08 жовтня 2019 року м. Київ
Унікальний номер справи № 759/10135/17
Апеляційне провадження 22-ц/824/11330/2019
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді - доповідача: Махлай Л.Д.,
суддів: Кравець В.А., Мазурик О.Ф.
сторони
позивач ОСОБА_1
відповідач ОСОБА_2
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану через представника ОСОБА_3 , на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 28 травня 2019 року, ухвалене під головуванням судді Миколаєць І.Ю., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням,
у липні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 в якому просила зобов'язати відповідача не чинити їй перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 та вселити її у цю квартиру.
В обґрунтування позову зазначала, що вона є власником 1/2 частини вищезазначеної квартири на підставі договору дарування від 20.07.2016, інша 1/2 частина квартири належить ОСОБА_2 Відповідач перешкоджає їй у користуванні та володінні спільною квартирою та не допускає неї до квартири.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 28.05.2019 позов задоволено. Вселено ОСОБА_1 в квартиру АДРЕСА_2 . Зобов'язано ОСОБА_2 не чинити перешкоди у володінні та користуванні квартирою АДРЕСА_1 .
Не погоджуючись з даним рішенням суду, ОСОБА_2 через представника подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити в позові. Посилається на неправильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи. А саме, позов розглянутий без виклику сторін, у зв'язку з чим вона не мала можливості надати свої докази. Судом не враховано, що в судовому порядку оскаржуєтся набуття позивачкою права власності на 1/2 частину спірної квартири. За вказаних обставин суд мав зупинити провадження у даній справі до розгляду справи 759/7215/17 про визнання недійсним договору дарування 1/2 частини квартири. Крім того, суд вселив позивачку в квартиру АДРЕСА_2 та зобов'язано ОСОБА_2 не чинити перешкоди у володінні та користуванні зовсім іншою квартирою АДРЕСА_1 .
Відзиву на апеляційну скаргу не подано.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомленням учасників справи.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач є власником 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 та зареєстрована у спірній квартирі разом з малолітньою донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно з висновком дільничного офіцера поліції Святошинського УП ГУ НП в м. Києві за розглядом матеріалів перевірки ЄО № 16492 від 13.03.2017 ОСОБА_2 перешкоджає позивачці у користуванні 1/2 частиною квартири, змінила замки на вхідних дверях без попередньої згоди з іншим співвласником квартири.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідач чинить перешкоди у користуванні частиною спірної квартири, чим порушує право власності позивачки та її житлові права.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.
Відповідно до положень ст. 47 Конституції України ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 319 ЦК України усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Згідно зі ст. 321 цього ж Кодексу право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно з ч. 1 ст. 383 та ст. 391 цього ж Кодексу власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання та має право вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном.
З матеріалів справи вбачається, що позивач є співвласником спірної квартири та відповідач не надає доступу позивачці до цієї квартири.
Право власності на 1/2 частину спірної квартири набуто позивачем на підставі договору дарування від 20.07.2016, посвідченого ПН КМНО Чібісовим Г.О.
Оскільки відповідач порушила право власності позивачки на користування своїм майном та її житлові права щодо права проживання у належній їй на праві власності частині квартири висновки суду про вселення та зобов'язання не чинити перешкод у користуванні спірною квартирою є правильними.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач отримала позовну заяву разом з додатками та копію ухвали про відкриття провадження 28.08.2017. В ухвалі про відкриття провадження від 05.07.2017 було зазначено, що розгляд справи призначено на 21.02.2018 на 12 год 15 хв та запропоновано сторонам надати свої пояснення та заперечення і докази, на їх підтвердження.
Відповідач будь - яких заперечень проти позову не надала, у судове засідання не з'явилася.
У судовому засіданні 21.02.2018 винесено ухвалу про продовження розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження. Копію цієї ухвали відповідач отримала 10.03.2018. Проте і після отримання такої ухвали будь - яких пояснень чи клопотань, у тому числі і щодо зупинення провадження у справі не заявляла.
Відтак доводи апеляційної скарги про те, що суд мав зупинити провадження у справі колегія суддів вважає необґрунтованими.
Крім того, посилаючись на те, що відповідачкою оскаржується правомірність набуття позивачкою права власності на спірну квартиру до апеляційної скарги будь - яких доказів про відкриття провадження у такій справі не додано.
Колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що у резолютивній частині рішення зазначено дві різні квартири, а саме вселено ОСОБА_1 в квартиру АДРЕСА_2 , а зобов'язано ОСОБА_2 не чинити перешкоди у володінні та користуванні квартирою АДРЕСА_1 .
Разом з тим, за матеріалами справи встановлено, що спір виник щодо квартири АДРЕСА_1 .
Допущена судом описка у зазначенні квартири АДРЕСА_2 може бути усунута в порядку ст. 269 ЦПК України з ініціативи суду чи за заявою учасника справи. Проте допущені судом у рішенні описки не є підставою для скасування такого рішення за результатами апеляційного розгляду.
За таких обставин колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим і не може бути скасоване з підстав, викладених у апеляційній скарзі.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 28 травня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення постанови до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду.
Постанова складена 08.10.2019.
Головуючий Л. Д. Махлай
Судді В. А. Кравець
О. Ф. Мазурик