Постанова
Іменем України
02 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 485/690/17
провадження № 61-33831св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С. (суддя-доповідач),
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Сердюка В. В., Фаловської І. М.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення апеляційного суду Миколаївської області від 16 серпня 2017 року у складі колегії суддів: Бондаренко Т. З., Крамаренко Т. В., Темнікової В. І.
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
відповідач - ОСОБА_1,
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2017 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк», банк) звернулось з позовом до ОСОБА_1 , у якому просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 20 469,73 грн.
Позовна заява мотивована тим, що за умовами договору про надання кредиту, укладеного 28 жовтня 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 , останній отримав кредит у сумі 1 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Позичальник умови кредитного договору виконував неналежно, допустив утворення заборгованості, яка підлягає стягненню в судовому порядку.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Снігурівського районного суду Миколаївської області від 27 червня 2017 року у складі судді Кішковської З. А. в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що банк пропустив встановлений законом трирічний строк позовної давності, коли позивач мав право звернутися до суду за захистом порушеного права, оскільки відповідач здійснив останній платіж по кредитній картці 13 серпня 2010 року, а позовні вимоги заявлені у квітні 2017 року. Місцевий суд урахував, що позивачем подано заяву про застосування позовної давності.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 16 серпня 2017 рокуапеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» частково задоволено. Рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 27 червня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 465 грн. 75 коп. заборгованості за кредитом, 14 грн. 68 коп.- відсотків, 120 грн. -пені, а всього 600 грн. 43 коп.
Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд апеляційної інстанції виходив із доведеності факту укладення кредитного договору з відповідачем та отримання останньою обумовлених кредитним договором грошових коштів. Оскільки позичальник належним чином не виконував умови кредитного договору, то у нього виникла заборгованість зі сплати тіла кредиту, процентів та пені за користування кредитом у розмірі, заявленому в позові.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у серпні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» просить змінити рішення суду апеляційної інстанції в частині стягнення процентів, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Рішення апеляційного суду в частині стягнення заборгованості за кредитом - 465,75 грн та пені - 3 400 грн не оскаржено, тому то в цій частині не є предметом касаційного перегляду (стаття 400 ЦПК України).
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суд апеляційної інстанції не врахував, що своїм підписом на заяві-анкеті відповідач засвідчив, що він згоден з Умовами кредитування та отриманням кредиту саме на таких умовах, у тому числі з порядком зміни процентної ставки за користування кредитом. Факт отримання кредиту відповідач не заперечував та користувався кредитними коштами.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи письмових заперечень щодо вимог і змісту касаційної скарги до суду не направили.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі, справу витребувано з суду першої інстанції.
Відповідно до підпункту 4 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно із статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У червні 2018 року цивільну справу передано до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
28 жовтня 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», і ОСОБА_1 укладено договір у вигляді встановленого кредитного ліміту без зазначення суми, на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Відповідачу видано кредитну картку «Універсальна» терміном дії до травня 2009 року, 1 листопада 2010 року за договором було видано нову кредитну карту, терміном дії до квітня 2014 року.
Відповідно до розрахунку, наданого позивачем, заборгованість за кредитом станом на 31 березня 2017 року становить 20 469,73 грн із яких: заборгованість за кредитом - 465,75 грн, по процентам - 15 153,04 грн, пені - 3 400 грн. Крім того, позивач провів нарахування штрафу у розмірі 500 грн. фіксованої частини та 950,94 гр - процентна складова.
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.
Предметом позову у справі, яка переглядається, є стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у розмірі 20 469,73 грн.
Предметом касаційного розгляду є рішення суду апеляційної інстанції в частині вирішення позовних вимог про стягнення процентів. Позивач не згоден з розміром нарахованих процентів, посилається на те, що апеляційний суд невірно визначив процентну ставку замість належних 34,80 % виходив із 30 % річних.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Додані до позовної заяви Умови та Правила надання банківських послуг не містять підпису позичальника.
Разом із тим, у заяві позичальника від 28 жовтня 2007 року, на яку посилається банк у позовній заяві установлена процентна ставка у
розмірі 1 %.
Відтак, у межах строку кредитування до червня 2014 року відповідач мав, зокрема, сплачувати проценти на умовах, визначених сторонами.
Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
У постанові від 28 березня 2018 року у справі 444/9519/12 (провадження
№14-10цс18) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Таким чином, вимоги банку про стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами є безпідставними.
Частиною першою статті 412 ЦПК України підставою для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Згідно з частинами другою та третьою статті 412 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення; неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягає застосуванню.
У ході касаційного перегляду, зважаючи на межі касаційного оскарження, встановлено неправильне застосування судами норм матеріального права в частині вирішення позовних вимог щодо стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом.
Оскільки у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, тому рішення суду першої інстанції в оскарженій частині - стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом, підлягає скасуванню з ухваленням у цій частині нового рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог.
Керуючись статтями 400, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» задовольнити частково.
2. Рішення апеляційного суду Миколаївської області від 16 серпня 2017 року в частині стягнення з ОСОБА_1 14,68 грн процентів користування кредитом скасувати, у цій частині ухвалити нове рішення про відмову публічному акціонерному товариству комерційний банк «ПриватБанк» у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. С. Висоцька
Судді А. І. Грушицький
І. В. Литвиненко
В. В. Сердюк
І. М. Фаловська