10 вересня 2019 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого суддіОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретар судового засідання ОСОБА_4 ,
розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні № 120 141 001 000 094 56 від 05 вересня 2014 року ОСОБА_5 на вирок Деснянського районного суду м. Києва від 03 березня 2015 року стосовно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Києва, громадянки України, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , яка проживала за адресою: АДРЕСА_2 , не судимої,
обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України,
за участі прокурора ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
обвинуваченої ОСОБА_6 , -
Цим вироком ОСОБА_6 засуджена за ч. 2 ст. 307 КК України, із застосуванням ст.ст. 69, 77 КК України, на 5 (п'ять) років позбавлення волі без конфіскації майна.
На підставі ст. 79 КК України ОСОБА_6 звільнена від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 (три) роки, з покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти ці органи про зміну місця проживання і роботи та періодично з'являтися на реєстрацію в ці органи.
З ОСОБА_6 стягнуто на користь держави судові витрати за проведення експертиз в загальному розмірі 884,52 грн. та гроші в сумі 600 грн., які знаходяться в фінансовій частині Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві (квитанція № 512 від 17.12.2014).
В провадженні вирішена доля речових доказів.
За вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватою у тому, що вона у невстановлений органом досудового розслідування день в серпні 2014 року перебувала на невстановленій слідством земельній ділянці в с. Трубіївка Ружинського району Житомирської області, де помітила рослини коноплі. В цей час у неї виник умисел, спрямований на виготовлення із зазначених рослин коноплі особливо небезпечного наркотичного засобу - канабісу з метою подальшого збуту. ОСОБА_6 , реалізовуючи свій умисел, зірвала вказані рослини коноплі, які в подальшому висушила та зберігаючи при собі, на громадському транспорті перевезла до м. Києва за адресою власного місця проживання по АДРЕСА_2 , де продовжила зберігати з метою збуту.
Після цього, в невстановлений слідством день та час, ОСОБА_6 , перебуваючи за місцем проживання, подрібнила раніше висушені та перевезені нею рослини коноплі, таким чином, виготовила особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, який в подальшому зберігала за місцем проживання з метою збуту за грошові кошти іншим особам.
04 листопада 2014 року, приблизно о 15 годині 25 хвилин, ОСОБА_6 , перебуваючи біля будинку № 23 по вул. Мілютенка в м. Києві, діючи умисно, за 600 грн. збула ОСОБА_9 , який проводив оперативну закупку, особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, масою 29,75 г. в перерахунку на суху речовину, запакований в поліетиленовий пакет, який знаходився в подарунковому пакеті рожевого кольору із написом “Love”.
Того ж дня, о 15 годині 50 хвилин, за адресою: м. Київ, вул. Мілютенка, будинок № 23, у ОСОБА_9 в лівій руці працівниками Шевченківського РУ ГУ MBС України в м. Києві було виявлено та вилучено подарунковий пакет рожевого кольору із написом “Love”, в середині якого знаходився прозорий поліетиленовий пакет з подрібненою речовиною рослинного походження зеленого кольору, що є особливо небезпечним наркотичним засобом - канабісом, масою 29,75 г., який ОСОБА_9 придбав при проведенні оперативної закупки у ОСОБА_6 .
Крім того, 15 листопада 2014 року, приблизно о 14 годині 25 хвилин, ОСОБА_6 , перебуваючи біля будинку № 23 по вул. Мілютенка в м. Києві, діючи умисно, повторно за 600 грн. збула ОСОБА_9 , який проводив оперативну закупку, особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, масою 50,35 г. в перерахунку на суху речовину, запакований в поліетиленовий пакет з пазовим фіксатором. Вказаний пакет того ж дня, о 14 годині 30 хвилин, за адресою: м. Київ, вул. Мілютенка, будинок № 23, було вилучено у ОСОБА_9 в лівій зовнішній кишені його куртки працівниками Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві.
Крім того, 04 грудня 2014 року, приблизно о 15 годині 05 хвилин, ОСОБА_6 , перебуваючи біля будинку № 23 по вул. Мілютенка в м. Києві, діючи умисно, повторно за 600 грн. збула ОСОБА_9 , який проводив оперативну закупку, особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, масою 37,58 г. в перерахунку на суху речовину, запакований в поліетиленовий пакет з пазовим фіксатором. Вказаний пакет того ж дня, о 15 годині 10 хвилин, за адресою: м. Київ, вул. Мілютенка, будинок № 23, було вилучено у ОСОБА_9 в правій зовнішній кишені його куртки працівниками Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві.
Не погоджуючись з вироком суду, прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_5 , не оспорюючи доведеність вини обвинуваченої у вчиненні інкримінованого їй злочину та юридичну кваліфікацію її дій, в апеляційній скарзі просить вирок Деснянського районного суду м. Києва від 03 березня 2015 року стосовно ОСОБА_6 скасувати, ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_6 винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, та призначити ОСОБА_6 покарання у виді 6 (шести) років позбавлення волі з конфіскацією майна.
На обґрунтування апеляційних вимог прокурор вказує, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам вчинення ОСОБА_6 злочинів, а також невірно оцінені дані, які характеризують особу обвинуваченої, внаслідок чого призначив занадто м'яке покарання, яке не відповідає його меті, визначеній ч. 2 ст. 50 КК України.
Так, як зазначає прокурор, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_6 вчинила декілька епізодів злочину протягом невеликого проміжку часу між ними, пов'язаного з незаконним збутом особливо небезпечного наркотичного засобу з метою отримання незаконного прибутку, що вказує на систематичність вчинення обвинуваченою злочинів в сфері незаконного обігу наркотичних засобів.
Висновок суду першої інстанції про працевлаштованість ОСОБА_6 до моменту затримання, на переконання прокурора, не підтверджується будь-якими матеріалами кримінального провадження, а лише поясненнями самої ОСОБА_6 , яка показала, що працювала у благодійному фонді, у той же час, враховуючи те, що стороною захисту будь-які документи про працевлаштування обвинуваченої суду не надавались, викладений у вироку суду висновок з даного приводу, - є необґрунтованим.
Крім того, прокурор посилається на те, що суд в резолютивній частині вироку неправильно вирішив питання щодо стягнення судових витрат на залучення експерта у кримінальному провадженні, а саме: помилково зазначена загальна сума процесуальних витрат, які підлягають стягненню з ОСОБА_6 - 884,52 грн., хоча витрати на залучення експерта становлять 1.179,36 грн., що підтверджується матеріалами кримінального провадження.
В запереченнях на апеляційну скаргу прокурора, захисники ОСОБА_10 та ОСОБА_8 просили вирок суду першої інстанції залишити без змін.
Від інших учасників провадження апеляційних скарг не надходило.
Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення прокурора на підтримку доводів апеляційної скарги в повному обсязі, пояснення захисника та обвинуваченої, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи вирок суду законним і обґрунтованим, дослідивши додатково надані дані, що характеризують особу обвинуваченої, провівши судові дебати та вислухавши останнє слово обвинуваченої ОСОБА_6 , перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд апеляційної інстанції розглядає провадження з дотриманням вимог ст. 62 Конституції України та ст. 404 КПК України, в межах апеляційної скарги в обсязі, підтриманому прокурором у суді апеляційної інстанції.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, за обставин, викладених у вироку, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, докази в якому, окрім показань обвинуваченого та даних про її особу, в силу вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, судом першої інстанції не досліджувались, оскільки ці обставини ніким не оспорювалися.
На порушення вимог закону при вирішенні судом першої інстанції питання щодо недоцільності дослідження доказів відносно тих обставин, які ніким не оспорювалися, прокурор в апеляційній скарзі не посилається, як не вказала на них і сторона захисту в суді апеляційної інстанції, а тому ці обставини, як і юридична кваліфікація вчиненого обвинуваченою ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, - колегією суддів не перевіряється у відповідності з приписами ч. 1 ст. 404 КПК України.
Досліджуючи доводи апеляційної скарги прокурора, який фактично посилається на м'якість призначеного обвинуваченій ОСОБА_6 покарання, що на думку прокурора, не відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченої, колегія суддів дійшла таких висновків.
Як указують положення ст. 65 КК України, суд при призначенні покарання повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Норма ч. 2 ст. 50 КК України регламентує, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів, зокрема засудженими.
Призначене судом першої інстанції обвинуваченій ОСОБА_6 покарання за ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням положень ст. 69 КК України у повній мірі відповідає вказаним загальним засадам призначення покарання.
Так, при призначенні обвинуваченій ОСОБА_6 покарання судом першої інстанції були враховані ступінь тяжкості вчиненого злочину, що віднесений до тяжких злочинів, її особу, що посередньо характеризується, вперше притягається до кримінальної відповідальності, працювала до затримання та ставлення обвинуваченої до вчиненого.
Обставинами, що пом?якшують покарання обвинуваченої, визнано щире каяття у вчиненому, молодий вік на наявність на утриманні малолітньої дитини.
Заперечень проти даних обставин апеляційна скарга прокурора не містить.
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_6 у вироку суду першої інстанції не вказано, як не послався на них і прокурор в апеляційній скарзі.
За наведеним, за наявності кількох обставин, що пом?якшують покарання обвинуваченої та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину ОСОБА_6 суд першої інстанції і прийшов ґрунтовного висновку про застосування до обвинуваченої положень ст. 69 КК України та призначення основного покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 2 ст. 307 КК України.
Крім того, на переконання колегії суддів, правильно для ОСОБА_6 застосовані і положення ст. 79 КК України та її звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку та покладенням обов?язків, передбачених ст. 76 КК України.
На правильність даних висновків не можуть вплинути доводи апеляційної скарги прокурора про те, що ОСОБА_6 вчинила декілька злочинів, пов?язаних з незаконним збутом особливо небезпечного наркотичного засобу з метою отримання незаконного прибутку, оскільки судом визнано доведеним вчинення ОСОБА_6 декілька епізодів злочину, пов?язаного з незаконним обігом наркотичних засобів, у зв?язку з чим, її дії і були кваліфіковані за ч. 2 ст. 307 КК України, зокрема за кваліфікуючою ознакою - повторність.
Не є переконливими і доводи апеляційної скарги прокурора щодо ненадання стороною захисту документів стосовно працевлаштування ОСОБА_6 , оскільки обов?язок по збиранню доказів, зокрема тих, що характеризують особу обвинуваченої лежить на слідчому//прокурорі у провадженні за тим, що ОСОБА_6 з 05 грудня 2014 року перебувала під вартою, а захисник ОСОБА_10 був призначений у провадженні - 02 лютого 2015 року, якому надано доступ до матеріалів провадження 03 лютого 2015 року, а 05 лютого 2015 року було складено та затверджено обвинувальний акт.
Між тим, в матеріалах провадження містяться дані, надані захисником ОСОБА_10 щодо зайняття ОСОБА_6 з 01 червня 2014 року посади фахівця в області благодійних організацій і зборів Благодійної організації “Міжнародний благодійний фонд “Їжаки” після стажування у вказаному Фонді з 28 квітня 2014 року (а.п. 29-33).
Будь-яких інших даних щоб свідчили про м?якість призначеного ОСОБА_6 покарання - апеляційна скарга прокурора не містить.
В суді апеляційної інстанції надані наступні дані, що характеризують особу ОСОБА_6 після звільнення її з-під варти за досліджуваним вироком суду першої інстанції: народження у обвинуваченої ОСОБА_6 дівчинки 03 березня 2019 року, яка, як і обвинувачена, мають незадовільний стан здоров?я.
Приймаючи до уваги наведене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора у провадженні.
Оскільки в апеляційній скарзі прокурора не міститься вимога щодо корегування процесуальних витрат, що підлягають стягненню з ОСОБА_6 , колегія суддів не знаходить підстав для їх зміни, що може бути усунуто в порядку ст.ст. 537, 539 КПК України за відповідним клопотанням//поданням, на що наголосив і прокурор в суді апеляційної інстанції.
Доля речових доказів вирішена у порядку ст. 100 КПК України.
ОСОБА_6 на час ухвалення рішення судом апеляційної інстанції перебуває під вартою в Державній установі “Київський слідчий ізолятор” на підставі ухвали колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва від 09 вересня 2015 року.
Оскільки колегія суддів Київського апеляційного суду не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора, вважаючи правильним рішення суду першої інстанції щодо звільнення ОСОБА_6 від призначеного за ч. 2 ст. 307 КК України з застосуванням положень ст. 69 КК України покарання у виді 5 років позбавлення волі з випробуванням на підставі ст. 79 КК України з іспитовим строком 3 роки з покладенням обов?язків, передбачених ст. 76 КК України, - ОСОБА_6 підлягає звільненню з-під варти в залі суду.
Керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні № 120 141 001 000 094 56 від 05 вересня 2014 року ОСОБА_5 залишити без задоволення, а вирок Деснянського районного суду м. Києва від 03 березня 2015 року яким ОСОБА_6 засуджена за ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ст.ст. 69, 77 КК України на 5 (п'ять) років позбавлення волі без конфіскації майна зі звільненням від відбування покарання на підставі ст. 79 КК України з випробуванням з іспитовим строком 3 (три) роки, з покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України - без змін.
Звільнити ОСОБА_6 з-під варти в залі суду негайно.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
ОСОБА_1 ОСОБА_11 ОСОБА_3