Іменем України
08 жовтня 2019 року
м. Київ
справа №806/4763/13-а
касаційне провадження №К/9901/28149/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 26.01.2016 (суддя Попова О.Г.) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2016 (головуючий суддя - Капустинський М.М., судді: Бучик А.Ю., Шевчук С.М.) у справі № 806/4763/13-а за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Житомиргаз» до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області про скасування податкового повідомлення-рішення,
Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Житомиргаз» звернулось до адміністративного суду з позовом до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 06.10.2009 № 0002402301/0.
Справа розглядалась неодноразово. За наслідками останнього її розгляду Житомирський окружний адміністративний суд постановою від 26.01.2016 позов задовольнив.
Житомирський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 14.11.2016 залишив постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 26.01.2016 без змін.
Житомирська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Житомирській області звернулась до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 26.01.2016, ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2016 та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: пункту 5.9 статті 5, підпункту 11.2.1 пункту 11.2, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статті 69, частини першої статті 71, статей 86, 138, 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій).
Зокрема, наголошує на ненаданні позивачем жодного належного та допустимого доказу щодо його непричетності до здійснених господарських операцій із передачі насіння гарбузового та горіху волоського на комісію та отримання за наслідками цих операцій доходу, який підлягає оподаткуванню податком на прибуток.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведено невиїзну документальну позапланову перевірку Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Житомиргаз» на підставі наданих слідчим управлінням податкової міліції Державної податкової адміністрації України документів у кримінальній справі № 69-69, що вилучені за протоколами виїмок на Одеській регіональній митниці, за період з 01.07.2007 по 31.03.2009, результати якої оформлено актом від 29.09.2009 № 6564/2301/3344071/0100.
За її наслідками відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) внаслідок безпідставного невключення до складу валового доходу доходів від реалізації насіння гарбузового відповідно до вантажної митної декларації від 10.10.2007 № 500050000/7/030338 на суму 396117,96 грн., від реалізації горіху волоського у шкаралупі відповідно до вантажної митної декларації від 12.10.2007 № 500050000/7/030656 на суму 213867,50 грн., від реалізації горіху волоського у шкаралупі відповідно до вантажної митної декларації від 12.10.2007 № 500050000/7/030658 на суму 213867,50 грн., в результаті чого занижено скоригований валовий дохід за четвертий квартал 2007 року на суму 823853,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток у розмірі 205963,00 грн.
На підставі зазначеного акта перевірки Житомирською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Житомирській області 06.10.2009 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002402301/0, згідно з яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 205963,00 грн. за основним платежем та 102982,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Скасовуючи названий акт індивідуальної дії, судові інстанції виходили з того, що насіння гарбузове позивачем передавалось комісіонеру і було останнім реалізовано, однак контролюючий орган при визначенні податкових зобов'язань з податку на прибуток за цим епізодом не врахував понесені Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Житомиргаз» витрати на придбання насіння.
При цьому, врахувавши понесені позивачем валові витрати, заниження суми скоригованого валового доходу за операцією з реалізації відповідно до вантажної митної декларації від 10.10.2007 № 500050000/7/030338 насіння гарбузового складає, на переконання судів, 4217,96 грн. (396117,96 грн. - 391900,00 грн. (витрати на придбання товару)).
Разом з тим, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про те, що суд не може підміняти повноваження контролюючого органу, приймаючи замість рішення, яке оскаржується, інше рішення, яке б відповідало закону, а також давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, що належать до компетенції суб'єкта владних повноважень.
Крім цього, суди попередніх інстанцій зазначили про непідтвердження факту отримання Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Житомиргаз» доходу від реалізації горіха волоського в шкаралупі з огляду на відсутність буд-яких первинних документів, зокрема, вантажних митних декларацій від 12.10.2007 № 500050000/7/030656, від 12.10.2007 № 500050000/7/030658 та звіту комісіонера, які б беззаперечно засвідчували вказані обставини. Відповідачем, у свою чергу, не представлено документального підтвердження здійснення розрахунків між комісіонером (Товариством з обмеженою відповідальністю «Домінанта-Юг») та позивачем за договором комісії від 10.01.2007 № К10-07/1, окрім того встановлено, що станом на 31.03.2009 щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Домінанта-Юг» обліковується кредиторська заборгованість у розмірі 479020,28 грн.
Надаючи оцінку правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, слід враховувати таке.
Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) валовим доходом є загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.
Згідно з підпунктом 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) валовий доход включає, зокрема, загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).
Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Слід враховувати, що для цілей податкового обліку беруться до уваги насамперед економічні наслідки, створені господарськими операціями, а не особливості оформлення відповідних операцій.
При цьому немає значення, яким цивільно-правовим договором опосередковано господарську операцію, а також наявність або відсутність окремих документів чи недоліки в їх оформленні. Податкові обов'язки визначаються виходячи з реального економічного змісту господарської операції та спрямування її на досягнення певного економічного ефекту.
Для з'ясування дійсного економічного змісту господарської операції варто аналізувати кінцевий економічний ефект у вигляді фактичного приросту (зміни вартості) активів, який настав або повинен був настати в результаті здійснення відповідної операції, незалежно від зафіксованих у документах намірів її учасників.
З цією метою слід використовувати документальні та інші дані, що свідчать про фактичне отримання тих чи інших активів учасниками операції. Такі дані мають перевагу перед задекларованим документально змістом спірних господарських операцій.
Вимоги частин четвертої та п'ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій), які кореспондують правилам частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15.12.2017), зобов'язують суд до активної ролі в судовому процесі, в тому числі до офіційного з'ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках до витребування тих доказів, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.
В порушення наведених процесуальних приписів судами у спірній ситуації достеменно не перевірено обставини щодо наявності насіння гарбузового на суму 391900,00 грн., яке за доводами позивача реалізовано шляхом комісії за вантажною митною декларацією від 10.10.2007 № 500050000/7/030338, станом на 01.07.2007 в залишку на рахунку 283 «Товари на комісії» та відсутності доказів щодо списання цього товару з відповідного рахунку.
Крім того, судовими інстанціями проігноровано надані слідчим управлінням податкової міліції Державної податкової адміністрації України документи, які, відповідно до твердження органу доходів і зборів, засвідчують фактичність здійснення господарських операцій з реалізації горіху волоського в шкаралупі на експорт, а також дані Автоматизованої інформаційної системи «Митниця», згідно з якими позивачем 12.07.2010 оформлено дві вантажні митні декларації, за якими задекларовано операції з експорту двох партій горіху волоського в шкаралупі загальною кількістю 11000 кг. кожна.
За правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
Таким чином, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суд на підставі встановлених ним обставин та досліджених доказів, з урахуванням принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, повинен дійти висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області задовольнити частково.
Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 26.01.2016 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2016 у справі № 806/4763/13-а скасувати.
Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна
Л.І. Бившева
В.В. Хохуляк