Справа № 133/3006/18
Провадження № 22-ц/801/1961/2019
Категорія: 52
Головуючий у суді 1-ї інстанції Проць В. А.
Доповідач:Ковальчук О. В.
08 жовтня 2019 рокуСправа № 133/3006/18м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Ковальчука О.В.,
суддів : Марчук В. С., Сала Т. Б.,
за участю секретаря Кирилюк Л. М.
розглянувши цивільну справу за позовом Жежелівської сільської ради Козятинського району Вінницької області в інтересах малолітніх ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Служба у справах дітей Козятинської районної державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,
за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області, ухвалене у цій справі 18 липня 2019 року в м. Козятині суддею цього суду Процем В. А., дата складання його повного тексту не відома,
В листопаді 2018 року Жежелівська сільська рада Козятинського району Вінницької області в інтересах малолітніх ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Служба у справах дітей Козятинської районної державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, мотивуючи його тим, що органом опіки та піклування Жежелівської сільської ради Козятинського району була проведена перевірка дотримання вимог чинного законодавства по забезпеченню прав малолітніх дітей: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , якою встановлено, що ОСОБА_5 перебуває у відпустці по догляду за дитиною до трьох років, батько двох її старших доньок - ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , водночас вона є одинокою матір'ю відносно малолітньої доньки ОСОБА_3 , а батьком найменшої доньки є її співмешканець - ОСОБА_6 . Відповідачі разом з чотирьома дітьми проживають без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_5 та ОСОБА_6 характеризуються з негативної сторони, зловживають спиртними напоями, ведуть аморальний спосіб життя, ухиляються від виконання батьківських обов'язків, не піклуються про фізичний і духовний розвиток дітей, не забезпечують дітей необхідними продуктами харчування, медичним доглядом, державні кошти на дітей використовують не за призначенням. Не дивлячись на те, що сім'я перебувала під постійним контролем виконавчого комітету сільської ради, на зауваження з боку органу опіки і піклування щодо виправлення свого ставлення до батьківських обов'язків батьки належно не реагували.
У доповідних записках медичної сестри та лікаря Жежелівської АЗПСМ зазначено, що 13 листопада 2018 року ними було здійснене відвідування малолітніх дітей ОСОБА_5 , під час якого було виявлено, що мати та її співмешканець перебували у нетверезому стані, що створює небезпеку для життя та здоров'я дітей, особливо двомісячної ОСОБА_9 , яка недостатньо набирає вагу. В будинку безлад, діти голодні, мати та її співмешканець неналежно доглядають за малолітніми дітьми.
Питання неналежного виконання батьківських обов'язків ОСОБА_5 розглядалося на засіданні виконавчого комітету Жежелівської сільської ради Козятинського району багато разів на протязі восьми років. Крім того, з батьками проводились чисельні усні бесіди, але до їх виправлення це не призвело.
Пославшись на викладене та на те, що відповідачі ухиляються від виконання своїх батьківських обов'язків та існує реальна загроза життю малолітніх дітей, позивач просив суд позбавити ОСОБА_5 батьківських прав відносно малолітніх дітей ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; позбавити ОСОБА_6 батьківських прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; стягнути з ОСОБА_5 на користь установи або особи, якій буде передано малолітніх дітей, аліменти щомісячно на утримання чотирьох дітей в розмірі Ѕ частини зі всіх видів її заробітку; та стягнути з ОСОБА_6 на користь установи або особи, якій буде передано малолітню дитину, аліменти щомісячно на утримання дитини в розмірі ј частини зі всіх видів його заробітку.
Рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 18 липня 2019 року позов задоволено, позбавлено відповідачів батьківських прав, стягнуто з них аліменти у заявленому позивачем розмірі, щомісячно, починаючи з 30 листопада 2018 року і до досягнення дітьми повноліття. Стягнуто солідарно з відповідачів на користь держави 1409 (одну тисячу чотириста дев?ять) гривень 60 копійок судового збору.
Не погодившись із ухваленим рішенням, ОСОБА_5 , посилаючись на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи, порушення норм матеріального права, в апеляційній скарзі просить оскаржуване рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Однак, рішення суду цим вимогам в повній мірі не відповідає, тому апеляційний суд, відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, перевіривши його законність і обґрунтованість не тільки у межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.
Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 264 ЦПК України).
Частиною 4 ст. 265 ЦПК України встановлено, що у мотивувальній частині рішення зазначаються: фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини; докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення; мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику; чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду; норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування; норми права, на які посилалися сторони, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції вказаних вимог процесуального закону не дотримався, зокрема не вирішив чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, не застосував до спірних правовідносин та не навів у мотивувальній частині жодних положень норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, а лише обмежився наведенням переліку ряду статей СК України та посиланням на деякі докази без зазначення своїх висновків та мотивів щодо задоволення заявлених вимог.
За таких обставин, оскільки суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог, проте не навів у тексті оскаржуваного рішення усіх обставин справи, не зазначив жодних положень норм матеріального права та висновків, апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції необхідно змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Положеннями ст. 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. ч. 1, 5-7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України). Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом (ч. 1 ст. 78 ЦПК України).
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 є матір?ю чотирьох малолітніх дітей: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвами про народження серії НОМЕР_1 , серії НОМЕР_2 , серії НОМЕР_3 , серії НОМЕР_4 відповідно (а. с. 5-8).
Батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_8 , який відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 (а. с. 11).
ОСОБА_5 є одинокою матір'ю відносно малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а. с. 12-13), а батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є ОСОБА_6 .
22 травня 2016 року Жежелівська сільська рада Козятинського району Вінницької області звернулась до директора Бердичівського РЦ СССДМ та начальника Служби у справах дітей Бердичівської РДА з проханням взяти сім'ю ОСОБА_5 під соціальний супровід у зв'язку з вкрай негативною поведінкою матері та її співмешканця по відношенню до 4 дітей (а. с. 28).
Відповідно до Інформації Самгородоцької спеціальної загальноосвітньої школи-інтернат Козятинського району Вінницької обласної ради за № 373 від 25 серпня 2016 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , навчаються у цій школі та перебувають на неповну державному забезпеченні. Протягом 2015-2016 навчального року мати дівчат ОСОБА_5 жодного разу не відвідала своїх дітей, на вихідні їх додому не забирала, приїхала за ними лише перед літніми канікулами. З класними керівниками мати зв'язок підтримувала рідко, навчанням та вихованням дочок не цікавилась, кишенькових коштів дітям не залишала. Одягом, взуттям та шкільним приладдям під час навчального року дівчат забезпечує школа-інтернат та голова Жежелівської сільської ради (а. с. 30).
23 серпня 2016 року Козятинським районним комунальним позаміським закладом оздоровлення та відпочинку «Пролісок» голові Жежелівської сільської ради Козятинського району Вінницької області видано довідку № 38 про те, що на період першої оздоровчої зміни (17 червня - 07 липня 2016 року) та 3 оздоровчої зміни (02 серпня - 22 серпня 2016 року) знаходились у них на оздоровленні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мати яких під час відпочинку жодного разу не відвідувала (а. с. 27).
26 вересня 2016 року Виконавчим комітетом Жежелівської сільської ради Козятинського району Вінницької області прийнято рішення № 29 про те, що у зв'язку з невиконанням ОСОБА_5 своїх батьківських обов'язків по вихованню малолітніх дітей, вирішено продовжити навчання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в Самгородоцькій спецшколі інтернаті. Рекомендувати ОСОБА_5 переїхати в житловий будинок, в якому зареєстровані малолітні діти - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а. с. 23-26).
Рішенням Виконавчого комітету Жежелівської сільської ради Козятинського району Вінницької області № 11 від 23 березня 2017 року зобов'язано ОСОБА_5 належним чином виконувати свої батьківські обов'язки, а саме: здійснювати відповідний догляд за малолітньою Юльою; покинути вживати спиртні напої; постійно підтримувати належний порядок у своєму помешканні по АДРЕСА_1 ; забезпечувати сімю необхідними продуктами харчування. Сільському голові та голові постійної комісії з питань соціального захисту і прав людини 1 раз в тиждень здійснювати контроль за сімєю ОСОБА_5 та продовжувати здійснювати контроль за надходженням та використанням коштів, які отримує ОСОБА_5 на неповнолітніх дітей, відповідно до рішення виконавчого комітету № 14 від 15 березня 2016 року (а. с. 20-22).
25 травня 2017 року Виконавчим комітетом Жежелівської сільської ради Козятинського району Вінницької області прийнято рішення № 18, яким зобов'язано голову Виконавчого комітету Жежелівської сільської ради Козятинського району - органу опіки та піклування підготувати до 01 серпня 2017 року позовну заяву для звернення до суду щодо позбавлення ОСОБА_5 батьківських прав по відношенню до 3-х малолітніх дітей: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а. с. 18-19).
22 серпня 2017 року Виконавчим комітетом Жежелівської сільської ради Козятинського району Вінницької області прийнято рішення № 29, яким вирішено попередити ОСОБА_5 , що в разі виявлення випадків перебування в нетверезому стані, безладу в помешканні, позовна заява про доцільність позбавлення її батьківських прав по відношенню до 3-х малолітніх дітей: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з необхідним переліком документів буде подана до Козятинського міськрайонного суду Вінницької області (а. с. 31-33).
14 серпня 2018 року комісією у складі сільського голови Слюсаренко Є. Л., капітана поліції ДОП СП Козятинського ВП Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області Антонюка І. О., капітана поліції ОУ ВКР Козятинського ВП Калинвського ВП ГУНП у Вінницькій області Громова О. В., директора КП «Жежелівський Оберіг» Тимчика О. О. , депутата Жежелівської сільської ради Козятинського району Вінницької області, голови комісії по захисту населення Юрківської В. Л. складено акт про те, що 14 серпня 2018 року проведено обстеження побутових умов проживання сім'ї ОСОБА_5 та встановлено, що в помешканні був повний безлад, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , знаходились у нетверезому стані, малолітня дитина ОСОБА_3 була вкрай грязною, невмитою, грязні ніжки, грязний одяг, голодною. У холодильнику не було продуктів харчування. ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вели себе неадекватно, визиваюче. На зауваження щодо недбайливого ставлення до своїх батьківських обов'язків та наведення ладу в помешканні не реагували (а. с. 38).
Відповідно до акту обстеження умов проживання ОСОБА_5 та ОСОБА_6 від 09 листопада 2018 року (а. с. 43), як і у актах обстеження умов проживання ОСОБА_5 від 21 липня 2017 року та 12 січня 2016 року (а. с. 41-42), зазначено, що у помешканні відсутні належні умови для проживання та виховання дітей.
12 листопада 2018 року комісією у складі сільського голови Слюсаренко Є. Л. , депутата Жежелівської сільської ради Козятинського району Вінницької області, голови комісії по захисту населення Юрківської В. Л. складено акт про те, що протягом тижня з 05 листопада 2018 року по 12 листопада 2018 року ОСОБА_5 та її громадянський чоловік постійно знаходились у нетверезому стані. Закуплені продукти харчування були використанні на закуску для спиртного. Малолітня дитина ОСОБА_3 була голодна (а. с. 37).
У доповідних записках медичної сестри та лікаря Жежелівської АЗПСМ зазначено, що 13 листопада 2018 року ними було здійснене відвідування малолітніх дітей ОСОБА_5 , під час якого було виявлено, що мати та її співмешканець перебували у нетверезому стані, що створює небезпеку для життя та здоров'я дітей, особливо двомісячної ОСОБА_9 , яка недостатньо набирає вагу. В будинку безлад, діти голодні, мати та її співмешканець неналежно доглядають за малолітніми дітьми (а. с. 34-35).
14 листопада 2018 року комісією у складі сільського голови Слюсаренко Є. Л. , депутата Жежелівської сільської ради Козятинського району Вінницької області, голови комісії по захисту населення Юрківської В. Л. складено акт про те, що 14 листопада 2018 року ОСОБА_5 та її громадянський чоловік ОСОБА_6 знаходились у своєму помешканні у нетверезому стані. Державна грошова допомога використовується не за призначенням. У холодильнику відсутні продукти харчування (а. с. 36).
14 листопада 2018 року виконавчим комітетом Жежелівської сільської ради Козятинського району Вінницької області прийнято рішення № 40, яким вирішено, що позбавлення батьківських прав ОСОБА_5 , відносно малолітніх дітей - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , вважати доцільним та таким, що відповідає інтересам дітей, та ОСОБА_6 , відносно малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , вважати доцільним та таким, що відповідає інтересам дитини (а. с. 16-17).
У висновку Органу опіки та піклування Козятинської райдержадміністрації Вінницької області № 40 від 14 листопада 2018 року зазначено про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 відносно її дітей: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_8 відносно доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а. с. 39-40).
Відповідно до довідки-характеристики № 974 від 20 листопада 2018 року, виданої виконавчим комітетом Жежелівської сільської ради Козятинського району Вінницької області, ОСОБА_5 за період проживання в с. Жежелів з 2007 року по теперішній час зарекомендувала себе з негативної сторони, оскільки має схильність до систематичного вживання алкогольних напоїв, веде аморальний спосіб життя в присутності малолітніх дітей. Неодноразово проводилось лікування від алкогольної залежності, але безрезультатно. На багаторазові прийняті рішення виконкому щодо відношення її до своїх батьківських обов'язків та пропозицій зробити відповідні виправлення - не реагує, має схильність до негативного впливу своїх співмешканців, своїх батьківських обов'язків не виконує, піклування та належний догляд за дітьми не здійснює, вихованням дітей не займається, тому діти перебувають у складних життєвих обставинах (а. с. 14).
Згідно з довідкою-характеристикою № 975 від 20 листопада 2018 року, виданої виконавчим комітетом Жежелівської сільської ради Козятинського району Вінницької області, ОСОБА_6 за період проживання в с. Жежелів зарекомендував себе з негативної сторони, оскільки має схильність до систематичного вживання алкогольних напоїв, знаходився в місцях позбавлення волі, має тенденцію до протиправної поведінки, агресивний, лінивий, неадекватний. Він неодноразово наносив тілесні ушкодження своїй співмешканці ОСОБА_5 , негативно впливає на неї та дітей, веде аморальний спосіб життя, своїх батьківських обов'язків не виконує, не забезпечує сім'ю необхідними засобами для існування. На зауваження щодо зміни своєї поведінки з боку сільської ради та правоохоронних органів не реагує (а. с. 15).
Відповідно до Інформації Самгородоцької спеціальної загальноосвітньої школи-інтернат Козятинського району Вінницької обласної ради за № 517 від 26 листопада 2018 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , навчаються у цій школі. Мати дівчат ОСОБА_5 не відвідувала своїх дітей, на вихідні їх додому не забирала. З класними керівниками мати зв'язок не підтримувала, навчанням та вихованням дочок не цікавилась, кишенькових коштів дітям не залишала. Одягом, взуттям та шкільним приладдям під час навчального року дівчат забезпечує школа-інтернат та голова Жежелівської сільської ради (а. с. 44).
Згідно з ч. 3 ст. 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Частиною 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно з ч. 7 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією Організації Об'єднаних Націй про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 3 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція ООН про права дитини) про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Статтею 9 Конвенції ООН про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Згідно з ч. ч. 1-4 ст. 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину.
Частиною 1 ст. 155 СК України встановлено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
Відповідно до ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною;4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Положеннями ч. ч. 3, 4 ст. 164 СК України встановлено, що мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх дітей або когось із них. Під час ухвалення рішення про позбавлення батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім'ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.
Статтею 166 СК України передбачено, що позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, звернувшись до суду, компетентний орган стверджував про ухилення матері 4-х малолітніх дітей та її співмешканця, батька однієї з цих дітей, від виконання своїх батьківських обов'язків.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (рішення у справі «Хант проти України», заява № 31111/04, від 07 грудня 2006 року).
При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення у справі «Мамчур проти України» заява № 10383/09, від 16 липня 2015 року).
Тлумачення п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухвалюючи рішення в справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), Європейський суд з прав людини наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.
Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча національним органам надається певна свобода розсуду у вирішенні питань щодо встановлення державної опіки над дитиною, вони повинні враховувати, що розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (рішення у справі «Ньяоре проти Франції», заява № 39948/16, від 18 грудня 2008 року). Отже, відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава-відповідач повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини (рішення у справі « Скоццарі та Дж'юнта проти Італії», заяви № 39221/98, 41963/98, від 13 липня 2000 року).
Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках, при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи, відмовити в позові про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків. Ухвалюючи таке рішення, суд має право вирішити питання про відібрання дитини у відповідача і передачу органам опіки та піклування (якщо цього потребують її інтереси), але не повинен визначати при цьому конкретний заклад.
З урахуванням наведеного, оцінивши баланс між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що застосування такої підстави для позбавлення ОСОБА_5 та ОСОБА_6 батьківських прав, як ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дітей, яка передбачена п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, є необхідною мірою, оскільки зібраними у справі доказами підтверджується їх винна поведінка, зокрема, відсутність піклування про фізичний і духовний розвиток дітей, їх навчання, підготовку до самостійного життя, що є свідомим нехтуванням ними своїми батьківськими обов'язками, та це буде відповідати найкращим інтересам дітей.
За таких обставин, ОСОБА_5 необхідно позбавити батьківських прав відносно дітей: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а ОСОБА_6 необхідно позбавити батьківських прав відносно дочки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Відповідно до ч. 2 ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини.
Згідно зі ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Частиною 3 ст. 181 СК України встановлено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
З урахуванням наведеного, встановивши вказані вище обставини, зокрема, наявність підстав для позбавлення ОСОБА_5 та ОСОБА_6 батьківських прав та враховуючи їх обов'язок утримувати дітей, апеляційний суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленого позивачем розміру аліментів та наявності підстав для стягнення з ОСОБА_5 на користь установи або особи, якій буде передано чотирьох малолітніх дітей, аліменти на їх утримання в розмірі 1/2 частини зі всіх видів її заробітку (доходів), щомісячно, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 30 листопада 2018 року і до досягнення дітьми повноліття; та стягнення з ОСОБА_6 на користь установи або особи, якій буде передано дитину - ОСОБА_4 , аліменти на утримання малолітньої дитини в розмірі 1/4 частини зі всіх видів його заробітку (доходів), щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 30 листопада 2018 року і до досягнення дитиною повноліття.
Водночас, апеляційний суд звертає увагу, що суд першої інстанції, розподіляючи судові витрати на підставі статті 141 ЦПК України, не звернув уваги на те, що їх стягнення у солідарному порядку чинним законодавством не передбачено, а визначаючи їх розмір, в порушення вимог Закону України «Про судовий збір», визначив їх в розмірі 1409,60 грн, замість 2819,20 грн., у зв?язку з чим рішення суду в цій частині підлягає скасуванню, а витрати, які підлягали сплаті за подання позовної заяви, стягненню з відповідачів в рівних частинах.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України «Про судовий збір».
Згідно з п. п. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою розмір судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до п. п. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою - підприємцем розмір судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 176 ЦПК України визначено, що ціна позову у позовах про стягнення аліментів визначається сукупністю всіх виплат, але не більше ніж за шість місяців.
Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2018 рік» передбачено, що з 1 січня 2018 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 1 762 грн.
Так, Жежелівська сільська рада Козятинського району Вінницької області в інтересах малолітніх дітей звернулася до суду першої інстанції у листопаді 2018 року з чотирьома позовними вимогами як майнового, так і немайнового характеру, отже судові витрати, які підлягали сплаті за подання позовної заяви становлять 2819,20 грн, з яких 1409,60 грн - за дві вимоги немайнового характеру, та 1409, 60 грн - за дві вимоги майнового характеру.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на викладене, оскільки суд першої інстанції не дотримався вимог процесуального закону щодо зазначення положень норм матеріального права, а лише обмежився наведенням переліку ряду статей СК України та посиланням на деякі докази без зазначення своїх висновків та мотивів, невірно вирішив питання розподілу судових витрат, рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 18 липня 2019 року необхідно змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови, та скасувати в частині розподілу судових витрат, з прийняттям в цій частині нового рішення про стягнення з відповідачів в рівних частинах на користь держави судових витрат в розмірі 1409,60 грн. з кожного, в іншій частині вказане рішення - залишити без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково, рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 18 липня 2019 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 18 липня 2019 року в частині розподілу судових витрат скасувати.
Стягнути з ОСОБА_5 (паспорт: НОМЕР_6 , виданий Козятинським РВ УМВС України у Вінницькій області 17 березня 2005 року) та ОСОБА_6 (паспорт: НОМЕР_7 , виданий Козятинським РВ УМВС України у Вінницькій області 20 серпня 2007 року) на користь держави судові витрати в розмірі 1409,60 грн. з кожного.
В іншій частині рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 18 липня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили із дня її прийняття.
Касаційна скарга на постанову може бути подана до Верховного Суду протягом тридцяти днів із дня складання повного тексту постанови.
Головуючий О. В. Ковальчук
Судді : В. С. Марчук
Т. Б. Сало
Текст постанови виготовлено 08 жовтня 2019 року.