Номер провадження: 22-ц/813/7745/19
Номер справи місцевого суду: 522/22812/14-ц
Головуючий у першій інстанції Бойчук А. Ю.
Доповідач Таварткіладзе О. М.
04.10.2019 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в особі судді-доповідача Таварткіладзе О.М., розглянувши питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника Акціонерного товариства «УкрСиббанк» адвоката Жученка Руслана Олеговича на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 29 серпня 2017 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення суми заборгованості за договором про надання споживчого кредиту, процентів нарахованих за користування кредитом та пені,
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 29 серпня 2017 року в задоволені позову ПАТ «УкрСиббанк» відмовлено у повному обсязі.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, 23.08.2019 року представник АТ «УкраСббанк» адвокат Жученко Р.О., через засоби поштового зв'язку, подав до суду апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі апелянт просив поновити строк на апеляційне оскарження рішення суду з тих підстав, що 29.08.2017 року представник позивача участі у судовому засіданні не брав, про існування рішення Приморського районного суду м. Одеси від 29 серпня 2017 року Банк дізнався 01.08.2019 року з даних Єдиного державного реєстру судових рішень.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 12 вересня 2019 року апеляційну скаргу представника АТ «УкрСиббанк» адвоката Жученка Р.О. на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 29 серпня 2017 року залишено без руху, апелянту надано строк десть днів з дня отримання даної ухвали для звернення до суду апеляційної інстанції з обґрунтованою заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду, роз'яснено наслідки невиконання ухвали у передбачений законом строк.
30.09.2019 року до Одеського апеляційного суду, через засоби поштового зв'язку, від АТ «УкрСиббанк» надійшла заява про виконання ухвали Одеського апеляційного суду від 12.09.2019 року з клопотанням про поновлення строків на подачу апеляційної скарги.
В клопотанні про поновлення строку представник Банку наголошує, що про існування рішення Приморського районного суду м. Одеси від 29 серпня 2017 року Банку стало відомо з Єдиного державного реєстру судових рішень - 01.08.2019 року.
Так, представник апелянта зазначає, що 29.08.2017 року представник позивача участі у судовому розгляді справи не брав, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 29 серпня 2017 року АТ «Укрсиббанк» - не отримував. Відповідно до матеріалів справи 13.01.2015 року до суду було подано заяву від представника Банку, відповідно до якої зазначено прохання у разі відкладення розгляду цивільної справи - повідомляти про наступну дату за адресою: АДРЕСА_1. Зі змісту зазначеного листа вбачається, що позивач зареєстрований за адресою: 61001, м. Харків, Червонозаводський район, проспект Московський, 60 . Невірно зазначена попереднім представником Банку адреса для листування, не спростовує факту неотримання позивачем копії судового рішення. Таким чином, представник Банку наполягає, що позивачу стало відомо про існування судового рішення поза межами строку на апеляційне оскарження. Також, представник апелянта вказує, що неодноразове звернення представника Банку про ознайомлення з матеріалами справи свідчить виключно про необізнаність щодо результату розгляду такої справи.
Дослідивши матеріали справи, вважаю, що у відкритті апеляційного провадження слід відмовити у зв'язку з наступним.
Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.
Відповідно п. 4 ч. 1 ст. 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Як встановлено ч. 2 ст. 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків:
1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки;
2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Матеріалами справи встановлено, що 08.09.2017 року представник ПАТ «УкрСиббанк» отримав копію рішення Приморського районного суду м. Одеси від 29.08.2017 року за адресою: АДРЕСА_1, що вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 235 т. 1).
Згідно ч. 5 ст. 74 ЦПК України (в редакції до 15.12.2017 року) судова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі. Стороні чи її представникові за їх згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам цивільного процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.
У разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх адреси, судова повістка надсилається: юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України (в редакції до 15.12.2017 року) судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, а юридичним особам - відповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки.
Частина 1 ст. 77 ЦПК України (в редакції до 15.12.2017 року) встановлює, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо особа за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Звертаючись у листопаді 2014 року до районного суду з даним позовом, позивач в позовній заяві зазначив поштову адресу (для листування та виклику представника позивача): АДРЕСА_1 (а.с. 1 т. 1).
Надалі, під час перебування справи на розгляді в районному суді, позивач надавав до суду заяви, в яких, окрім місцезнаходження Банку, зазначено адресу представника позивача, а саме: АДРЕСА_1. Зазначене вбачається з заяви про розгляд справи без участі АТ «УкрСиббанк», що надійшла до суду 13.01.2015 року (а.с. 79 т. 1), заяви про розгляд справи без участі представника позивача, що надійшла до суду 20.06.2017 року (а.с. 157 т.1).
Крім того, після розгляду справи в районному суді, звертаючись 02.10.2017 року, 26.02.2018 року, 02.04.2018 року та 14.06.2018 року з заявами про ознайомлення з матеріалами справи, представник Банку зазначав адресу для поштової кореспонденції: АДРЕСА_1 (а.с. 239-241, 247-258 т. 1).
В ході розгляду справи, ПАТ «УкрСиббанк» отримував судову кореспонденцію саме за адресою: АДРЕСА_1, при цьому така кореспонденція не була повернута адресатом до суду, як помилково одержана.
Слід звернути увагу, що звертаючи до суду з апеляційною скаргою та клопотанням про поновлення строків на подачу апеляційної скарги, представник апелянта зазначає адресу для листування саме: АДРЕСА_1 (а.с. 1 т. 2).
У зв'язку з зазначеним, посилання представника апелянта, що попередній представник Банку не вірно зазначив адресу для листування, не може бути прийнята судом апеляційної інстанції як поважна підстава для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду.
Щодо твердження апелянта, що неодноразове звернення представника Банку про ознайомлення з матеріалами справи свідчить про необізнаність щодо результату розгляду справи, слід зазначити, що відповідно до розписки на а.с. 247 т. 1 представник Банку ознайомився з матеріалами справи - 27.02.2018 року.
Апеляційний суд звертає увагу, що у силу приписів ст.ст. 2, 4 Закону України «Про доступ до судових рішень», кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим законом. Це право забезпечується офіційним оприлюдненням судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, встановленому цим законом. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу та офіційному веб-порталі судової влади України.
Відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень, за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/68541221, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 29 серпня 2017 року по справі 522/22812/14-ц надіслано судом до Реєстру: 31.08.2017 року, зареєстровано та оприлюднено на сайті Реєстру: 04.09.2017 року.
Отже, підстави, зазначені апелянтом як причини пропуску встановленого строку на апеляційне оскарження рішення суду, не можуть бути визнані поважними, оскільки останні спростовуються матеріалами справи.
Слід зазначити, що Європейський суд з прав людини наголошує у своїх рішеннях, що кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Із практики Європейського Суду з прав людини випливає, що судовий розгляд визнається справедливим за умови забезпечення рівного процесуального становища сторін, що беруть участь у спорі. Вимагається, щоб кожній із сторін була надана розумна можливість представляти свою справу у такий спосіб, що не ставить її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.
У своїй практиці Європейський суд з прав людини вказує на те, що право на справедливий розгляд судом, яке гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, п. 52, ECHR 2003-X). Європейський суд з прав людини в рішенні від 10 липня 1984 року у справі «Гінчо проти Португалії» передбачив, що держави - учасниці Ради Європи зобов'язані організовувати свою правову систему таким чином, щоб забезпечити додержання положень пункту 1 статті 6 Конвенції та вимог щодо судового розгляду упродовж розумного строку.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини держава, яка створює суди апеляційної чи касаційної інстанцій, має забезпечити, щоб особи, які відповідають перед законом, мали можливість користуватись всіма фундаментальними гарантіями статті 6 Конвенції в провадженнях у цих судах (рішення у справі "Делкурт проти Бельгії", від 17 січня 1970 року, пункт 25, Серія А N 11; п. 27 рішення Суду у справі "Пелевін проти України", no. 24402/02, від 20 травня 2010 року).
Однак, при цьому, Суд зазначає, що право на доступ до суду не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час, такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (пункти 22 - 23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28 березня 2006 року, пункти 37-38 рішення у справі "Мушта проти України" від 18. листопада 2010 року) .
У справі «Устименко проти України» Високий Суд вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами ( рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-X) (п. 46 рішення).
Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (див. рішення у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 41, від 3 квітня 2008 року) (п. 47 рішення).
Поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду без доведеності поважності причин не забезпечувало б рівновагу між інтересами сторін та правову визначеність у цивільних правовідносинах, яка є складовою верховенства права, проголошеного статтею 8 Конституції України.
Керуючись ст.358 ЦПК України, апеляційний суд -
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника Акціонерного товариства «УкрСиббанк» адвоката Жученка Руслана Олеговича на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 29 серпня 2017 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення суми заборгованості за договором про надання споживчого кредиту, процентів нарахованих за користування кредитом та пені.
Копію цієї ухвали надіслати особам, які беруть участь у справі, для відома.
Скаржнику надіслати копію ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження разом з апеляційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її постановлення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту ухвали суду.
Суддя Одеського апеляційного суду О.М. Таварткіладзе