з питань забезпечення позову
07 жовтня 2019 року м. Рівне №460/2081/19
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Борискін С.А., розглянувши заяву позивача з питань забезпечення адміністративного позову по справі за позовом
ОСОБА_1
до Військово-лікарської медичної призовної комісії Вараського міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки Рівненської області
провизнання протиправним та скасування рішення,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військово-лікарської медичної призовної комісії Вараського міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки Рівненської області про визнання протиправним та скасування рішення.
Ухвалою суду від 02.09.2019 відкрито загальне позовне провадження у справі. Підготовче засідання у справі призначено на 25.09.2019 о 11:15 год.
02.09.2019 позивачем подано заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.
Ухвалою суду від 03.09.2019 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову - відмовлено.
Ухвалою суду від 25.09.2019 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову - відмовлено.
07.10.2019 позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом заборони військовому комісару Вараського міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки Рівненської області призивати його на строкову військову службу і зарахування в команду №65/2908 в період до набрання рішенням суду в даній справі законної сили.
Мотивуючи заяву про забезпечення позову від 07.10.2019, позивач зазначав, що ним подано позовну заяву до суду про визнання протиправним та скасування рішення Військово-лікарської комісії Вараського міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки Рівненської області щодо визнання його придатним до військової служби та подальший призов на строкову військову службу. В обґрунтування позовних вимог вказано, що військово-лікарською комісією при прийнятті оскаржуваного рішення не враховано наявність у нього хронічного захворювання, яке дає підстави для визнання його непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатним у воєнний час. Разом з тим, позивач вказував, що відповідач не бажає визнати його непридатність до військової служби, внаслідок чого він отримав від військового комісара Вараського міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки Рівненської області повістку про призов на строкову військову службу і зарахування о команди №65/2908. Зазначав, що він не ухиляється від призову на військову службу та проходження медичного огляду, однак допоки здійснюється судовий розгляд даної справи з підстав оскарження рішення про його придатність до військової служби, призов на таку військову службу є не можливим та таким, що унеможливлює ефективний захист його прав в суді та виконання рішення суду, якщо воно буде прийняте на користь позивача. На переконання ОСОБА_1 , такі заходи є доцільними в межах заявлених позовних вимог та сприятимуть об'єктивному захисту його прав. Наголошував, що з метою ефективного захисту його прав у суді ним направлено для розгляду клопотання про призначення судової медичної експертизи, здійснення якої не можливе без його участі. Зазначав, що вжиття заходів забезпечення позову в даному випадку є співмірним із заявленими позовними вимогами, оскільки, у разі якщо під час розгляду справи він відбуде в порядку призову на строкову військову службу, то захист його прав у судовій справі та доведення наявності у нього хвороби, яка надає право на звільнення від такого обов'язку, буде не можливим. З огляду на викладене, просив суд заяву задовольнити у повному обсязі.
При вирішенні заяви про забезпечення позову, суд враховує, що відповідно до ч.1 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Розглянувши матеріали заяви про забезпечення позову, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 у квітні-травні 2019 року проходив медичний огляд, як призовник на строкову військову службу, в Військово-лікарській медичній призовній комісії Вараського міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки Рівненської області, за результатами проходження медичного огляду якою було прийнято рішення про те, що ОСОБА_1 придатний до військової служби.
Не погоджуючись з вказаним рішенням Військово-лікарської медичної призовної комісії Вараського міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки Рівненської області, 29.08.2019 позивач оскаржив його до суду.
До даної заяви про забезпечення позову позивачем долучено повістку Вараського міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки Рівненської області, якою ОСОБА_1 зобов'язано прибути для відправлення на збірний пункт 08.10.2019 о 08:00 год., оскільки згідно з Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" він признаний на строкову військову службу і зарахований в команду №65/2908.
Порядок вжиття заходів забезпечення адміністративного позову визначено у Главі 10 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017.
Так, відповідно до ч. 1 ст.150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (ч. 2 ст.150 КАС України).
Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову (ч. 4 ст.150 КАС України).
Відповідно до ст. 151 КАС України адміністративний позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Приписами ч. 2 ст. 151 КАС України встановлено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Згідно з Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України (як суду касаційної інстанції до 15.12.2017) "Про узагальнення практики застосування адміністративними судами першої інстанції глав 1-4 розділу III Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду та вирішення адміністративних справ" від 29.09.2016 №14 забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.
З аналізу вищенаведеного слідує, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Відповідно, суд може забезпечити позов лише за наявності двох підстав, а саме: ускладнення або неможливість виконання рішення суду чи відновлення порушених прав позивача внаслідок невжиття заходів забезпечення позову та очевидна протиправність рішення, яким порушуються права, свободи та інтереси особи, що звернулась до суду.
Досліджуючи заяву про забезпечення позову та додані до неї докази, суд вважає, що позивачем не доведені та документально не підтверджені обставини, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача, або унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів.
Поряд з цим, в матеріалах справи відсутні докази та підтвердження того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Обґрунтування позивача викладене у заяві про забезпечення позову ґрунтується лише на його припущенні, що без забезпечення позову буде завдано шкоду законним правам та інтересам позивача, оскільки відбуття в порядку призову на військову службу унеможливить доведення наявності у нього хвороби, що надає право на звільнення від військового обов'язку.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XIІ (далі - Закон №2232).
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону № 2232 захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Згідно з ч. 2 ст.1 Закону №2232 військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Частиною 3 статті 1 Закону №2232 передбачено, що військовий обов'язок включає підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (ч. 5 ст. 1 Закону №2232).
З поданої заяви та додатків до неї не вбачається очевидної протиправності спірного рішення про визнання позивача придатним до військової служби, всі доводи ґрунтується на його припущеннях, а вжиття будь-яких заходів забезпечення позову без належних на те підстав призведе до втручання суду в організацію виконання позивачем його конституційного військового обов'язку.
Більше того, суд повторно наголошує, що правомірність дій військового комісара щодо осіннього призову 2019 року взагалі не відноситься до предмету доказування в межах оскарження рішення Військово-лікарської медичної призовної комісії Вараського міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки Рівненської області щодо визнання його придатним до військової служби, прийнятого за результатами проходження медичного огляду в квітні-травні 2019 року.
Проведення медичної експертизи не ставиться в залежність від заходів забезпечення позову, так як доцільність її призначення визначатиметься судом за результатами розгляду поданого клопотання.
Згідно з ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що наведені позивачем обґрунтування не свідчать про існування обставин, визначених ч.2 ст.150 КАС України, як підстав для забезпечення позову.
Виходячи з наведеного, в задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову слід відмовити.
Підстави для розподілу судових витрат відповідно до вимог ст.139 КАС України у суду відсутні.
Керуючись статтями 150-157, 243, 248, 256 КАС України, суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Повну ухвалу складено 07.10.2019
Суддя Борискін С.А.