Справа №761/46546/18
Апеляційне провадження №22-ц/824/10126/2019
07 жовтня 2019 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах - головуючого Сержанюка А.С., суддів - Сліпченка О.І., Сушко Л.П., розглянувши цивільну справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у місті Києві за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 20 березня 2019 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
03 грудня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із названим позовом, де просила стягнути з ОСОБА_2 на свою користь аліменти в розмірі 1/4 частки всіх видів доходу, починаючи з дня подання позову.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 перебувала в шлюбі з ОСОБА_3 .
Від шлюбу у подружжя народився син - ОСОБА_2 .
Разом з тим, чоловік позивача помер.
Позивач є людиною похилого віку, отримує невелику пенсію та не має змоги сплачувати комунальні платежі та прогодувати себе, потребує матеріальної допомоги.
Син позивача наразі не допомагає. З врахуванням наведеного, позивач звернулась до суду з вказаним позовом на підставі ст. 202, 205 Сімейного кодексу України.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 20 березня 2019 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
На обґрунтування ухваленого рішення місцевий суд зазначив, що позивачем суду не було надано належних та достовірних доказів, в розумінні Цивільного процесуального кодексу України, на підтвердження необхідності в отриманні матеріальної допомоги з боку відповідача.
При цьому, факт непрацездатності позивача та отримання останньою пенсійних виплат, у незначному, на думку позивача розмірі, не є підставою для стягнення аліментів на її утримання.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права при його ухваленні.
Просить рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 20 березня 2019 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
Суд, закінчивши з'ясування обставин справи і перевірку їх доказами, що стосуються фактів, на які учасник справи посилається в апеляційній скарзі, у межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, керуючись наступним.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.
Як встановлено судом, що підтверджується і матеріалами справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є рідною матір'ю відповідача - ОСОБА_2 ( а.с. 4 ).
Відповідно до довідки Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві №1462 від 05 лютого 2019 року позивач знаходиться на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України м. Києва та отримує пенсію за віком в розмірі 1 625,55 грн. ( а.с. 44 ).
За період з вересня 2018 року по лютий 2019 року позивач отримала пенсію на загальну суму 9 618, 30 грн. ( там же ).
Відповідно до довідки Товариства з обмеженою відповідальністю «Иктекбуд» №210119/1 від 21 січня 2019 року відповідач обіймає посаду головного інженера Товариства, посадовий оклад становить 4 000 грн., за листопад 2018 та грудень 2018 року відповідач отримав заробітну плату на загальну суму 6 320 грн.
Проте, як зазначає позивач, відповідач в добровільному порядку допомоги не надає, у зв'язку з чим 03 грудня 2018 року вона звернулася до суду із названим позовом ( а.с. 1 ).
При цьому, позивачем не надано ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду доказів на підтвердження необхідності отримання нею сторонньої допомоги та того, що відповідач має можливість надавати таку допомогу.
Таким чином, на переконання апеляційного суду, суд першої інстанції, обґрунтовано зазначив, що факт непрацездатності позивачки та отримання нею пенсійних виплат, у незначній на її думку сумі, не є підставою для стягнення аліментів на її утримання.
За таких обставин, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, визначив відповідно до них правовідносини і, з додержанням норм матеріального і процесуального права, зокрема, ст.ст. 202, 205 СК України, ст.ст. 13, 76-81, 259, 263-265 ЦПК України, ухвалив законне і обґрунтоване судове рішення.
А тому, доводи ОСОБА_1 про незаконність та необґрунтованість рішення, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права при його ухваленні, зокрема, ст. 202 СК України, з точки зору суду другої інстанції та в силу викладеного, не знайшли свого підтвердження при апеляційному розгляді скарги.
Посилання апелянта на те, що 09 травня 2008 року вона постраждала в результаті газового вибуху балону в кіоску з приготування їжі та знаходилась на лікуванні в опіковому відділенні не свідчать про необхідність задоволення, як позовних вимог, так і апеляційних, оскільки, зазначені обставини є підставою для звернення з відповідними позовними вимогами саме до винних осіб.
Доводи щодо того, що у неї маленька пенсіє, спростовується матеріалами справи, зокрема, копією довідки Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві №1462 від 05 лютого 2019 року, відповідно до якої вона отримує пенсію у розмірі 1 625,55 грн., тоді як, розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, на момент подачі позовної заяви, становить 1 497 грн.
Окрім цього, не є належною підставою для задоволення апеляційних вимог посилання апелянта на те, що відповідачем частково визнано позовні вимоги в розмірі 500 грн., оскільки, таке визнання позову суперечить закону та на переконання апеляційного суду порушує права інших осіб, зокрема, ОСОБА_4 , яка також звернулася з позовними вимогами до цього ж відповідача ( а.с. 33 ).
При цьому, в разі необхідності ОСОБА_2 не позбавлений можливості надавати допомогу в розмірі 500 грн. в добровільному порядку.
Інші обставини, зазначені апелянтом, зокрема, про те, що вона має великі витрати на комунальні послуги, прожитковий мінімум забезпечує лише мінімальний набір товарів та послуг, вона є дуже хворобливою людиною і постійно потребує додаткової уваги, на думку апеляційного суду та у силу викладеного, не знайшли свого підтвердження при розгляді справи у суді другої інстанції, а відтак - не є правовою підставою для задоволення як позовних так і апеляційних вимог.
А тому, викладені у апеляції доводи суд другої інстанції відносить до числа формальних, відповідно, рішення, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасоване у відповідності до положень ст. 375 ЦПК України.
Окрім цього, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 376 ЦПК України, порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи, чого судом не виявлено.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 10-13, 76-81, 263, 367, 368, 374, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 20 березня 2019 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення, за виключенням випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий А.С. Сержанюк
Судді: О.І. Сліпченко
Л.П. Сушко