2013 року за ч. 1 ст. 187, ч. 2 ст. 187 КК України до мінімального покарання, передбаченого санкціями вказаних статей, у виді позбавлення волі строком на 7 років.
13 квітня 2018 року засуджений ОСОБА_8 був звільнений з місць позбавлення волі по відбуттю покарання, однак через незначний проміжок часу, а саме 27 квітня 2018 року вчинив із застосуванням насильства до особи похилого віку новий умисний аналогічний корисливий злочин, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких, що свідчить про його суспільну небезпечність та відверте небажання ставати на шлях виправлення.
З огляду на викладене, Суд приходить до висновку, що ОСОБА_8 належних висновків для себе не зробив, а тому призначення мінімального покарання, передбаченого санкцією ч. 3 ст. 187 КК України, в даному випадку є необґрунтованим і недостатнім для виправлення засудженого і попередження вчинення ним нових злочинів та явно несправедливим через м'якість.
Крім того, на переконання колегії суддів, апеляційний суд, переглядаючи вирок місцевого суду, в порушення вимог ст. 419 КПК України не надав належної правової оцінки доводам, викладеним в апеляційній скарзі прокурора.
Таким чином, ухвалу апеляційного суду не можна визнати законною, обґрунтованою і вмотивованою, оскільки її постановлено з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, що відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України є підставою для скасування такого рішення.
З огляду на викладене ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через м'якість з призначенням нового апеляційного розгляду, під час якого суду необхідно врахувати наведене та прийняти рішення згідно з вимогами закону.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Суд
ухвалив:
Касаційну скаргу прокурора ОСОБА_7 задовольнити.
Ухвалу Київського апеляційного суду від 23 січня 2019 року щодо ОСОБА_8 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3