23 вересня 2019 року ЛуцькСправа № 803/236/15-a
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Костюкевича С.Ф.,
при секретарі судового засідання Шевчику Ю.В.,
за участю представника позивача Ємчика Р.І.,
представника відповідача Ярошика Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотий Екватор» до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Золотий Екватор» (далі - ТзОВ «Золотий Екватор») звернулося з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (далі - ГУ ДФС) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.10.2014 року № 0010812201 та № 0010822201.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Луцькою ОДПІ було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТзОВ «Золотий Екватор» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.07.2012 року по 31.12.2013 року, що становлять предмет заперечення від 27.08.2014 року, в ході якої податковим органом встановлено порушення податкового законодавства. За результатами перевірки складено акт від 15.10.2014 року № 8322/22-01/37425075, на підставі якого прийняті податкові повідомлення-рішення про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток підприємств. Позивач вважає, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать нормам чинного законодавства.
ТзОВ «Золотий Екватор» не погоджується з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями та вважає їх безпідставними. Вказує на те, що для підтвердження правомірності відображення в податковому обліку витрат для перевірки надано необхідні первинні документи, про що відображено в акті перевірки.
Також позивач зауважує, що можливість коригування податкових зобов'язань у сторону їх зменшення ним здійснено в порядку, передбаченому пунктом 192.3 статті 192 ПК України.
Просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 24.10.2014 року № 0010812201 та № 0010822201.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 19.03.2015 року, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.07.2015 року, адміністративний позов задоволено повністю, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області від 24.10.2014 року № 0010822201 та № 0010812201. Постановою Верховного Суду від 19.04.2019 року, постанову Волинського окружного адміністративного суду від 19.03.2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.07.2015 року у справі № 803/236/15-а скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Підставами для направлення касаційним судом справи на новий розгляд стало неналежне з'ясування судами першої та апеляційної інстанцій того факту, чи справді відповідні товарно-матеріальні цінності та послуги отримано від указаних у первинних документах контрагентів. Також судами не перевірено обставини щодо включення ним процентів за користування кредитними коштами за період з моменту їх перерахування ТзОВ «Пром-Газ-Інвест» та до моменту повернення цих коштів контрагентом до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, вважає, що ГУ ДФС правомірно було винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, а відтак просив суд в позові відмовити повністю.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, враховуючи наступне.
Частина 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Судом встановлено, що з 15.04.2014 року по 04.08.2014 року посадовими особами Луцької ОДПІ відповідно до плану-графіку проведення документальних перевірок на квартал 2014 року та на підставі наказу Луцької ОДПІ від 31.03.2014 року № 844 проведено планову виїзну перевірку ТзОВ «Золотий Екватор» з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 року по 31.12.2013 року. За результатами перевірки складено акт від 18.08.2014 року № 5753/22-1/3742075, яким встановлено порушення:
- п. 44.1, п. 44.6, п. 44.7 ст. 44, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п. 138.8, пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138, пп. 139.1.9. п. 139.1 ст. 139, ст. 141 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 34 156 236 грн., в т.ч. за 3 квартал 2012 року в сумі 20395 527 грн., за 4 квартал 2012 року на 2 884 906 грн., за 2013 рік на 10 875 803 грн.;
- п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст.187, п.198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 19 975 167 грн., в т.ч. за листопад 2012 року на 18 297 072 грн., за липень 2012 року на 12359 грн., за серпень 2012 року на 17188 грн., за вересень 2012 року на 9922 грн., за жовтень 2012 року на 1920 грн., за лютий 2013 року на 1020 грн., за березень 2013 року на 380 грн., за квітень 2013 року на 177686 грн., за травень 2013 року на 270842 грн., за червень 2013 року на 251116 грн., за липень 2013 року на 214499 грн., за серпень 2013 року на 263559 грн., за вересень 2013 року на у 301769 грн., за жовтень 2013 року на 97501 грн., за листопад 2013 року на 28667 грн., за грудень 2013 року на 29667 грн.
Позивач, не погодившись з висновками перевірки, викладеними в акті від 18.08.2014 року № 5753/22-1/3742075, подав письмові заперечення від 27.08.2014 року № 741 Луцькій ОДПІ.
З 28.08.2014 року по 01.0.2014 року посадовими особами Луцької ОДПІ на підставі направлень від 28.08.2014 року № 002176, № 002175, 002177, від 18.09.2014 року № 002359, № 002360 проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТзОВ «Золотий Екватор» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.07.2012 року по 31.12.2013 року, що становлять предмет заперечення від 27.08.2014 року (вх. № 15464/10 від 27.08.2014 року), за результатами якої складено акт від 15.10.2014 року № 8322/22-01/37425075. В акті перевірки від 15.10.2014 року № 8322/22-01/37425075 зроблено висновок про те, що перевіркою повністю підтверджено висновки планової виїзної документальної перевірки, викладені в акті від 18.08.2014 року № 5753/22-1/3742075, щодо порушень, викладених в пункті 1 абзацу 5 розділу 3.1.2 «Витрати», в пункті 5 абзацу 5 розділу 3.1.2 «Податкові зобов'язання», в пункті 1 абзацу 4 розділу 3.2.2; частково підтверджено висновки планової виїзної документальної перевірки, викладені в акті від 18.08.2014 року № 5753/22-1/3742075, по порушеннях викладених в пункті 4 абзацу 5 розділу 3.1.2 «Витрати»; не підтверджено висновки планової виїзної документальної перевірки, викладені в акті від 18.08.2014 року № 5753/22-1/3742075, щодо порушень, викладених в пункті 5 абзацу 5 розділу 3.1.2 «Витрати».
На підставі акту перевірки від 15.10.2014 року № 8322/22-01/37425075 Луцькою ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення від 24.10.2014 року № 0010822201, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 29 962 750,50 грн., в т. ч. за основним платежем у сумі 19 975 167 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 9 987 583,50 грн., та № 0010812201 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 2 424 610,50 грн., в т. ч. за основним платежем у сумі 1 616 407 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 808 203,50 грн.
Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивачем було подано скарги від 07.11.2014 року Головному управлінню ДФС у Волинській області та від 08.12.2014 року Державній фіскальній службі України. Рішеннями Головне управління ДФС у Волинській області від 25.11.2014 року № 747/10/03-20-10-03-06 та Державна фіскальна служба України від 23.01.2015 року № 1315/16/99-99-10-01-01-15 податкові повідомлення-рішення від 24.10.2014 року № 0010822201 та № 0010812201 залишили без змін, а скарги - без задоволення.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є встановлення податковим органом порушень, а саме завищення задекларованих позивачем показників в рядку 05.1 СВ податкових декларацій з податку на прибуток підприємства «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) на загальну суму 8218021,00 грн. за третій квартал 2012 року на суму 32891,00 грн., 4 - квартал 2012 року на суму 1600,00 грн. та 8183530,00 грн. по взаємовідносинах з ТзОВ ТД «Меганом Дніпро», фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, ПП «Процес Йде», ТзОВ «Дизель плюс», ТзОВ «Площа Еволюції».
Одночасно податковим органом по даних контрагентах встановлено завищення позивачем податкового кредиту на загальну суму 1678095,00 грн. за вказаний період.
Також перевіркою встановлено завищення позивачем задекларованих показників у рядку 06.3 «Фінансові витрати» відповідно до пп.138.10.5 п. 138.10 ст.138 ПК України за 3 квартал 2013 року на загальну суму 285755,00 грн. у зв'язку із віднесенням сплачених відсотків за користування кредитними коштами відповідно до договору № 06.1-1.20/144 від 29.07.2013 року із ПАТ «Укрсоцбанк».
Крім того, Луцькою ОДПІ зроблено висновок, що всупереч ст.ст.23,44, п.187.1 ст.187, ст.192 ПК України ТзОВ «Золотий Екватор» неправомірно здійснено коригування податкових зобов'язань по податковому кредиту в сторону їх зменшення в сумі 18297072,00 грн. за листопад 2012 року по взаємовідносинах із ТзОВ «Континент Нафто Трейд».
Що стосується формування валових витрат та податкового кредиту по операціях із ТзОВ ТД «Меганом Дніпро», фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, ПП «Процес Йде», ТзОВ «Дизель плюс», ТзОВ «Площа Еволюції» суд зазначає наступне.
Як передбачено п.44.1 ст. 44 ПК України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Пп. 138.1.1 п. 138 ст. 138 ПК України віднесено до витрат операційної діяльності: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ.
П.138.2 ст.138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Відповідно пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Пунктом 185.1 статті 185 ПК України передбачено, що об'єктом оподаткування є, зокрема, операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;
Згідно з п. 187.1 ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
П.п.198.1, 198.2 ст.198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно із п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.
Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст. 201 ПК України).
Отже, ПК України визначає, що обов'язковою умовою для правомірного формування платником податків податкового кредиту є податкова накладна, яка засвідчує факт придбання товарів (послуг) з метою їх подальшого використання в межах господарської діяльності.
Ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
З урахуванням наведених норм чинного законодавства України та доводів Луцької ОДПІ про нікчемний характер угод, укладених між позивачем та його контрагентами судом при розгляді справи підлягали з'ясуванню обставини щодо реального здійснення господарських операцій, за якими позивачем сформовано податковий кредит та валові витрати за період з 01.07.2012 року по 31.12.2013 року.
Судом встановлено, що 01.03.2012 року між ТзОВ «Дизель Плюс» (продавець) та ТзОВ «Золотий Екватор» (покупець) укладено договір № С384Е купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів з використанням смарт-карт на АЗС, відповідно до умов якого продавець зобов'язався передавати у власність покупця через систему АЗС з використанням смарт-карт паливно-мастильні матеріали (ПММ), а покупець зобов'язався приймати у власність ПММ та оплачувати їх вартість на умовах даного договору. Цього ж дня, було укладено додаткові угоди до договору купівлі-продажу від 05.10.2011 року № С384Е (т.1, а.с 41-47).
На підтвердження факту придбання ПММ позивачем надано реєстр документів (податкових накладних) по контрагенту ТзОВ «Дизель Плюс» з 01.07.2012 року по 30.09.2012 року (т.1, а.с. 45), видаткові накладні на нафтопродукти від 31.07.2012 року № РНП-003252, від 31.08.2012 року № РНП-003984, від 30.09.2012 року № РНП-004606, податкові накладні від 31.07.2012 року № 3127, від 31.08.2012 року № 3797, від 30.09.2012 року № 4180, картку рахунку 631 по контрагенту ТзОВ «Дизель Плюс», розшифровки по транзакціях, виписку з банку, платіжне доручення від 29.08.2012 року № 5795 (т.1 а.с. 160-180).
Крім того, придбаний товар - ПММ в подальшому був реалізований іншим контрагентам, що підтверджується видатковими накладними від 31.07.2012 року № 39618, від 31.08.2012 року № 47202, від 30.09.2012 року № 54700, від 31.07.2012 року № 42824,від 31.08.2012 року № 50258, від 30.09.2012 року № 57517, від 31.07.2012 року № 42630, від 31.08.2012 року № 49961, від 30.09.2012 року № 57441, податковими накладними від 31.07.2012 року № 3705, від 31.08.2012 року № 4032,від 30.09.2012 року № 3879, від 31.07.2012 року № 7881, від 31.08.2012 року № 6994, від 30.09.2012 року № 6884, від 10.08.2012 року № 803, актами приймання-передачі паливно-мастильних матеріалів за період з 01.07.2012 року по 31.07.2012 року, за період з 01.08.2012 року по 31.08.2012 року, за період з 01.09.2012 року по 30.09.2012 року (Т.1 а.с. 181-205).
18.01.2013 року між ТзОВ «Площа Еволюції» (виконавець) та ТзОВ «Золотий Екватор» (замовник) укладено договір № 130118 на проведення рекламної(их) компанії(й), відповідно до умов якого виконавець зобов'язався протягом строку дії договору професійно і якісно проводити рекламну кампанію для замовника або клієнтів замовника на території України на узгоджених сторонам поверхнях спеціальних конструкцій, а замовник зобов'язався прийняти і вчасно й у повному обсязі оплачувати роботи та послуги виконавця в строки та на умовах, визначених даним договором. Також, між цими ж сторонами було укладено додатки до договору від 18.01.2013 року № 130118, а саме: від 18.01.2013 року № 01, від 20.03.2013 року № 02, від 23.04.2013 року № 04, від 24.05.2013 року № 05, від 24.06.2013 року № 06, від 24.07.2013 року № 07, № 07-02, від 22.08.2013 року № 08, № 08.01, від 20.09.2013 року № 09, № 09.01, від 20.10.2013 року № 10, № 10.01., від 20.11.2013 року № 11, № 11.01 (Т. 2 а.с.75-171).
На підтвердження факту виконання вказаного договору позивачем надано реєстр документів (податкових накладних) по контрагенту ТзОВ «Площа Еволюції» з 01.07.2012 року по 31.12.2013 року, в якому зазначені дата та номери податкових накладних на загальну суму 8178901,37 грн. (Т. 1 а.с. 33-34), карточку рахунку 631 по контрагенту ТзОВ «Площа Еволюції» за липень 2012 року по грудень 2013 року (Т.2, а.с. 1-12), виписки з банку (Т.2 а.с. 13-60), акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 28.02.2013 року № ОУ-0000019 на суму 5100 грн. (без ПДВ), від 15.03.2013 року № ОУ-0000029 на суму 1900 грн. (без ПДВ), від 02.04.2013 року № ОУ-0000042 на суму 37820,83 грн. (без ПДВ), від 30.04.2013 року № ОУ-0000043 на суму 740487,19 грн. (без ПДВ), № ОУ-0000049 на суму 106820,83 (без ПДВ), № ОУ-0000048 на суму 3300 грн. (без ПДВ), від 13.05.2013 року № ОУ-0000057 на суму 34941,67 грн. (без ПДВ), від 31.05.2013 року № ОУ-0000059 на суму 1319269,78 грн. (без ПДВ), від 10.06.2013 року № ОУ-0000066 на суму 57275 грн. (без ПДВ), від 30.06.2013 року № ОУ-0000067 на суму 1198306 грн.(без ПДВ), від 31.07.2013 року № ОУ-0000085 на суму 969662,49 грн. (без ПДВ), від 31.07.2013 року № ОУ-0000081 на суму 28458 грн. (без ПДВ), від 03.07.2013 року № ОУ-0000080 на суму 845,81 (без ПДВ), від 10.07.2013 року № ОУ-0000082 на суму 17500 грн. (без ПДВ), від 30.07.2013 року № ОУ-0000084 на суму 46128 грн. (без ПДВ), від 31.07.2013 року № ОУ-0000079 на суму 3300 грн. (без ПДВ), від 03.07.2013 року № ОУ-0000077 на суму 3300 грн. (без ПДВ), від 07.08.2013 року № ОУ-0000094 на суму 17158,33 грн. (без ПДВ), від 07.08.2013 року № ОУ-0000092 на суму 1208,30 грн. (без ПДВ), від 30.08.2013 року № ОУ-0000100 на суму 124812,50 грн. (без ПДВ), від 31.08.2013 року № ОУ-0000101 на суму 140545,80 грн. (без ПДВ), № ОУ -0000093 на суму 33900 грн. (без ПДВ), № ОУ-0000102 на суму 10720 грн. (без ПДВ), № ОУ-0000095 на суму 986150,79 грн. (без ПДВ), від 20.09.2013 року № ОУ-0000112 на суму 35700 грн. (без ПДВ), від 30.09.2013 року № ОУ-0000110 на суму 3300 грн. (без ПДВ), № ОУ-0000116 на суму 379149 грн. (без ПДВ), № ОУ-0000113 на суму 1086069,35 грн. (без ПДВ), від 31.10.2013 року № ОУ-0000122 на суму 129170,70 грн. (без ПДВ), № ОУ-0000120 на суму 358334,34 грн. (без ПДВ), від 30.11.2013 року № ОУ-0000132 на суму 143333,33 грн. (без ПДВ), від 31.12.2013 року № ОУ-0000157 на суму 50000 грн. (без ПДВ), № ОУ-0000156 на суму 98333,33 грн. (без ПДВ) (Т.1, а.с.226-271), а також надано фотозвіти (Т.2 а.с. 173-226).
У акті перевірки та в запереченнях на адміністративний позов відповідач ставив під сумнів факт здійснення господарських операцій з ТзОВ «Площа Еволюції» по виконанню договору від 18.01.2013 року № 130118 у зв'язку з відсутністю у контрагента необхідної кількості працівників та основних фондів для виконання таких робіт.
Проте, в судовому засіданні встановлено, що перевіряючими при проведенні перевірки не було з'ясовано питання щодо залучення зазначеними контрагентами інших осіб для проведення рекламної кампанії.
Більше того, суду надано лист за вих. №20/08-1 від 20.08.2014р. (т.2 а.с.227-228), яким контрагентом ТОВ «Площа Еволюції» підтверджено виконання договору №130118 від 18.01.2013р. із зазначенням безпосередніх виконавців з розміщення рекламних матеріалів та долученням відповідних копій договорів, а саме: від 01.05.2013 року № 57 на проведення рекламної кампанії на спеціальних конструкціях, укладений між ТзОВ «Фенікс» та ТзОВ «Площа Еволюції»; від 26.03.2013 року № 26/03/13_Д на розміщення зовнішньої реклами, укладений між ТзОВ «РА «Давід» та ТзОВ «Площа Еволюції»; від 26.03.2013 року № 3250 на проведення рекламної кампанії на спеціальних конструкціях, укладений між ТзОВ «Площа Еволюції» та ТзОВ «РТМ-Україна»; від 01.10.2013 року № 103 про проведення рекламної кампанії, укладений між ТзОВ «Площа Еволюції» та ТзОВ «РА «Національні технології»; від 24.10.2012 року № 452012 на проведення рекламної(их) кампанїї(й), укладений між ТзОВ «Площа Еволюцїї»та ТзОВ «Об'єднаний формат»; договір від 26.03.2013 року № 32/13 на розміщення зовнішньої реклами, укладений між ТзОВ «Віал-Медіа» та ТзОВ «Площа Еволюції»; від 25.03.2013 року № 060/13 про надання послуг по розміщенню внутрішньої реклами на рекламоносіях, укладений між ТзОВ «Площа Еволюції» та ТзОВ «Борди України Медіа»; від 31.01.2012 року № 310112 на проведення рекламних кампаній, укладений між ТзОВ «Медіа Сіті» та ТзОВ «Площа Еволюції»; від 28.12.2011 року № 281211/1 на розміщення зовнішньої реклами, укладений між ТзОВ «Площа Еволюції» та ТзОВ «Наша Справа Аутдор»; від 01.05.2011 року № 217- 11 про надання послуг з проведення рекламної(их) кампанїї(й), укладений між ТзОВ «Площа Еволюції» та ТзОВ «Октагон-Аутдор»; від 25.02.2010 року № ПМ-137 на проведення рекламної(их) кампанїї(й), укладений між ТзОВ «Преміум Медіа Груп» та ТзОВ «Площа Еволюції»; від 29.02.2012 року № ДЗ-04/12, укладений між ТзОВ «Дикий Захід» та ТзОВ «Площа Еволюції»; від 12.10.2012 року № 82-12 про надання послуг з розміщення зовнішньої реклами, укладений між ТзОВ «Містраль» та ТзОВ «Площа Еволюції» (т.2 а.с.229-248, т.3 а.с. 1-76).
Також на підтвердження надання контрагентами позивача послуг з розміщення зовнішньої реклами позивачем надані відповідні фототаблиці з відображенням виконаної зовнішньої реклами на АЗС, які оглянуті судом і знаходяться в матеріалах справи.
Крім того, представником позивача на підтвердження виконання договору поставки від 07.03.2012 року № 015, який укладений між позивачем та ТзОВ ТД «Меганом Дніпро», надано такі документи: реєстр документів по контрагенту ТзОВ ТД «Меганом Дніпро» з 01.07.2012 року по 31.12.2013 року, видаткові накладні від 01.10.2013 року № 20, від 04.11.2013 року № 62, від 30.10.2013 року № 58, від 18.11.2013 року № 79, від 18.11.2013 року № 80, від 03.12.2013 року № 91, від 23.12.2013 року № 105, від 26.12.2013 року № 109, від 26.12.2013 року № 108, податкові накладні від 01.10.2013 року № 19, від 04.11.2013 року № 62, від 30.10.2013 року № 58, від 18.11.2013 року № 81, від 18.11.2013 року № 82, від 03.12.2013 року № 94, від 23.12.2013 року № 110, від 26.12.2013 року № 114, від 26.12.2013 року № 113, від 04.11.2013 року № 63.
Верховний Суд у своїй постанові від 20.08.2019 року по справі №804/12629/13-а, зокрема зазначив, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об'єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.
На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, Товариство повинно мати відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що є підставою для формування платником податкового обліку».
У постанові від 12.03.2019 року у справі №823/1220/17 Верховний Суд констатував, що відсутність у статутних документах чи в положеннях, якими регулюється діяльність суб'єктів господарювання записів щодо здійснення ними певної діяльності та вчинення правочинів, що відповідають видам діяльності, незазначеної у статутних документах не має наслідком визнання відповідних правочинів за їх участю недійсними, а здійснені господарські операції такими, що не відбулись, за умови фактичного здійснення таких господарських операцій та підтвердження їх первинними документами. Судами вірно констатовано, що посилання податкового органу на відсутність у підприємств-контрагентів належної матеріальної бази, основних засобів та трудових ресурсів для здійснення відповідних видів діяльності не свідчить однозначно про невчинення господарських операцій, адже підприємства не позбавлені права залучати матеріально-технічні та трудові ресурси для здійснення господарської діяльності, а умовами укладених позивачем з контрагентами договорів не обмежено право залучати до виконання зобов'язань по договорам третіх осіб. Чинним цивільним та господарським кодексами дійсність і реальність договорів та правомірність виписаних за ними, зокрема, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), видаткових та податкових накладних не обумовлені наявністю у постачальника матеріальних та трудових ресурсів для здійснення фінансово-господарської діяльності.
Верховний суд звертає увагу, що судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбаченій податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необгрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування.
В судовому засіданні встановлено, що контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.
Також, не подано відповідачем жодних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його контрагентів, як-от: пояснень посадової особи щодо її непричетності до фінансово-господарської діяльності очолюваного суб'єкта господарювання, судових рішень, вироків, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачем операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо».
З огляду на встановлені судами обставини у справі, а також беручи до уваги індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, правильним є висновок, що у разі порушення контрагентом платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи, у зв'язку з чим право платника податків, тобто позивача, на склад витрат не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третьою особою.
Крім того у постанові від 08.08.2019 року у справі №810/7082/14 Верховний Суд також зазначив, що акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання є документом, який складається у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести таку звірку, свідчить про неможливість співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання для цілей документального підтвердження чи спростування його господарських відносин з платниками податків, а отже й про неможливість формування відповідної податкової інформації по таким взаємовідносинам. Відтак при неможливості звірки контролюючим органом не можуть формуватися висновки за аналогією акта документальної перевірки, яка проводиться у тому числі й на підставі первинних документів, що використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, а тому неможливість проведення зустрічної звірки контрагента не є самостійною та достатньою підставою для висновку про нездійснення господарських операцій платників податків та про порушення саме позивачем податкового законодавства.
Норми ПК України передбачають як підставу для невключення до витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових платіжних документів, а тому неможливість віднесення до витрат підприємства сум, що не підтверджені будь-якими документами взагалі.
Однак, як встановлено в судом, всі необхідні первинні бухгалтерські документи на оплату послуг були у позивача в наявності та надані для перевірки, як і приєднані до матеріалів справи.
Твердження податкового органу про нереальність господарських операцій у зв'язку з відсутністю основних фондів, транспортних засобів в постачальників товару та доводи про неможливість дослідити придбання товару контрагентами є припущенням, оскільки зроблені лише на підставі податкової звітності контрагентів позивача та без дослідження первинних документів контрагентів позивача.
Слід зазначити, що чинне податкове законодавство України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей».
Отже, здійснення рекламних, маркетингових та консультаційних послуг пов'язане з господарською діяльністю позивача, та їх отримання підтверджується наданими документи первинного та бухгалтерського обліку, що досліджені в судовому засіданні.
Враховуючи викладене суд вважає, що господарська операція між контрагентами відбулася і поставку товару та надання послуг було здійснено в повному об'ємі, що підтверджується фактичними обставинами по справі.
На підставі документів, складених контрагентами ТзОВ «Золотий Екватор» позивачем вірно був сформований податковий кредит та валові витрати відповідних звітних періодів.
Щодо правовідносин, які склалися між позивачем та ПП ОСОБА_3, ПП «Процес Йде», суд зазначає, що ні під час проведення перевірок, ні в судовому засіданні представник відповідача не надав доказів на підтвердження того, що під час здійснення господарських операцій із зазначеними контрагентами позивачем було порушено вимоги податкового законодавства. Посилання відповідача на акт ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаєвській області «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП ОСОБА_3» та на акт ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Процес Йде» щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ТзОВ «Золотий Екватор» за період з 01.07.2012 року по 31.12.2013 року» суд не бере до уваги, оскільки акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання засвідчує лише факт неможливості її проведення без встановлення висновків стосовно документального підтвердження господарських відносин з платником податків, зборів, підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснюються між ними, з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.
Зазначені операції в повній мірі були належним чином відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача.
Суд також звертає увагу на те, що під час проведення перевірки відповідачем взагалі не досліджувалась реальність виконання даних угод, укладених між ТзОВ «Золотий екватор» та контрагентами, а висновки зроблені на підставі актів перевірок податкових органів за місцем реєстрації контрагентів позивача. Також під час проведення перевірки податковим органом не взяті до уваги наявні первинні документи у позивача, які свідчать про реальне виконання угод.
Також суд зазначає, що податковим органом фактично виявлені порушення в ланцюгу постачальників другої черги без фактичного дослідження реальності господарських операцій позивача.
З огляду на реальний характер операцій, можливі порушення контрагентами позивача правил здійснення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення позивача як платника податків права на формування податкового кредиту з ПДВ та валових витрат.
Досліджені в судовому засіданні докази підтверджують реальність здійснення господарських операцій з придбання товару - ПММ та надання послуг, відтак валові витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування та податковий кредит за наслідками цих операцій ТзОВ «Золотий Екватор» сформовані правомірно. При цьому товариством підтверджено наявність господарської мети, одержання прибутку внаслідок його подальшої реалізації та належне оформлення первинних документів. Придбаний товар в подальшому був позивачем реалізований, що підтверджується матеріалами справи та свідчить про наявність господарської мети, яка полягає в отриманні прибутку.
Отже, на думку суду, з урахуванням встановлених обставин справи, позивачем дотримані умови формування податкового кредиту з ПДВ та валових витрат по операціях з придбання товарів та послуг у контрагентів, а висновки податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи.
Що стосується правомірності коригування податкових зобов'язань по податковому кредиту в сторону їх зменшення в сумі 18297072,00 грн. за листопад 2012 року по взаємовідносинах із ТзОВ «Континент Нафто Трейд», то суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що 05.10.2011 року між ТзОВ «Золотий Екватор» (продавець) та ТзОВ «Континент Нафто Трейд» (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 194, відповідно до умов якого продавець зобов'язався продати та передати у власність покупця товар - нафтопродукти в асортименті, а покупець зобов'язався прийняти товар від продавця та оплатити його загальну вартість на умовах даного договору. Цього ж дня, було укладено додаткові угоди до договору купівлі-продажу від 05.10.2011 року № 194 (Т.1 а.с 48-56).
На підтвердження виконання зазначеного договору позивачем надано реєстр документів (податкових накладних) по контрагенту ТзОВ «Континент Нафто Трейд» з 31.10.2011 року по 30.11.2012 року (Т.3 а.с.77-82), податкові накладні від 31.10.2011 року №10880, №10881, №10882, №10883, №10884, №10885, №10886, №10887, №10888, №10889, №10890, №10891, №10892, №10893, №10894, №10895, №10896, №10897, №10898, №10899, №10900, №10901, №10902, №10903, №10904, №10905, №10906, №10907, №10908, №10909, №10910, №10911, №10912, №10913, №10914, №10915, №10916, №10917, №10918, №10919, №10920, №10921, №10922, №10923, №10924, №10925, №10926, №10927, №10928, №10929, №10930, №10931, №10932, №10933, №10934, №10935, №10936, №10937, №10938, №10939, №10940, №10941, №10942, №10943, №10944, №10945, №10946, №10947, №10948, №10949, №10950, №10951, №10952, №10953, №10954, №10955, №10956, №10957, №10958, №10959, №10960, №10961, №10962, №10963, №10964, №10965, №10966, №10967, №10968, №10969, №10970, №10971, №10972, №10973, №10974, №10975, №10976, №10977, №10978, №10979, №10980, №10981, №10982, №10983, №10984, №10985, №10986, №10987, №10988, №10989, №10990, №10991, №10992, №10993, №10994, №10995, №10996, № 10997, №10998, №10999, №11000, №11001, №11002, №11003, №11004, №11005, №11006, №11007, №11008, №11009, №11010, №11011, №11012, №11013, №11014, №11015, №11016, №11017, №11018, №11019, №11020, №11021, №11022, №11023, №11024, №11025, №11026, №11027, №11028, №11029, №11030, №11031, №11032, №11033, №11034, №11035, №11036, №11037, №11038, №11039, №11040, №11041, №11042, №11043, №11044, №11045, №11046, №11047, №11048, №11049, №11050, №11051, №11052, №11053, №11054; від 31.12.2011 №12372, №12373, №12374, №12375, №12376, №12377, №12378, №12379 (Т.3 а.с. 83-265), реєстр документів (видаткових накладних) по ТзОВ «Континент Нафто Трейд» з 31.10.2011 року по 30.11.2012 року (Т.4, а.с. 1-6), видаткові накладні від 31.10.2011 року № 48186, № 48369, № 48370, № 48371, № 48372, № 48373, № 48374, № 48375, № 48376, № 48377, № 48378, № 48379, № 48380, № 48381, № 48382, № 48383, № 48384, № 48385, № 48386, № 48387, № 48388, № 48389, № 48390, № 48391, № 48392, № 48392, № 48393, № 48394, № 48395, № 48396, № 48397, № 48398, № 48399, № 48400, № 48401, № 48402, № 48403, № 48404, № 48405, № 48406, № 48407, № 48408, № 48409, № 48410, № 48411, № 48412, № 48412, № 48413, № 48414, № 48415, № 48416, № 48417, № 48418, № 48419, № 48420, № 48421, № 48422, № 48423, № 48424, № 48425, № 48426, № 48427, № 48428, № 48429, № 48430, № 48431, № 48432, № 48433, № 48434, № 48435, № 48436, № 48437, № 48438, № 4439, № 48440, № 48441, № 48442, № 48443, № 48444, № 48445, № 48445, № 48447, № 48448, № 48449, № 48450, № 48451, № 48452, № 48453, № 48454, № 48455, № 48456, № 48457, № 48458, № 48459, № 48460, № 48461, № 48462, № 48463, № 45464, № 48465, № 48466, № 48467, № 48467, № 48468, № 48469, № 48470, № 48471, № 48472, № 48473, № 48474, № 48475, № 48476, № 48477, № 48478, № 48479, № 48480, № 48481, № 48482, № 48483, № 48484, № 48485, № 48486, № 48487, № 48488, № 48489, № 48490, № 48491, № 48492, № 48493, № 48494, № 48495, № 48496, № 48496, № 48497, № 48498, № 48499, № 48500, № 48501, № 48502, № 48503, № 48504, № 48505, № 48506, № 48507, № 48508, № 48509, № 48510, № 48511, № 48512, № 48513, № 48514, № 48515, № 48516, № 48517, № 48518, № 48519, № 48520, № 48521, № 48522, № 48523, № 48524, № 48525, № 48526, № 48527, № 48528, № 48529, № 48530, № 48531, № 48532, № 48533, № 48534, 48535, № 48536, № 48537, № 48538, № 48539, № 48540, № 48541, № 48542, № 48361, № 48362, № 48363, № 48364, № 48365, № 48366, № 48367, № 48368 (Т.4 а.с. 7-189).
20.11.2012 року між позивачем та ТзОВ «Континент Нафто Трейд» було укладено додаткову угоду про розірвання договору купівлі-продажу від 05.10.2011 року № 194, в якій зазначено, що згідно умов договору купівлі-продажу від 05.10.2011 року № 194 продавець поставив покупцю товар на загальну суму 109 782 432 грн. У зв'язку з неможливістю оплатити товар у вказаній сумі сторони прийшли згоди, що протягом 10 банківських днів з моменту підписання даної угоди покупець зобов'язується повернути продавцю товар, поставлений продавцем на виконання умов договору від 05.10.2011 року № 194.
Підстави для формування податкового кредиту визначені ст.187 ПК України, яка зазначена вище.
Випадки коригування податкового кредиту визначені статтею 192 ПК України.
Зокрема, пунктом 192.1 ст.192 ПК України визначено, що якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.
Підпунктом 192.1.1 с.п.192.1 ст.192 ПК України передбачено, що якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку; отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг.
Відтак, за наявності подій, які викликали зміни у складі активів як покупця, так і постачальника, у тому числі у разі повернення коштів внаслідок неможливості виконання договірних зобов'язань у повному обсязі, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту сторін підлягають відповідному коригуванню в порядку статті 192 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Проте, таке коригування не може бути єдиною та достатньою підставою для висновку про безтоварний характер здійснених господарських операцій або про маніпулювання платниками даними свого податкового обліку».
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.06.2019 року в справі №814/1922/15.
Тому у відповідності до п.187.1 ст.187, п.192.1 ст.192 ПК України 30.11.2012 року позивачем було проведено коригування податкових зобов'язань по ТзОВ «Континент Нафто Трейд» на загальну суму (-) 109 782 432 грн., де обсяг постачання (-) 91 485 360 грн., сума податку на додану вартість (-) 18 297 072 грн., що підтверджується розрахунками коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних, наявних в матеріалах справи (Т.4 а.с.197-250, Т.5 а.с. 1-129), згідно накладної на повернення від 30.11.2012 року № 11 на суму 109 782 432 грн.
Дане коригування було відображено у рядку 8 декларації «коригування на основі попередніх звітних періодів» на загальну суму 18297072 гривень в тому числі за листопад 2012 року на суму 18297072 гривень, із зазначенням причини «у зв'язку з поверненням товару».
Вказані операції були належним чином відображені в бухгалтерському та податковому обліках позивача та його контрагента, що не заперечується учасниками судового процесу.
Посилання відповідача на те, що коригування податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 18 297 072 грн. є неправомірним, так як повернення товару не було зафіксовано, позивачем не надано документів, які б підтверджували повернення товару (нафтопродуктів), а саме: транспортування, переміщення зі складу, доручення, а також не надано документів на переміщення товару або на перехід права власності (видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, шляхові листи, акти прийому передачі товарів тощо), суд не бере до уваги, оскільки згідно з умовами додаткової угоди від 05.10.2011 року до договору купівлі-продажу від 05.10.2011 року № 194 право власності на товар переходить від продавця до покупця з моменту підписання сторонами видаткових накладних. Продавець зобов'язався зберігати товар, придбаний покупцем по даному договору згідно видаткових накладних, до моменту фактичної вибірки (поставки) товару покупцем. При цьому витрати, пов'язані зі зберіганням товару включені в ціну товару. Датою поставки товару (фактичної вибірки товару покупцем) є дата завантаження товару в автомобільний транспорт покупця з резервуарів АЗС продавця. Продавець зобов'язаний зберігати товар, придбаний покупцем згідно умов даного договору на АЗС (пункт 2 додаткової угоди).
Враховуючи вищезазначені обставини, та внесені зміни до договору купівлі -продажу від 20.11.2012 року в частині переходу права власності на товар та умови зберігання, суд вважає, що позивачем правомірно було здійснено коригування сум податкових зобов'язань по цій операції, та не допущено порушень ст.ст.23,44, п.187.1 ст.187, ст.192 ПК України.
Таким чином, проаналізувавши взаємовідносини позивача із вказаними вище контрагентами, дослідивши в судовому засіданні первинні документи, які складені під час вчинення вказаних господарських операцій, суд приходить до висновку, що посилання податкового органу на відсутність економічного ефекту для позивача за результатами співпраці з вказаними контрагентами, не відповідають дійсності, беручи до уваги, що фіскальною службою будь-яких порушень при обрахуванні отриманих доходів та сплати податків з доходів за результатами такої діяльності не встановлено, тому, на думку суду, винесення податкових повідомлень-рішень про заниження підприємством податку на прибуток та по податку на додану вартість, не відповідає діючому законодавству.
Таким чином, позивачем підтверджено наявність господарської мети при придбанні вищевказаних товарів, їх подальше використання в господарській діяльності та належне оформлення первинних документів.
За таких підстав, суд вважає, що позивач правомірно сформував витрати, дотримані умови формування податкового кредиту з ПДВ та валових витрат по операціях з придбання товарів та послуг у контрагентів за перевірений період по вказаних взаємовідносинах.
Крім того, судом підтверджено правомірність коригування податкових зобов'язань по податковому кредиту в сторону їх зменшення в сумі 18297072,00 грн. за листопад 2012 року по взаємовідносинах із ТзОВ «Континент Нафто Трейд», а з врахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що викладені в акті перевірки висновки контролюючого органу щодо порушення підприємством вимог податкового законодавста під час здійснення своєї діяльності не знайшли свого підтвердження в ході з'ясування обставин у справі по суті, відтак нарахування контролюючим органом за вказаними порушеннями грошових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість є необґрунтованими та безпідставними.
Таким чином, беручи до уваги досліджені в судовому засіданні письмові докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про протиправність прийнятого Луцькою ОДПІ податкового повідомлення-рішення від 24.10.2014 року №0010822201, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 29 962 750,50 грн., в т. ч. за основним платежем у сумі 19 975 167 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 9 987 583,50 грн. та податкового повідомлення-рішення №0010812201 в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 1 562 114 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 781 057 грн., в зв'язку з чим останні підлягають скасуванню.
Щодо правомірності віднесення до інших витрат відсотків за користування кредитними коштами.
Судом встановлено, що ТзОВ «Золотий Екватор» 19.08.2013 року згідно кредитного договору №06.1- 20/144 від 29.07.2013 року отримало у ПАТ «Укрсоцбанк» кредитні кошти в сумі 125015166,60 грн., які в подальшому 19.08.2013 року перераховані на ТзОВ «Пром-Газ- Інвест» відповідно до договору про надання фінансової допомоги №793 від 19.08.2013 року, як надана поворотна безвідсоткова фінансова допомога.
Нараховані відсотки за даним кредитним договором в сумі 285 755 грн. віднесено до складу витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування.
ТзОВ «Золотий Екватор» надаючи поворотну фінансову безвідсоткову допомогу іншим суб'єктам господарювання одночасно отримував кредитні кошти в сумі 125015166,60 грн. та відносив відсотки за користування кредитними коштами до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування.
Відповідно до п.п. 141.1 ст.141 ПК України до складу витрат включаються будь-які витрати , пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями ( в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.
Розглядувана позиція випливає зі змісту п.п.. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 ПК України, відповідно до якого розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.
Отже, зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов'язкову спрямованість будь-якої операції платника податків на отримання позитивного економічного ефекту.
Якщо ж та чи інша операція не зумовлена розумними економічними причинами (позбавлена ділової мети), то такі операції не є вчиненими в межах господарської діяльності, а відтак, їх наслідки не підлягають відображенню в податковому обліку.
Згідно Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12.07.2001, № 2664-ІП, метою цього Закону є створення правових основ для захисту інтересів споживачів фінансових послуг, правове забезпечення діяльності і розвитку конкурентоспроможного ринку фінансових послуг в Україні, правове забезпечення єдиної державної політики у фінансовому секторі України (далі - Закону № 2664).
Згідно з пп. 14.1.257 ПКУ фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі, поворотна фінансова допомога - це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.
Згідно з пп. 6 ч. 1 ст. 4 Закону № 2664 надання коштів у позику, у тому числі й на умовах фінансового кредиту, є фінансовою послугою.
Відповідно, юридичні особи - суб'єкти господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, не мають права надавати фінансові послуги на умовах фінансового кредиту (а саме, надання коштів у позику) в силу п.1., п.5, п.7 ст.1 Закону № 2664 (фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку, учасниками ринку фінансових послуг - є особи, які відповідно до закону мають право надавати фінансові послуги на території України; особи, які провадять діяльність з надання посередницьких послуг на ринках фінансових послуг; об'єднання фінансових установ, включені до реєстру саморегулівних організацій, що ведеться органами, які здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг; споживачі фінансових послуг; фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів).
З аналізу зазначених правових норм вбачається, що сфера дії Закону № 2664 за суб'єктним складом учасників є обмеженою і не поширюється на юридичних осіб, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, відповідно у позивача, який не є фінансовою установою в розумінні Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», відсутні повноваження на укладення та виконання договору про надання фінансової допомоги №793 від 19.08.13.
На підставі наведеного, всупереч приписам пункту 5 частини 1 статті 13, пункту 7 частини 1 статті 1, частини 1 статті 7 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», пункту б Положення «Про державний реєстр фінансових установ», позивач не включений до реєстру фінансових установ, відповідно не набув відповідно до законодавства України статусу фінансової установи та не має повноважень на надання фінансових послуг, то згідно до статті 227 Цивільного кодексу України є підстави вважати, що укладання позивачем договору про надання фінансової допомоги №793 від 19.08.13 року є порушенням також і в частині його господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності) щодо укладання позастатутних угод, а саме угод про надання фінансових послуг, без відповідного дозволу, а отже вказаний правочин позивачем здійснений без відповідного дозволу в силу пункту 3 частини 1 статті 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності і без отримання ліцензії на надання фінансових послуг».
В той же час, варто відмітити і те, що безпідставне включення до складу фінансових витрат сплачених відсотків за користування кредитними коштами відповідно до договору від 29.07.2013 року укладеного з ПАТ «Укрсоцбанк» обґрунтовується і відсутністю цільового отримання такого кредиту (в силу ст. 1054 ЦК України), а саме його меті - здійснення господарської діяльності з метою отримання доходу, прибутку, про що і відмічено ВС - економічний ефект присутній тоді, коли відмічається отримання додаткового приросту активів.
Верховний Суд в постанові від 23.07.2019 року в справі №826/10852/15 вирішуючи питання включення до складу витрат суми відсотків за договором позики зазначив, що будь-які витрати мають бути здійснюваними саме для і в межах господарської діяльності платника, а не з іншими цілями. Відповідно, витрати, понесені поза межами господарської діяльності платника, не дають право на відповідні врахування цих витрат у його податковому обліку.
Господарська операція принаймні теоретично (за умови досягнення поставлених завдань) має передбачати можливість приросту або збереження активів чи їх вартості. Якщо ж та чи інша операція не зумовлена розумними економічними причинами (позбавлена ділової мети), то такі операції не є вчиненими в межах господарської діяльності, а відтак, їх наслідки не підлягають відображенню в податковому обліку.
З'ясування наміру платника податку на отримання економічного ефекту від господарської операції передбачає аналіз умов та обставин її здійснення. При цьому економічний ефект не повинен полягати виключно в зменшенні податкового навантаження на хоча б одного з учасників операції. Відповідно, економічний ефект відсутній в операціях. які призводять до збільшення задекларованих витрат платника та зменшують об'єкт його оподаткування без можливості отримання додаткового приросту активів чи збереження їх вартості.
Відповідно, витрати на придбання активів (отримання кредиту) здійсненні без мети їх використання у господарській діяльності або придбання таких активів (отримання кредиту) поза межами господарської діяльності платника податків не дають право на відповідні врахування цих витрат у податковому обліку.
Враховуючи викладене та підтвердження в судовому засіданні вчинення вказаного порушення, суд приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ №0010812201 від 24.10.2014 року в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 54 293 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 27 146,50 грн. за віднесення до витрат сум відсотків за наданим кредитом (том 6 а.с. 51) є правомірним, а в решті - підлягає до скасування.
Перевіряючи обґрунтованість та законність дій та рішень суб'єкта владних повноважень, суд враховує наведене нормативне регулювання та вимоги частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Системний аналіз наведених правових норм при застосуванні до правовідносин, що є предметом судового дослідження, вказує на те, що відповідач, який є суб'єктом владних повноважень при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 24.10.2014 року №0010822201, №0010812201 в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 1 562 114 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 781 057 грн. діяв без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), та без дотримання принципу верховенства права, що призвело до безпідставного збільшення податкового навантаження на підприємство.
Проаналізувавши викладене, суд вважає, що відповідачем протиправно, всупереч вимогам чинного законодавства прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0010822201 та №0010812201 в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 1 562 114 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 781 057 грн., які з огляду на їх безпідставність підлягають скасуванню.
Отже, беручи до уваги досліджені в судовому засіданні обставини та письмові докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про безпідставність податкових повідомлень-рішень від 24.10.2014 року №0010822201, №0010812201 в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 1 562 114 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 781 057 грн., які слід визнати протиправними та скасувати, а в задоволенні решти позовних вимог щодо податкового повідомлення-рішення №0010812201 від 24.10.2014 року в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 54 293 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 27 146,50 грн. за віднесеними до витрат відсотків за користування кредитними коштами, понесених поза межами господарської діяльності відмовити, оскільки останнє в цій частині прийняте правомірно.
Згідно із частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Враховуючи, що суд задовольняє позов частково на загальну суму грошових зобов'язань, визначених позивачу в оскаржуваних рішеннях в розмірі 32 305 921,50 грн., тому на користь позивача необхідно стягнути пропорційно до задоволення позовних вимог за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 485,98 грн. (99,75% від задоволених вимог), сплачений згідно з платіжним дорученням №138 від 03.02.2015 року в розмірі 19 210 грн.
Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України та на підставі Податкового кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області від 24.10.2014 року №0010822201 повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області від 24.10.2014 року №0010812201 в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 1 562 114 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 781 057 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Волинській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотий Екватор» судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 485,98 гривень. Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статями 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» цього Кодексу. Апеляційна скарга може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Золотий Екватор» (43010, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кременецька, будинок 38, ідентифікаційний код 37425075).
Відповідач: Головне управління ДФС у Волинській області (43000, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 4, ідентифікаційний код юридичної особи 39400859).
Головуючий-суддя С.Ф. Костюкевич
Повне рішення суду складено 03.10.2019 року.