Справа № 318/1365/19
Провадження № 2-а/316/45/19
07 жовтня 2019 р. м.Енергодар
Енергодарський міський суд Запорізької області в складі
головуючого судді Куценко М.О.
за участю секретаря судового засідання Несетрової Г.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Енергодар Запорізької області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора поліції 2 батальйону 1 роти Управління патрульної поліції в Запорізькій області лейтенанта поліції Вавіліної Світлани Володимирівни, третя особа: Управління патрульної поліції в Запорізькій області, про скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним адміністративним позовом, в обґрунтування якого зазначила, що 07 червня 2019 року близько 05 год. 50 хв. рухалася на автомобілі марки «NISSAN QASHQAI» державний номер НОМЕР_1 , по вулиці Богдана Хмельницького, буд. 15, м. Запоріжжя, з дотриманням правил дорожнього руху. В той час позаду автомобіля побачила патрульну машину поліції, яка подала знак зупинки. Зупинивши автомобіль на паркувальному майданчику, до неї підійшов інспектор патрульної служби, який попросив надати йому документи на автомобіль та для перевірки, на запитання щодо підстави зупинки, інспектор сказав, що їм здалося, що водій якось дивно їде. Після чого повідомив, що буде складено постанову про адміністративне правопорушення за проїзд на інформаційний знак, який вказував на рух лише ліворуч, повідомивши що зазначене порушення зафіксовано не в автоматичному режимі, а штраф невеликий та може бути легко сплачений. Будь-якої іншої інформації, щодо підстав порушення, місця його вчинення, доказів підтвердження, їй не повідомлялося. Після чого, з автомобіля патрульної поліції вийшла інспектор поліції, яка не представилася, своє посвідчення не надавала, а лише передала вже складену постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕАВ № 1208690 про притягнення позивача за порушення п. 8.4. «ґ» ПДР України до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 122 КУпАП, та накладено стягнення у вигляді штрафу 255,00 грн. З постанови про накладення адміністративного стягнення позивач дізналася, що її складено лейтенантом поліції 2 батальйону 1 роти Управління патрульної поліції в Запорізькій області Вавіліною Світланою Володимирівною, і справа про адміністративне правопорушення була розглянута безпосередньо нею в патрульному автомобілі без участі позивача, в той час як біля автомобіля з позивачем спілкувався поліцейський чоловічої статі, як уповноважена посадова особою органу поліції. Дії інспектора, щодо складання постанови без участі позивача позбавили її можливості скористатися у повному обсязі своїми правами, передбаченими ст. 268 КУпАП. Вважає, дії відповідача протиправними, а також, що оскаржувана постанова не відповідає вимогам ст. 283 КУпАП. Зазначає, що поліцією позивача було зупинено під час руху за адресою вул. Богдана Хмельницького, 15, м Запоріжжя, порушення сталося згідно постанов, нібито за адресою м. Запоріжжя вул. Верхня11Б/перехрестя Металургів-Тюленіна, в той час коли позивач рухалася іншим шляхом з вулиці Перемоги на вулицю Металургів, за попереджувальним знаком «Рух по смугам», Правил дорожнього руху не порушувала, рухалася відповідно до дорожнього знаку 5.16, та протилежне відповідачем не з'ясовано у повній мірі у урахуванням всіх обставин. Відповідач не здійснювала фактично розгляд адміністративної справи, не спілкувалася з позивачем, а формально передала копію постанови серії ЕАВ №1208690. Інспектор Вавіліна Світлана Володимирівна своїх повноважень на складання постанови не надала, навіть не спілкувалася з позивачем (оскільки її зупинив поліцейський чоловічої статі), не пояснювала прав та обов'язків, не отримувала будь-яких пояснень, не питала чи бажає позивач скористатися правовою допомогою, не надала для ознайомлення доказів, які б підтверджували вчинення адміністративного правопорушення, та не зазначила суть правопорушення в постанові, оскільки не визначила який саме дорожній знак вказував на дозволений рух. Позивач вважає, що діяла відповідно до вимог Правил дорожнього руху та не здійснювала правопорушення, а у постанові про накладення адміністративного стягнення, не з'ясовано всіх обставин та не відображено посилань на докази, якими підтверджені підстави для притягнення до адміністративної відповідальності, а тому обставини притягнення до адміністративної відповідальності у вчиненні адміністративного правопорушення у відповідності до вищевказаного пункту ПДР є не чіткими, що не відповідають нормам КУпАП.
В судове засідання сторони не з'явилися.
Позивач ОСОБА_1 через канцелярію суду надала заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити. Також просить повернути сплачений нею судовий збір (а.с. 41).
Відповідач- інспектор поліції 2 батальйону 1 роти УПП в Запорізькій області Вавіліна С.В.в судове засідання не з'явився. 26.09.2019 року на адресу суду надійшов відзив на позов, у якому остання просила відмовити у задоволенні вимог ОСОБА_1 , зазначивши, що правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, мало місце, розгляд справи відбувся відповідно до вимог ЗУ «Про Національну поліцію» (а.с. 33-36).
Суд, оцінивши докази, які є у справі, відповідно до ст. 90 КАС України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Так, 07 червня 2019 року лейтенантом поліції 2 батальйону 1 роти Управління патрульної поліції в Запорізькій області Вавіліною Світланою Володимирівною було винесено постанову серії ЕАВ № 1208690 про притягнення ОСОБА_1 за порушення п.8.4. Правил дорожнього руху (ПДР) до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 122 КУпАП, та накладено стягнення у вигляді штрафу 255,00 грн. (а.с. 10).
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП, передбачено адміністративну відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова) особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно з п. 24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зміст постанови повинен відповідати вимогам, встановленим статтями 283, 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно зазначити докази, на яких базується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення.
Відповідач заперечуючи проти доводів, викладених у позові, як доказ надала суду диск з відеозаписом подій, що відбувалися під час притягнення до відповідальності позивача, що на думку відповідача підтверджує факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення (а.с. 39).
Відповідно до ст..283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався).
В порушення вимог статті 283 КУпАП у постанові по справі про адміністративне правопорушення не зазначено відомостей про технічний засіб, яким здійснено фото- або відеозапис правопорушення, та не вказано про те, чи взагалі таке фіксування проводилось, не надано інших доказів вчинення правопорушення.
Крім того, згідно з наданого відеозапису не можливо встановити факт скоєння ОСОБА_1 правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП, та взагалі не зрозуміло яке відношення має даний відеозапис до обставин, викладених в оскаржуваній постанові.
Тому, суд не може вважати зазначений диск належним та допустимим доказом.
Таким чином за відсутності об'єктивні, достовірні та допустимі докази, які б спростували доводи відповідача- відсутні, і будь-які сумніви з приводу наявності вини водія транспортного засобу трактуються на користь водія, оскільки наявні у справі докази, зокрема- постанова, компакт-диск, не дають суду підстав зробити висновок про те, що позивач вчинила правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в своїй постанові від 24.01.2019 року у справі № 428/2769/17.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1)залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2)скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3)скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи, що факт порушення ОСОБА_1 ПДР України не підтверджено відповідачем належними і допустимими доказами, оскаржувана позивачем постанова підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 за ч.1 ст.122 КУпАп - закриттю.
Щодо вирішення питання про повернення сплаченого судового збору, суд приходить до наступного висновку.
Частина 4 ст. 288 КпАП передбачає, що особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.
Визначальним у цій нормі є припис про те, що у разі незгоди і оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення особа, яка її оскаржила, не обтяжується обов'язком сплачувати платіж, який належить сплачувати на загальних підставах.
Отже, відповідно до положень статей 287 КУпАП у поєднанні із ч. 4 ст. 288 цього Кодексу у разі прийняття уповноваженим органом державної влади чи його посадовою особою постанови про накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення (проступку), передбаченого КУпАП, суб'єкти, яким цим Кодексом надано право оскарження, можуть її оскаржити і звільняються від сплати платежу, який має справлятися за подання позовної заяви, скарги у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) чи до суду.
Отже, за системного, цільового та нормативного підходу до наведеного законодавчого регулювання відносин, пов'язаних зі сплатою судового збору, суд приходить до висновку, що у справах про оскарження постанов у справах про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КпАП, статей 2, 3, 4 ЗУ «Про судовий збір» позивач звільняється від сплати судового збору. КУпАП дає вичерпний перелік осіб, які можуть мати статус позивача у справах про оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення і на цій підставі не повинні сплачувати судовий збір при зверненні до суду першої інстанції, у зв'язку з чим сплачений позивачем судовий збір під час подачі адміністративної позовної заяви підлягає поверненню.
На підставі викладеного та керуючись: ст.ст. 2, 77, 241-246, 250, 251, 286 КАС України, ст.ст. 22, 256, 268, 276, 283, 288, 289 КУпАП України, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора поліції 2 батальйону 1 роти Управління патрульної поліції в Запорізькій області лейтенанта поліції Вавіліної Світлани Володимирівни, третя особа: Управління патрульної поліції в Запорізькій області, про скасування постанови про адміністративне правопорушення,- задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАВ № 1208690 від 07.06.2019 року відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП, провадження по справі закрити.
Повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , судовий збір, сплачений з порталу http://court.gov.ua/ (код авторизації 918011, ID транзакції 32528798800001405956 , номер терміналу 20010031) на підставі квитанції № 5956 від 14.06.2019 року у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до п.п. 15.5, п.п.15 п. 1 Розділу VІІ Перехідних Положень КАС України (в новій редакції), до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Суддя М. О. Куценко