Іменем України
09 жовтня 2019 року
Київ
справа №814/56/17
адміністративне провадження №К/9901/18240/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача - Бевзенка В.М.,
суддів: Данилевич Н.А., Шевцової Н.В.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Національної поліції у Миколаївській області
на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 21.02.2017 (суддя - Лебедєва Г.В.)
та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2017 (головуючий суддя - Федусик А.Г., судді: Димерлій О.О., Єщенко О.В.)
у справі № 814/56/17
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області
про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області (далі - відповідач, ГУ НП в Миколаївській області) про визнання протиправним та скасування наказу ГУ НП від 05.12.16 № 339 о/с в частині звільнення позивачки зі служби в поліції у відповідності до пункту 4 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (далі - Закон № 580-VІІІ), поновлення на посаді слідчого Інгульського відділу поліції ГУ НП в Миколаївській області, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказ ГУ НП в Миколаївській області від 05.12.2016 р. № 339 о/с про звільнення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки відповідачем не дотримана процедура звільнення при скороченні штату, питання щодо можливого використання позивачки на службі поліції не обговорювалося, вакантні посади їй не пропонувалися, хоча вона має бажання проходити службу в поліції в майбутньому та на момент звільнення має звання старшого лейтенанта поліції, вислугу 8 років в органах внутрішніх справ України.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 21.02.2017, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2017 позов задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано наказ ГУ НП в Миколаївській області № 339 о/с від 05.12.2016 року в частині звільнення позивача зі служби в поліції на підставі пункту 4 частини 1 статті 77 Закону № 580-VІІІ;
- поновлено ОСОБА_1 на посаді слідчого Ленінського відділу поліції ГУ НП в Миколаївській області;
- стягнуто з ГУ НП в Миколаївській області на користь позивача заробітну плату за час вимушеного прогулу у сумі 12 512, 99 гривень;
- постанову в частині поновлення позивача на посаді слідчого Ленінського відділу поліції ГУ НП в Миколаївській області та стягнення заробітної плати за один місяць в сумі 4774, 19 гривень допущено до негайного виконання.
В іншій частині відмовлено у задоволені позовних вимог.
Вказані рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що відповідачем не надано доказів встановлення наявності або відсутності у позивачки переважного права на залишення на службі в поліції при реорганізації відповідно до вимоги частини 5 статті 68 Закону № 580-VІІІ, за якою переважне право на залишення на службі в поліції при реорганізації надається поліцейським з більш високими кваліфікацією та досягненнями у службовій діяльності. За рівних умов щодо кваліфікації та досягнень у службовій діяльності перевага в залишенні на службі надається особам, які мають таке право відповідно до вимог законодавства. Також, судами попередніх інстанцій зазначено, що відповідачем не було вжито заходи до переведення працівника за його згодою на іншу роботу, відповідач навіть не запропонував працівникові жодної вакантної посади в ГУ НП в Миколаївській області. Окрім того, суди попередніх інстанцій вказали, що в структурі ГУ НП в Миколаївській області відбулась реорганізація, при цьому штат управління ГУ НП в Миколаївській області не скоротився, посаду, яку обіймала позивачка, фактично не було скорочено.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
25.10.2017 року відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, яка 7 лютого 2018 року була передана на розгляд до Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду.
У касаційній скарзі відповідач не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права просить скасувати зазначені судові рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
II. АРГУМЕНТИ СТОРІН
Аргументи сторони, яка подала касаційну скаргу.
Касаційна скарга вмотивована тим, що судами попередніх інстанцій не враховано, що порядок призначення поліцейських на посади під час здійснення реорганізації передбачений статтею 68 Закону № 580-VІІІ, що є нормами спеціального Закону. Скаржник наголошує, що наказами Голови Національної поліції України від 28 квітня 2016 року № 360 «Про організаційно-штатні зміни в Головному управлінні Національної поліції в Миколаївській області» та Головного управління Національної поліції в Миколаївській області від 31 травня 2016 року №440 «Про організаційно-штатні зміни в Головному управлінні Національної поліції в Миколаївській області» скасовано всі тимчасові штати Головного управління Національної поліції в Миколаївській області та скорочено всі посади, в тому числі й ту, яку обіймав позивач. При вирішенні питань працевлаштування позивача на посаду постійного штату було виконано норми Закону в повному обсязі та враховано висновок атестаційної комісії про службову невідповідність позивача, визначений у протоколі ОП №15.00004067.0022838 від 27.02.2016, попередній досвід та відношення до службової дисципліни. Скаржник вказує також на неправильність застосування судами пункту 9 Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції, затвердженого Наказом МВС України №260 від 06.04.2016. Окрім того, в уточненнях до касаційної скарги заявник зазначає, що судами попередніх інстанцій не враховано, що позивачем отримано матеріальне забезпечення по безробіттю у сумі 12992, 86 гривень.
Позивачем заперечення на касаційну скаргу не надані, що не перешкоджає її розгляду по суті.
IІI. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Наказом відповідача №3 о/с "По особовому складу" від 07.11.2015 р. відповідно до пунктів 9 та 12 розділу XI Закону України "Про Національну поліцію" позивач був призначений на посаду слідчого Ленінського відділу поліції ГУ НП в Миколаївській області.
Наказом ГУ НП в Миколаївській області від 17.03.2016 р. № 44 о/с старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , слідчого Ленінського відділу поліції, звільнено зі служби в поліції за пунктом 5 частини 1 статті 77 Закону № 580-VІІІ (через службову невідповідність). Підставою для прийняття оскаржуваного наказу вказано протокол апеляційної атестаційної комісії від 27.02.2016 р. № 15.00004067.0022838.
Не погоджуючись з наказом ГУ НП в Миколаївській області від 17.03.2016 р. № 44 о/с, ОСОБА_1 звернулася до суду за захистом своїх прав.
Миколаївським окружним адміністративним судом 15.09.2016 року по справі № 814/874/16 винесено постанову, якою скасовано наказ ГУ НП в Миколаївській області від 17.03.2016 р. № 44 о/с та поновлено позивача на посаді слідчого Ленінського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області.
На підставі вищевказаної постанови був виданий наказ ГУ НП в Миколаївській області № 280 о/с від 05.10.2016 року, яким позивач поновлений на службі в поліції.
06.10.2016 року позивачу під підпис вручено попередження про можливе наступне звільнення зі служби в поліції в зв'язку з скороченням займаної посади.
05.12.2016 року відповідно до наказу ГУ НП в Миколаївській області № 339 о/с позивач був звільнений з посади слідчого Ленінського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області за пунктом 4 частини 1 статті 77 Закону № 580-VІІІ (у зв'язку зі скороченням штатів).
Не погодившись з правомірністю цього наказу позивач звернувся з позовом до суду.
IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
Конституція України:
"Стаття 19. <…> Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України".
Кодекс законів про працю України (надалі - КЗпП України):
Стаття 40. Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу
"Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках:
1) змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
…Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу".
Стаття 49-2. Порядок вивільнення працівників
"…Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно".
Закон України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 №580-VIII:
Стаття 68. Порядок призначення поліцейських на посади під час здійснення реорганізації
"1. У разі здійснення реорганізації, внаслідок якої на підставі відповідного наказу скорочуються посади в органі чи окремому підрозділі органу (закладу, установи) поліції, поліцейський, посада якого буде скорочена, має бути персонально письмово попереджений про можливе наступне звільнення зі служби в поліції за два місяці до такого звільнення.
2. Поліцейський, посада якого скорочена, може бути призначений за його згодою з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров'я, ставлення до виконання службових обов'язків на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції до закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції відповідно до частини першої цієї статті.
3. Поліцейський, посада якого була скорочена і якого не призначено на іншу посаду в поліції відповідно до частини другої цієї статті, після закінчення двомісячного строку з дня попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції має бути звільнений зі служби в поліції на підставі пункту 4 частини першої статті 77 цього Закону.
…5. Переважне право на залишення на службі в поліції при реорганізації надається поліцейським з більш високими кваліфікацією та досягненнями у службовій діяльності. За рівних умов щодо кваліфікації та досягнень у службовій діяльності перевага в залишенні на службі надається особам, які мають таке право відповідно до вимог законодавства".
Стаття 77. Звільнення зі служби в поліції
"1. Поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється:
…4) у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів".
Стаття 94. Грошове забезпечення поліцейських
"1. Поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.
2. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України".
Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затверджений Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 №260, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 за №669/28799 (надалі - Порядок №260):
"…9. При виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата".
V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, суд приходить до таких висновків.
Згідно зі статтею 68 Закону №580-VIII, поліцейський, посада якого скорочена, може бути призначений за його згодою з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров'я, ставлення до виконання службових обов'язків на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції до закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції. Поліцейський, посада якого була скорочена і якого не призначено на іншу посаду в поліції відповідно до частини другої цієї статті, після закінчення двомісячного строку з дня попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції має бути звільнений зі служби в поліції на підставі пункту 4 частини першої статті 77 цього Закону. Переважне право на залишення на службі в поліції при реорганізації надається поліцейським з більш високими кваліфікацією та досягненнями у службовій діяльності. За рівних умов щодо кваліфікації та досягнень у службовій діяльності перевага в залишенні на службі надається особам, які мають таке право відповідно до вимог законодавства. Поліцейський, посада якого була скорочена, до дня його призначення на іншу посаду в поліції або звільнення зі служби в поліції зобов'язаний виконувати обов'язки за останньою посадою, яку він займав, якщо керівник органу (закладу, установи) поліції не покладе на нього інші обов'язки.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 77 Закону №580-VIII, поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.
Отже, Законом передбачено, що гарантії захисту від незаконного звільнення розповсюджуються на поліцейських та полягають у тому, що в разі скорочення штатів або проведення організаційних заходів, звільненню підлягають не усі поліцейські, а лише ті, посади яких скорочені.
Водночас, у випадку перетворення одного структурного підрозділу юридичної особи публічного права в інший або при його перепрофілюванні, звільнення з публічної служби, зміна її істотних умов можуть мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності чи штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями тощо.
При цьому, саме по собі перетворення одного структурного підрозділу юридичної особи публічного права в інший без скорочення штату не є підставою для звільнення з публічної служби чи зміни істотних умов її проходження. Скорочення штату встановлюється шляхом порівняння штатних розписів до і після реорганізації.
Відповідно до частин 2-3 статті 68 Закону, поліцейський, посада якого скорочена, може бути призначений за його згодою з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров'я, ставлення до виконання службових обов'язків на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції до закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції відповідно до частини першої цієї статті.
Згідно з пунктом 4 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону, до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Пунктом 8 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, що затверджене Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 №114, встановлено, що дострокове звільнення зі служби осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу, які не досягли граничного віку перебування на службі в органах внутрішніх справ, провадиться у зв'язку із скороченням штатів - у разі відсутності можливості використання на службі.
Таким чином, нормами спеціального законодавства, а саме статті 68 Закону №580-VIII, Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 №114, передбачено, що призначення поліцейського, посада якого скорочується, на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції здійснюється за умови можливості його подальшого використання на службі та з урахуванням його досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров'я, ставлення до виконання службових обов'язків.
Отже, наведеними нормами врегульовано процедуру призначення поліцейського, посада якого скорочується, на іншу посаду, а також порядок пропонування такої посади.
При цьому, судами попередніх інстанцій правильно враховано, що позивачу взагалі не пропонувались вакантні посади, які були наявні у Головному управлінні Національної поліції в Миколаївській області і питання можливості його подальшого використання на службі в поліції жодним чином не вирішувалось.
Колегія суддів касаційного суду погоджується також з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо неможливості врахування відповідачем при вирішенні питання про призначення позивача на посаду у постійному штаті Головного управління Національної поліції в Миколаївській області висновків атестаційної комісії його службову невідповідність, оскільки протиправність даного висновку була встановлена у постанові Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.10.2016 по справі №814/874/16, яка набрала законної сили.
Суди попередніх інстанцій при визначенні розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який підлягав присудженню на користь позивача з відповідача, правильно застосували до спірних правовідносин частину 2 статті 94 Закону №580-VIII якою встановлено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром внутрішніх справ України. Відповідно до Порядку №260, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, пунктом 9 якого передбачено необхідність обрахунку середнього грошового забезпечення поліцейських за час вимушеного прогулу виходячи з кількості саме календарних днів. Пунктом 8 Постанови №100 також встановлено можливість проведення обрахунку середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, виходячи з календарних, а не робочих, днів, у випадках прямо передбачених законодавством.
Що стосується аргументів касаційної скарги в частині помилкового застосування до спірних правовідносин норм статті КЗпП України, то з оскаржуваних судових рішень вбачається, що суди посилались на статей 40, 42, 49-2 цього Кодексу, в якості додаткового обґрунтування наявності у відповідача обов'язку запропонувати позивачу вакантні посади, які були наявними в ГУНП з моменту його попередження про наступне звільнення до моменту звільнення. Таке застосування загальних норм трудового законодавства не суперечить принципам субсидіарного застосування норм загального права у разі наявності норм спеціального права, оскільки не йде в розріз з вимогами статті 68 Закону №580-VIII.
Щодо доводів скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій при обчисленні середнього заробітку за час вимушеного прогулу отриманого позивачем матеріального забезпечення по безробіттю, слід зазначити таке.
Згідно з частиною 2 статті 235 КЗпП при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Отже, виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу.
Законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин.
Аналогічний правовий висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах містить постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 року (справа №826/808/16).
Доводи касаційної скарги ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального права та не спростовують доводів судів попередніх інстанцій.
За таких обставин, Суд вважає, що рішення судів попередніх інстанцій у цій справі постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому робить висновок про відсутність підстав для їх скасування.
За правилами частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -
Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Миколаївській області залишити без задоволення.
Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 21.02.2017 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2017 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.
Суддя - доповідач В.М. Бевзенко
Судді Н.А. Данилевич
Н.В. Шевцова