Справа №592/1969/17 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-кп/816/65/19 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами
02 жовтня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Сумського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми кримінальне провадження № 592/1969/17 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 на вирок Ковпаківського районного суду м. Сум від 08 травня 2018 року, за яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець Київської області м. Біла Церква, мешканець АДРЕСА_1 , раніше не судимий
визнаний винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,
учасників судового провадження:
прокурора - ОСОБА_8 ,
обвинуваченого - ОСОБА_9 ,
захисника - адвоката ОСОБА_10 ,
В поданій апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить скасувати вирок суду в частині вирішення цивільного позову прокурора, залишивши його без розгляду, оскільки перебування потерпілого на лікуванні з 24.12.2016 по 31.12.2016 не пов'язане з наслідками травми, отриманої внаслідок ДТП, а прокурор лише здійснює представництво в суді законних інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган місцевого самоврядування, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, проте наявність таких обставин прокурором обґрунтована не була.
Вироком Ковпаківського районного суду м. Сум від 08.05.2018 ОСОБА_9 визнаний винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК, та йому призначене покарання із застосуванням ст. 69 КК у виді штрафу в розмірі 3400 грн з позбавленням права керувати т/з строком на 1 рік. Стягнуто на користь Управління фінансів, економіки і бюджету Сумської міської ради 23985,65 грн витрат, понесених на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_11 .
Відповідно до вироку суду, 15.12.2016 близько 17:10, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем «Chevrolet Aveo 1.5l», д. н. з. НОМЕР_1 по вул. Роменській в м. Суми, ОСОБА_9 порушив вимоги п. 18.1 ПДР, внаслідок чого допустив наїзд на пішохода ОСОБА_11 , який переходив проїжджу частину по нерегульованому пішохідному переходу, внаслідок чого спричинені тілесні ушкодження середньої тяжкості.
Вислухавши суддю-доповідача про зміст оскарженого судового рішення, доводи захисника ОСОБА_10 та обвинуваченого ОСОБА_9 , які підтримали апеляційну скаргу, просили скасувати вирок в частині вирішення цивільного позову прокурора, доводи прокурора ОСОБА_8 про залишення вироку суду без змін, а апеляційної скарги без задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи поданої апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Висновки суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_9 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК, за обставин, викладених у вироку в апеляційній скарзі захисника не оспорюються.
Доводи апеляційної скарги захисника по відсутність у прокурора повноважень для ведення справи і необхідність діяти суду згідно приписів ст. 257 ЦПК є необґрунтованими і такими, що не заслуговують на увагу, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження і не ґрунтуються на вимогах закону.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 128 КПК, цивільний позов в інтересах держави пред'являється прокурором, а ч. 5 цієї статті передбачено, що норми ЦПК застосовуються до процесуальних відносин, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, якщо вони не врегульовані КПК та не суперечать засадам кримінального судочинства.
Зважаючи, що КПК належним чином врегульовані процесуальні відносини з приводу цивільного позову в інтересах держави, не можна прийняти до уваги доводи апеляційної скарги про застосування з цього приводу норм ЦПК.
Що стосується доводів апеляційної скарги про обов'язок прокурора обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді відповідно ч. 4 ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру», то вони також є безпідставними, оскільки сам факт несення витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину комунальною установою та невчинення будь-яких дій щодо стягнення цих витрат винної особи свідчить про загрозу порушення інтересів держави і що захист цих інтересів належним чином не здійснює орган місцевого самоврядування.
Стосовно суми витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_11 , то вони підтверджені матеріалами кримінального провадження, зокрема листом КУ СМКЛ № 1 від 02.02.2017 № 01-22/438, відповідно до якого вартість лікування постраждалого ОСОБА_11 становила 23985,65 грн та копією виписки з медичної картки стаціонарного хворого № 10142 від 24 01.2017.
Твердження апеляційної скарги про те, що відшкодуванню підлягає не вся сума витрат на стаціонарне лікування потерпілого спростовуються тією обставиною, що ОСОБА_11 госпіталізований саме після дорожньо-транспортної пригоди 15.12.2016 та проходив безперервне лікування до його виписки 24.01.2017, а у листі КУ СМКЛ № 1 від 02.02.2017 № 01-22/438 мова йде саме про постраждалого від злочину.
Питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно із «Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання», затвердженим Постановою КМУ від 16.07.93 за № 545, який передбачає зокрема, що сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров'я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, з урахуванням кількості ліжко-днів, проведених ним у стаціонарі, та щоденної вартості його лікування. Термін і обґрунтованість перебування потерпілого від злочину на стаціонарному лікуванні визначається на підставі інформації лікувального закладу, де він перебував на лікуванні. Витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі і зараховуються до відповідного державного бюджету залежно від джерел фінансування закладу охорони здоров'я або на рахунок юридичної особи, якій належить останній.
Згідно ст. 1206 ЦК України, особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.
Тобто, виходячи з положень цієї норми закону особа, яка вчинила злочин, крім загального обов'язку відшкодувати шкоду потерпілому від цього злочину, зобов'язана відшкодувати закладу охорони здоров'я витрати на лікування потерпілого. При цьому стаття має застосовуватися не тільки коли особа вчиняє злочин проти життя та здоров'я особи, але і у випадку вчинення особою будь-якого іншого злочину, що кваліфікується за іншими статтями КК, якщо вчинення такого злочину потягло за собою необхідність лікування потерпілих у закладах охорони здоров'я.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов цілком правильного висновку, що обвинувачений ОСОБА_9 зобов'язаний відшкодувати витрати на лікування потерпілого ОСОБА_11 , який перебував на стаціонарному лікуванні в КУ СМКЛ № 1, що фінансується з місцевого бюджету м. Сум, розпорядником коштів якого є Сумський міський фінансовий департамент Сумської міської ради в повному обсязі.
На підставі викладеного, судове рішення є законним, обґрунтованим та належним чином вмотивованим, внаслідок чого воно підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга захисника - без задоволення.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 418 і 419 КПК України, -
Вирок Ковпаківського районного суду м. Сум від 08.05.2018 відносно ОСОБА_12 залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Касаційна скарга на ухвалу може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4