Справа № 146/333/13-ц
Провадження № 22-ц/801/1056/2019
Категорія: 72
Головуючий у суді 1-ї інстанції Скаковська І. В.
Доповідач:Ковальчук О. В.
08 жовтня 2019 рокуСправа № 146/333/13-цм. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Ковальчука О.В.,
суддів : Сала Т. Б., Шемети Т. М.
за участю секретаря Кирилюк Л. М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою прокурора Томашпільського району в інтересах Кислицької сільської ради Томашпільського району Вінницької області про визнання спадщини відумерлою,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Томашпільського районного суду Вінницької області, ухвалене у цій справі 12 березня 2013 року в смт. Томашполі суддею цього суду Скаковською І. В., дата складання його повного тексту не відома,
21 лютого 2013 року прокурор Томашпільського району в інтересах Кислицької сільської ради Томашпільського району Вінницької області звернувся до суду з заявою про визнання відумерлою спадщини ОСОБА_2 , яка складається з земельної ділянки (паю), розміром 2,6272 га, вартістю 41671,71 грн, розташованої на території Кислицької сільської ради, мотивуючи її тим, що спадкодавець помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , проте протягом встановленого законодавством строку спадкове майно ніким успадковане не було. Невизначеність правового статусу спадкового майна призводить до безоплатного користування ним третіми особами та ненадходження коштів до місцевого бюджету.
Пославшись на викладене, на підставі положень ч. 1 ст. 1277 ЦК України, прокурор просив суд визнати спадщину відумерлою, визнати право власності на неї за територіальною громадою с. Кислицьке в особі Кислицької сільської ради.
Рішенням Томашпільського районного суду Вінницької області від 12 березня 2013 року заяву прокурора задоволено.
Не погодившись із ухваленим рішенням, особа, яка не брала участі у справі, але щодо якої суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки - ОСОБА_1 , пославшись на не повне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального права, в апеляційній скарзі просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволені заявлених вимог відмовити.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 12 вересня 2019 року до участі у цій справі в якості правонаступника Кислицької сільської ради Томашпільського району Вінницької області залучено Томашпільську селищну раду Томашпільського району Вінницької області, продовжено їй строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу до 30 вересня 2019 року включно.
Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.
15 грудня 2017 року набув чинності Закон України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів».
Відповідно до п. 13 Перехідних положень ЦПК України судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У строк, встановлений ч. 2 ст. 294 ЦПК України (в редакції, чинній на час ухвалення судового рішення) рішення суду першої інстанції не оскаржувалось і воно набуло законної сили.
Враховуючи, що рішення Томашпільського районного суду Вінницької області від 12 березня 2013 року, на момент набуття чинності Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, вже набуло законної сили, то п. 13 Перехідних положень ЦПК України застосуванню не підлягає.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України (в редакції Закону № 2147-VIII) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною 1 ст. 352 ЦПК України встановлено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Однак, рішення суду цим вимогам не відповідає, тому апеляційний суд, відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, перевіривши його законність і обґрунтованість у межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з положеннями ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 9).
Відповідно до державного акту серії ВН № 228029 від 28 лютого 2003 року ОСОБА_2 на підставі розпорядження Томашпільської районної державної адміністрації від 05 лютого 2003 року № 47 належить земельна ділянка кадастровий номер 0523981900:02:000:0375, площею 2,6272 га, розташована на території Кислицької сільської ради Томашпільського району Вінницької області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а. с. 31).
ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 (а. с. 8).
ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 (а. с. 7).
В оголошенні в газеті «Томашпільський вісник» від 25 липня 2012 року повідомлено про необхідність спадкоємцям померлих громадян жителів с. Кислицьке, в тому числі ОСОБА_2 , в місячний термін з дня виходу оголошення звернутися до Кислицької сільської ради для переоформлення земельних часток (паїв). В разі не звернення в указаний термін земельні ділянки будуть переведені до земель запасу Кислицької сільської ради (а. с. 27-27а).
05 лютого 2013 року Кислицька сільська рада Томашпільського району Вінницької області звернулася до прокурора Томашпільського району з заявою вих. № 58 з проханням звернутися до суду з позовом про визнання спадщини відумерлою, а саме земельної ділянки площею 2,6272 га, яка належить ОСОБА_2 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі державного акту ВН № 228029 (а. с. 45).
Рішенням 31 сесії 6 скликання Кислицької сільської ради Томашпільського району Вінницької області № 184 від 29 травня 2013 року прийнято земельну ділянку (пай) ОСОБА_2 , державний акт серії ВН № 228029, виданий на підставі розпорядження Томашпільської РДА від 28 лютого 2003 року, площею 2,6272 га, вартістю 41673,95 грн., до земель Кислицької комунальної власності (а. с. 26).
Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер 16292438, від 17 січня 2014 року, на підставі рішення Томашпільського районного суду Вінницької області від 12 березня 2013 року у справі № 146/333/13-ц, державним реєстратором здійснено реєстрацію права власності Кислицької сільської ради Томашпільського району Вінницької області на земельну ділянку кадастровий номер 0523981900:02:000:0375, загальною площею 2,6272 га (а. с. 28).
У відповіді Державного нотаріального архіву Вінницької області Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Міністерства юстиції України № 1882/01-18 від 04 червня 2019 року повідомлено Томашпільській районний суд Вінницької області про те, що спадкова справа на майно, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 по фонду Томашпільської державної нотаріальної контори за 2005-2007 роки не виявлено (а. с. 58).
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що оскільки з часу відкриття спадщини минуло більше одного року, а спадкоємці з заявами про її прийняття чи відмову у прийнятті не звертались, тому, відповідно до положень ст. 1277 ЦК України, вимоги прокурора про визнання відумерлою спадщини померлого ОСОБА_2 є обґрунтованими та спадкову земельну ділянку необхідно передати у власність територіальної громади с. Кислицьке Кислицької сільської ради Томашпільського району.
Із такими висновками суду не можна погодитись, оскільки суд дійшов їх неповно з'ясувавши обставини справи, із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права з огляду на таке.
Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 264 ЦПК України).
Частиною 4 ст. 265 ЦПК України встановлено, що у мотивувальній частині рішення зазначаються: фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини; докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення; мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику; чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду; норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування; норми права, на які посилалися сторони, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема про визнання спадщини відумерлою.
Згідно з ч. 1 ст. 338 ЦПК України суд, встановивши, що спадкоємці за заповітом і за законом відсутні або спадкоємці усунені від права на спадкування, або спадкоємці не прийняли спадщину чи відмовилися від її прийняття, ухвалює рішення про визнання спадщини відумерлою та про передачу її територіальній громаді відповідно до закону.
Однак на порушення вказаних норм процесуального права, суд першої інстанції не вирішив чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися заявлені вимоги, та якими доказами вони підтверджуються; не з'ясував, які фізичні особи можуть бути заінтересовані у вирішенні даної справи і підлягають виклику в судове засідання, зокрема, не встановив наявність чи відсутність спадкоємців померлого ОСОБА_2 ; не застосував до спірних правовідносин та не навів у мотивувальній частині у повній мірі норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.
Частиною 1 ст. 1277 ЦК України передбачено, що у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.
У разі якщо на об'єкті нерухомого майна на момент відкриття спадщини знаходиться рухоме майно, що входить до складу спадщини, таке рухоме майно переходить у власність територіальної громади, якій передано нерухоме майно.
Отже, відсутність у померлої особи спадкоємців за законом та заповітом, на підставі статті 1277 ЦК України, зобов'язує орган місцевого самоврядування подати заяву про визнання спадщини відумерлою.
У ст. 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав і обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов'язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218, 1231 ЦК України ).
Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
Аналогічні положення містилися у ст. ст. 1220, 1221 ЦК України, в редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Положеннями ч. ч. 1, 4, 5 ст. 1268 ЦК України, в редакції, чинній як на момент ухвалення оскаржуваного рішення, так і на момент його перегляду апеляційним судом, передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ст. 1296 ЦК України).
За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що оскільки на час відкриття спадщини померлого ОСОБА_2 у нього була неповнолітня донька - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка відповідно до положень ст. ст. 1261, 1268, 1296 ЦК України, вважається такою, що прийняла спадщину та має на неї право, у сільської ради були відсутні підстави, передбачені ст. 1277 ЦК України, для звернення до суду з заявою про визнання відумерлою його спадщини, яка складається з земельної ділянки (паю), розміром 2,6272 га, вартістю 41671,71 грн, розташованої на території Кислицької сільської ради.
З урахуванням наведеного та встановлених у справі обставин, суд першої інстанції наведених вище вимог закону не врахував та не застосував до спірних правовідносин, не визначився з предметом та підставами заяви, а також з нормами матеріального права, які їх регулюють, зокрема, не з'ясував чи була заведена спадкова справа до майна померлого та не встановив коло спадкоємців після його смерті.
Крім того, суд першої інстанції не врахував, що у заяві про визнання спадщини відумерлою не можуть ставитись вимоги позовного характеру, зокрема, вимоги про передачу спадкового майна у власність територіальної громади, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 1277 ЦК суд лише визнає спадщину відумерлою за заявою відповідного органу місцевого самоврядування у передбачених законом випадках, а тому безпідставно вирішив передати у власність територіальної громади с. Кислицьке спадщину після смерті ОСОБА_2 .
З огляду на викладене, оскільки суд першої інстанції не дотримався вимог процесуального закону щодо розгляду справ про визнання спадщини відумерлою, формально провів розгляд справи, не встановивши обставин, від яких залежить її правильне вирішення, рішення Томашпільського районного суду Вінницької області від 12 березня 2013 року підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні заяви про визнання спадщини відумерлою.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з ч. 2 ст. 376 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
На підставі викладеного апеляційний суд дійшов висновку, що рішення в законній силі залишатись не може та відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні заяви.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, рішення Томашпільського районного суду Вінницької області від 12 березня 2013 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви прокурора Томашпільського району в інтересах Кислицької сільської ради Томашпільського району Вінницької області про визнання спадщини відумерлою відмовити.
Постанова набирає законної сили із дня її прийняття.
Касаційна скарга на постанову може бути подана до Верховного Суду протягом тридцяти днів із дня складання повного тексту постанови.
Головуючий О. В. Ковальчук
Судді : Т. Б. Сало
Т. М. Шемета
Повний текст постанови виготовлено 08 жовтня 2019 року.