08 жовтня 2019 рокуЛьвів№ 857/9610/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Довгополова О.М.,
суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В.,
з участю секретаря судового засідання Сердюк О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Управління патрульної поліції у Волинській області на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 16 серпня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Волинській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
суддя (судді) в суді першої інстанції - Лесик В.О.,
час ухвалення рішення: 14:16:55,
місце ухвалення рішення - м. Ковель,
дата складання повного тексту рішення: 22.08.2019 р.,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління патрульної поліції у Волинській області, в якому просив суд про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії НК №034539 від 05 червня 2019 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122, ч.1 ст.126 КУпАП, якою накладено стягнення у вигляді штрафу 425 грн.
Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 16 серпня 2019 року позов задоволено повністю. Постанову інспектора роти №3 батальону УПП у Волинській області ДПП лейтенанта поліції Огорілка Віталія Зіновійовича від 05 червня 2019 року серії НК №034539, якою піддано ОСОБА_1 адміністративному стягненню за ст.ст.122, 126 ч.1 КУпАП у виді штрафу в сумі 425 ( чотириста двадцять п'ять ) грн., скасовано.
Рішення мотивоване тим, що відповідачем належним чином не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факту порушення позивачем вимог Правил дорожнього руху та вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, тому працівник патрульної поліції неправомірно вимагав у ОСОБА_1 про пред'явлення документів, а позивач, в свою чергу, не був зобов'язаний виконувати дану вимогу, і тому в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.126 КУпАП. Також суд першої інстанції вказує, що ОСОБА_1 пред'явив працівникам поліції посвідчення водія, однак відмовився надати його їм в руки.
Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 та ч. 1 ст. 126 КУпАП, підтверджується письмовими документами, а саме рапортом поліцейського роти № 3 батальйону УПП у Волинській області ДПП Домащук Т.Л. від 05.06.2019 р., яка була свідком вчинення правопорушення ОСОБА_1 05.06.2019 р. Скаржник вказує, що чинним законодавством України не передбачено жодних обмежень щодо можливості поліцейського виступати в якості свідка.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 308 КАС України).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується копією оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 05 червня 2019 року о 09 год. 10 хв., керуючи автомобілем Volkswagen Passat, державний номерний знак НОМЕР_1 , на ад М19 135км-300км перетнув горизонтальну дорожню розмітку 1.1, вузька суцільна лінія та не пред'явив документи згідно п.2.4 «а» ПДР, чим порушив п.8.5.1 та п.2.4 «а» ПДР, тобто скоїв адміністративні правопорушення, передбачені ч.1 ст.122, ч.1 ст.126 КУпАП. За вчинення даних правопорушень ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122, ч.1 ст.126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 425 гривень.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції і вважає його таким, що відповідає правильно застосованим нормам матеріального та процесуального права з огляду на наступне.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із того, що згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до ч. 1 статті 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Відповідно до п.5 ч.1 ст. 213 КУпАП, справи про адміністративні правопорушення розглядаються органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами,
Відповідно до п.1.10 Правил дорожнього руху України випередження - рух транспортного засобу із швидкістю, що перевищує швидкість попутного транспортного засобу, що рухається поряд по суміжній смузі; обгін - випередження одного або кількох транспортних засобів, пов'язане з виїздом на смугу зустрічного руху.
Як зазначає позивач, він у випадку спірних правовідносин здійснив випередження автомобіля, що рухався в попутному напрямку, в межах свого боку проїжджої частини, не пересікаючи при цьому суцільну лінію, що не є порушенням ПДР України.
Відповідно до ч. 1 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка") тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Колегія суддів не може брати до уваги ненадання позивачем посвідчення водія на вимогу працівників поліції, оскільки представити будь-які докази начебто вчиненого позивачем правопорушення відповідач відмовився, натомість почав вимагати від нього посвідчення водія. На таку вимогу він показав працівникам поліції посвідчення водія, відмовившись при цьому надати документ їм в руки, оскільки ними не було надано будь-яких доказів вчинення ним адміністративного правопорушення, якого він і не вчиняв. А тому колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції про те, що працівник патрульної поліції неправомірно вимагав у ОСОБА_1 пред'явлення документів, а позивач, в свою чергу, не був зобов'язаний виконувати дану вимогу, тому в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.126 КУпАП, оскільки відповідачем належним чином не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факту порушення позивачем вимог Правил дорожнього руху та вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.
Щодо твердження скаржника про наявність в матеріалах справи рапорту працівника поліції, як доказу вчинення правопорушення, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
З наведеного слідує, що рапорт працівника поліції не може бути переконливим доказом у справі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оцінивши подані сторонами докази в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1ст. 122, ч.1 ст.126 КУпАП, не доведена.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не дають підстав стверджувати про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст. ст. 308, 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. ст. 316, 321, 322, ч. 1 ст. 325 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції у Волинській області залишити без задоволення.
Рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 16 серпня 2019 року у справі № 159/3192/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та не може бути оскаржена.
Головуючий суддя О. М. Довгополов
судді Л. Я. Гудим
В. В. Святецький
Повне судове рішення складено 09.10.2019 року