Постанова
Іменем України
25 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 205/5354/13-ц
провадження № 61-14150св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Кривцової Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
відповідач - ОСОБА_2
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 14 листопада 2013 року у складі судді Токар Н. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 червня 2019 року у складі колегії суддів: Лаченкової О. В., Варенко О. П., Городничої В. С.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2013 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк»), яке змінило найменування на Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк»), звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов мотивовано тим, що 06 березня 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладений кредитний договір № DN1RRХ02013249, за умовами якого ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 4 922 грн 39 коп. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
У зв'язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору утворилася заборгованість.
Ураховуючи викладене, ПАТ КБ «ПриватБанк» просило стягнути з ОСОБА_2 на його користь 86 437 грн 39 коп., з яких: 4 922 грн 40 коп. - заборгованість за кредитом, 22 843 грн 19 коп. - заборгованість за відсотками за користування кредитом, 730 грн 95 коп. - заборгованість з комісії за користування кредитом, 53 348 грн 59 коп. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, а також 500 грн - штраф (фіксована частина), 4 092 грн 26 коп. - штраф (процентна складова).
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 14 листопада 2013 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено.
Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 06 березня 2007 року № DN1RRХ02013249 у розмірі 86 437 грн 39 коп., з яких: 4 922 грн 40 коп. - заборгованість за кредитом, 22 843 грн 19 коп. - заборгованість за відсотками за користування кредитом, 730 грн 95 коп. - заборгованість з комісії за користування кредитом, 53 348 грн 59 коп. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, а також штрафи відповідно до пункту 2.4.5.5 Умов та правил надання банківських послуг: 500 (п'ятсот) грн - штраф (фіксована частина), 4 092 грн 26 коп. - штраф (процентна складова).
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що у зв'язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору з боржника на користь банку підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором.
30 травня 2018 року відповідач звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 14 листопада 2013 року. Вказав, що позовна заява подана з пропуском позовної давності.
Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 13 червня 2018 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.
Суд визнав безпідставними доводи щодо того, що позивач звернувся до суду з позовом з пропуском позовної давності.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 26 червня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, заочне рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 14 листопада 2013 року - без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та правовою нормою, яка підлягає застосуванню, ухвалив законне і обґрунтоване рішення. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У липні 2019 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права,просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою судді Верховного Суду від 05 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У серпні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 11 вересня 2019 року справу за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором призначено до судового розгляду в складі колегії з п'яти суддів.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення першої та апеляційної інстанцій постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права, крім того, позивач звернувся до суду з пропуском строку позовної давності, що є підставою для відмови в задоволенні позову.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
У вересні 2019 року до Верховного Суду надійшли заперечення на касаційну скаргу від АТ КБ «ПриватБанк», в яких банк просить залишити оскаржувані судові рішення без змін, оскільки вони прийняті при всебічному та повному з'ясуванні обставин справи, ґрунтуються на правильному застосуванні норм чинного законодавства України.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
06 березня 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладений кредитний договір № DN1RRХ02013249, за умовами якого ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 4 922 грн 39 коп. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
Договір складається із заяви клієнта, пам'ятки клієнта, Умов та правил надання банківських послуг, правил користування платіжною карткою та тарифів банку (а.с. 7-20).
Підписана ОСОБА_2 заява разом із вказаними документами становить між банком та клієнтом договір, про що зазначено у заяві, яку підписав ОСОБА_2
Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_2 за вказаним кредитним договором станом на 11 червня 2013 року складає суму 86 437 грн 39 коп., з яких: 4 922 грн 40 коп. - заборгованість за кредитом, 22 843 грн 19 коп. - заборгованість за відсотками за користування кредитом, 730 грн 95 коп. - заборгованість по комісії за користування кредитом, 53 348 грн 59 коп. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, а також штрафи відповідно до пункту 2.4.5.5 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн - штраф (фіксована частина), 4 092 грн 26 коп. - штраф (процентна складова).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Заочним рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 14 листопада 2013 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено.
У заяві про перегляд ухваленого у справі заочного рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 14 листопада 2013 року відповідач заявив про застосування позовної давності, посилаючись на пропуск банком позовної давності.
Однак ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 13 червня 2018 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення (а.с. 135-137).
Відповідно до статті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (частина перша статті 530 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 256 ЦК Українипозовною давністю є строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно з частиною першою статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення рішення (стаття 267 ЦК України).
Суди першої та апеляційної інстанції, ухвалюючи рішення про задоволення позову ПАТ КБ «ПриватБанк», виходили з того, що банк набув право вимоги заборгованості за кредитним договором, оскільки відповідач свої зобов'язання за кредитним договором виконував неналежним чином.
Згідно з частиною другою статті 6 ЦПК України 2004 рокуніхто не може бути позбавлений права на інформацію про час і місце розгляду своєї справи.
Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями (частини перша та друга статті 74 ЦПК України 2004 року).
Згідно з частиною п'ятою статті 74 ЦПК України2004 року судова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлених цим кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі. Стороні чи її представникові за їх згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам цивільного процесу.
Отже, під час розгляду справи в суді першої інстанції належним доказом вручення судової повістки, надісланої засобами поштового зв'язку, було, зокрема, повідомлення про вручення рекомендованого листа.
Відповідно до абзацу п'ятого частини п'ятої статті 74 ЦПК України 2004 рокулише в разі відсутності відповідача за зареєстрованою адресою його проживання (перебування) вважалося, що судовий виклик або судове повідомлення вручені належним чином.
У матеріалах справи містяться поштові конверти, адресовані судом першої інстанції ОСОБА_2 разом із повідомленнями про вручення поштового відправлення, які повернуті відділенням поштового зв'язку до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання», а не через відсутність відповідача за зареєстрованою адресою його проживання.
У постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 200/11343/14-ц (провадження № 14-59цс18) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що відповідач, який не був належним чином (згідно з вимогами процесуального закону) повідомлений про час і місце розгляду справи в суді першої інстанції, не має рівних з позивачем можливостей для подання доказів, їх дослідження та доведення перед цим судом їх переконливості, а також не може нарівні з позивачем довести в суді першої інстанції ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень. Той факт, що відповідач, який не був належно повідомлений судом першої інстанції про час і місце розгляду справи, не брав участі у такому розгляді, є підставою для вирішення апеляційним судом заяви цього відповідача про застосування позовної давності, навіть якщо така заява не подавалася ним в суді першої інстанції.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд не дав належної оцінки доводам відповідача про неповідомлення його про час і місце розгляду справи в суді першої інстанції, що унеможливило подання ним заяви про застосування позовної давності, не врахував наведених висновків Великої Палати Верховного Суду, не взяв до уваги заяву відповідача про застосування позовної давності, викладену ним в апеляційній скарзі.
Згідно з частиною четвертою статті 411 ЦПК Українисправа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 червня 2019 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: І. А. Воробйова
Г. В. Кривцова
Р. А. Лідовець
Ю. В. Черняк