03 жовтня 2019 року м. Київ
справа № 367/1207/17
провадження № 22-ц/824/10771/19
Київський Апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого - Іванової І.В.
суддів - Матвієнко Ю.О., Мельника Я.С.
при секретарі - Ярмак О.В.
сторони :
позивач - Органу опіки та піклування виконавчого комітету Ірпінської міської ради в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_3 на заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 10 квітня 2018 року у складі судді Саранюк Л.П., повний текст складений 20.04.2018 року,
встановив:
У лютому 2017 року Орган опіки та піклування виконавчого комітету Ірпінської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив позбавити останню батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ; передати малолітню ОСОБА_1 органу опіки та піклування виконавчого комітету Ірпінської міської ради для влаштування її подальшої долі; стягнути з ОСОБА_4 аліменти в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на користь установи чи особи, під опікою якої буде перебувати дитина з 27 лютого 2017 року і до досягнення нею повноліття.
Позов мотивований тим, що 08 квітня 2016 за адресою: АДРЕСА_1 була виявлена залишена дитина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без документів та хвора.
В ході пошуків батьків стало відомо, що мати - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , залишила новонароджену дитину, без документів на няню та виїхала за кордон.
Відповідач не має постійного місця проживання. Згідно акту обстеження житло-побутових умов проживання Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації відповідач проживає за адресою: АДРЕСА_2 (орендує).
17 травня 2016 року з Ірпінської міської дитячої лікарні малолітня ОСОБА_1 була влаштована до КЗ КОР «Спеціалізований обласний будинок дитини м. Боярка». Однак, мати відвідує дитину в закладі несистематично, зникаючи на тривалий термін.
Також, ОСОБА_4 ще має малолітнього сина, ОСОБА_5 , 2012 р.н., який проживає разом з бабусею ОСОБА_6 та дідом ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_3 . З дитиною відповідач не бачиться та не спілкується протягом 3-х років.
Позивач вважає, що відповідач злісно не виконує свої батьківські обов'язки, а також порушила право дитини на сім'ю.
15 грудня 2016 року комісією з питань захисту прав дитини виконкому Ірпінської міської ради рекомендовано надати висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 відносно малолітньої доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Заочним рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 10 квітня 2018 року позов задоволено.
Позбавлено батьківських прав ОСОБА_4 відносно малолітньої доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Передано малолітню ОСОБА_1 органу опіки та піклування виконавчого комітету Ірпінської міської ради для влаштування її подальшої долі.
Стягнуто з ОСОБА_4 аліменти в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на користь установи чи особи, під опікою якої буде перебувати дитина з дня подачі позовної заяви, а саме з 27.02.2017року і до досягнення нею повноліття.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 , яка змінила прізвище на ОСОБА_8 , просить скасувати рішення суду першої інстанції через порушення норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги відповідач зазначає про те, що висновок суду що дитина була покинута не відповідає обставинам справи, оскільки дитина була з нянею, стан її здоров'я був зовнішньо задовільний, вона знаходилась в охайному вигляді. Вказує, що з моменту перебування дитини у спеціалізованому закладі, постійно телефонувала до нього та цікавилась здоров'ям своєї дитини, систематично відвідувала доньку. Крім того, відповідно до акту обстеження житлово-побутових умов проживання, відповідачем створені належні умови для проживання та розвитку її малолітньої доньки. Скаржник також зауважує, що має постійний дохід та житло, придатне для проживання дитини, не вживає алкогольні напої та наркотичні засоби, їй не байдужа доля дитини вона її кохає та хоче бути з дитиною разом.
В суді апеляційної інстанції відповідач ОСОБА_9 та її представник підтримали доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити.
Представник позивача органу опіки та піклування виконавчого комітету Ірпінської міської ради в суді апеляційної інстанції заперечувала проти задоволення скарги, посилаючись на те, що відповідач свідомо та систематично ухилялась від виконання батьківських обов'язків, просила рішення суду залишити без змін.
Колегія суддів, заслухавши суддю доповідача, пояснення учасників, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 є матір'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження НОМЕР_1 від 21.04.2016 р. видане відділом ДРАЦС у місті Одеса Одеського МУЮ).
Відомості про батька дитини, в актовому записі про народження, записано відповідно до частини 1 статті 135 Сімейного кодексу України (Витяг з державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до ч.1 ст. 135 Сімейного кодексу України.
Згідно акту від 08.04.2016 року органів внутрішніх справ України та закладу охорони здоров'я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку, 08.04.2016 року за адресою: АДРЕСА_1 була виявлена дитина (20 днів), стан якої зовнішньо задовільний та яка була передана до Ірпінської міської лікарні (т.1 а.с.7).
З заяв відповідача ОСОБА_4 від 22.04.2016 року та від 10.05.2016 року до служби у справах дітей, вбачається що відповідач залишила свою дитину на няню за адресою: АДРЕСА_1 у зв'язку з необхідністю терміново виїхати на тиждень за кордон, тому просила повернути їй доньку (т.1 а.с.8-9).
Служба у справах дітей Ірпінської міської ради своїм листом від 22.07.2016 року повідомила відповідача ОСОБА_4 про те, що її малолітня дочка ОСОБА_10 поставлена на облік дітей, які опинилися у складних життєвих обставинах у зв'язку з ухиленням батьків від виконання батьківських обов'язків та передана до КЗ КОР «Спеціалізований обласний будинок дитини м.Боярка.
ОСОБА_4 роз'яснено що після надання нею повного пакету документів комісія з питань захисту прав дітей розгляне питання щодо повернення доньки ОСОБА_11 в родину (т.1 а.с.18,24).
Як вбачається з матеріалів справи, згідно повідомлення адміністрації КЗ КОР «Спеціалізований обласний будинок дитини м.Боярка від 22.07.2016 року ОСОБА_4 відвідала доньку 08.06.2016 року та 22.07.2016 року (т.1 а.с.15).
Згідно висновку будинку дитини від 01.11.2016 року про стан здоров'я дитини, ОСОБА_12 здорова, має дефект міжшлуночкової перегородки (т.1 а.с.23)
Згідно акту обстеження житло-побутових умов проживання Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації ОСОБА_4 проживає за адресою: АДРЕСА_2 (оренда), умови для проживання та розвитку малолітньої дитини створені належним чином (т.1 а.с.16, 22).
Рішенням Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області № 21/2 від 24.01.2017 року було затверджено висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 відносно малолітньої доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (т.1 а.с.25-26).
Як вбачається з вищевказаного висновку, 15.12.2016 року комісія з питань захисту прав дітей рекомендувала надати висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 , з посиланням що остання не має постійного місця проживання, надає неправдиву інформацію та документи, відвідує дитину в закладі несистематично, питання щодо повернення матері малолітньої дитини неодноразово розглядалось на засіданні комісії з питань захисту прав дітей, але ОСОБА_4 не виконала вимоги служби (не надала акт обстеження умов проживання де буде проживати дитина).
Згідно довідки служби у справах дітей Шосткінської міської ради від 23.10.2017 року, син ОСОБА_4 ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 проживає з батьками ОСОБА_4 , рішенням виконкому Шосткінської міської ради від 29.12.2016 року дитині призначено опікуна, його дідуся ОСОБА_7 (т.1 а.с.120).
Заочним рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 27 червня 2017 року позов органу опіки та піклування виконавчого комітету Ірпінської міської ради в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_1 , задоволено.
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 20 жовтня 2017 року за заявою ОСОБА_4 заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 27 червня 2017 року скасовано. Справу призначено до судового розгляду (т.1. а.с.118).
Як вбачається з матеріалів справи, до суду надано повідомлення КЗ КОР «Спеціалізований обласний будинок дитини м.Боярка від 22.09.2017 року, що ОСОБА_4 відвідувала доньку з 21.07.2016 року по 27.07.2016 року та 12.08.2016 року по 28.02.2017 року майже кожен день та згідно довідки від 17.10.2017 року ОСОБА_4 з 29.09.2017 року по 13.10.2017 року кожного дня відвідувала свою доньку, приносила їй підгузки, солодощі, засоби гігієни (т.1 а.с.100, 107).
10 квітня 2018 року Ірпінським міським судом Київської області було повторно ухвалене заочне рішення, ідентичне за текстом заочному рішенню Ірпінського міського суду Київської області від 27 червня 2017 року, яким позов задоволено.
Позбавлено батьківських прав ОСОБА_14 відносно малолітньої доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Передано малолітню ОСОБА_1 органу опіки та піклування виконавчого комітету Ірпінської міської ради для влаштування її подальшої долі.
Стягнуто з ОСОБА_15 аліменти в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на користь установи чи особи, під опікою якої буде перебувати дитина з дня подачі позовної заяви, а саме з 27.02.2017року і до досягнення нею повноліття.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню та утриманню доньки, свідомо нехтує своїми батьківськими обов'язками.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду, оскільки він не відповідає обставинам справи та вимогам закону з наступних підстав.
Відповідно до ст. 6 СК України правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. Малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років.
За змістом ст. ст. 151, 163 СК України батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Батьки мають переважне право перед іншими особами на те, щоб малолітня дитина проживала з ними.
Статтею 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, зокрема, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
В абз. 2 п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" судам роз'яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Разом з тим, в п. 15 указаної постанови Пленуму зазначено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін..), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті споріднення з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Для встановлення таких обставин суду потрібно ретельно перевіряти докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, обов'язково здійснювати необхідні дії для залучення відповідача у справі та з'ясування його позиції й обґрунтувань.
Згідно з принципом 6 Декларації прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.
Згідно з пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини, яка в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
У статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року встановлено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).
Ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Таким чином, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків (абз. 2 п. 18 вищезгаданої постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3).
Заперечуючи проти позбавлення її батьківських прав, ОСОБА_4 зазначила, що вона неодноразово зверталася до служби у справах дітей з заявою про повернення доньки, надавала договір оренди житлового приміщення та акт обстеження житлово-побутових умов проживання, відповідно до якого створені належні умови для проживання та розвитку малолітньої дитини, проте засідання комісії відбулося без її участі, тому вважає висновок органу опіки та піклування не відповідає обставинам справи та вимогам закону.
Зазначені обставини підтверджуються матеріалами справи та позивачем не спростовані.
Отже, на думку судової колегії, ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд не врахував, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для матері, так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.
Даних про обставини, які б свідчили про винну поведінку відповідача щодо дочки ОСОБА_11 матеріали справи не містять, оскільки та обставина, що відповідач на короткий проміжок часу з поважних причин залишила свою доньку на піклування няні, не може бути підставою для висновку про те, що вона не бажає виконувати батьківські обов'язки щодо доньки.
Як встановлено під час апеляційного розгляду відповідач постійно відвідувала свою доньку у дитячому закладі, тому судова колегія вважає, що родинний зв'язок між ними не втрачено, остання неодноразово робила спроби повернути дитину до своєї родини, бажає піклуватись та виховувати доньку, одружилась, має повну сім'ю, бажає якнайкраще забезпечити інтереси своєї доньки.
Доводи позивача про те, що сина відповідачки виховують батьки останньої не можу бути підставою для позбавлення батьківських прав відповідача відносно малолітньої доньки.
Відповідно до змісту ст.ст. 12,13,77-81 ЦПК України суд слухає цивільні справи на засадах змагальності сторін, в межах заявлених вимог і на підставі доказів наданих сторонами та їх представниками, докази повинні подаватись належні, тобто містити інформацію щодо предмета доказування, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, доказуванню підлягають обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що позбавлення ОСОБА_15 батьківських прав відносно її малолітньої доньки ОСОБА_11 є крайнім заходом, що в даному випадку є недоречним, оскільки матеріали справи не містять переконливих доказів, які б давали підстави характеризувати відповідача з негативної сторони або її подальше небажання виконувати батьківські обов'язки.
З цих же підстав колегія суддів не погоджується з висновком від 15.12.2016 року про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача і з врахуванням того, що жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, вважає його недостатньо обґрунтованим та таким, що суперечить інтересам дітей (ч. 6 ст. 19 СК України).
За таких обставин, заочне рішення суду першої інстанції про задоволення позову не відповідає матеріалам справи, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 381 ЦПК України, Київський Апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
постановив :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 10 квітня 2018 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову Органу опіки та піклування виконавчого комітету Ірпінської міської ради в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий:
Судді :