про відмову в забезпеченні позову
07 жовтня 2019 року ЗПП/320/14/19
Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 до Державного реєстратора Томиліської сільської ради Білоцерківського району Київської області, третя особа - ОСОБА_2 ,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 із заявою, в якій просить суд вжити заходів забезпечення позову, шляхом накладення арешту на житловий будинок, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1128496032231, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, та земельну ділянку площею 0,1295 га, номер об'єкта нерухомого майна 1115948132231, кадастровий номер 3223155400:05:027:0121, що розташована на території АДРЕСА_1; та накладення заборони вчинення будь-яких реєстраційних дій та заборони суб'єктам державної реєстрації, державним реєстратором прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав та приватним виконавцям вчиняти будь- які реєстраційні дії, в тому числі, але не виключно, державну реєстрацію виникнення, переходу, припинення та скасування права власності, відносно об'єктів нерухомого майна, а саме: житлового будинку, реєстраційний номер об'єкта, нерухомого майна 1128496032231, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, та земельної ділянки площею 0,1295 га, номер об'єкта нерухомого майна 1115948132231, кадастровий номер 3223155400:05:027:0121, розташована на території АДРЕСА_1.
Згідно частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
З урахуванням наведеного положення Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову здійснюється без повідомлення сторін.
Відповідно до частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Відповідно до частини першої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Згідно частини другої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Відповідно до абз. 1 п. 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" від 06.03.2008 № 2 встановлено, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:
- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги;
- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів;
- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Судом встановлено, що обгрунтування необхідності застосування заходів забезпечення позову полягає у тому, що це є необхідним для унеможливлення вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо нерухомого майна заявника та подальшої зміни особи власника такого майна та реєстрації обтяжень такого майна до моменту вирішення спору про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора. Застосування даного заходу забезпечення позову сприятиме швидшому відновленню правового становища Заявника, яке існувало до моменту прийняття незаконного рішення державного реєстратора.
Незастосування заявленого виду забезпечення позову, на думку заявника, може призвести до повторних змін особи власника такого майна та чергових реєстрацій обтяжень такого майна до моменту вирішення спору. Повторна зміна особи власника майна заявника та повторна реєстрація обтяжень такого майна до моменту вирішення спору призведе до утруднення/унеможливлення виконання судового рішення, оскільки у випадку задоволення позовних вимог Заявника останньому доведеться окремо оскаржувати відповідні реєстраційні дії щодо зміни особи власника майна та реєстрації обтяжень такого майна з метою повернення відповідного майна у свою власність та відновлення свого попереднього правового. становища, яке снувало до моменту прийняття незаконного рішення державним реєстратором. Відповідна обставина значно утруднить виконання потенційного судового рішення.
Заявник вважає, що реальний ризик вчинення повторних реєстраційних дій щодо майна Заявника до моменту вирішення спору, що є обставиною, яка утруднить/унеможливить виконання судового рішення, підтверджується тим, що відразу після прийняття державним реєстратором Науменко Оленою Євгеніївною незаконного рішення про зміну особи власника Житлового Будинку та Земельної Ділянки, були прийняті інші незаконні рішення щодо реєстрації обтяжень даного нерухомого майна вигляді іпотеки. Швидкість здійснення відповідних незаконних дій свідчить про ризик повторного здійснення незаконних реєстраційних дій щодо майна Заявника.
Крім того, на думку заявника, додатковою підставою застосування заходів забезпечення позову є наявність очевидних ознак протиправності рішення державного реєстратора, який є суб'єктом владних повноважень, та порушення прав та інтересів заявника таким рішенням.
Відповідно до частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом; 6) спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; 11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю; 12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень".
Згідно з положеннями частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа це - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
В пункті 7 частини 1 зазначеної статті визначено, що суб'єкт владних повноважень це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Із заяви про забезпечення позову, судом встановлено, що між заявленими сторонами, зокрема заявником та ОСОБА_2 існує спір про цивільне право, зокрема права власності на житловий будинок, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, та земельну ділянку площею 0,1295 га, номер об'єкта нерухомого майна 1115948132231, кадастровий номер 3223155400:05:027:0121, що розташована на території АДРЕСА_1.
Вказані обставини та норми законодавства виключають можливість розгляд поданої заяви про вжиття заходів забезпечення позову у порядку адміністративного судочинства.
Отже, суд не вбачає підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на житловий будинок, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1128496032231, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, та земельну ділянку площею 0,1295 га, номер об'єкта нерухомого майна 1115948132231, кадастровий номер 3223155400:05:027:0121, що розташована на території АДРЕСА_1; та накладення заборони вчинення будь-яких реєстраційних дій та заборони суб'єктам державної реєстрації, державним реєстратором прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав та приватним виконавцям вчиняти будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не виключно, державну реєстрацію виникнення, переходу, припинення та скасування права власності, відносно об'єктів нерухомого майна, а саме: житлового будинку, реєстраційний номер об'єкта, нерухомого майна 1128496032231, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, та земельної ділянки площею 0,1295 га, номер об'єкта нерухомого майна 1115948132231, кадастровий номер 3223155400:05:027:0121, розташована на території АДРЕСА_1.
Керуючись статтями 150-157,243,248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Терлецька О.О.