Справа № 212/7017/19
2/212/2803/19
04 жовтня 2019 року м. Кривий Ріг
Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді: Чорного І.Я.,
з участю секретаря с/з: Поперечної А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди заподіяної ушкодженням здоров'я, -
20 серпня 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди заподіяної ушкодження здоров'я.
Ухвалою судді Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 серпня 2019 року відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідач, який належним чином повідомлений про відкриття провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, скористався своїм правом та направив до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд у задоволені позовних вимог позивача відмовити.
Позивач, у встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження строку для подачі відповіді на відзив, не скористався своїм правом та не направив на адресу суду відповідь на відзив.
Згідно ст. 279 ЦПК України суд проводить розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності до ст. 247 ч. 2 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов обґрунтований і підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом позивач ОСОБА_1 з 11.10.1962р. по 05.04.1985р., працював підземним гірничим майстром та головним інженером на ш. "Октябрська" ВО "Кривбасруда"; з 16.02.1999 року по 04.05.2000 року працював директором з видобутки у Шахтоуправлінні "Октябрське" Криворізького державного залізорудного комбіната, зазначені обставини підтверджуються копією трудової книжки.
Українським науково-дослідним інститутом промислової медицини 12 жовтня 1995 року ОСОБА_1 були встановлені професійні захворювання за діагнозами - хронічне обструктивне захворювання легень першої черги (пиловий бронхіт першої ст., екзема легень першої ст.) загострення середнього ступеня важкості; деформуючий артроз ліктьових суглобів, ПФС першого-другого ступеня.
Як вбачається з Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання № 41 від 26.10.1995 року, в якому зазначено, що причиною виникнення профзахворювання стало тривала робота в умовах підвищеної запиленості та тяжка фізична праця.
Відповідно до довідки огляду МСЕК від 31.10.1995 року позивачу первинно встановлено стійку втрату працездатності в розмірі 35% за професійними захворюваннями пиловий бронхіт 1 ст., екзема легень 1 ст., деформуючий артроз ліктьових суглобів та встановлена третя група інвалідності.
Відповідно до довідки огляду МСЕК від 16.12.1996 року позивачу повторно встановлено стійку втрату працездатності в розмірі 35% за професійними захворюваннями пиловий бронхіт 1 ст., екзема легень 1 ст., деформуючий артроз ліктьових суглобів та третя група інвалідності.
Відповідно до довідки огляду МСЕК від 17.12.1997 року позивачу повторно встановлено стійку втрату працездатності в розмірі 25% за професійними захворюваннями пиловий бронхіт 1 ст., екзема легень 1 ст., деформуючий артроз ліктьових суглобів.
Відповідно до довідки огляду МСЕК від 16.07.1999 року позивачу встановлено стійку втрату працездатності в розмірі 25% за професійними захворюваннями пиловий бронхіт 1 ст., екзема легень 1 ст., деформуючий артроз ліктьових суглобів, безстроково.
Суд, встановив, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки професійні захворювання отримано позивачем під час виконання ним трудових обов'язків, і наявності у зв'язку з цим підстав, згідно норм діючого законодавства, для відшкодування моральної шкоди.
До такого висновку суд прийшов з наступного.
Так, постановою Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (зі змінами та доповненнями) надано роз'яснення, відповідно до якого спори щодо відшкодування шкоди на підставі Закону № 1105 повинні вирішуватись на підставі законодавства, яке було чинним на момент виникнення в потерпілого права на відшкодування шкоди. Право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому медико-соціальною експертною комісією стійкої втрати професійної працездатності.
Таким чином, право на відшкодування моральної шкоди виникає в потерпілого з дня встановлення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності, тобто з 31 жовтня 1995 року у зв'язку із професійними захворюваннями пиловий бронхіт 1 ст., екзема легень 1 ст., деформуючий артроз ліктьових суглобів.
Так, ст. 17 Закону України «Про охорону праці» (у редакції, що була чинною на 31.10.1995) передбачала, що власник зобов'язаний створити в кожному структурному підрозділі і на робочому місці умови праці відповідно до вимог нормативних актів, а також забезпечити додержання прав працівників, гарантованих законодавством про охорону праці.
За статтею 12 Закону України «Про охорону праці» (у редакції, що була чинною на 31.10.1995), відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральної втрати потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У зв'язку з тим, що відповідно до положень 12 Закону України «Про охорону праці» (у редакції, що була чинною на 31.10.1995) відшкодування працівнику моральної шкоди у випадку, передбаченому даною статтею, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як встановлено судом, втрата працездатності позивача настала внаслідок професійних захворюваннь - пиловий бронхіт 1 ст., екзема легень 1 ст., деформуючий артроз ліктьових суглобів, спричинених негативними виробничими факторами під час виконання позивачем трудових обов'язків, і моральну шкоду йому заподіяно ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням трудових обов'язків, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, тому суд дійшов висновку про наявність правових підстав для відшкодування на користь позивача моральної шкоди з відповідача за вказаним професійним захворюванням.
У відповідності до положень п.11 Правилам відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затверджених постановою Кабінету міністрів України №472 від 23 червня 1993 року (далі Правила № 472) моральна шкода відшкодовується за заявою потерпілого про характер моральної втрати чи висновком медичних органів у вигляді одноразової грошової виплати або в іншій матеріальній формі, розмір якої визначається в кожному конкретному випадку на підставі: домовленості сторін (власника, профспілкового органу і потерпілого або уповноваженої ним особи); рішення комісії по трудових спорах; рішення суду. Розмір відшкодування моральної шкоди не може перевищувати двохсот мінімальних розмірів заробітної плати незалежно від інших будь-яких виплат.
Згідно зі ст. 440-1 ЦК Української РСР (у редакції, що була чинною станом на 31.10.1995) моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди. Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менше п'яти мінімальних розмірів заробітної плати.
Таким чином, згідно зі ст. 440-1 ЦК Української РСР, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, було встановлено обмеження мінімального розміру відшкодування моральної шкоди не менше п'яти мінімальних розмірів заробітної плати та максимального розміру відшкодування моральної шкоди, що не може перевищувати двохсот мінімальних розмірів заробітної плати (п. 11 Правил).
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про оплату праці» мінімальна заробітна плата це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт).
Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
Вищезазначені вимоги закону у поєднанні зі статтями 3 і 8 Конституції України дають підстави для висновку про те, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи, та враховувати засади розумності, виваженості й справедливості.
Згідно статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» мінімальна заробітна плата у місячному розмірі станом на час розгляду справи становить 4173 грн., тобто мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди, який відповідає 100% стійкої втрати працездатності, дорівнює 20865,00 грн., а максимальний 834600,00 грн.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотних вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди суд виходить з меж позовних вимог та доводів позовної заяви, тяжкості наслідків, які настали в здоров'ї позивача, незворотності таких наслідків, розміру втрати працездатності, відсутності наявності динаміки покращення стану позивача, постійний характер страждань позивача, який переносить постійний фізичний дискомфорт, обмежений в можливості звичайних повсякденних занять та активному спілкуванні, що вносить істотні вимушені зміни у життєвих стосунках, виходячи із засад розумності та справедливості, з урахуванням ступеню втрати професійної працездатності 25%, який встановлений безстроково, період роботи на підприємстві відповідача в умовах впливу шкідливих факторів, судом встановлені обставини щодо наявності правових підстав для відшкодування моральної шкоди позивачу, оскільки уже самим фактом втрати позивачем працездатності йому спричинена моральна шкода, тому суд вважає необхідним призначити позивачу компенсацію з відповідача в розмірі 45000 грн. без утримання податку з доходу фізичних осіб.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь держави в сумі по 768,40 грн.
Керуючись Законом України «Про охорону праці»,ст.ст.4,5,13,19,76-81,89,141,258-259,263-265,279,354ЦПКУкраїни, суд,-
ухвалив:
позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди заподіяної ушкодженням здоров'я задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 45000 (сорок п'ять тисяч) гривень 00 копійок, без утримання податку з доходу фізичних осіб.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь держави судовий збір в розмірі 768,40 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Публічне акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат», місце знаходження юридичної особи: 50029, м. Кривий Ріг, вул. Симбірцева, 1а, код ЄРДПОУ 00191307.
Рішення складено та підписано 04 жовтня 2019.
Суддя: І. Я. Чорний