Справа № 520/19913/19
Провадження № 6/520/453/19
07.10.2019 року
Київський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого - судді Калініченко Л.В.
при секретарі Кирикової О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі заяву ОСОБА_1 про розстрочку виконання рішення Київського районного суду міста Одеси від 19 лютого 2009 року по цивільній справі №2-2418/2009 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів,
20 серпня 2019 року боржник - ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду міста Одеси з заявою про розстрочення виконання рішення Київського районного суду міста Одеси від 19 лютого 2009 року по цивільній справі №2-2418/2009 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, шляхом встановлення сплати боржнику залишку заборгованості в сумі 112425 гривень 00 копійок, щомісячними платежами в сумі 2000 гривень, до повного погашення заборгованості.
Відповідно до автоматизованої системи документообігу суду, справу за вказаною заявою розподілено судді Калініченко Л.В.
Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 21 серпня 2019 року, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про зупинення виконавчих дій з примусового виконання рішення суду - відмовлено. Прийнято до свого провадження та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.
У судове засідання призначене на 07.10.2019 року заявник, заінтересовані особи: стягувач - ОСОБА_2 та державний виконавець Другого Приморського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області не з'явились, про дату, час і місце проведення якого повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомили.
Відповідно до ч.2 ст.435 ЦПК України, заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Згідно з ч.1 ст.223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
На підставі викладеного, з урахуванням належного сповіщення сторін по справі про дату, час і місце проведення судового засідання, які не з'явились до судового засідання без поважних причин, судом ухвалено провести розгляд заяви в судовому засіданні за відсутності сторін по справі.
Дослідивши, вивчивши та проаналізувавши документи наявні в матеріалах справи, суд дійшов до висновку про залишення заяви ОСОБА_1 без задоволення, з наступних підстав.
Судом встановлено, що в провадженні Київського районного суду міста Одеси на розгляді перебувала цивільна справа №2-2418/2009 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів.
За наслідком розгляду вказаної справи, 25 вересня 2008 року Київським районним судом міста Одеси ухвалено заочне рішення, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1000 гривень щомісячно, починаючи з 29 липня 2008 року по 25 жовтня 2025 року.
Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 27 листопада 2008 року заяву ОСОБА_1 про перегляд вказаного заочного рішення суду задоволено. Заочне рішення Київського районного суду міста Одеси від 25.09.2008 року по справі №2-5081/2008 - скасовано. Справу призначено до нового розгляду у відкритому судовому засіданні.
19 лютого 2009 року Київським районним судом міста Одеси ухвалено заочне рішення суду по вказаній справі, яка була перереєстрована за №2-2418/09, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі ј частки з усіх видів доходу, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку,починаючи з 29 липня 2008 року по 25 жовтня 2025 року.
Судом встановлено, що вказане рішення суду набрало законної сили, на виконання якого Київським районним судом міста Одеси було видано відповідний виконавчий лист, який на цей час перебуває на примусовому виконанні в Другому Приморському відділі державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області.
В рамках вказаного виконавчого провадження, державним виконавцем 15.07.2019 року винесено постанову, якою звернуто стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
03 жовтня 2018 року державним виконавцем надано розрахунок заборгованості по аліментам, в рамках вказаного виконавчого провадження, з якого вбачається, що станом на 01.04.2017 року заборгованість ОСОБА_1 зі сплати аліментів становить в сумі 112425 гривень 00 копійок.
З посиланням на те, що зазначена заборгованість виникла не з вини ОСОБА_1 , оскільки йому було не відомо про ухвалене заочне рішення суду в 2009 році, а також те, що вказана сума заборгованості є для нього тягарем та не помірною, з урахуванням наявної заборгованості по кредиту перед ПАТ «Ощадбанк», ОСОБА_1 звернувся до суду з цією заявою.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження», у виняткових випадках за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.
Згідно із ч.ч. 1, 3, 4, 5 ст. 435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочка або відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Виходячи з аналізу зазначених норм підставою для зміни способу та порядку виконання судового рішення є наявність виняткових обставин, що утруднюють його виконання.
Як роз'яснено у п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 №14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).
Згідно з ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
ОСОБА_1 не надано до суду жодних належних доказів на підтвердження існування обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).
Крім того, з запропонованого ОСОБА_1 варіанту розстрочення рішення суду вбачається, що таке розстрочення призведе до виконання рішення суду на протязі більше ніж один рік, а саме на протязі 4 років 7 місяців (112425,00/2000 = 56,21/12=4,68), що не відповідає вимогам ч.5 ст.435 ЦПК України, якою закріплено, що розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Додатково суд зазначає, що послання заявника на існування в провадженні Київського районного суду міста Одеси цивільної справи №520/21425/18 за його позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, на висновки суду не впливає, оскільки статтею 435 ЦПК України такі обставини при визначенні підстав для відстрочення/розстрочення виконання рішення суду не передбачені.
Також суд не враховує посилання заявника про те, що заборгованість по виплаті аліментів виникла не з його вини, оскільки йому не було відомо про ухвалене заочне рішення суду в 2009 році, оскільки вказані обставини є безпідставними, а також спростовуються інформацією наявною в матеріалах цивільної справи №2-2418/09, з якої вбачається, що після ухвалення судом 25.09.2008 року заочного рішення суду, ОСОБА_1 03.10.2008 року особисто звернувся до суду з заявою про його перегляд.
Пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлює, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод ратифікована Україною Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" N 475/97-ВР від 17 липня 1997 року і набрала чинності для України 11 вересня 1997 року.
Окрім цього, у відповідності до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», частини 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що права особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.
Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України", суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження. Заявник має сприяти розгляду справи, оскільки він є найбільш зацікавленим в її розгляді.
Отже ОСОБА_1 звертаючись до суду з заявою про перегляд заочного рішення суду, мав сприяти розгляду вказаної справи та цікавитись її розглядом, за наслідком якої було скасовано заочне рішення суду від 25.09.2008 року та ухвалено нове заочне рішення суду від 19.02.2009 року.
Не належне користування своїми процесуальними правами та обов'язком, не може бути підтвердженням існування поважних причин необізнаності сторони по справі про ухвалене рішення суду за наслідком розгляду справи, про існування якої цій стороні достеменно було відомо.
Крім того, зазначені обставини у відповідності до норм статті 435 ЦПК України не є підставою для відстрочення або розстрочення рішення суду.
Під час розгляду зазначеної заяви, судом враховується, що відповідно до частини 1 статті 129? Конституції України, обов'язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій її території.
Відповідно до частини 1 статті 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Конституційний Суд України вказує, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п.2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 року № 18-рп/2012 року).
У рішенні Конституційного Суду України від 25.04.2012 року № 11-рп/2012 року (п.3 мотивувальної частини) значиться, що невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін (рішення у справі «Горнсбі проти Греції» від 19.03.1997 року, п.40).
Європейський суд допускає, що тільки за виняткових обставин Договірні Сторони мають право, зокрема, втручатися у судові провадження з виконання судових рішень, однак таке втручання не повинне спричиняти перешкоди виконанню судового рішення, безпідставно його відстрочувати (рішення у справі «Іммобільяре Саффі» проти Італії»).
Отже, виконання рішення суду є невід'ємною частиною права на справедливий суд. Правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення у правах. Судове рішення за своєю суттю охороняє права, свободи та законні інтереси громадян і є завершальною стадією судового провадження, без належного виконання судових рішень правосуддя втрачає сенс. Право на виконання судового рішення є невід'ємною складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Аналізуючи наведене, суд доходить висновку про відсутність обставин, які б свідчили про істотне ускладнення виконання рішення суду або про неможливість його виконання, на підставі чого відсутні правові підстави для розстрочення виконання виконавчого листа, у зв'язку з чим заява ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 435ЦПК України, суд,
Заяву ОСОБА_1 про розстрочку виконання рішення Київського районного суду міста Одеси від 19 лютого 2009 року по цивільній справі №2-2418/2009 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів - залишено без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Головуючий Калініченко Л. В.