Справа № 533/1010/17 Номер провадження 11-кп/814/816/19Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
03 жовтня 2019 року м. Полтава
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних
справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
з участю секретаря ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальні провадження № 12017170200000228 від 10.08.2017 та № 12017170200000303 від 16.10.2017 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Козельщинського районного суду Полтавської області від 8.04.2019,
Цим вироком
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Козельщина Козельщинського р-ну Полтавської обл., проживаючого: АДРЕСА_1 , громадянина України, неодруженого, на утриманні неповнолітніх дітей немає, офіційно непрацюючого, раніше судимого:
15.05.2017 Козельщинським районним судом Полтавської області за ч. 1 ст. 125 КК України із застосуванням ст.100 КК України призначено покарання у виді 200 годин громадських робіт.
09.01.2018 знятий з обліку по відбуттю покарання.
визнаний винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 389 КК України та призначено покарання за :
ч.3 ст.185 КК України 3 роки позбавлення волі;
ч.2 ст.289 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до основного виду покарання у виді 3 років 3 місяців позбавлення волі з конфіскацією частини належного йому майна;
ч.2 ст. 389 КК України 1 рік обмеження волі.
На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено обвинуваченому ОСОБА_7 покарання у виді 3 років 3 місяців позбавлення волі з конфіскацією частини належного йому майна.
Запобіжний захід ОСОБА_7 до набрання вироком законної сили залишено без змін у виді тримання під вартою.
Початок строку відбуття покарання ОСОБА_7 встановлено обчислювати з дня його затримання, тобто з 06.03.2019.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави 790,96 грн. процесуальних витрат за проведення судової експертизи НДЕКЦ при ГУНП в Полтавській області.
Цивільні позов потерпілої ОСОБА_9 - залишено без розгляду.
Відповідно до ст. 96-1 КК України, застосовано спеціальну конфіскацію та конфісковано в дохід держави кросівки, джинси, джемпер, олімпійку, зарядний пристрій, карт- рідер.
Матеріали особової справи засудженого - повернуто до Козельщинського районного сектору пробації.
Вирішено питання щодо речових доказів.
Згідно вироку суду ОСОБА_7 визнаний винуватим та засуджений за те, що, він :
15.05.2017 Козельщинським районним судом Полтавської області був засуджений за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України на 200 годин громадських робіт.
16.06.2017 вирок Козельщинського районного суду Полтавської області надійшов на виконання до Козельщинського районного сектору з питань пробації.
21.06.2017 ОСОБА_7 . Козельщинським районним сектором з питань пробації роз'яснено умови та порядок відбування покарання про, що останнім дано підписку та попереджено про кримінальну відповідальність за ч. 2 ст. 389 КК України, за ухилення від відбування покарання не пов'язаного з позбавленням волі.
21.06.2017 ОСОБА_7 направлений до Мальцівської сільської ради, Козельщинського району Полтавської області для відбування покарання у виді громадських робіт, де, перебуваючи був ознайомлений з переліком об'єктів та видів робіт, а також з графіком виходу на роботу.
22.06.2017 ОСОБА_7 приступив до виконання вироку Козельщинського районного суду Полтавської області.
У липні 2017 року ОСОБА_7 повинен був відпрацювати згідно графіка 84 години громадських робіт, але фактично відпрацював лише 40 годин, причин невиходу до сільської ради не повідомив.
02.08.2017 ОСОБА_7 . Козельщинським районним сектором з питань пробації за порушення порядку та умови відбування покарання винесено застереження у вигляді письмового попередження.
11.08.2017 під час перевірки виконання засудженим покарання у виді громадських робіт було встановлено, що ОСОБА_7 без поважних причин, не вийшов на роботу для відбування покарання. Про причини неявки сільську раду не повідомив.
19.08.2017 ОСОБА_7 був викликаний до Козельщинського районного сектору з питань пробації за порушення порядку та умов відбування покарання, де, перебуваючи останньому було винесено застереження у вигляді письмового попередження.
Станом на 01.09.2017 ОСОБА_7 , будучи засудженим 15.05.2017 Козельщинським районним судом Полтавської області до покарання у виді громадських робіт терміном 200 годин та будучи попередженим про кримінальну відповідальність, без поважних причин свідомо ухилявся від відбування призначеного вироком суду покарання у виді громадських робіт тобто із запланованих 196 годин відпрацював лише 76 години громадських робіт. Невідбута частина покарання становить 120 годин громадських робіт.
09.01.2018 ОСОБА_7 знятий з обліку по відбуттю покарання.
Обвинувачений ОСОБА_7 продовжуючи свою злочинну діяльність під час відбуття покарання у виді громадських робіт, а саме 10.08.2017 приблизно 01 год. 00 хв. прийшов на територію домогосподарства ОСОБА_10 , яке розташоване за адресою: с. Улинівка Козельщинського р-ну Полтавської обл., де перебуваючи, впевнившись у відсутності небезпеки викриття зі сторони власників та інших осіб, за допомогою металевого ломика шляхом зривання замкненого навісного замка, що знаходився на вхідних дверях господарського приміщення, проник у середину, звідки таємно викрав мотоцикл MUSSTANG МТ110Q-1 д.н.з. НОМЕР_1 , чим спричинив потерпілому ОСОБА_11 майнову шкоду на суму 8 155 грн. 82 коп. В послідуючому викраденим майном обвинувачений розпорядився на власний розсуд.
Крім цього, 16.10.2017 приблизно 01 год. 30 хв. ОСОБА_7 прийшов на територію домогосподарства потерпілої ОСОБА_9 , яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , де перебуваючи, впевнившись у відсутності небезпеки викриття зі сторони власників та інших осіб, шляхом вибиття віконного скла, проник до житлового будинку потерпілої, звідки таємно викрав гаманець коричневого кольору із грошима в сумі 1 300,00 грн. та картонну коробку коричневого кольору із грошима в сумі 3 200,00 грн., чим спричинив потерпілій майнову шкоду на загальну суму 4 500,00 грн.
В апеляційній скарзі обвинувачений, просить змінити вирок суду та пом'якшити призначене покарання, а саме призначити йому покарання не пов'язане з позбавлення волі, посилаючись на те, що він розкаявся у вчиненому, має батька який в зв'язку зі станом здоров'я потребує догляду і те, що він є неповною сиротою.
Крім цього, просить застосувати положення ст. 72 КК України, а саме зарахувати у строк відбування покарання час його попереднього ув'язнення з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Заслухавши доповідь судді, пояснення: обвинуваченого та його захисника в підтримку апеляційної скарги, прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені у апеляційних скаргах, суд апеляційної інстанції дійшов такого висновку.
Відповідно до ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_7 у злочинах, передбачених за: ч. 3 ст. 185 КК України а саме, у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), поєднане із проникненням у житло; ч. 2 ст. 289 КК України, а саме, у незаконному заволодінні транспортним засобом поєднаному з проникненням у господарське приміщення (сараю); ч. 2 ст. 389 КК України, а саме, в ухиленні від відбування громадських робіт, будучи засудженим до цього покарання, ніким з учасників не оспорюється і підтверджується зібраними у справі і перевірених у суді доказах, оцінених у сукупності, як того вимагає ст. 370 КПК України.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України, при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
Згідно ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
У п. 2 постанови Пленуму Верховного суду України від24.10.2003№ 7«Про практику призначення судами кримінального покарання» (далі постанова Пленуму) вказано, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 65 КК України суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом, в тому числі і менш суворого покарання особам, які вперше вчинили злочини, неповнолітнім, жінкам, котрі на час вчинення злочину чи розгляду справи перебували у стані вагітності, інвалідам, особам похилого віку і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо.
У п. 3 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» зазначено про те, що досліджуючи дані про особу обвинуваченого, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину як у побуті так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан, тощо.
Суд першої інстанції, при призначенні покарання виконав вказані вимоги закону та роз'яснення Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів; особу обвинуваченого, обставини, які пом'якшують покарання - щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, відшкодування шкоди потерпілій ОСОБА_9 , та обставин, які обтяжують покарання це рецидив злочину.
Обговорюючи правильність призначеного ОСОБА_7 покарання, колегія суддів окрім врахованого судом враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, які відповідно до ст. 12 КК України є невеликої тяжкості та тяжкими злочинами, особу обвинуваченого, який раніше судимий, належних висновків для себе не зробив на шлях виправлення не став, в період відбування покарання за попереднім вироком вчинив умисні, корисливі, тяжкі злочини.
Колегія суддів враховує доводи обвинуваченого ОСОБА_7 про його батька який в зв'язку зі станом здоров'я потребує догляду і те, що він є неповною сиротою, але на правильність оскаржуваного судового рішення щодо призначення покарання обвинуваченому це не впливає.
За таких підстав суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_7 можливе лише в умовах ізоляції від суспільства.
Отже, призначене судом ОСОБА_7 покарання відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 та 70 КК України, яке є мінімальним відповідно до санкцій ч. 3 ст. 185 КК України, ч. 2 ст. 289 КК України, ч. 2 ст. 389 КК України, призначене із врахуванням тяжкості вчиненого злочину, характеру та ступеню суспільної небезпечності, даних про особу обвинуваченого, обставин, які пом'якшують покарання у тому числі і ті, які просить врахувати в своїй апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 та обставин, які обтяжують покарання, а тому є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_7 та попередження вчинення ним нових злочинів. Підстав для пом'якшення покарання, як просить обвинувачений, колегією суддів не встановлено.
Щодо прохання апелянта про зарахування йому обвинуваченому у строк покарання строк попереднього ув'язнення з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, то колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 4 КК України злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
Правила зарахування строку попереднього ув'язнення у строк покарання встановлено у ч.5 ст.72 КК України.
Відповідно до правового висновку про застосування норми права, який міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 серпня 2018 року в справі №663/537/17, положення ч. 5 ст. 72 КК України щодо правил зарахування попереднього ув'язнення до строку позбавлення волі чи інших видів покарань, передбачених у ч. 1 ст. 72 КК України, визначають «інші кримінально-правові наслідки діяння» у розумінні ч. 2 ст. 4 КК України.
У разі вчинення злочину особою до 20 червня 2017 року (включно), то під час зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII.
Якщо особа вчинила злочин, починаючи з 21 червня 2017 року (включно), то під час зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 2046-VIII.
Вирішуючи питання про те, якою редакцією ч. 5 ст. 72 КК України належить керуватися у конкретному випадку, варто враховувати час вчинення особою злочину, як це зазначено у ч. ч. 2 і 3 ст. 4 КК України.
ОСОБА_7 у липні 2017 року вчинив злочин, передбачений ч.2 ст. 389 КК України; 16.10.2017 вчинив злочин, передбачений ч.3 ст. 185 КК України; 10.08.2017 вчинив злочин, передбачений ч.2 ст. 289 КК України, тобто після 20 червня 2017 року, тому під час зарахування обвинуваченому попереднього ув'язнення у строк покарання застосуванню підлягає саме ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 2046-VIII.
Таким чином, застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 положень ч. 5 ст. 72 КК України (у редакції Закону № 838-VIII ), а саме зарахування у строк покарання строку попереднього ув'язнення з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, є недопустимим.
За таких підстав та враховуючи всі обставини, встановлені у суді першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів вважає, що суд дійшов правильного висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_7 не можливе без ізоляції від суспільства.
З огляду на викладене вище безумовних підстав, передбачених ст. 409 КПК України, для зміни ухваленого по справі судового рішення щодо ОСОБА_7 як про це ставиться питання в апеляційній скарзі обвинуваченого, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407 КПК України колегія суддів,
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Козельщинського районного суду Полтавської області від 8.04.2019 щодо ОСОБА_7 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - у той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4