Україна
Донецький окружний адміністративний суд
04 жовтня 2019 р. Справа№200/7905/19-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Ушенка С.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1; АДРЕСА_1) до Головного управління Національної поліції України в Донецькій області (ЄДРПОУ 40109058; 87517, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Нахімова, 86) про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції України в Донецькій області про визнання протиправною відмови щодо нарахування та сплати грошової компенсації за 60 днів невикористаної додаткової відпустки та зобов'язання виплатити компенсацію за 60 днів невикористаної додаткової відпустки за 2012-2015 роки та за 2017-2018 роки у розмірі 30 649, 20 грн.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 01.07.2019 за позовною заявою відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ухвали суду від 31.07.2019 дану позовну заяву вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначене на 10.09.2019.
05 серпня 2019 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив з клопотанням про залучення в якості співвідповідача та зобов'язання Дзержинський МВ ГУМВС України в Донецькій області виплатити грошову компенсацію за 2012, 2013, 2014 роки у розмірі 15 324, 60 грн.
10.09.2019 позивачем до суду надано заяву про залишення без розгляду клопотання про залучення в якості співвідповідача Дзержинський МВ ГУМВС України в Донецькій області та позовних вимог, викладених у відповіді на відзив, а також виключення з позовних вимог вимоги про зобов'язання ГУ НП в Донецькій області виплатити грошову компенсацію за 2012, 2013, 2014 роки та визнання протиправним відмови щодо нарахування та сплати грошової компенсації за вказаний період.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 10.09.2019 заяву позивача про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Донецькій області про визнання відмови ГУ НП в Донецькій області протиправною та зобов'язання вчинити певні дії в частині позовних вимог про визнання протиправною відмови ГУ НП в Донецькій області щодо нарахування та сплати грошової компенсації за 30 днів невикористаної додаткової відпустки за 2012, 2013, 2014 роки у розмірі 15 324, 60 грн. та зобов'язання виплатити компенсацію за 30 днів невикористаної додаткової відпустки за 2012, 2013, 2014 роки у розмірі 15 324, 60 грн. задоволено.
Позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання протиправною відмови ГУ НП в Донецькій області щодо нарахування та сплати грошової компенсації за 30 днів невикористаної додаткової відпустки за 2012, 2013, 2014 роки у розмірі 15 324, 60 грн. та зобов'язання виплатити компенсацію за 30 днів невикористаної додаткової відпустки за 2012, 2013, 2014 роки у розмірі 15 324, 60 грн. - залишено без розгляду.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 10.09.2019 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду на 01 жовтня 2019 року.
У визначений день учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явились, проте надали заяви про проведення судового засідання без їх участі.
Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З урахуванням наведеного, судовий розгляд справи здійснюється у письмовому провадженні.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 02.09.2019 залишено без розгляду клопотання позивача про залучення в якості співвідповідача Дзержинський МВ ГУМВС України в Донецькій області та позовну заяву в частині позовних вимог про зобов'язання Дзержинський МВ ГУМВС України в Донецькій області виплатити на її користь грошову компенсацію за 2012, 2013, 2014 роки у розмірі 15 324, 60 грн.
Таким чином, суд розглядає справу в частині позовних вимог про визнання протиправною відмови ГУ НП в Донецькій області щодо нарахування та сплати грошової компенсації за 30 днів невикористаної додаткової відпустки та зобов'язання виплатити компенсацію за 30 днів невикористаної додаткової відпустки за 2015, 2017-2018 роки у розмірі 15 324, 60 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що вона є внутрішньо переміщеною особою, учасником бойових дій, проходила службу в Національній поліції України з 07.11.2015 по 21.12.2018. Наказом ГУ НП в Донецькій області № 541 о/с від 21.12.2018 її звільнено зі служби в поліції за власним бажанням на підставі п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію».
Вважає, що при звільненні відповідач, відповідно до ч. 1 ст. 83 Кодексу Законів про працю України та ст. 24 Закону України «Про відпустки», повинен був виплатити їй грошову компенсацію за всі роки невикористаної додаткової відпустки як жінці, що працює та має двох дітей віком до 15 років, у зв'язку з чим 25.02.2019, 13.03.2019, 22.03.2019 вона зверталася до відповідача з відповідними письмовими запитами. Відповідачем листами від 01.03.2019, 19.03.2019, 04.04.2019 надано інформацію, що вона мала право на щорічну додаткову відпустку та що при звільненні працівнику повинна виплачуватися грошова компенсація за всі роки невикористаної відпустки, однак разом з цим управлінням фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУ НП в Донецькій області зазначено, що якщо спеціальним законодавством не передбачена така виплата, то норми КЗпП до поліцейських не застосовуються.
Позивач не погоджується із зазначеною відмовою відповідача, вважає її протиправною, у зв'язку з чим звернулася до суду з даним позовом.
Відповідач заперечував проти позовних вимог, 19.07.2019 надав відзив на адміністративний позов. В обґрунтування заперечень послався на статтю 93 Закону України «Про Національну поліцію» та зазначив, що відповідно до листа Міністерства праці та соціальної політики України від 03.03.2008 № 43/13/133-08 додаткова відпустка працівникам, які мають дітей, визначена як соціальна відпустка і не відноситься до виду щорічних відпусток, тому на неї не може бути поширене право на виплату компенсації, передбачене ч. 4 ст. 24 Закону України «Про відпустки». У зв'язку з тим, що напередодні звільнення позивачка не зверталась до відповідача із проханням надати їй соціальну відпустку та не надавала жодних документів щодо наявності у неї права на отримання такої відпустки відповідачем не було виплачено позивачу грошову компенсацію.
Позивачем 05.08.2019 надано відповідь на відзив, у якій зазначено, що посилання представника відповідача на відсутність документального підтвердження наявності підстав для отримання додаткової відпустки вважає службовою недбалістю працівників кадрового забезпечення, оскільки неодноразово надавала копії свідоцтв своїх дітей ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, до Торецького ВП ГУ НП в Донецькій області.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2.
Відповідач в даних правовідносинах є суб'єктом владних повноважень у відповідності до приписів п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України.
Судом встановлено, що відповідно до наказу УМВС України в Донецькій області від 12.07.2002 № 16 о/с ОСОБА_1 призначено на посаду слідчого СВ Дзержинського МВ УМВС України в Донецькій області з 01.07.2002.
Наказом ГУ МВС України в Донецькій області від 06.11.2015 № 359 о/с ОСОБА_1 звільнено з ОВС України згідно п. 9 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» та п. 64 «з» Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.
Наказом ГУ НП в Донецькій області від 07.11.2015 № 20 о/с ОСОБА_1 призначено на посаду заступника начальника СВ Дзержинського ВП Артемівського ВП ГУ НП в Донецькій області.
Наказом ГУ НП в Донецькій області від 21.12.2018 № 541 о/с звільнено зі служби в поліції за п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням) майора поліції ОСОБА_1 (0112004) - заступника начальника слідчого відділення поліції Бахмутського відділу поліції з 21 грудня 2018 року. Зайво використана відпустка за 2018 рік визначена у кількості трьох діб.
Позивач, вважаючи, що у відповідності до ст. 19 Закону України «Про відпустки» вона має право на щорічну додаткову оплачувану відпустку тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів як жінка, яка працює і має двох дітей віком до 15 років, направляла на адресу відповідача запити від 25.02.2019, 13.03.2019, 22.03.2019 щодо надання відомостей про використання нею зазначеної відпустки та наявності права на компенсацію за невикористані дні відпустки.
З відповіді управління кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 01.03.2019 № К-108/12/02-2019 вбачається, що відповідно до ст. 19 Закону України «Про відпустки» жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів. Зазначена відпустка надається з моменту набуття статусу жінки , яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років. Для отримання вищевказаного виду відпустки до сектору кадрового забезпечення надається належно оформлений рапорт та пакет документів, що свідчить про правові підстави надання соціальної відпустки. Згідно з роз'ясненнями Міністерства праці і соціальної політики України при звільнені співробітнику передбачена виплата грошової компенсації за всі роки невикористаної соціальної відпустки.
У відповіді управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 04.04.2019 № К-53/26/02-2019 зазначено, що виплата грошової компенсації за невикористані соціальні відпустки поліцейським не передбачена Законом.
Позивач, не погодившись з правомірністю дій відповідача щодо не нарахування та невиплати грошової компенсації за невикористану нею додаткову відпустку за 2015, 2017, 2018 роки, звернулася з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів частини 2 статті 2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд зазначає, що правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України, визначаються Законом України «Про Національну поліцію».
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про Національну поліцію» Національна поліція України (далі - поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Частиною 1 статті 17 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Відповідно до п.п. 4, 5 ч. 10 ст. 62 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський: своєчасно і в повному обсязі отримує грошове забезпечення та інші компенсаційні виплати відповідно до закону та інших нормативно-правових актів України; у повному обсязі користується гарантіями соціального та правового захисту, передбаченими цим Законом та іншими актами законодавства.
Порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення поліцейських врегульовано Постановою № 988 та наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260 "Про затвердження Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання", зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 за № 669/28799, який набрав чинності з дня його офіційного опублікування та застосовується з дня набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію".
Зазначені правові норми є нормами спеціального законодавства і підлягають застосуванню при визначенні структури, порядку та умов грошового забезпечення поліцейських та у випадку виникнення спорів з цього приводу.
Наведений висновок суду узгоджується і з положеннями, що містяться в абзаці другому пункту 2 постанови Пленуму Верхового Суду України від 24.12.1999 № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", якими визначено, що передбачені законодавством про працю норми її оплати і порядок вирішення спорів про останню не поширюється на військовослужбовців та прирівняних до них осіб (рядовий і начальницький склад органів внутрішніх справ, тощо).
Пунктом 1 Постанови № 988 встановлено, що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Пунктом 3 Порядку № 260 закріплено, що грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Наведені норми законодавства дають підставу для висновку, що нерозповсюдження на поліцейських норм Кодексу законів про працю України стосується тільки норм, якими врегульована оплата праці (виплата грошового забезпечення) вказаних осіб та спорів щодо цього забезпечення, таких як: спорів щодо розміру посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії, одноразових додаткових видів грошового забезпечення, порядку їх нарахування та виплати.
Враховуючи, що перебування особи на публічній службі є однією із форм реалізації закріпленого у статті 43 Конституції України права на працю (постанова Верховного Суду України від 06.11.2013 у справі № 21-389а13), суд вважає за необхідне застосувати до даних правовідносин, в тій частині, яка не врегульована спеціальним законодавством, норми Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України, в редакції, чинній на час звільнення позивача зі служби).
З матеріалів адміністративної справи встановлено, що позивачем не було використано додаткову оплачувану відпустку у 2015, 2017, 2018 роках.
Відповідно до ч. 9 ст. 93 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення.
Згідно ч. 10 ст. 93 Закону України «Про Національну поліцію» за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.
Частиною 1 статті 24 Закону України «Про відпустки» визначено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Частиною 1 статті 94 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.
Згідно ч. 2 ст. 94 Закону України «Про Національну поліцію» порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Як вже зазначалось судом, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260 затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, який визначає критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських.
Пунктом 8 розділу ІІІ Порядку № 260 визначено, що за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства.
Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.
Тобто, обов'язковою передумовою для виплати поліцейському компенсації за невикористану відпуску є визначення кількості днів невикористаної відпустки в наказі про звільнення.
Обов'язок роботодавця визначити працівникові при його звільненні належні для виплати суми кореспондуються і з приписами КЗпП України.
Так, згідно з частиною першою статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
В даному випадку, належність до виплати ОСОБА_1 компенсації за невикористану додаткову відпустку за 2015, 2017, 2018 роки відповідачем в наказі про звільнення від 21.12.2018 № 541 о/с не визначена.
При цьому, суд зазначає, що позивач у встановленому порядку наказ про звільнення від 21.12.2018 № 541 о/с, який є актом індивідуальної дії та на підставі якого фінансовим відділом ГУ НП проводиться виплата коштів, не оскаржив, доказів протилежного суду не надано.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність протиправної бездіяльності з боку відповідача, оскільки відповідачем в наказі про звільнення позивача не було визначено кількість днів невикористаної додаткової відпустки, за які повинна бути виплачена компенсація, а позивач, в свою чергу, з таким наказом погодився та його не оскаржив.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що без внесення відповідних змін до наказу про звільнення, вимога про зобов'язання відповідача виплатити грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку є передчасною та такою, що суперечить законодавчо закріпленій процедурі проведення таких виплат, що узгоджується з приписами пункту 8 розділу ІІІ Порядку № 260 та ст. 116 КЗпП України.
Таким чином, суд вважає вимоги позивача не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Оскільки позивач в силу приписів п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, питання щодо розподілу судових витрат не вирішується.
Керуючись ст.ст. 9, 77, 133, 139, 242, 244-250, 255, 262, 295, 297, 371, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1; АДРЕСА_1) до Головного управління Національної поліції України в Донецькій області (ЄДРПОУ 40109058; 87517, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Нахімова, 86) про визнання протиправною відмови щодо нарахування та сплати грошової компенсації за 30 днів невикористаної додаткової відпустки та зобов'язання виплатити компенсацію за 30 днів невикористаної додаткової відпустки за 2015, 2017-2018 роки у розмірі 15 324, 60 грн. - відмовити у повному обсязі.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 04 жовтня 2019 року.
Суддя С.В. Ушенко