Номер провадження: 22-ц/813/6515/19
Номер справи місцевого суду: 500/656/18
Головуючий у першій інстанції Пащенко Т. П.
Доповідач Заїкін А. П.
07.10.2019 року м. Одеса
Єдиний унікальний номер судової справи: 500/656/18
Одеській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
- головуючого судді - Заїкіна А.П. (суддя-доповідач),
- суддів: - Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М.,
учасники справи:
- позивач - ОСОБА_1 ,
- відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянувши у передбаченому ст. 369 ЦПК України порядку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми інфляційних втрат та трьох відсотків річних від суми заборгованості, заапеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області, ухвалене у складі судді Пащенко Т.П. о 14 годині 45 хвилині 22 квітня 2019 року,
встановив:
У лютому 2018 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним уточненим у вересні місяці позовом, в якому остаточно просить стягнути з відповідача на його користь: 1) інфляційні втрати у розмірі - 9 108,64 грн.; 2) три відсотки річних від суми заборгованості в розмірі - 1 797,28 грн.. Всього стягнути - 10 905,92 грн.. Також просить стягнути судовий збір у розмірі - 704,80 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі - 4 000 грн..
ОСОБА_1 обґрунтовує свої вимоги тим, що заочним рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 23.11.2016 року з відповідача стягнуто на його користь - 173 530 грн. основного боргу та - 4 933,60 грн. судових витрат.
Рішенням апеляційного суду Одеської області від 04.05.2017 року заочне рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області скасоване та ухвалене нове, яким з відповідача стягнуто на його користь суму основного боргу у розмірі - 173 530 грн., судові витрати у розмірі - 4 933,60 грн..
01.06.2017 року було відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №500/3553/15-ц про стягнення з відповідача на його користь вказаних сум. Рішення суду виконувалось боржником частками, а саме: - 10.07.2017 року сплачено - 80 963,60 грн.; - 19.09.2017 року - 5 000 грн.; - 12.10.2017 року сплачено - 30 000 грн.; - 26.10.2017 року сплачено - 62 500 грн..
Таким чином, рішення суду виконано повністю - 26.10.2017 року. Ураховуючи виконання рішення суду частинами інфляційні втрати за період з 04.05.2017 року по 26.10.2017 року суду становлять - 9 108,64 грн., три відсотки річних від суми заборгованості за період з 04.05.2017 року по 26.10.2017 року становлять - 1 797,28 грн. (а. с. 3 - 4).
Сторони у судове засідання не з'явилися. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщені належним чином, Причини неявки суду не повідомили.
Представник позивача надала заяву, в якій позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила розглядати справу у її відсутність та відсутність позивача.
Відповідач у відзиві на позов просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі. Вказує, що позовні вимоги є необґрунтованими. Зобов'язання між ним та ОСОБА_1 є припиненими у зв'язку із його належним виконанням, що підтверджується розпискою ОСОБА_1 від 26.10.2017 року, в якій вказано, що ОСОБА_1 не має будь-яких претензій претензій до ОСОБА_2 за вказаним рішенням суду. Враховуючи викладене, відсутні підстави для стягнення з нього інфляційних втрат та 3% річних у зв'язку із припиненням зобов'язання та відсутністю станом на 26.10.2017 року будь-яких матеріальних претензій у позивача по вказаній сумі. Більш того, як вбачається із заочного рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 23.11.2016 року предметом спору було стягнення авансу за розпискою у розмірі - 7 000 доларів США. Враховуючи, що основне зобов'язання було виражено в іноземній валюті то борги в іноземній валюті не індексуються на підставі ст. 625 ЦК України. Наданий позивачем розрахунок є невірним, в ньому зазначено неправильні коефіцієнти індексу інфляції, а розрахунок здійснено не у відповідності до діючого законодавства.
При здійсненні розрахунку позивач, окрім розрахунку за травень, щомісячно нараховує індекс інфляції не на основну суму боргу, а на основну суму боргу та інфляційні втрати за попередні періоди. Проте, базою для нарахування інфляційних втрат є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Також позивач помилково здійснює розрахунок інфляційних втрат з урахуванням кількості днів прострочення.
Відповідач ОСОБА_2 у відзиві на позов надав свій розрахунок інфляційних втрат, згідно з яким за період з 04.05.2017 року по 26.10.2017 року інфляційні втрати складають - 9 108,64 грн.. Крім того, відповідач вказує, що позивачем не вірно розраховано 3% річних, оскільки як і при розрахунку інфляційних втрат базою для нарахування є сума основного боргу, яка не обтяжена додатковими нарахуваннями.
У відповіді на відзив представник позивача, вказуючи, що твердження відповідача про виконання зобов'язання у повному обсязі не є вірним, оскільки відповідач виконав рішення суду від 04.05.2017 року тільки - 26.10.2017 року, що є неналежним виконанням рішення. Відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, яке виникло з рішення суду, тому зобов'язаний сплатити грошову суму з урахуванням встановленого індексу за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми.
Зобов'язання виникло з рішення суду, в якому вказана сума в гривні. Розрахунок інфляційних втрат, наданий представником позивача, співпадає із розрахунком, наданим відповідачем. Розрахунок трьох відсотків річних розрахований без обтяження додаткових нарахувань.
Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 22.04.2018 рокувищезазначений позов ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму інфляційних втрат у розмірі - 9 108,64 грн., суму трьох відсотків річних у розмірі - 1 797,28 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі - 4 000,00 грн..
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що попереднім рішенням апеляційного суду Одеської області від 04.05.2017 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 кошти у сумі - 173 530 грн. та судові втрати у розмірі - 4 933,60 грн.. Між сторонами вникли грошові зобов'язання саме в валюті України, а тому до правовідносин сторін можливо застосувати положення ст. 625 ЦК України (а. с. 126 - 128).
ОСОБА_2 в апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати. Ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення ухвалено судом першої інстанції при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права.
Апелянт вказує, що згідно розписки ОСОБА_1 від 26.10.2017 року останній будь-яких претензій за рішенням суду у справі № 500/3553/15-ц та виконавчому листу по цій справі до нього не має. Основне зобов'язання було виражене в іноземній валюті - доларах США, а тому відсутні будь-які підстави для індексації на підставі ст. 625 ЦК України. Судові витрати (судовий збір та витрати на правничу допомогу були) повинні бути стягнуті пропорційно задоволеним позовним вимогам.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення. Рішення суду першої інстанції залишити без змін. Посилається на законність та обґрунтованість рішення суду.
Вказує, що твердження апелянта про припинення зобов'язань у зв'язку з відсутністю будь-яких претензій, вираження основного зобов'язання в іноземній валюті не відповідають дійсності. Попереднім рішенням суду стягнуто борг в національній валюті України - гривні. Рішення суду виконувалося частинами. Тому існують усі підстави для застосування положень ст. 625 ЦК України. Витрати на правничу допомогу були стягнуті судом згідно наданих ним доказів та положень діючого на час ухвалення рішення законодавства у розмірі - 4 000,00 грн., хоча реальний розмір гонорару адвоката склав - 19 000 грн..
Відповідно до ст. 274 ЦПК України дана справа відноситься до категорії малозначних.
Згідно зі ст. 369 ЦПК України справу розглянуто без виклику її учасників.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарг, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні рішення, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.
Колегія суддів погоджується з вищезазначеними висновками суду першої інстанції. Вважає, що на підставі наявних у справі, наданих сторонами і досліджених судом доказів суд вірно встановив вищевказані обставини по справі, дійшов правильного вищевказаного висновку про необхідність стягнення аліментів на час навчання сина. Висновки суду відповідають обставинам справи, вимогам норм матеріального (ст. ст. 11, 509, 525, 526, 612,625 ЦК України) та процесуального (ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України) права.
На підставі наявних у справі, наданих сторонами та досліджених судом доказів встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Заочним рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 23.11.2016 року на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_2 стягнуто - 173 530 грн. основного боргу, - 4 933,60 грн. судових витрат, разом - 178 463,60 грн. (а. с. 6 - 6 зворотна сторона).
Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 04.05.2017 року заочне рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 23.11.2016 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 - 173 530 грн. та судові витрати у розмірі - 4 933,60 грн. (а. с. 12 - 14).
На виконання рішення суду були видані відповідні виконавчі листи (а. с. 8 - 9), відкрито виконавче провадження (а. с. 7).
На виконання рішення суду від 04.05.2017 року ОСОБА_2 10.07.2017 року сплатив ОСОБА_1 - 80 963,60 грн., та 19.09.2017 року - 5 000 грн.. Згідно розписки від 26.10.2017 року ОСОБА_3 , діюча в інтересах ОСОБА_1 на підставі довіреності, в рахунок виконання рішення суду отримала від ОСОБА_2 - 62 500 грн. (а. с. 16). Відповідно до розписки від 12.10.2017 року ОСОБА_3 , діюча в інтересах ОСОБА_1 на підставі довіреності, в рахунок виконання рішення суду отримала від ОСОБА_2 - 30 000 грн. (а. с. 17).
Згідно наданих позивачем розрахунків (а. с. 90 - 91) розмір інфляційних втрат становить - 9 108,64 грн., трьох процентів річних - 1 797,28 грн.. Вказаний розмір інфляційних втрат співпадає з їх розміром, визначеним у розрахунку відповідача (а. с. 75 - 76). Варіанту розрахунку трьох процентів річних відповідач не надав.
Між сторонами виникли правовідносини щодо відповідальності за невиконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі рішення суду.
За змістом частини 5 ст. 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
За правилами, передбаченими ст. ст. 509, 525, 526 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Статтею 612 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки судом першої інстанції беззаперечно встановлено, що боржник неналежним чином виконував рішення суду - сплачував борг за рішенням суду частками, правильним є висновок суду про стягнення з відповідача інфляційних втрат та трьох процентів річних.
Доводи апелянта, що згідно розписки ОСОБА_1 від 26.10.2017 року останній будь-яких претензій за рішенням суду у справі № 500/3553/15-ц та виконавчому листу по цій справі до нього не має, основне зобов'язання було виражене в іноземній валюті - доларах США, а тому відсутні будь-які підстави для індексації на підставі ст. 625 ЦК України, колегія суддів відхиляє оскільки вказана розписка (а. с. 77) була надана 26.10.2017 року, коли було здійснено остаточне погашення боргу. Попереднім рішенням апеляційного суду Одеської області з відповідача стягнуто борг у національній валюті - гривні.
Доводи апелянта про те, що судові витрати (судовий збір та витрати на правничу допомогу були) повинні бути стягнуті пропорційно задоволеним позовним вимогам є неспроможними. Позивач у заяві про уточнення позовних вимог просив стягнути з відповідача на його користь - інфляційні втрати у розмірі - 9 108,64 грн., - три відсотки річних від суми заборгованості в розмірі - 1 797,28 грн., а всього стягнути - 10 905,92 грн. (а. с. 87 - 88). Саме ці суми були стягнуті за рішенням суду. Тобто, позов задоволено повністю, а не частково.
Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_2 є безпідставною, а тому її треба залишити без задоволення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права.
За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим. Судом повно та всебічно досліджені наявні в матеріалах справи докази, їм надана правильна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не допущено. Підстави для скасування, зміни рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 , а також для прийняття доводів апеляційної скарги останнього у суду апеляційної інстанції відсутні.
Керуючись ст. ст. 367, 369, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, Одеській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 22 квітня 2019 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному не підлягає за винятками, передбаченими частиною 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий суддя: А. П. Заїкін
Судді: С. О. Погорєлова
О. М. Таварткіладзе