ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
07 жовтня 2019 року № 640/8808/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Агрофірма Березанська платофабрика" (07534, Київська обл, с.Садове)
до Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень упраління ДВС ГТЮ у Київській області Торбинська О.М. (02002, м.Київ, вулиця Євгена Сверстюка, 15) Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГТЮ у Київській області (02002, м.Київ, вулиця Євгена Стверстюка, 15)
про визнання протиправною та скасування постанови №55586698
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Публічне акціонерне товариство «Агрофірма Березанська птахофабрика» (далі по тексту - позивач) з адміністративним позовом до Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Торбинської Оксани Миколаївни (далі - відповідач-1), Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області(далі - відповідач-2), в якому просить: скасувати постанову Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Торбинської Оксани Миколаївни від 24 квітня 2018 року про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Агрофірма Березанська птахофабрика» виконавчого збору у розмірі 6 669,39 грн. у виконавчому провадженні №55586698.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження є здійснення державним виконавцем дій з виконання рішення органами державної виконавчої служби, а розмір виконавчого збору обраховується як 10 відсотків від фактично стягнутої суми. При цьому, відповідачем-1 не було здійснено дій з примусового виконання рішення суду про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Агрофірма Березанська птахофабрика» на користь стягувача присуджених сум за судовим наказом №911/2899/17 від 13 грудня 2017 року, виданого господарським судом Київської області.
Також, представник позивача просив врахувати, що приватним виконавцем Трофименком М.М. було здійснено повне фактичне виконання судового наказу №911/2899/17 від 13 грудня 2017 року, виданого господарським судом Київської області, а відтак відсутні підстави для стягнення державним виконавцем виконавчого збору в тому розмірі, який вказаний у оскаржуваній постанові в рамках виконавчого провадження №55586698.
У призначене судове засідання представник позивача не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
У відзиві на адміністративний позов представник відповідача зазначив, що постанова про стягнення виконавчого збору як окремий виконавчий документ виноситься у випадках, передбачених частиною 3 статті 40 Закону України «Про виконавче провадження». Крім того, повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених статтею 37 Закону, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 Закону. У разі наступних пред'явлень державному виконавцю до виконання виконавчого документа виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута під час попереднього виконання.
Також представник відповідача стверджував, що відповідно до вимог частини 5 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» лише виключно за заявою стягувача виконавчий документ може бути передано від одного приватного виконавця іншому або відповідному органу державної виконавчої служби, або від органу державної виконавчої служби - приватному виконавцю.
На думку представника відповідача, постанова про стягнення виконавчого збору винесена під час виконання виконавчого документу є не інакше як виконавчою дією та невід'ємним процесуальним документом виконавчого провадження, відтак не може бути виведена з відкритого виконавчого провадження, паралельно пред'явлена до виконання та перебувати на примусовому виконанні як окремий виконавчий документ одночасно з відкритим виконавчим провадження з виконання виконавчого документу від суми боргу якого в розмірі 10 % стягується виконавчий збір. Законодавець передбачив, що постанова про стягнення виконавчого збору як окремий виконавчий документ виноситься виключно у випадках, передбачених у статті 40 Закону, що має вичерпний перелік підстав.
Оскільки постановою про повернення виконавчого документу стягувачу завершено виконавче провадження, що в свою чергу, одночасно, породжує певні правові наслідки, і саме з цього моменту постанова про стягнення виконавчого збору набирає законної сили як окремий виконавчий документ та може бути пред'явлена до примусове виконання.
При цьому, розподіл грошових сум у черговості, зазначеній у частині 1 статті 45 Закону України «Про виконавче провадження», здійснюється в міру їх стягнення.
Представник відповідача у призначені судові засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується наявними матеріалами справи.
Частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З огляду на клопотання представника позивача, неявку представників відповідача та третьої особи у судове засідання, враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд ухвалив здійснювати подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,-
24 квітня 2018 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального юстиції у Київській області встановлено, що постановою від 19 січня 2018 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого документу - наказу №911/2899/17, виданого 13 грудня 2017 року господарським судом Київської області про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Агрофірма Березанська птахофабрика» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Неовак» боргу в розмірі 66 693,97 грн.
У відповідності до статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.
Державним виконавцем прийнято постанову про стягнення виконавчого збору від 24 квітня 2018 року з Приватного акціонерного товариства «Агрофірма Березанська птахофабрика» виконавчого збору у розмірі 6 669,40 грн.
Пунктом 3 вказаної постанови зазначено, що постанова про стягнення виконавчого збору є виконавчим документом та набирає чинності з моменту її винесення.
В подальшому, 26 квітня 2018 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області за результатами розгляду постанови про стягнення виконавчого збору від 24 квітня 2018 року прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження.
Незгода позивача із постановою про стягнення виконавчого збору зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII, в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 5 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.
Тобто, постанова про стягнення виконавчого збору є виконавчим документом та підлягає примусовому виконанню.
Вимогами статті 27 Закону №1404-VIII врегульоване питання виконавчого збору.
Так, виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.
Згідно частини 6 статті 27 Закону №1404-VIII у разі наступних пред'явлень державному виконавцю до виконання виконавчого документа виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута під час попереднього виконання.
Під час передачі виконавчого документа від органу державної виконавчої служби приватному виконавцю виконавчий збір не стягується, якщо він не був стягнутий на момент передачі. У разі стягнення частини виконавчого збору на момент передачі виконавчого документа приватному виконавцю стягнута частина виконавчого збору поверненню не підлягає (частина 8 статті 27 Закону №1404-VIII).
Відповідно до наявних матеріалів справи, 19 січня 2018 року головним державним виконавцем Баришівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №55586698 з примусового виконання наказу №911/2899/17 від 13 грудня 2017 року, виданого господарським судом Київської області, якою зокрема передбачено стягнення виконавчого збору у розмірі, визначеному статтею 27 Закону України «Про виконавче провадження».
Згідно частини 5 статті 27 Закону №1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що розмір виконавчого збору визначається державним виконавцем при відкритті виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору. При цьому, норми чинного законодавства зобов'язують державного виконавця визначати розмір виконавчого збору при прийнятті постанови про відкриття виконавчого провадження, тобто норми законодавства не ставлять в залежність можливість стягнення виконавчого збору від вчинення державним виконавцем виконавчих дій.
Наявні матеріали справи не містять доказів оскарження позивачем постанови про відкриття виконавчого провадження від 19 січня 2018 року №55586698, вимогами якої визначено розмір виконавчого збору в межах вказаного виконавчого провадження.
В подальшому, 29 січня 2018 року державним виконавцем Баришівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області виконавче провадження №55586698 передано на виконання до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області.
05 лютого 2018 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області прийнято до виконання виконавче провадження №55586698 та приєднано до зведеного виконавчого провадження №55432819.
У зв'язку із надходженням заяви стягувача про повернення виконавчого документа, виконавче провадження №55586698 виведено із зведеного виконавчого провадження та повернуто виконавчий документ стягувачу на підставі пункту 1 частини 1 статті 37 Закону №1404-VIII.
Суд звертає увагу, що матеріали справи не містять, а позивачем не зазначено про оскарження постанови про повернення виконавчого документа стягувачу та відсутні докази скасування вказаної постанови у судовому порядку.
Водночас, наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа визначені статтею 40 Закону №1404-VIII.
Відповідно до частини 3 статті 40 Закону №1404-VIII у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Суд також враховує, що вимогами частини 4 статті 42 Закону №1404-VIII передбачено, що на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.
Оскільки у матеріалах виконавчого провадження №55586698 були відсутні докази стягнення виконавчого збору у розмірі, визначеному постановою про відкриття виконавчого провадження від 19 січня 2018 року, яка позивачем не оскаржувалась, державним виконавцем прийнято постанову про стягнення виконавчого збору від 24 квітня 2018 року, що повністю узгоджується із наведеними вище нормами чинного станом на момент виникнення спірних правовідносин законодавства.
В частині посилань представника позивача на порушення відповідачем вимог пункту 5 частини 5 статті 27 Закону №1404-VIII, суд зазначає наступне.
Так, відповідно до пункту 5 частини 5 статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір не стягується у разі виконання рішення приватним виконавцем.
Відповідно до наявних матеріалів справи, 25 квітня 2018 року приватним виконавцем Трофименком М.М. за результатами розгляду заяви стягувача про примусове виконання наказу №911/2899/17, виданого 13 грудня 2017 року господарським судом Київської області про стягнення з приватного акціонерного товариства «Агрофірма Березанська птахофабрика» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Неовак» прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №56276379.
Тобто, в даному випадку має місце повторне пред'явлення виконавчого документа до виконання, що узгоджується із передбаченим частиною 5 статті 37 Закону №1404-VIII правом стягувача на повторне пред'явлення документа в межах строків встановлених статтею 12 цього Закону.
В подальшому, 20 липня 2018 року приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Трофименком М.М. у зв'язку з повним фактичним виконанням боржником рішення згідно виконавчого документа прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».
Суд зазначає, що при примусовому виконанні виконавчого документа приватним виконавцем виконавчий збір не стягувався. Крім того, оскаржувана постанова про стягнення виконавчого збору від 24 квітня 2018 року прийнята до моменту відкриття виконавчого провадження №56276379 від 25 квітня 2018 року саме приватним виконавцем, а відтак доводи представника позивача про порушення відповідачем вимог пункту 5 частини 5 статті 27 Закону №1404-VIII не знайшли свого нормативного та документального підтвердження.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням наведеного у сукупності, суд приходить до висновку, що при прийнятті оскаржуваної постанови відповідач діяв на підставі, в межах повноважень, у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а також з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно вимог частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень покладений на нього обов'язок доказування правомірності прийняття постанови виконав повністю.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представника позивача стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зважаючи, що суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову, судові витрати відшкодуванню на користь позивача не підлягають.
Керуючись ст.ст. 72-73, 76-77, 139, 143, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову Приватного акціонерного товариства «Агрофірма Березанська птахофабрика» відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя А.Б. Федорчук