Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
місто Харків
07 жовтня 2019 р. справа № 520/8778/19
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Старосєльцевої О.В., розглянувши за процедурою письмового провадження у порядку ст. 263 КАС України справу за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Державної Казначейської служби України в особі Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про 1) визнання неправомірними дій Ізюмського об'єднаного управлінням Пенсійного фонду України Харківської області, щодо припинення з березня 2016 року виплати призначеної пенсії за віком, ОСОБА_1 , ІНН: НОМЕР_1 паспорт серія НОМЕР_2 виданий Перевальським РВ УМВС України в Луганській обл., від 17.05.1999 р.; 2) зобов'язання Головного Пенсійного фонду України Харківської області перерахувати та виплатити суму заборгованості призначеної пенсії за віком, що виникла з березня 2016 року по день набрання рішенням законної сили; 3) поновлення ОСОБА_1 виплату пенсії Ізюмським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Харківської області; 4) стягнення моральної шкоди у розмірі 50000 (п'ятдесят тисяч) гривень 00 коп. з Державної Казначейської служби України в особі Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області , -
встановив:
Заявлені вимоги обґрунтовані тим, що громадянин має право на одержання виплат за раніше призначеною пенсією, але внаслідок вчинення райУПФУ протиправного діяння коштів за пенсією з березня 2016 року не одержує.
Відповідач, Головне Управління Пенсійного фонду України в Харківській області, з поданим позовом не погодився.
Аргументуючи заперечення проти позову зазначив, що рішення про припинення виплат за пенсією обумовлено об'єктивними чинниками, а саме: відсутністю необхідних доказів постійного проживання пенсіонера на території України, де безперешкодно функціонують органи державної влади України.
Відповідач, Державна Казначейська служба України в особі Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, проти позову заперечував, згідно наданого відзиву на позов вказав, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази які б підтверджували факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, доказів необхідності застосування додаткових зусиль для нормалізації життєвих зв'язків, відновлення стосунків з оточуючими людьми, як і доказів втрати чи погіршення таких зв'язків.
Суд, вивчивши доводи позову і відзиву на позов, повно виконавши процесуальний обов'язок із збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, з'ясувавши обставини фактичної дійсності, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
За матеріалами справи судом установлено, що позивач є громадянином України, має правовий статус внутрішньо переміщеної особи, як пенсіонер знаходиться на обліку в установі відповідача, з 01.03.2016р. припинив одержувати кошти за пенсією, у зв'язку з призупиненням згідно даних, отриманих в результаті обміну інформації з управлінням праці та соціального захисту населення Ізюмської міської ради.
При цьому, даних про припинення нарахувань за пенсією або скасування рішення про призначення пенсії (чи втрати юридичної дії цього рішення у будь-який інший спосіб) матеріали справи не містять, відповідачем не надані.
Перевіряючи відповідність закону оскаржених діянь владного суб'єкта, суд зазначає, що правовідносини з приводу соціального захисту громадян шляхом пенсійного забезпечення унормовані, насамперед, приписами ст.46 Конституції України, ст.25 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Закону України "Про пенсійне забезпечення", Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Так, випадки, коли відбувається припинення виплат за пенсією, викладені у ч. 1 ст. 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", де передбачено, що підставою для припинення виплат є рішення суду або рішення тероргану ПФУ, а приводом для прийняття такого рішення: призначення пенсії за недостовірними документами; подія смерті особи; подія неотримання пенсії протягом 6 місяців підряд; інші випадки згідно з законом.
Водночас із цим, суд зауважує, що іншого закону з приводу визначення таких приводів не існує.
Правовий висновок відносно застосування ст.49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" міститься у постанові Верховного Суду від 03.05.2018 р. по справі №805/402/18 (провадження Пз/9901/20/18) і полягає у тому, що за відсутності визначених законом підстав виплати за пенсією не можуть бути припинені.
У ході розгляду спору судом достеменно встановлено, що у спірних правовідносинах відсутні і приводи, і підстави для припинення виплати пенсії, визначені ст. 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Вирішуючи спір, суд наголошує, що норми підзаконних нормативно-правових актів, у тому числі і постанов КМУ, на які посилається відповідач, не можуть змінювати приписів закону України.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст. 72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах владний суб'єкт не забезпечив реалізацію управлінської функції відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України України в частині своєчасного та повного проведення платежів за призначеною пенсією.
Разом із тим, оскільки Ізюмське об'єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області припинено як юридичну особу 16.08.2019 року згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, визнання діяння владного суб'єкта протиправним об'єктивно не здатне у даному конкретному випадку забезпечити неминуче, ефективне та дієве поновлення суб'єктивного права особи на одержання у власність коштів як виплат за пенсією, то суд вважає за необхідне обтяжити владний суб'єкт обов'язком провести платежі за невиплаченою пенсією саме на підставі даного рішення суду.
Розв'язуючи спір за вимогою про стягнення моральної шкоди у розмірі 50.000,00 грн., суд зазначає, що правовідносини з приводу відшкодування моральної шкоди урегульовані положеннями ст.23 Цивільного кодексу України.
Відносно даної вимоги спір підлягає вирішенню на підставі ч.1 ст.77 КАС України.
Згідно з ч.2 ст.23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Жодних належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів існування моральної шкоди позивач до суду не подав.
Отже, викладені з даного приводу доводи позивача слід визнати недоведеними. За таких обставин, суд не знаходить підстав для задоволення вимоги позову у цій частині.
Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст.ст.139, 143 КАС України та Закону України "Про судовий збір".
Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6-9, ст.ст.72-77, 211, 241-243, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
вирішив:
Позов - задовольнити частково.
Зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Харківській області пл. (місцезнаходження - Свободи, 5, Держпром, 3 під., 2 пов, Харків, Харківська область, 61000, код ЄДРПОУ 14099344) поновити з 01.03.2016 р. нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 (ідентифікаційний код - НОМЕР_1 , місце реєстрації - АДРЕСА_1 , дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 ) і допустити негайне виконання у межах платежу за один місяць.
У решті вимог позов - залишити без задоволення.
Роз'яснити, що рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду у порядку п. 15.5 Розділу VII КАС України та у строк згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України, а саме: протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення.
Роз'яснити, що рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України, а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Старосєльцева