14 листопада 2018 року м. Київ
Суддя Київського апеляційного суду Балацька Г.О. за участі:
особи, стосовно якої складено протокол
про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 ,
розглянувши в залі суду у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Святошинського районного суду м. Києва від 15 серпня 2018 року стосовно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , -
Цією постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на нього за цим законом накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі шестисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10.200 (десять тисяч двісті) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Постановою суду встановлено, що 24 червня 2018 року, о 18 год. 15 хв., ОСОБА_1 по Кільцевій дорозі, 22, у м. Києві, керував транспортним засобом марки "ВАЗ", д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння.
Згідно результату огляду, проведеного за допомогою алкотесту "Drager" № 791 від 24 червня 2018 року, який показав 0,34‰, ОСОБА_1 керував даним транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, а відтак ОСОБА_1 порушив п. 2.9 "а" Правил дорожнього руху України.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 в апеляційній скарзі вважає постанову місцевого суду такою, що винесена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права та просить постанову Святошинського районного суду м. Києва від 15 серпня 2018 року скасувати, постановити нову, якою закрити провадження по справі за відсутності в його- ОСОБА_1 діях складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування апеляційних вимог ОСОБА_1 зазначає, що суд першої інстанції не дослідив в повному обсязі докази в даному провадженні, а саме: не допитав свідків, що були присутніми під час складання протоколу; не врахував, відповідно до ст. 33 КУпАП, особу порушника та його майновий стан, пом'якшуючі обставини при обранні виду адміністративного стягнення.
Також, ОСОБА_1 вказує, що результат проходження тесту на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу "Drager Alcotest 6820" не може вважатися належним та допустимим доказом у провадженні, з тих підстав, що прилад "Drager Alcotest 6820" не сертифікований та не зазначений в переліку технічних засобів, що використовуються в підрозділах Державтоінспекції МВС для виявлення та фіксування порушень правил дорожнього руху, що затверджений наказом МВС України № 33 від 01 березня 2010 року, а також зазначає, що він- ОСОБА_1 не перебував в стані алкогольного сп'яніння, а результат приладу "Drager Alcotest 6820" показав позитивний результат тому, що він- ОСОБА_1 незадовго до його зупинки працівниками поліції випив заспокійливі ліки у зв?язку з його станом, що настав, у результаті повідомлення про розбійний напад на брата дружини.
Після надходження справи до суду з апеляційною скаргою 30 серпня 2018 року, в судові засідання суду апеляційної інстанції, призначені на 12 вересня та 24 вересня 2018 року - ОСОБА_1 не з'явився.
В судове засідання призначене на 31 жовтня 2018 року ОСОБА_1 з?явився надав пояснення, коли, за його клопотанням про необхідну підготовку, розгляд справи вкотре було відкладено на 14 листопада 2018 року, про що був повідомлений ОСОБА_1 , який в означений день в судове засідання не з?явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, як і не заявив клопотання про його відкладення.
Заслухавши доповідь судді, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 в судовому засіданні 31 жовтня 2018 року на підтримку доводів апеляційної скарги в повному обсязі з вимогою скасування постанови Святошинського районного суду м. Києва від 15 серпня 2018 року та закриття провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, дослідивши матеріали провадження за протоколом про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги та додатково надані суду апеляційної інстанції дані, слід прийти до наступних висновків.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Як регламентують приписи ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов'язаний, зокрема, з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП.
Суд, у відповідності з приписами ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Дані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за керування в порушення п. 2.9 "а" Правил дорожнього руху України транспортними засобами у стані алкогольного сп'яніння - є правильним, а зміст постанови відповідає вимогам, передбаченими ст.ст. 283, 284 КУпАП, оскільки в ній наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.
Так, в суді апеляційної інстанції 31 жовтня 2018 року ОСОБА_1 не заперечував ту обставину, що дійсно 24 квітня 2018 року, о 18 год. 15 хв., по Кільцевій дорозі, 22 у м. Києві, він керував автомобілем "ВАЗ", д.н.з. НОМЕР_1 , та був зупинений працівниками поліції, які запропонували пройти тест на стан алкогольного сп'яніння в присутності двох свідків.
Результат проходження тесту на стан алкогольного сп'яніння виявив - 0,34‰, з чим він- ОСОБА_1 погодився.
Водночас, ОСОБА_1 пояснив, що алкогольні напої не вживав, а випив заспокійливі ліки, які запропонувала йому теща, що саме це за ліки були - ОСОБА_1 не пам?ятає, можливо "валокордин".
Як йому- ОСОБА_1 вказала теща, їх при керуванні транспортним засобом вживати можна.
Інструкцію щодо можливості вживанні ліків при керуванні транспортними засобами він особисто читав, але з цих обставин нічого пояснити не зміг.
У той же час, ОСОБА_1 звернув увагу суду, що прилад "Drager Alcotest 6820", який був застосований працівниками поліції при його освідуванні, не може вважатися належним та допустимим доказом у провадженні, з тих підстав, що даний прилад не сертифікований та не зазначений в переліку технічних засобів, що використовуються в підрозділах Державтоінспекції МВС для виявлення та фіксування порушень правил дорожнього руху, що затверджений наказом МВС України № 33 від 01 березня 2010 року.
Тобто, фактично ОСОБА_1 не оспорював керування ним транспортним засобом під впливом, як він стверджує, ліків, що і було перевірено працівниками поліції в присутності двох свідків за допомогою спеціального приладу в присутності двох свідків.
Навіть за умови, що ОСОБА_1 вживав "валокордин", то загальнодоступною є інформація про те, що вказаний препарат містить 55 об?ємних % етанолу і фенобарбіталу, а тому навіть при правильному вживанні може знижувати властивість швидко реагувати в певних обставинах, як, на приклад, під час знаходженні на вулиці чи при обслуговуванні машин. Це особливо є дуже виразним при одночасному вживанні алкоголю.
При цьому не можна не вказати на те, що, ОСОБА_1 з впевненістю суду апеляційної інстанції не пояснив, що саме він за ліки вживав та у якій кількості, як і того, чому він у присутності понятих про вживання ліків не зазначав.
Не є переконливими і доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що вживати ліки при керуванні транспортним засобом 24 червня 2018 року його спонукала інформація про вчинення стосовно брата дружини ОСОБА_2 - ОСОБА_3 грабежу, у зв?язку з чим він з дружиною, малолітньою дитиною і тещею їхали у місто в лікарню, оскільки до своїх пояснень від 08 серпня 2019 року ОСОБА_1 долучив довідку про те, що ОСОБА_3 звернувся 25 червня 2018 року до Святошинського УП ГУ НП у місті Києві з письмовою заявою, яка внесена до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120 181 000 800 051 81 від 25 червня 2018 про крадіжку документа: паспорту громадянина України (а.с. 17).
Між тим, за будь-яких обставин, вказані підстави не могли бути такими, що виключають адміністративну відповідальність ОСОБА_1 в змісті ст.ст. 17, 18 КУпАП.
Водночас, наведені пояснення ОСОБА_1 у сукупності з даними: протоколу про адміністративне правопорушення, серії БД № 054594 від 24 червня 2018 року, в якому в графі "пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, по суті порушення" власноручно ОСОБА_1 зазначено "згоден" (а.с. 1); акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, який підписаний ОСОБА_1 в графі "згоден" в присутності свідків-понятих ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а.с. 3); висновку тесту щодо результатів огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу "Drager", покажчик якого становив позначку в 0,34 ‰ (а.с. 2), підписаним ОСОБА_1 ; розписки ОСОБА_6 про зобов?язання доставити автомобіль за адресою: АДРЕСА_2, (а.с. 4) - що досліджені судом першої та апеляційної інстанції на виконання вимог ст. 280 КУпАП - і дають підстави для обґрунтування суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за порушення ним п. 2.9 "а" Правил дорожнього руху України.
Отже, дослідивши всі докази по справі, в їх сукупності, слід прийти до належного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за порушення ним п. 2.9 "а" Правил дорожнього руху України.
На правильність даного висновку не можуть вплинути доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що суд першої інстанції в повному обсязі не дослідив докази в даному провадженні, а саме не допитав свідків, що були присутніми під час складання протоколу, - оскільки ОСОБА_1 не мотивував необхідність допиту свідків ОСОБА_4 і ОСОБА_5 , присутності яких при своєму тестуванні він не оспорює, коли спеціальний прилад показав результати його тестування - 0,34 ‰.
Не заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги в частині того, що огляд на стан сп'яніння проводився за допомогою приладу, який не дозволений до використання, а тому, з огляду на приписи ч. 5 ст. 266 КУпАП - такий огляд не є дійсним.
Так, відповідно до пункту 1 статті 17 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність", законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, зокрема газоаналізатори які підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту.
Законом не встановлено вимог до законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що вже перебувають в експлуатації, пов'язаних з наявністю чинних сертифікатів відповідності засобів вимірювальної техніки затвердженому типу, до яких відносяться і газоаналізатори (алкотестери) виробництва компанії Drager Safety AG & Co KGaA, Німеччина, що вже перебувають в експлуатації, можуть експлуатуватись і надалі за умови своєчасного проведення їх періодичної повірки та повірки після ремонту, зокрема газоаналізатор "Drager Alcotest 6820".
Міжповірочний інтервал для категорії законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки "Вимірювачі вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихається" встановлено наказом Міністерством економічного розвитку і торгівлі України від 13 жовтня 2016 року № 1747 і становить 1 рік.
За результатами повірки встановлено, що засіб вимірювальної техніки, який застосовувався для освідування ОСОБА_1 відповідає вимогам Методики повірки МПУ 066/05- 2013.
Отже, порушень норм матеріального або процесуального права, які були б підставою для скасування постанови суду першої інстанції, під час апеляційного перегляду справи - не встановлено.
Що стосується тверджень ОСОБА_1 про неврахування судом першої інстанції положень ст. 33 КУпАП при вирішенні питання щодо виду і розміру стягнення, який належить накладенню, то слід зазначити, що санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП є безальтернативною, якою передбачено єдиний вид стягнення, а саме - накладення штрафу на водіїв у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, що позбавляє суд можливості враховувати приписи ст. 33 КУпАП та застосовувати більш м?яке покарання, ніж визначено санкцією цієї статті.
У рішенні по справі "О'Галлоран та Франціє проти Сполученого Королівства" від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Законом України від 07 липня 2016 року № 1446-VIII посилена відповідальність за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
А тому, притягнення ОСОБА_1 за перебування в стані алкогольного сп?яніння під час керування транспортним засобом буде сприяти досягненню основної мети - виховання правопорушника, а також запобіганню вчинення нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, що є ефективним.
З урахуванням викладеного, апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, -
Постанову Святошинського районного суду м. Києва від 15 серпня 2018 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на нього за цим законом накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі шестисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10.200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає
Суддя Київського апеляційного суду Г.О.Балацька