Справа 755/11510/18 Головуючий в І інстанції - ОСОБА_1
Провадження 11-кп/824/2752/2019 Доповідач в суді ІІ інстанції ? ОСОБА_2
02 жовтня 2019 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі суддів:
ОСОБА_2 (головуючий), ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря ОСОБА_5
учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 08 серпня 2019 року про продовження строку тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , -
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 08 серпня 2019 року ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинуваченим у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, продовжено строк тримання під вартою до 06.10.2019 року включно.
Своє рішення суддя місцевого суду обґрунтував наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 4, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, які існували на час обрання запобіжного заходу та на даний час не припинили свого існування, а також те, що прокурор у ході розгляду клопотання довів, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти зазначеним у клопотанні ризикам. Поряд із цим, в обґрунтування наявності зазначених ризиків, суддя зважив на тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_8 та ОСОБА_7 .
Не погоджуючись із даним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу указавши на її незаконність та необґрунтованість. В обґрунтування доводів скарги указав на те, що перебуває під вартою протягом 14-ти місяців та за цей час не було встановлено жодного доказу його вини. Окрім цього, звернув увагу на необґрунтованість клопотання прокурора, яке не містить належних обґрунтувань наявності ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України. Просив ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу, якою обрати щодо нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення:
обвинуваченого ОСОБА_7 , який подану апеляційну скаргу підтримав, підтвердив її доводи та просив її задовольнити;
прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого, вважав її доводи необґрунтованими та просив залишити її без задоволення, а ухвалу без зміни;
вивчивши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.
За змістом ч.2 ст. 177, ст. 197 КПК України підставою як застосування запобіжного заходу, у тому числі і у виді тримання під вартою, так і продовження строків тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України. Частиною першою ст. 194 КПК України визначений обов'язок суду встановити чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Як вбачається із матеріалів контрольного провадження, питання про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою було вирішене у ході судового провадження у першій інстанції. Тобто це питання вирішувалось на стадії яка унеможливлює перевірку обґрунтованості підозри, оскільки остання перестала існувати і на заміну якої висунуте обвинувачення. Обґрунтованість же обвинувачення перевіряється судом який здійснює судовий розгляд на підставі обвинувального акта шляхом дослідження наданих сторонами кримінального провадження доказів і може бути вирішене шляхом ухвалення остаточного рішення у даному кримінальному провадженні. Таким чином, при вирішенні питання про продовження строків тримання під вартою у ході судового провадження у суді першої інстанції та при перевірці відповідного рішення судом апеляційної інстанції вирішальним є вирішення питання про наявність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України.
У ході судового розгляду, суд першої інстанції визнав доведеним прокурором наявності ризиків, передбачених п.п. 1, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які існували на час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 та не припинили свого існування на момент вирішення питання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою. Оцінивши зазначені ризики, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою належним чином мотивувавши своє рішення. Висновок суду про наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 4, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, ґрунтується на практиці Європейського суду з прав людини сформульованої у контексті оцінки ризиків неналежної процесуальної поведінки особи, зокрема у рішеннях «Панченко проти Росії» (Panchenko v. Russia), заява № 45100/98, п. 106, від 08.02.2005 рокута «Летельє проти Франції», п. 43, від 26.06.1991 року.
Так, колегією суддів визнається доведеним ризик переховування обвинуваченого ОСОБА_7 від суду. При цьому, указаний ризик на думку колегії суддів є значним. Наявність даного ризику стверджується суворістю покарання, яке загрожує обвинуваченому у випадку доведеності його вини у вчиненні інкримінованого йому злочину, що суд зобов'язаний враховувати відповідно до вимог п.2 ч.1 ст. 178 КПК України. При оцінці даного ризику, колегією суддів враховуються конкретні обставини вчинення злочину, поставлених у вину обвинуваченому, а також існування реальної можливості переховування враховуючи ситуацію, яка існує в державі, у тому числі і ту, яка викликана зовнішнім втручанням іншої держави. Наведене указує на існування ризику переховування обвинуваченого від суду, що указує на наявність підстав для застосування щодо обвинуваченого запобіжного заходу. Колегія суддів зважає на те, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину проти власності маючи не зняту і не погашену у встановленому законом порядку судимість за вчинення аналогічного злочину. Наведене, свідчить про високу імовірність ризику вчинення іншого кримінального правопорушення. Обраний запобіжний захід у виді тримання обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою на думку колегії суддів здатний у повній мірі запобігти зазначеним вище ризикам.
Щодо можливості застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 іншого альтернативного запобіжного заходу, то на думку колегії суддів жодний інший запобіжний захід, передбачений ч.1 ст.176 КПК України, не в змозі забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та попередити ризик переховування обвинуваченого від суду у зв'язку із їх недостатнім стримуючим впливом за наявності зазначених вище обставин.
У зв'язку із відсутністю апеляційних скарг, предметом оскарження яких було продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 , а підстав для виходу за межі вимог апеляційної скарги, у порядку ч.2 ст.404 КПК України колегія суддів не знайшла, ухвала Дніпровського районного суду міста Києва від 08 серпня 2019 року щодо ОСОБА_8 не переглядається.
Підстав для зміни чи скасування ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 08 серпня 2019 року колегія суддів не вбачає, у зв'язку із чим залишає цю ухвалу без зміни, а апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 без задоволення.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 08 серпня 2019 року про продовження строку тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_7 залишити без зміни.
Ухвала в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
__________ _______ ____________
ОСОБА_2 ОСОБА_9 ОСОБА_4