30 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 369/9856/18
провадження № 22-ц/824/12201/2019
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,
суддівБолотова Є.В., Музичко С.Г.,
за участю секретаря судового засідання Потапьонок К.В.,
учасники справи: представник позивача ОСОБА_1 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2
на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 квітня 2019 року /суддя Пінкевич Н.С./
у справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк», ОСОБА_3 , товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», третя особа: державне підприємство «Національні інформаційні системи» про зняття обтяження у вигляді застави рухомого майна, -
Позивач звернувся до суду з вимогами усунути перешкоди у користуванні автомобілем VOLKSWAGEN TOUREG (2007), чорного кольору, номер кузова НОМЕР_1 , д/н НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ), шляхом зняття обтяження у вигляді застави рухомого майна та виключення запису у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, зареєстрованого 06.12.2017 року за №16610896 реєстратором Філія міста Києва та Київської області державного підприємства «Національні інформаційні системи».
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 квітня 2019 року у задоволенні позову відмовлено. /а.с. 121-124/
Не погоджуючись з вказаним рішенням, апелянт звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення суду скасувати, позовні вимоги задовольнити.
На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилався на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції не повно з'ясовані обставини справи, зокрема те, що для нього, як нового власника майна, застава не може зберігати свою силу, оскільки він є третьою особою у правовідносинах - добросовісним набувачем. Вказував, що на момент укладення договору про спільну діяльність від 04.03.2013 р. та ухвалення рішення про визнання його права власності на спірний автомобіль, у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна були відсутні відомості про приватне обтяження, а тому відсутні підстави вважати збереження сили застави для нього, як нового власника майна. Також звертав увагу суду апеляційної інстанції, що для даної категорії спорів не є обов'язком позасудовий порядок врегулювання спору, а тому, не звернення до заставодержателя, не може бути підставою для констатації факту відсутності порушеного права.
Директор ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» звернувся з відзивом на апеляційну скаргу, посилаючись на необґрунтованість та безпідставність її доводів. Вказував на те, що предметом застави по кредитному договору є спірний автомобіль, на час звернення до суду умови кредитного договору не виконані. Водночас метою правочину, укладеного без повідомлення та згоди заставодержателя, є заміна власника предмета застави та виведення його з обтяження, що порушує права заставодержателя.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, які з'явились у судове засідання, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а судове рішення залишенню без змін на підставі наступного.
Судом встановлено, що рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 5 грудня 2014 року, за позивачем визнано право власності на легковий автомобіль VOLKSWAGEN TOUREG, 2007 року випуску, номер шассі (кузова, рами) НОМЕР_1 , чорного кольору, д/н НОМЕР_2 , зареєстрований 1-м МРЕВ ДАІ УМВС України в Черкаській області, 22.11.2007 року та зобов'язано позивача сплатити на користь ОСОБА_3 135 987 гривень 92 копійки грошової компенсації. Рішення набрало законної сили 18 грудня 2014 року.
У червні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до Регіонального сервісного центру МВС в Чернігівській області з метою перереєстрації даного транспортного засобу. У проведенні перереєстрації було відмовлено, оскільки 06 грудня 2017 року реєстратором Філії міста Києва та Київської області державного підприємства «Національні інформаційні системи» було накладено обтяження у вигляді застави на автомобіль VOLKSWAGEN TOUREG, 2007 року випуску, номер шассі (кузова, рами) НОМЕР_1 , чорного кольору, д/н НОМЕР_2 .
З витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна вбачається, що 10.10.2013 року о 15:01:52 за №13944792 реєстратором: Черкаської філії ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, підстава обтяження: постанова про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження, 38988036, 10.10.2013 року, відділ примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у Черкаській області головний державний виконавець Нечипоренко Ю.І. заборонено відчужувати VOLKSWAGEN TOUREG, 2007 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , д/н НОМЕР_2 .
Відповідно до цього ж витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна вбачається, що 06.12.2017 року 16:16:13 за №16610896, реєстратором: Філія міста Києва та Київської області державного підприємства «Національні інформаційні системи», на підставі договору застави, 129/1/z1, 08.11.2007 року, ЧФ ВАТ «ВіЕйБі Банк», об'єктом обтяження є: автомобіль легковий, VOLKSWAGEN TOUREG, 2007 року випуску, колір чорний, номер кузова НОМЕР_1 , номер державної реєстрації НОМЕР_4 , обтяжувач: ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк».
Також судом встановлено, що 14 березня 2018 року між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» було укладено Договір про відступлення прав вимоги №6284, відповідно до умов якого Банк відступив Новому кредитору належні Банку, а Новий кредитор набув права вимоги за Кредитним договором, укладеним між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ОСОБА_3 .
До ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» та до ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» для зняття обтяження в позасудовому порядку ОСОБА_2 не звертався.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції вірно керувався вимогами ст. 27 ЗУ «Про заставу», яка передбачає, що застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи; ч.ч. 1, 2 ст. 9 ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» яка передбачає, що предмет обтяження, право власності на який належить боржнику, може бути відчужений останнім, якщо інше не встановлено законом або договором. Якщо законом або договором передбачена згода обтяжувача на відчуження боржником рухомого майна, яке є предметом обтяження, у разі відчуження предмета обтяження боржником він зобов'язаний негайно письмово повідомити про це обтяжувача, який протягом п'яти днів з дня отримання цього повідомлення повинен зареєструвати відповідні зміни у відомостях про обтяження згідно зі статтею 13 цього Закону.
Встановивши, що на момент передачі предмета застави діяв та діє арешт накладений відповідно до умов договору застави, у матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо наявності відкритих виконавчих проваджень щодо стягнення заборгованості за кредитним договором та відповідно щодо дії застави або її припинення, водночас, наявність лише рішення суду про визнання права власності не може бути достатньою підставою для скасування застави, оскільки запис про обтяження вчинений після прийняття судом рішення, а право вимоги по кредитному договору було відчужено у 2018 році, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку що обставини, на які посилається позивач при зверненні до суду з даним позовом, не знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду справи, а отже позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги, щодо добросовісності набуття права власності на автомобіль, колегією суддів не приймаються до уваги, на підставі наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 586 ЦК України, заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором.
Договір №0403 від 04.03.2013 року про спільну діяльність (простого товариства) згідно якого сторони за цим договором зобов'язалися об'єднати свої вклади та спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення господарської мети - відновлення такого, що втратив свої споживчі якості, суттєво пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди легкового автомобіля марки VOLKSWAGEN моделі TOUAREG, 2007 року випуску, укладено без повідомлення та згоди заставодержателя, всупереч вимогам договору застави, яким прямо заборонено укладати подібні правочини без згоди заставодержателя.
Окрім того, заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області справа №369/11562/14-ц від 05.12.2014 року, яким визнано за позивачем право власності на автомобіль, зобов'язано також позивача виплатити первісному власнику 135 987 грн. 92 коп. грошової компенсації за вказаний автомобіль.
Жодних доказів такої виплати матеріали справи не містять, з чого можна дійти висновку, що метою укладення відповідного правочину є заміна власника предмета застави для подальшої перереєстрації, та виведення автомобіля з обтяження, що порушує права заставодержателя.
Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
14 березня 2018 року між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» було укладено Договір про відступлення прав вимоги №6284, відповідно до умов якого Банк відступив Новому кредитору належні Банку, а Новий кредитор набув права вимоги за Кредитним договором, укладеним між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ОСОБА_3 .
Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу, ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» повідомило, що на час звернення кредитний договір №129/1 від 08.11.2007 року в забезпечення якого укладено договір застави не виконаний, а сума заборгованості боржника та первісного власника предмета застави складає 2 334 446,96 грн.
Таким чином, не може бути підставою для зняття обтяження у вигляді застави рухомого майна, яке накладено на підставі договору застави від 08.11.2007 року для забезпечення належного виконання умов кредитного договору 129/1 від 08.11.2007 року, ухвалене заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області справа №369/11562/14-ц від 05.12.2014 року, яким визнано за позивачем право власності на автомобіль, оскільки це прямо порушує права кредитора та заставодержателя.
Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та містяться на формальних міркуваннях.
Відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 квітня 2019 року - залишити без задоволення.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 квітня 2019 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції касаційному оскарженню не підлягає.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Головуючий: Судді: