Справа № 583/3580/19
2/583/928/19
04 жовтня 2019 року м. Охтирка
Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:
головуючого - судді Ільченко В.М.
за участю секретаря Верби Н.О.
представника позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду №2 цивільну справу за позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди завданої державі в порядку регресу, -
05.09.2019 відкрито провадження у даній справі. Позивач свої вимоги мотивує тим, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.10.2018 №820/3551/18 задоволені позовні вимоги ОСОБА_3 до військової частини НОМЕР_2 (польова пошта НОМЕР_3 ), військової частини НОМЕР_1 (польова пошта НОМЕР_4 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди, визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невидачі ОСОБА_3 атестату на продовольство при його вибутті з військової частини НОМЕР_1 та стягнуто з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_3 25000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди. Процесуальним правом оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції військова частина НОМЕР_1 з прямої вини помічника командира військової частини НОМЕР_1 - начальника юридичного відділу майора ОСОБА_2 не скористалась, що спричинило як пропущення процесуальних строків, так і завдання збитків державі на суму 25000 грн. У зв'язку з виплатою військовою частиною НОМЕР_1 за рішенням суду відшкодування моральної шкоди в розмірі 25000 грн військовослужбовцю ОСОБА_3 , військова частина набула права вимоги про відшкодування збитків, завданих в результаті бездіяльності відповідача під час виконання ним обов'язків за посадою помічника командира бригади - начальника юридичного відділу військової частини НОМЕР_1 , як особи винної в завданні матеріальних збитків державі, яка зобов'язана компенсувати на користь військової частини заподіяну шкоду. Зазначає, що завдання майнової шкоди військовій частині НОМЕР_1 полягає в тому, що майором ОСОБА_2 не було проведено відповідних дій для захисту інтересів військової частини НОМЕР_1 , а саме подачі апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, а також проведення робіт щодо забезпечення надання юридичної консультації з приводу претензій військовослужбовця ОСОБА_3 стосовно діяльності військової частини, не надано командирові військової частини НОМЕР_1 пропозицій щодо врегулювання досудового спору задля уникнення понесених матеріальних збитків. Тому просить стягнути з ОСОБА_2 на користь військової частини НОМЕР_1 завдану шкоду в розмірі 25000 грн, а також сплачений судовий збір у розмірі 1921 грн.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що він з 01.04.2018 по 07.05.2019 проходив військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 на посаді помічника командира військової частини з правової роботи, начальника юридичної групи. В основу доказової бази цивільного позову покладено акт службового розслідування від 30.05.2019, яким його визнано винуватим у тому, що він не подав апеляційну скаргу у адміністративній справі №820/3551/18. Вважає, що дане службове розслідування проведено упереджено, неповно, не об'єктивно і з грубим порушенням вимог наказу Міністра оборони України від 21.11.2017 №608. Так, в акті службового розслідування не вказано яке саме правопорушення він вчинив (кримінальне, адміністративне, дисциплінарне, цивільно-правове тощо), не вказаний причинний зв'язок між правопорушенням та виконанням ним обов'язків військової служби, не досліджено факт, що він не отримував рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.10.2018 №820/3551/18, про яке він фактично дізнався з даного цивільного позову. Службовим розслідуванням не доведено, яким чином у адміністративній справі №820/3551/18 за позовом ОСОБА_3 невчасна подача апеляції (або її не внесення) призвела до матеріальних збитків державі, а також не доведено, що апеляційна скарга у вказаній справі була б задоволена. Зазначає, що не внесення апеляційної скарги, навіть без поважних причин, це дисциплінарна відповідальність, а не завдання збитків державі за події 2016 року, до яких ні він, ні юридична група не мають жодного відношення. Крім того, при проведенні службового розслідування він не був опитаний, а також не були опитані його безпосередні начальники. Акт службового розслідування погоджений і підписаний лейтенантом ОСОБА_4 , який був його підлеглим. Також зазначено, що у рішенні суду від 10.10.2018 №820/3551/18 суд прямо вказує на винуватість посадових осіб: командирів ОСОБА_3 , службовців продовольчої служби, які повинні нести відповідальність за нанесення моральної шкоди. Просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Вивчивши матеріали справи, врахувавши позицію представника позивача, доходжу наступного висновку.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. П ублічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п. 1); спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби (п. 2); спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень (3); спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів (4); за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом (5).
Частиною 4 ст. 5 КАС України передбачено, що суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та законами України.
Згідно з п. 17 ч. 1 ст. 4 КАС України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Згідно із ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Так, зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач просить стягнути матеріальну шкоду з відповідача, завдану ним під час проходження військової служби та виконання своїх службових обов'язки.
Отже, у випадку зобов'язання особи, яка перебуває на посаді державної/публічної служби, відшкодувати шкоду або збитки, завдані внаслідок виконання нею службових/посадових обов'язків, перед судом обов'язково постане питання оцінки правомірності дій такої особи.
Водночас у рамках цивільного процесу суд не може досліджувати та встановлювати правомірність дій, рішень чи бездіяльності службовця або посадовця, оскільки така можливість передбачена лише в адміністративному процесі в силу приписів ст. 19 КАС України, якою охоплюється питання прийняття на публічну службу, її проходження та звільнення.
Указані спори підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такі, що пов'язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення з державної служби.
Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.09.2019 №583/99/17 (провадження №61-25321св18).
За таких обставин, дана справа повинна бути розглянута у порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Таким чином, є підстави для закриття провадження у справі за позовом військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до ч. 2 ст. 255 ЦПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
На підставі викладеного, керуючись ст. 255 ЦПК України, ст. 7 Закону України «Про судовий збір», суд-
Закрити провадження у справі за позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди завданої державі в порядку регресу.
Роз'яснити позивачеві, що розгляд такої справи віднесено до юрисдикції адміністративного суду.
Повернути Військовій частині НОМЕР_5 , що розташована в АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 , судовий збір в розмірі 1921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн з державного бюджету Охтирського району, сплачений згідно платіжного доручення №19-514 від 14 серпня 2019 року на рахунок №31212206018013, відкритий в Казначействі України, код одержувача 37981563, МФО 899998, призначення платежу: 101;26615064; НОМЕР_7 ; 2800; судовий збір за подання цив. позову до ОСОБА_2 , Охтирський міськрайонний суд Сумської області, перераховано повністю.
Ухвала може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду через Охтирський міськрайонний суд Сумської області протягом 15 днів з дня її оголошення .
Суддя Охтирського міськрайсуду
Сумської області В.М. Ільченко