Україна
Донецький окружний адміністративний суд
07 жовтня 2019 р. Справа№200/10726/19-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Арестової Л.В., розглянувши в порядку загального провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , рнокпп: НОМЕР_1 ) до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду в Донецькій області (місце знаходження: вул. Зелинського, буд. 27а, м. Маріуполь, Донецька області, код ЄДРПОУ: 42171861) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
03 вересня 2019 року ОСОБА_1 , позивач, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовними вимогами до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду в Донецькій області про:
- визнання протиправною бездіяльність Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо невиплати пенсії ОСОБА_1 з 01 вересня 2018 року;
- зобов'язання Маріупольське об'єднане управління Пенсійного фонду в Донецькій області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 на загальних підставах без врахування положень нормативно-правових актів, які встановлюють порядок отримання пенсії внутрішньо переміщеним особам, шляхом перерахування коштів на рахунок, відкритий в установі АТ «Ощадбанк»;
- зобов'язання Маріупольське об'єднане управління Пенсійного фонду в Донецькій області виплатити ОСОБА_1 суми пенсії, які не виплачені за минулий період з 01.09.2018 року по місяць фактичної виплати включно, з нарахуванням компенсації втрати частини доходів в зв'язку з порушенням термінів їх виплати на загальних підставах без врахування положень нормативно-правових актів, які встановлюють порядок отримання пенсії внутрішньо переміщеним особам, шляхом перерахування коштів на рахунок, відкритий в установі АТ «Ощадбанк».
Ухвалами Донецького окружного адміністративного суду від 06 вересня 2019 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та відстрочено сплату судового збору.
Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що вона є пенсіонером за віком, перебуває на обліку у відповідача, проте станом на подання позовної заяви виплата пенсії зупинена. Крім того, позивач зазначає, що згідно інформації відповідача виплата пенсії позивачеві була призупинена до з'ясування, у зв'язку з перевіркою місця фактичного проживання, оскільки Пенсійний фонд України розпочав перевірку бази отримувачів пенсій внутрішньо переміщених осіб на її відповідність вимогам діючого законодавства.
В установлений судом строк відповідачем через відділ документообігу та архівної роботи Донецького окружного адміністративного суду були надані заперечення на адміністративний позов позивача, в якому відповідач заперечив проти задоволення заявлених вимог позивача. Свою позицію відповідач вмотивовував тим, що виплата пенсії позивачу була призупинена згідно з даними Управління праці та соціального захисту населення.
Відповідач зазначив, що після надання заяви та довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи або відмови у реєстрації внутрішньо переміщеної особи, яка винесена управлінням соціального захисту населення та прийняття рішення комісією з питань призначення (відновлення) соціальних виплат, буде поновлено виплату пенсії з місця її припинення.
Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , має реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 (а.с. 15) та пенсіонером, відповідно до пенсійного посвідчення № НОМЕР_3 .
11 листопада 2014 року Орджонікідзевським РВ м. Маріуполя ГУМДС України в Донецькій області знято з реєстрації місця проживання позивача за адресою АДРЕСА_2 .
З 22 листопада 2014 року зареєстровано місце поживання позивача за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 14).
З вересня 2018 року позивачу припинено виплату пенсії, відповідно до довідки Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 16.09.2019 року № 22712/34-1/19.
Отже, як вбачається зі змісту позовної заяви та відзиву на позов, спірними питанням у справі є правомірність припинення виплати пенсії позивачеві.
Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходив з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості.
Статтею 92 Конституції України визначено коло питань (суспільних відносин), які можуть бути врегульовані виключно законами України, зокрема, права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основні обов'язки громадянина, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення, засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства, виховання, освіти, культури і охорони здоров'я, екологічної безпеки. Вища юридична сила закону полягає також у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України.
Згідно з частиною 3 статті 113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України. Таким чином, підзаконні нормативно-правові акти не можуть змінювати в бік звуження права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.
Згідно з положеннями статті 4 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, одним з видів загальнообов'язкового державного соціального страхування є пенсійне страхування. При цьому відносини, що виникають за цим видом соціального страхування, регулюються законами, прийнятими відповідно до цих Основ. Разом з цим, положення частини першої статті 27 Основ передбачають, що виплати та надання соціальних послуг, на які має право застрахована особа за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, може бути припинено: якщо виплати призначено на підставі документів, що містять неправдиві відомості, якщо страховий випадок стався внаслідок дії особи, за яку настає кримінальна відповідальність, якщо страховий випадок стався внаслідок умисної дії особи, внаслідок невиконання застрахованою особою своїх обов'язків щодо загальнообов'язкового державного соціального страхування, в інших випадках, передбачених законами.
Відповідно до статті 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.
Порядок припинення та поновлення виплати пенсії визначений нормами статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Так, згідно з положеннями частини першої зазначеною статті виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості, на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, у разі смерті пенсіонера, у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд, в інших випадках, передбачених законом.
Судом встановлено, підтверджено наявними матеріалами справи та не спростовано відповідачем, що всупереч зазначеним вимогам чинного законодавства, відповідного рішення про припинення виплати пенсії позивачу управлінням не приймалось.
Аналізуючи норми статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» слід звернути увагу, що визначені законодавством підстави припинення виплати пенсії не є вичерпними. Проте, суд зауважує, що зі змісту наведеної норми законодавства вбачається, що "інші випадки" для припинення виплати пенсії повинні також бути передбачені саме законом. Ознакою, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є критерій регулювання найбільш важливих суспільних відносин.
Враховуючи наведені норми, суд дійшов висновку про порушення відповідачем вимог частини 1 статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки з квітня 2018 року позивачеві припинено виплату пенсії за відсутності законодавчо встановлених підстав.
Право на отримання пенсії є конституційною гарантією. Суми пенсії є власністю позивача, оскільки з його заробітної плати протягом трудової діяльності здійснювалися утримання (страхові внески) з метою подальшої їх виплати у вигляді пенсії при досягненні особою пенсійного віку та набуття страхового трудового стажу.
Відповідно до статті 1 Конвенції, Статті 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Париж, 20.III.1952) передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права, положення Статті 14 Конвенції якою визначено, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.
Оцінюючи спірні правовідносини, суд застосовує положення Конституції України, згідно яких в Україні як соціальній, правовій державі людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (статті 1, 3 Конституції України). Право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел (частина друга статті 46 Основного Закону України) і забезпечується частиною другою статті 22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, виконанням трудових обов'язків і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається міст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.
Стаття 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» регулює правовідносини, що виникають під час виплати пенсії за минулий час:
нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми недотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії;
нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно припинив виплату пенсії позивачу.
Отже відповідачем порушено вимоги статті 19 Конституції України, при цьому, відповідач не допустив бездіяльності, а навпаки вчинив дії, що полягали у невірному застосуванні норм при здійснені виплати пенсії, а тому саме дії відповідача є протиправними.
З урахуванням зазначеного, суд приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог у повному обсязі та визнання дій відповідача протиправними.
Крім того, позивач у позовній заяві просив суд зобов'язати відповідача здійснити йому виплату компенсації за затримку виплату пенсії у зв'язку з порушенням термінів їх виплати. З цього приводу суд зазначає наступне.
Відповідно до положень статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" № 2050-ІІІ(надалі Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 (надалі Порядок № 159).
Згідно з нормами статей1,2 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Із наведеного вбачається, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії (довічне грошове утримання), соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).
Основною умовою для виплати громадянину передбаченоїстаттею 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування",статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком № 159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення.
Згідно з пунктом 2 Порядку № 159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 20 лютого 2018 року № 522/5664/17 (провадження № К/9901/2999/17).
Таким чином, позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача виплатити компенсацію втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати з підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно Ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 06 вересня 2019 року позивачу відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення по справі (а.с. 13).
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання фізичною особою до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру встановлюється ставка судового збору - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет" від 23.11.2018 № 2629-VIII, розмір прожиткового мінімуму на одну працездатну особу становить 1921,00 грн.
Таким чином, зважаючи на те, позивачу відстрочено сплату судового збору, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області суму судового збору на користь Державного бюджету України, як того вимагає ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір".
Керуючись статтями 2-17, 42-47, 72-77, 90, 94, 121, 122, 132, 133, 139, 143, 159-164, 168, 171, 173, 175, 179-181, 183, 192-194, 199, 205, 224, 241-246, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , рнокпп: НОМЕР_1 ) до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду в Донецькій області (місце знаходження: вул. Зелинського, буд. 27а, м. Маріуполь, Донецька області, код ЄДРПОУ: 42171861) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо невиплати пенсії ОСОБА_1 з 01 вересня 2018 року.
Зобов'язати Маріупольське об'єднане управління Пенсійного фонду в Донецькій області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 на загальних підставах без врахування положень нормативно-правових актів, які встановлюють порядок отримання пенсії внутрішньо переміщеним особам, шляхом перерахування коштів на рахунок, відкритий в установі АТ «Ощадбанк».
Зобов'язати Маріупольське об'єднане управління Пенсійного фонду в Донецькій області виплатити ОСОБА_1 суми пенсії, які не виплачені за минулий період з 01.09.2018 року по місяць фактичної виплати включно, з нарахуванням компенсації втрати частини доходів в зв'язку з порушенням термінів їх виплати на загальних підставах без врахування положень нормативно-правових актів, які встановлюють порядок отримання пенсії внутрішньо переміщеним особам, шляхом перерахування коштів на рахунок, відкритий в установі АТ «Ощадбанк».
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок на користь Державного бюджету України.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 06 вересня 2019 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя Л.В. Арестова