03 жовтня 2019 року
Київ
справа №540/246/19
адміністративне провадження №К/9901/23704/19
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Усенко Є.А.,
розглянув касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби (ГУ ДФС) у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 17.04.2019 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18.07.2019 у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України про визнання дій (бездіяльності) протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ГУ ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі подало до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 17.04.2019 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18.07.2019.
Ухвалою Верховного Суду від 05.07.2019 касаційну скаргу залишено без руху як таку, що подана з порушенням частини четвертої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України: до касаційної скарги не додано документ про сплату судового збору.
Скаржником на адресу суду було направлено клопотання про відстрочення сплати судового збору, а у разі відмови в задоволенні такого клопотання, відповідач просить продовжити строк для усунення недоліків касаційної скарги.
Відповідно до частини другої статті 121 Кодексу встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Продовження строку є надання нового строку на вчинення процесуальної дії, яка не була з поважної причини вчинена у встановлений судом строк.
Обґрунтовуючи клопотання про продовження процесуального строку, встановленого для усунення недоліку касаційної скарги, так само, як і клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги, скаржник посилається на неможливість сплати судового збору у зв'язку з відсутністю фінансування. При цьому скаржник не заявляє про наявність обставин, які б давали підстави для висновку з достатнім ступенем ймовірності, що можливість сплатити судовий збір буде реальною у певний строк.
Відповідно до положень частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" суд, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Наведений перелік умов, за яких суд може відстрочити або розстрочити сплату судового збору (так само звільнити від сплати судового збору чи зменшити розмір судового збору) є вичерпним. Встановлюючи ці умови, законодавець у такий спосіб одночасно визначає, які причини можуть бути визнані судом поважними при вирішенні питань, пов'язаних із сплатою судового збору.
Зазначені відповідачем підстави для відстрочення сплати судового збору не підпадають під критерій поважних, оскільки стосуються адміністративно-організаційної діяльності суб'єкта владних повноважень. Будь-які обставини, які пов'язані з цією діяльністю, в тому числі, і ті, що негативно впливають на її ефективність, не можуть розцінюватися як такі, що надають підстави для застосування до суб'єкта владних повноважень режиму «послаблення» у відносинах, які прямо чи опосередковано стосуються особи без такого статусу. До таких обставин відносяться, зокрема обставини, що створюють труднощі у сплаті судового збору. Ці обставини не надають права суб'єкту владних повноважень у будь-який необмежений після спливу встановленого законом строку реалізовувати право на оскарження судового рішення.
Відповідно до частини другої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Керуючись пунктом 1 частини четвертої статті 169, статтею 248, частиною другою статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України,
У задоволенні клопотання Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про відстрочення сплати судового збору відмовити.
Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 17.04.2019 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18.07.2019 повернути.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи, скаржнику - копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
...........................
Є.А. Усенко,
Суддя Верховного Суду