Ухвала
08 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 338/383/19
провадження № 61-17941ск19
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Зайцева А. Ю., розглянувши касаційну скаргу Комунального некомерційного підприємства «Дзвиняцький центр первинної медико-санітарної допомоги» Дзвиняцької сільської ради об'єднаної територіальної громади на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 18 вересня 2019 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Дзвиняцький центр первинної медико-санітарної допомоги» Дзвиняцької сільської ради об'єднаної територіальної громади про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом, в якому просила визнати незаконним та скасувати наказ Комунального некомерційного підприємства «Дзвиняцький центр первинної медико-санітарної допомоги» Дзвиняцької сільської ради об'єднаної територіальної громади від 21 березня 2019 року № 32-к «Про звільнення ОСОБА_1 », поновити її на посаді сестри медичної загальної практики сімейної медицини амбулаторії загальної практики сімейної медицини с. Росільна Комунального некомерційного підприємства «Дзвиняцький центр первинної медико-санітарної допомоги» Дзвиняцької сільської ради об'єднаної територіальної громади, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 11 723,50 грн, допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та в частині стягнення середнього заробітку за один місяць у розмірі 4 924,34 грн.
Богородчанський районний суд Івано-Франківської області рішенням від 05 червня 2019 року в задоволенні позову відмовив.
Івано-Франківський апеляційний суд постановою від 18 вересня 2019 року рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 05 червня 2019 року скасував і ухвалив нове рішення, яким позов задовольнив. Визнав незаконним та скасував наказ Комунального некомерційного підприємства «Дзвиняцький центр первинної медико-санітарної допомоги» Дзвиняцької сільської ради об'єднаної територіальної громади від 21 березня 2019 року № 32-к «Про звільнення ОСОБА_1 ». Поновив ОСОБА_1 на посаді сестри медичної загальної практики сімейної медицини амбулаторії загальної практики сімейної медицини с. Росільна Комунального некомерційного підприємства «Дзвиняцький центр первинної медико-санітарної допомоги» Дзвиняцької сільської ради об'єднаної територіальної громади. Стягнув з Комунального некомерційного підприємства «Дзвиняцький центр первинної медико-санітарної допомоги» Дзвиняцької сільської ради об'єднаної територіальної громади на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 28 839,81 грн. Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць у розмірі 4 806,75 грн допустив до негайного виконання.
02 жовтня 2019 року Комунальне некомерційне підприємство «Дзвиняцький центр первинної медико-санітарної допомоги» Дзвиняцької сільської ради об'єднаної територіальної громади подало засобами поштового зв'язку касаційну скаргу, в якій просило скасувати постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 18 вересня 2019 року і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з наступних підстав.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб обчислюється станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» передбачено, що у 2019 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2019 року (на час подання касаційної скарги) - 1 921 грн.
Предметом позову у цій справі серед інших вимог є стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 11 723,50 грн, що станом на 01 січня 2019 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 921 грн х 100 = 192 100 грн).
Тобто в указаній частині справа № 338/383/19 є малозначною в силу вимог пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України і окремого визнання її такою не потребує.
Також предметом позову в цій справі є вимоги про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі.
Справу в цій частині вимог Верховний Суд вважає незначної складності, а тому такою, яка може бути визнана судом малозначною.
Тлумачення статті 19 ЦПК України свідчить, що малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, незалежно від того чи визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції. Оскільки частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена в розділі 1 Загальних положень ЦПК України, то вона поширюється й на стадію касаційного провадження.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Верховний Суд дослідив та взяв до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановив випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню. Не містить таких посилань і касаційна скарга та додані до неї матеріали.
Верховний Суд також врахував, що застосування критерію малозначності справи у цій справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не продемонстрував наявності виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. Наведене повністю узгоджується з правовою позицією, сформованою Європейським судом з прав людини у справі «Azyukovska v. Ukraine» («Азюковська проти України») рішення від 09 жовтня 2018 року.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).
Оскільки оскаржуване заявником судове рішення ухвалено у малозначній справі і воно не підлягає касаційному оскарженню, то у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Зазначення у постанові Івано-Франківського апеляційного суду від 18 вересня 2019 року про можливість оскарження цієї постанови в касаційному порядку не є підставою для перегляду справи судом касаційної інстанції, оскільки справа є малозначною, а тому ухвалене у ній судове рішення касаційному оскарженню не підлягає.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктами 1, 2 частини шостої, частиною дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Комунального некомерційного підприємства «Дзвиняцький центр первинної медико-санітарної допомоги» Дзвиняцької сільської ради об'єднаної територіальної громади на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 18 вересня 2019 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Дзвиняцький центр первинної медико-санітарної допомоги» Дзвиняцької сільської ради об'єднаної територіальної громади про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя А. Ю. Зайцев