Постанова
Іменем України
02 жовтня 2019 року
м. Київ
справа № 755/913/17
провадження № 61-13269св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство «Дельта Банк»,
представники позивача: Духота Ігор Вікторович, Липовський Дмитро Вікторович ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
представник відповідача - ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва у складі судді Виниченко Л. М. від 01 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва в складі колегії суддів: Кравець В. А., Мазурик О. Ф., Махлай Л. Д. від 16 травня 2017 року,
Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2016 року публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 17 січня 2013 року між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 004-28135-170113, відповідно до умов якого банк відкрив відповідачу картковий рахунок № НОМЕР_1 в національній валюті України - гривні та встановив ліміт кредитної лінії у розмірі 50 000 грн, зі строком на 364 дні.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява-анкета разом з Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві.
У порушення умов кредитного договору, а також статей 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, чим порушив умови кредитного договору. Станом на 10 листопада 2016 року утворилась заборгованість, яка з урахуванням процентів за користування кредитом становить 75 759,27 грн, яку позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 01 березня 2017 року позов ПАТ «Дельта Банк» задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за договором на відкриття поточного рахунку з використанням платіжної картки та обслуговування платіжної картки № 004-28135-170113 від 17 січня 2013 року станом на 10 листопада 2016 року в сумі 50 149,58 грн.
Вирішено питання про розподіл судових витрат. У решті вимог відмовлено.
Судове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оскільки позичальник належним чином не виконував умови кредитного договору, то у нього виникла заборгованість зі сплати простроченого тіла кредиту та процентів за користування кредитом, яка підлягає стягненню на користь позивача у межах позовної давності, передбаченої статтею 257 ЦК України, за період з 22 грудня 2013 року по 10 листопада 2016 року.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 16 травня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ «Дельта Банк» відхилено. Заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 01 березня 2017 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки суду першої інстанції про застосування позовної давності відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені повно, а доводи апеляційної скарги не підтверджені належними та допустимими доказами і не спростовують висновків суду першої інстанції.
Узагальнені доводи касаційної скарги
У червні 2017 року ПАТ «Дельта Банк» подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що своїм підписом на заяві-анкеті відповідач засвідчив, що він згоден з Тарифами банку та Правилами надання банківських послуг при здійсненні кредитування фізичних осіб, якими було передбачено збільшення позовної давності до 50 років. Крім того, про зміни Правил надання банківських послуг відповідач мав слідкувати самостійно на офіційному сайті банку.
Відзив відповідача на касаційну скаргу не надходив.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 червня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 755/913/17 з Дніпровського районного суду м. Києва.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Указана справа передана до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що 17 січня 2013 року між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 004-28135-170113, відповідно до умов якого банк відкрив відповідачу картковий рахунок № НОМЕР_1 в національній валюті України - гривні та встановив ліміт кредитної лінії у розмірі 50 000 грн.
Згідно заяви-анкети про видачу кредиту від 17 січня 2013 року строк ліміту кредитної лінії - 364 дні.
У заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Правилами надання банківських послуг при здійсненні кредитування фізичних осіб і Тарифами банку становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.
Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_2 за вказаним кредитним договором станом на 10 листопада 2016 року становить 75 759,27 грн, із яких: тіло кредиту - 0,00 грн; прострочене тіло кредиту - 44 593,43 грн; заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами - 31 165,84 грн.
01 березня 2017 року під час розгляду справи судом першої інстанції відповідач заявив про застосування позовної давності.
2.Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до статей 526, 530, 1054 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Установивши факт не належного виконання відповідачем кредитного зобов'язання, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність правових підстав для стягнення з останнього на користь банку кредитної заборгованості у межах позовної давності, встановленої статтею 257 ЦК України, про застосування якої просив відповідач.
Доводи заявника про те, що сторони за домовленістю збільшили позовну давність до п'ятдесяти років, про що свідчить пункт 1.3. Правил надання банківських послуг, до яких відповідач приєднався згідно з підписаною ним заявою від 17 січня 2013 року, відхиляються касаційним судом.
Згідно з частиною першою статті 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
У справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій встановивши, що Правила надання банківських послуг, пунктом 1.3. яких установлено позовну давність тривалістю в п'ятдесят років, не містять підпису відповідача, у заяві позичальника від 17 січня 2013 року домовленості сторін щодо збільшення позовної давності немає, дійшли обґрунтованого висновку про те, що вказані Правила не можуть підтверджувати досягнення сторонами домовленості щодо збільшення позовної давності до п'ятдесяти років.
Такий висновок судів першої і апеляційної інстанцій є правильним і узгоджується із висновками щодо застосування норм матеріального права, висловленими Верховним Судом України у постанові від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1926цс15, тому доводи касаційної скарги безпідставні.
Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Оскільки оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій залишено без змін, а скаргу без задоволення, то судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» залишити без задоволення.
Заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 01 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 16 травня 2017 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: М. Є. Червинська
С. Ю. Бурлаков
В. М. Коротун