08 жовтня 2019 року м. Київ
Унікальний номер справи № 759/20957/18
Апеляційне провадження № 22-ц/824/13001/2019
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.,
суддів - Ратнікової В.М., Борисової О.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні) апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 06 лютого 2019 року, постановлену під головуванням судді Миколаєць І.Ю., по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, -
У грудні 2018 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_2 73 820,26 грн. та понесені судові витрати.
В обґрунтування вимог зазначав, що 19 червня 2017 року було укладено договір позики з відповідачем, за яким передав відповідачу грошові кошти у розмірі 40 000,00 грн. в момент підписання. Відповідач взяв на себе зобов'язання повернути борг у строк до 30 серпня 2017 року у повному розмірі. Натомість у визначений сторонами строк відповідач гроші не повернув, тому просив стягнути з нього суму заборгованості з урахуванням пені та індексу інфляції (а.с. 1-2).
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 06 лютого 2019 року вказану позовну заяву визнано неподаною та повернуто (а.с. 21).
Не погодившись з ухвалою районного суду, 15 березня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою відкрити провадження у справі, оскільки вважає ухвалу незаконною та необґрунтованою (а.с. 24, 77-78).
Апеляційну скаргу мотивував тим, що ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 02 січня 2019 року його позовну заяву було залишено без руху та надано час для того, щоб він зазначив про наявність у нього або інших осіб оригіналу письмового доказу та копії доказів завірив своїм підписом. У межах встановленого судом строку позивач звернувся до суду з заявою, в якій навів інформацію про наявність у нього оригіналів письмових доказів та у додатках надав докази, які були завірені підписом позивача, тобто виконав вимоги ухвали. Проте суд повернув позовну заяву, зазначивши, що недоліки усуваються шляхом виготовлення такої редакції позовної заяви, в якій вказані недоліки будуть усунуті. Вважає, що оскаржувана ухвала суду є незаконною та необґрунтованою, ґрунтується на припущеннях, тому підлягає скасуванню.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 26 квітня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто скаржнику (а.с. 34).
08 травня 2019 року ОСОБА_1 подав до суду касаційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного суду від 26 квітня 2019 року, яку просив скасувати та справу направити до суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження (а.с. 37).
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 серпня 2019 року касаційну скаргу задоволено, ухвалу Київського апеляційного суду від 26 квітня 2019 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (а.с. 63-65).
Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 ч. 1 ст. 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідноз ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вказане, розгляд справи здійснюється без виклику сторін у порядку письмового провадження.
Розглянувши матеріали позовної заяви, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
За змістом ст. 175 ЦПК України визначені вимоги до позовної заяви.
Згідно з п. 5, 8 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 ЦПК України позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.
За змістом ч. 5 ст. 95 ЦПК України учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Як вбачається з матеріалів справи, 27 грудня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Святошинського районного суду міста Києва з позовною заявою (а.с. 1-2).
Суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху (ч. 1 ст. 185 ЦПК України).
Так, ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 02 січня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 залишено без руху, надавши строк десять днів з дня отримання копії ухвали, для усунення зазначених в ухвалі недоліків.
В ухвалі суд зазначив перелік недоліків, зокрема, невідповідність позовної заяви вимогам п. 8 ч. 3 ст. 175 ЦПК України та ч. 5 ст. 177 ЦПК України, та вказав, що позивачем не зазначено щодо наявності у нього або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви, копії доказів не завірені підписом позивача та не зазначено про наявність їх оригіналів у нього (а.с. 18).
30 січня 2019 року ОСОБА_1 отримав копію ухвали для виконання (а.с. 20) 04 лютого 2019 року надіслав на адресу районного суду заяву про усунення недоліків позовної заяви, в якій зазначив які саме документи були додані до позову в оригіналі, повідомив які саме документи зберігаються у нього в оригіналі та завірені копії яких подано до суду, а які знаходять у відповідача. Також заявив клопотання про витребування доказів, оригінали яких знаходяться у відповідача. До заяви позивач долучив належним чином завірені копії договору позики від 19 червня 2017 року та паспорта (а.с. 14-17).
Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві (ч. 3 ст. 185 ЦПК України).
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 06 лютого 2019 року вказану позовну заяву визнано неподаною та повернуто з тих підстав, що позивач не усунув недоліки позовної заяви, зазначивши, що подана позивачем на виконання ухвали заява не є виконанням ухвали суду про усунення недоліків, оскільки недоліки усуваються шляхом виготовлення такої редакції позовної заяви, у якій вказані недоліки будуть усунуті. Повідомлення про це лише судді з виготовленням лише до суду пояснень - є порушенням прав відповідача (а.с. 21).
Колегія суддів не погодилася з таким висновком суду виходячи з наступного.
Згідно з ч. 2 ст. 185 ЦПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Зі змісту ухвали Святошинського районного суду міста Києва від 02 січня 2019 року про залишення позовної заяви без руху вбачається, що суд вказав на недоліки позовної заяви у такій формі: «не зазначено щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви, копії доказів не завірені підписом позивача та не зазначено про наявність їх оригіналів у нього» (а.с. 18).
Тобто в ухвалі про залишення позовної заяви без руху суд першої інстанції зазначивши недоліки позовної заяви, не зазначив позивачу спосіб їх усунення.
Подавши до районного суду у визначений останнім строк письмову заяву (із додатками і письмовими клопотаннями) на виконання ухвали суду, позивач мав підстави вважати, що вказівки районного суду щодо усунення недоліків позовної заяви ним виконані.
Таким чином, оскільки районний суд в порушення вимог процесуального закону не вказав позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви, колегія суддів визнала передчасним висновок суду першої інстанції про повернення заявнику позовної заяви з підстав, передбачених ст. 185 ЦПК України.
Згідно зі ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є обґрунтованими, ухвала Святошинського районного суду міста Києва від 06 лютого 2019 року постановлена з порушенням норм цивільного процесуального законодавства, а тому за правилами ст. 379 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 379, 381-382, 384 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 06 лютого 2019 року скасувати.
Справу за позовомОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець
В.М. Ратнікова
О.В. Борисова